Постанова № 67306883, 19.06.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/2951/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02.02.2017 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Волинський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ :

ДП «Волинський облавтодор» ВАТ Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» 27.12.2016 року звернулося до суду з позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від №001150311 та №001151311 від 21.10.2016 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 02.02.2017 року позов задоволено частково.

Не погодившись із зазначеним рішенням Ковельська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області оскаржила його в апеляційному порядку. Просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову, покликаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Згідно із частиною 4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Відповідно до частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ГУ ДФС у Волинській області проведено планову виїзну перевірку філії «Маневицька дорожньо-експлутаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Волинський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, за результатами якої складено акт від 13.10.2016 №487/14-01/20145226.

Висновками акта перевірки встановлено порушення, зокрема, підпунктів 168.1.2, 168.1.4, пункту 168.1 статті 168, підпункту 129.4 статті 129 ПК України, в результаті чого нараховано пеню за несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 12710,75 грн., в тому числі з 01.01.2013 по 31.08.2013 - 497,48 грн. та з 01.01.2014 по 22.09.2014 - 392,61 грн.; підпунктів 168.1.2, 168.1.4, пункту 168.1 статті 168, пункту 126.1 статті 126, пункту 127.1 статті 127 ПК України в частині несплати (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб в сумі 594973,71 грн. під час виплати доходу на користь іншого платника податків, в тому числі з 01.01.2013 по 31.08.2013 - 132870,32 грн. та з 01.01.2014 по 22.09.2014 - 36879,39 грн.; 168.1.2, 168.1.4, пункту 168.1 статті 168 ПК України в результаті чого нараховано пеню за несвоєчасне перерахування військового збору у сумі 1265,22 грн.; підпункту 168.1.2, 168.1.4, пункту 168.1 статті 168, пункту 126.1 статті 126, пункту 127.1 статті 127 ПК України в частині несплати (неперерахування) військового збору в сумі 39396,67 грн. під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

На підставі акта перевірки від 13.10.2016 №487/14-01/20145226 Ковельською ОДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення від 21.10.2016 №001150311, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 117741,82 грн., в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 105921,16 грн., пені 11820,66 грн., та №001151311, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 11966,73 грн., в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 10668,51 грн., пені 1265,22 грн. (а.с.6, 11).

При цьому, з розрахунку штрафних санкцій по ПДФО вбачається, що відповідно до вимог пункту 126.1 статті 126 ПК України позивачу нараховано штраф в загальній сумі 47675,88 грн., відповідно до вимог пункту 127.1 статті 127 ПК України нараховано штраф в сумі 58245,28 грн. Крім того, як слідує з розрахунку штрафних санкцій по військовому збору, до позивача застосовано штраф згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України на суму 4684,31 грн., згідно з пунктом 127.1 статті 127 ПК України - 5984,20 грн.

Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно зі статтею 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Відповідно до підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є податковий агент.

Згідно з абзацом першим пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Підпунктами 1.1-1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України визначено, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Якщо оподатковуваний дохід надається у не грошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем у такого нарахування (виплати, надання). Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (пп. пп. 168.1.4. 168.1.5. п. 168.1 ст. 168 ПК України).

Пункт 123.1 статті 123 ПК України встановлює відповідальність у вигляді штрафу за самостійне визначення контролюючим органом, суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку а додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу.

При цьому, обов'язок щодо правильного обчислення, нарахування та сплати суми податкового зобов'язання може покладатися як на платника податків (ст. 15,16 Кодексу) так і податкового агента при нарахуванні (виплаті, наданні) доходу іншому платнику (ст. 18 Кодексу).

Таким чином, стаття 127 ПК України, яка встановлює відповідальність за не нарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків платником податків, у тому числі, податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, є спеціальною по відношенню до статті 123 ПК України, яка встановлює відповідальність за неправомірне визначення платником податків суми свого податкового зобов'язання, бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Отже, відповідальність податкових агентів за порушення ними правил нарахування, утримання та сплати податку на доходу фізичних осіб при виплаті ними доходів на користь платників податків - фізичних осіб визначається саме стаття 127 ПК України.

Відповідно до пункту 127.1 статті 127 ПК України не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків,- тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Диспозиція статті 127 ПК України передбачає три форми її вчинення - не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків при виплаті доходів. Таким чином, податкове правопорушення, передбачене статтею 127 ПК України, за своїм характером полягає у не нарахуванні та/або неутриманні та/або несплаті податку при виплаті доходу на користь іншого платника.

Таким чином, порушення, передбачене статтею 127 Кодексу є вчиненим (закінченим) саме з моменту виплати доходу на користь іншого платника без нарахування (утримання або сплати) податку незалежно від того, яка саме із вказаних дій була вчинена під час проведення виплати доходу щодо одного чи кількох платників податку або ж такі дії були вчинені сукупно.

В подальшому, під час проведення інших виплат, таке не нарахування (неутримання або несплата) є іншими діями, які містять ознаки складу податкового правопорушення, передбаченого ст. 127 Кодексу.

Тобто, елементом, який повинен бути досліджений під час проведення перевірки є саме проведення виплати доходу іншим платникам податків.

Законодавцем встановлені підстави для застосування більших розмірів штрафів (50 % та 75 %), якими є вчинення таких дій повторно та втретє.

Граматичне та змістовне тлумачення абз. 2,3 статті 127 ПК України свідчить про те, що кваліфікуючою ознакою для застосування збільшеного розміру відповідальності є саме вчинення таких дій (не нарахування, неутримання або несплата при виплаті доходів) повторно (втретє) на протязі 1095 днів.

При цьому законодавець не обумовлює існування (факту) повторності дій з їх виявленням та (або) визначенням такому платнику суми грошового зобов'язання.

Тобто, виявлення під час проведення перевірки та фіксація в акті декількох (двох і більше) таких саме протиправних дій, передбачених статтею 127 ПК України вчинених платником на протязі 1095 днів, є підставою для застосування санкції за першу таку протиправну дію у розмірі 25 %, за дію вчинену повторно - 50 %, за дію вчинену втретє та в подальшому - у розмірі 75%.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що у постанові Верховного Суду України від 10.11.2015 року № 21-2919а15 висловлено правову позицію про те, що положення статті 126 ПК України застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати податковим агентом узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір санкцій прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Порядок та строки сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету податковим агентом визначено статтею 168 Кодексу.

Так, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподаткованого доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід надається у не грошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду, а саме: протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового ) місяця.

Положеннями статті 127 ПК України встановлюється санкція, як міра відповідальності, яка покладається на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу громадянам. При цьому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Податкового кодексу, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Водночас, якщо виплата доходу передувала сплаті податку, податковий агент має нести відповідальність на підставі статті 127 Податкового кодексу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості вчинених порушень протягом певного періоду часу. Кваліфікуючою ознакою (повторюваністю) застосування збільшених розмірів штрафів, визначених статтею 127 Податкового кодексу, є допущення податковим агентом декількох правопорушень, передбачених диспозицією цієї статті, протягом 1095 днів, а не факт їх виявлення (визначення) контролюючим органом.

Таким чином, у разі виявлення під час однієї перевірки податкового агента декількох випадків не нарахування (неутримання, несплати) сум податку під час виплати доходу на користь громадян, застосуванню підлягали збільшені розміри штрафних санкцій, передбачені статтею 127 Кодексу, відповідно до кількості вчинених податкових правопорушень.

У разі невиплати нарахованого доходу на користь громадян та несплати утриманого податку податковий агент має нести відповідальність, визначену статтею 127 Податкового кодексу.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що позивачем у зв'язку із затримкою виплати заробітної плати працівникам підприємства несвоєчасно перераховано податок з доходів фізичних осіб у період з 01.01.2013 по 31.12.2016 на загальну суму 594973,71 грн., що підтверджується розрахунками пені та штрафних санкцій по податку на доходи фізичних осіб. Водночас філією «Маневицька дорожньо-експлуатаційна дільниця» ДП «Волинський автодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» з 01.01.2013 по 31.12.2016 нараховано, узгоджено, але у зв'язку із затримкою виплати заробітної плати працівникам підприємства несвоєчасно перераховано в бюджет військовий збір в загальній сумі 39396,67 грн., що підтверджується розрахунками пені та штрафних санкцій по військовому збору.

Факт несвоєчасної виплати заробітної плати працівникам підтверджується наданими позивачем зведеними відомостями про зарахування заробітної плати. При цьому з банківських виписок та платіжних доручень слідує, що сплату ПДФО та військового збору підприємство здійснювало одночасно із виплатою заробітної плати.

Колегія суддів дійшла висновку, що податковий орган при винесенні податкових повідомлень-рішень від 21.10.2016 року № №001150311 та №001151311 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством, у зв'язку з чим позовні вимоги є безпідставними, а тому в задоволенні таких необхідно відмовити повністю.

Відповідно до статей 198, 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області - задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02.02.2017 року у справі № 803/1901/16 - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову Дочірнього підприємства «Волинський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складення такої в порядку ч.3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий Н.В. Ільчишин

Судді М.А. Пліш

Т.І. Шинкар

Повний текст постанови виготовлено 21.06.2017 року