Постанова № 67306623, 20.06.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 826/1816/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Чаку Є.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.01.17р. у справі №826/1816/14 за позовом Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про стягнення податкового боргу

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з банківських рахунків відповідача податкового боргу у розмірі 259 843,41 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.01.17р. адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як установлено судом, заборгованість відповідача у заявленій до стягнення сумі виникла у зв'язку з несплатою самостійно задекларованих зобов'язань із орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік згідно з податковою декларацією №11503 від 20.03.09р.

У зв'язку із виникненням заборгованості, податковим органом було виставлено ВАТ НАСК «ОРАНТА» першу та другу податкові вимоги від 14.05.2009 № 1/536 на суму 108 102 грн. та від 23.06.2009 № 2/662 на суму 124745,89 грн., відповідно (а.с.17, 18).

Внаслідок несплати податкового боргу, податковий орган лише 11.02.2014 року звернувся з даним адміністративним позовом, вказуючи при цьому, що не пропустив строк звернення до суду, у зв'язку із судовим оскарженням ВАТ НАСК «ОРАНТА» податкової вимоги від 14.05.2009 № 1/536 на суму 108 102 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що самостійно узгоджене податкове зобов'язання з орендної плати юридичних осіб у задекларованій сумі не сплачене відповідачем у встановлені законом терміни; податковим органом дотримано передбачену податковим законодавством процедуру погашення податкового боргу шляхом надіслання першої та другої податкових вимог, проте борг у вказаній сумі не погашений. При цьому, судом не застосовано визначені податковим законодавством строки давності з покликанням на те, що податкове зобов'язання було неузгодженим в розумінні п.п.5.2.4.п.5.2. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 2 Закону України від 03.07.92р. № 2535-XII «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Нормами пунктів 1.2 та 1.3 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі - Закон № 2181-ІІІ) (чинного на часі виникнення спірних правовідносин) визначені поняття «податкове зобов'язання» як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; а «податковий борг (недоїмка)» як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 2181-ІІІ установлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 ст.6 Закону № 2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Зі змісту наведених норм слідує, що законодавець встановлює певні процедури, яких має дотриматись контролюючий орган до звернення до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу - узгодження суми податкового зобов'язання; направлення податкових вимог. При цьому момент узгодження суми податкового зобов`язання законодавець у пунктах 5.1 та 5.2 вказаного Закону пов`язує або з подачею податкової декларації, або з отриманням платником податків податкового повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов`язання, за винятком випадків оскарження такого податкового повідомлення-рішення.

У даному випадку, узгодження суми податкового зобов'язання відповідача пов'язане саме із подачею податкової декларації; оскарження платником податків податкової вимоги в судовому порядку не надає відповідному податковому зобов'язанню статусу неузгодженого, а тому помилковими є висновки суду першої інстанції з цього приводу.

При цьому, судом помилково застосовано підпункт 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону №2181-ІІІ, яким передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

У контексті статті 5 цього Закону, підпункт 5.2. (апеляційне узгодження податкового зобов'язання) підлягає застосуванню до рішень контролюючих органів, якими нараховані податкові зобов'язання контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону), оскільки день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків, нарахованого контролюючим органом.

Відповідно до підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону № 2181-ІІІ, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У свою чергу, підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону визначено граничні строки для подання податкових декларацій за базовий податковий (звітний) період, а згідно абзацу першого підпункту 4.1.5 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181-ІІІ, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

Відповідно до статті 14 Закону N 2535-XII, платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Частинами 1 та 2 статті 17 Закону № 2535-XII передбачено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

З наведених правових норм слідує, що граничним строком сплати податкового зобов'язання з орендної плати, визначеного у податковій декларації на 2009 рік є - 01.02.2010р. (31.01.2010 р - вихідний день), а з 02.02.2010 - сума узгодженого, але не сплаченого відповідачем грошового зобов'язання, набула статусу податкового боргу.

Відповідно до частини третьої статті 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 99 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними, зокрема, частинами четвертою та п'ятою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням викладеного, приписи податкового законодавства у питанні застосування строків звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу мають пріоритетне застосування.

Стаття 15 Закону № 2181-ІІІ (що діяв на час виникнення спірних правовідносин) встановлює строк примусового стягнення податкового боргу - це 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.

Аналогічний строк визначений статтею 102 Податкового кодексу України .

Системний аналіз пунктів 15.1.1., 15.2.1. статті 15 Закону № 2181-ІІІ свідчить про те, що застосування строків давності поширюється і на випадки стягнення відповідного податку.

Відповідно позовні вимоги контролюючого органу, пов'язані зі стягненням податкового боргу з платників податків, повинні пред'являтися протягом 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.

Така правова позиція відповідає позиції ВАСУ, що висвітлена у листі від 10.02.2011 р. N 203/11/13-11.

Строки давності, встановлені податковим законодавством є граничними і не підлягають поновленню, оскільки це не передбачено податковим законодавством, а тому покликання позивача у позовній заяві на причини пропуску - не заслуговують на увагу.

Відповідно до підпункту "в" підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону № 2181-ІІІ податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом є безнадійним та підлягає списанню (у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції).

Аналогічні положення містить стаття 101 Податкового кодексу України.

За наведених обставин та правових норм, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 202, 205, 207 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.01.17р. у справі №826/1816/14 - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.01.17р. у справі №826/1816/14 - скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-д; код ЄДРПОУ: 00034186) судові витрати у розмірі 4 287 (чотири тисячі двісті вісімдесят сім) грн. 42 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області.

Дана ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до вимог КАС України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Пилипенко О.Є.

Чаку Є.В.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Чаку Є.В.

Пилипенко О.Є.