Постанова № 67307038, 15.06.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 319 від 22.12.2015 року, винесену Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрити дану справу.

В мотивування позову зазначає, що за результатами проведення позапланової перевірки дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, посадовими особами Інспекції сформовано акт про недопущення посадових осіб Інспекції на об'єкті будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій, а також протокол про адміністративне правопорушення разом з приписом від 10 грудня 2015 року.

На підставі матеріалів перевірки суб'єктом владних повноважень прийнято постанову №319 від 22.12.2015 року, у відповідності до якої ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 188-42 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6 800 гривень.

Позивач вказує, що він законно не допустив посадових осіб Інспекції до проведення позапланової перевірки, оскільки діє мораторій, що запроваджений пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи".

Крім цього позивач зазначив, що повідомлення про проведення позапланової перевірки не містило підстав для проведення такої перевірки, в той час, як, на думку позивача, лист - звернення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області не може бути підставою для проведення позапланової перевірки, адже така підстава в законі відсутня, а Інспекція не наділена повноваженнями здійснювати контроль за дотриманням заходів пожежної безпеки.

Також позивач стверджує, що 04.12.2015 року - день, зазначений у повідомленні про проведення перевірки, представники Інспекції на об’єкт не з'являлися, акт про не допуск до перевірки складено лише 10.12.15 року та в ньому не зазначено посаду, прізвище, ім'я та по батькові уповноваженої особи Товариства, яка не допустила інспектора до перевірки.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 листопада 2016 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення № 319 від 22.12.2015 року.

В апеляційній скарзі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що судом першої інстанції при прийнятті рішення у справі не враховано, що мораторій на проведення перевірок органами державного архітектурно-будівельного контролю закінчився у червні 2015 року, а також не досліджено та не надано оцінку доказам у підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 30 листопада 2015 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГОЙЛ" надійшло повідомлення Управління Державної архітектурно - будівельної інспекції у Миколаївській області про проведення відповідно до ст.41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", п.7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМ України від 23.05.11 №553 та на підставі листа ГУ ДСНС України у Миколаївській області від 24.11.2015 року позапланової перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства. будівельних норм, державних стандартів і правил на об’єкті "Реконструкція автомобільної заправної станції" по Херсонському шосе 1/5 в м. Миколаєві, яка розпочнеться 04 грудня 2015 року о 15:00 год. (а.с.44). Листом від 04.12.2015 року Товариство повідомило Інспекцію про відсутність підстав для проведення позапланової перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 04.12.2015 року по 10.12.20154 року посадовими особами Інспекції здійснено спробу провести позапланову перевірку об'єкта реконструкції автомобільної заправної станції по Херсонському шосе 1/5 в м. Миколаєві.

Однак, посадових осіб не допущено до проведення перевірки, про що складено акт від 10 грудня 2015 року, в якому вказано, що ТОВ "Югойл", директором якого є ОСОБА_4, не допустило посадових осіб Інспекції на об'єкт - Реконструкція автомобільної заправної станції" по Херсонському шосе 1/5 в м. Миколаєві для проведення позапланової перевірки, чим порушено вимоги пункту 1 частини четвертої статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та підпункту 1 пункту 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553.

Таким чином, відповідачем встановлено порушення, яке полягає в недопущенні позивачем безперешкодного доступу контролюючого органу на об'єкт, який підлягає обстеженню.

Разом з цим, 10 грудня 2015 відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідальність за яке передбачене частиною другою статті 188-42 КУпАП.

Також 10 грудня 2015 року суб'єктом владних повноважень сформовано припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил № 364, шляхом забезпечення доступу посадових осіб Інспекції до об'єкту перевірки у термін до 11 січня 2016 року для здійснення позапланової перевірки.

За наслідками розгляду матеріалів перевірки Інспекцією прийнято оскаржувану постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 319 від 22 грудня 2015 року, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6 800 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що в період дії мораторію без дозволу Кабінету міністрів України Інспекція не мала законних підстав для проведення перевірки в силу приписів Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" №71 - VIII від 28.12.2014 року.

Однак колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду не може погодитись із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положенням про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України встановлено, що основними завданнями Держархбудінспекції України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та контролю у сфері житлово-комунального господарства, а саме:

- здійснення в межах своїх повноважень державного контролю за дотриманням законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил із зазначених питань;

- виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві, ліцензування господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури;

- внесення Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України пропозицій щодо формування політики із відповідних питань.

Поняття державного архітектурно-будівельного контролю міститься у частині першій статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та означає сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

За змістом статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (в редакції, яка діяла на момент проведення перевірки та винесення оскаржуваної постанови) дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів: контролю органами державної фіскальної служби; валютного контролю; державного експортного контролю; контролю за дотриманням бюджетного законодавства; банківського нагляду; державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції; державного нагляду за дотриманням вимог ядерної безпеки; державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації; при проведенні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя, державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Поняття державного нагляду (контролю) міститься у статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та означає діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Отже, державний нагляд (контроль) повинен здійснюватися уповноваженими органами центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів в межах повноважень передбачених законом.

Відповідно до пункту 16 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23 травня 2011 року (далі - Порядок № 553), за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

Пунктом 17 Порядку № 553 передбачено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Інспекції здійснено спробу провести позапланову перевірку об'єкта реконструкції автомобільної заправної станції" по Херсонському шосе 1/5 в м. Миколаєві, внаслідок чого складено акт про недопущення посадових осіб Інспекції до об'єкту будівництва, протокол про адміністративне правопорушення та припис від 10 грудня 2015 року.

Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свою позицію щодо відсутності підстав для проведення позапланової перевірки обґрунтував тим, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-УІІІ, а саме пунктом 3 Прикінцевих положень встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній рік контролюючими органами здійснюється виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Оскільки дохід Товариства за попередній календарний рік не перевищував 20 мільйонів гривень, перевірки щодо нього контролюючими органами заборонені, в тому числі ця заборона діє і на Інспекцію. Зазначена позиція була висловлена ним у листі № 62 від 04.12.2015 року, адресованому Інспекції.

Зазначена обставина, на думку судової колегії, свідчить про те, що позивач був належним чином повідомлений про час і дату проведення позапланової перевірки, але він не мав на меті бути на об’єкті, допустити інспекторів до перевірки та надавати будь-які документи, що стосуються об'єкта будівництва, а відтак, він умисно не здійснив жодних заходів щодо уникнення штрафних санкцій за недопущення посадових осіб контролюючого органу до перевірки на об’єкт будівництва.

Разом з цим, з протоколу про адміністративне правопорушення від 10 грудня 2015 року, в якому вказано про розгляд справи о 9:00 год. 22 грудня 2015 року, вбачається, що посадова особа Управління не мала можливості здійснити заходи державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкті будівництва через відсутність замовника будівництва або його уповноваженої особи на об'єкті будівництва, тобто головному інспектору будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок управління Державної архітектурно-будівельної Інспекції у Миколаївській області ОСОБА_5 не було надано можливість провести перевірку, а саме: не допущено на об'єкт будівництва та не надано необхідних документів для здійснення перевірки в порушення п. 1 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пп. 1 п. 11 Порядку №553, а також не надано необхідних документів для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Факт недопущення на об'єкт будівництва підтверджено фото фіксацією, що зроблена на об'єкті.

Внаслідок того, що позивачем, як директором ТОВ "Югойл", не забезпечено допуск посадових осіб Інспекції до перевірки, протокол про адміністративне правопорушення, припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, а також акт про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об’єкти будівництва було направлено на адресу позивача та отримано останнім 14 грудня 2015 року, що не заперечується ОСОБА_6 та зазначено ним в позовній заяві та додаткових поясненнях.

Приписами частини четвертої статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право:

1) безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню;

2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону;

3) видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, тощо.

Аналогічне положення кореспондується з пунктом 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553.

В силу частини другої статті 188-42 КУпАП недопущення посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва під час здійснення ними державного архітектурно-будівельного контролю тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, вищенаведеними нормами чинного законодавства передбачена відповідальність за недопущення посадових осіб Інспекції на об'єкт для перевірки.

Матеріалами справи підтверджується порушення позивача, зокрема, актом від 10 грудня 2015 року, приписом разом з протоколом про адміністративне правопорушення від 10 грудня 2015 року та безпосередньо оскаржуваною постановою.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що єдиною підставою для звернення до суду з цим позовом є твердження ОСОБА_6 про законність його дій щодо не допуску службових осіб відповідача до проведення позапланової перевірки, адже, на думку позивача, на час виникнення спірних правовідносин діяв мораторій на проведення перевірок контролюючими органами згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи".

Так, вищенаведеною нормою встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Слід зазначити, що вказаний Закон направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів та передбачає внесення змін до податкового законодавства, і за своєю метою та змістом покликаний врегулювати саме податкові, а не будь-які інші правовідносини, зокрема й ті, які виникають у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податковим кодексом України визначаються функції та правові основи діяльності тих контролюючих органів, про які йдеться у пункті 41.1 статті 41 цього Кодексу. Зокрема, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, його територіальні органи. У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції.

Таким чином, обмеження на проведення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами, встановлений Законом № 71-VІІІ, стосується виключно контролюючих органів, визначених у підпункті 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, до яких відповідач не віднесений.

За такого правового врегулювання, колегія суддів вважає, що пункт 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" на спірні правовідносини не поширюється.

Разом з цим, слід зауважити, що законодавцем прийнято два нормативно-правових акти, якими запроваджено мораторії на проведення перевірок суб'єктів господарювання, а саме:

Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень якого у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України;

Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", згідно з пунктом 8 Прикінцевих положень якого перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня-червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

З наведеного вбачається, що норми Закону № 76-VІІІ стосуються всіх контролюючих органів, крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України, тоді як норми Закону № 71-VІІІ стосуються контролюючих органів, що забезпечують формування єдиної державної податкової, державної митної політики щодо адміністрування податків, тобто Державної фіскальної служби України та її територіальних органів, адже критеріями визначення переліку суб'єктів господарювання, на яких такі обмеження не поширюються, є, зокрема, обсяг доходу за попередній календарний рік, а також певний вид діяльності чи імпорт певного виду товарів.

Такі положення вказаних нормативних актів роблять послідовною позицію законодавчого органу, яким в один день прийняті різні за змістом норми щодо одних і тих самих правовідносин, зокрема, щодо обмеження повноважень контролюючих органів у проведенні перевірок суб'єктів господарювання.

Відтак, правовідносини, пов'язані з встановленням обмеження на проведення перевірок органами Державного архітектурно-будівельного контролю України, регулювались саме Законом № 76-VIII, а не Законом № 71-VIII, та в часовому вираженні тривали протягом січня-червня 2015 року і закінчились 01 липня 2015 року.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 22.03.2017 року у справі №534/2405/15-а (К/800/3715/16).

Натомість, спірна перевірка проведена у грудні 2015 року, тобто не порушує обмеження на проведення перевірок, встановлені Законом № 76-VIII.

Аналізуючи вищенаведене, а також враховуючи, що факт недопуску посадових осіб Інспекції до проведення позапланової перевірки позивачем не заперечується, колегія суддів прийшла до висновку про наявність у діях ОСОБА_6 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адже він безпідставно не допустив посадових осіб Інспекції до перевірки об'єкту будівництва, що є, насамперед, самостійним складом правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а тому суб'єктом владних повноважень правомірно прийнято постанову про притягнення ОСОБА_6 до відповідальності.

Крім цього колегією суддів враховано ту обставину, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 року у справі № 814/4433/15 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Югойл" про скасування постанови Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області від 22.12.2015 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, предметом дослідження якого були події, які стали підставою для винесення оскаржуваної постанови у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, враховуючи вищевказані обставини, суд першої інстанції, неправильно застосувавши норми матеріального права, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставами для скасування постанови суду першої та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, постанова Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 листопада 2016 року з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 197, ст. 198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області - задовольнити.

Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 листопада 2016 року - скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою у задоволені позову ОСОБА_4 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після її направлення сторонам та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді: Л.В. Стас

ОСОБА_3