Постанова № 67306342, 14.06.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 червня 2017 рокусправа № 333/257/17(2-а/333/64/17) Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Мельника В.В.

суддів: Чепурнова Д.В. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 травня 2017 року у справі № 333/257/17(2-а/333/64/17)

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту Позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі по тексту Відповідач), в якому просив:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо не призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи, внаслідок поранення, отриманого під час виконання ним обов'язків військової служби, відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- зобовязати Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ: 00034022) здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням інвалідності ІІ групи, внаслідок поранення, отриманого під час виконання ним обов'язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 у розмірі 290 000 грн. (двісті девяносто тисяч гривень).

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2017 року відкрито провадження по даній справі.

В обґрунтування адміністративного позову Позивач зазначав, що повторно йому було встановлено інвалідність ІІ групи довічно вже після набрання чинності Законом України від 04.04.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обовязок та військову службу», а томі він має право на отримання одноразової грошової допомоги у порядку, визначеному постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року.

Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 травня 2017 року у справі № 333/257/17(2-а/333/64/17) позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково (суддя Фунжий О.А.)

Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975.

Зобовязано Міністерство оборони України повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги на підставі заяви від 1 листопада 2016 р. та доданих до неї документів згідно Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975, та прийняти відповідне рішення.

У задоволені решти позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що право на отримання одноразової допомоги у Позивача виникло зі дня встановлення МСЕК другої групи інвалідності, тобто з 26 вересня 2016 р., вже під час дії ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону України від 4 липня 2012 р. Разом з тим, повноваження щодо призначення і виплати зазначеної одноразової грошової допомоги законодавством покладено саме на Міністерство оборони України, яке слід зобовязати повторно розглянути питання щодо призначення допомоги Позивачеві з урахуванням змісту судового рішення.

Позивач ОСОБА_1, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 травня 2017 року у справі № 333/257/17(2-а/333/64/17) та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що Відповідач вже розглянув заяву Позивача про надання одноразової грошової допомоги та відмовив у її задоволенні, а повторний її розгляд призведе до аналогічного висновку, а тому оскаржуване рішення суду не призводить до жодних юридичних наслідків.

Відповідач - Міністерство оборони України, заперечень на апеляційну скаргу до суду не направив.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 травня 2017 року у справі № 333/257/17(2-а/333/64/17) та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, свого представника для участі у її розгляді не направив.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представника Відповідача.

У судовому засіданні, заслухавши представника Позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, відповідно до довідки Запорізького обласного військового комісаріату ОСОБА_1 в період з 16 листопада 1968 р. до 7 травня 1994 р. проходив військову службу в Збройних силах (а.с. 8).

Згідно запису у військовому квитку 16 серпня 1985 р. ОСОБА_1 при проходженні військової служби отримав вогнепальне поранення (а.с. 6).

Постановою 15 військово-лікарської комісії Одеського військового округу від 18 лютого 1999 р. вказане поранення визнано пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку (а.с. 9).

Згідно повідомленню КУ Обласний центр медико-соціальної експертизи Запорізької обласної ради 15 вересня 1998 р. ОСОБА_1 вперше встановлена 3 група інвалідності внаслідок захворювання, отриманого в період проходження військової служби, на строк до 1 жовтня 1999 р. (а.с.53).

19 березня 1999 р. на підставі висновку 15 військово-лікарської комісії Одеського військового округу від 18 лютого 1999 р. причина інвалідності змінена на поранення, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку.

В подальшому ОСОБА_1 підтверджувалась третя група інвалідності внаслідок зазначеного поранення.

18 жовтня 2006 р. третя група інвалідності встановлена безстроково.

Висновком МСЕК від 26 вересня 2016 р. ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку, безстроково (а.с. 10).

1 листопада 2016 р. ОСОБА_1 звернувся до Запорізького обласного військового комісаріату із заявою про направлення документів до Міністерства оборони України для прийняття рішення про виплату одноразової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 (а.с.11).

11 листопада 2016 р. комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги відмовила у призначені допомоги відповідно до протоколу № 108, оскільки інвалідність Позивачу встановлена у 2000 р. до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» (а.с.12).

Визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо не призначення одноразової грошової допомоги та зобовязання вчинити такі дії і було предметом судового розгляду.

Надаючи правову оцінку діям субєкта владних повноважень, колегія суддів виходить з наступного.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону № 2011-XII, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно частини 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п.4 - встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до частини 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: а) 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону; б) 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Аналогічні положення закріплені й у пункті 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року, за змістом якого, зокрема, одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Згідно з пунктом 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 6 Порядку № 975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі, зокрема, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.

Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, саме з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року №21-446а14, від 21 квітня 2015 року №21-135а15, від 10 березня 2015 року №21-563а14.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Як вбачається з матеріалів справи, друга група інвалідності Позивачу встановлена у вересні 2016 року.

З огляду на вказане, дія вищенаведеного Порядку поширюється на позивача, оскільки інвалідність 2 групи було встановлено позивачу з вересня 2016 року під час повторного огляду, а постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року, якою затверджено Порядок № 975, набрала чинності з 24 січня 2014 року.

Згідно правової позиції Верховного Суду України (справа №21-563-а-14 від 10 березня 2015 року) у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обовязкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги. Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивач як військовослужбовець, який отримав поранення, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року.

Отже, право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у звязку із встановленням йому інвалідності 2 групи виникло на дату встановлення інвалідності, а саме з 26 вересня 2016 року.

В той же час, згідно з п. 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

У відповідності до п. 12-13 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

На виконання наказу Міністра оборони України від 12.04.2007 року № 168 «Про організацію роботи та призначення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби» (далі - Наказ №168) у Міністерстві оборони України створено постійно діючу комісію з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби.

У відповідності до пункту 2 Наказу № 168 голова комісії, зокрема, забезпечує підготовку пропозицій та подає їх Міністру оборони України для прийняття рішень про призначення грошової допомоги.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що в силу положень Наказу № 168, відповідну пропозицію для вирішення питання щодо призначення одноразової грошової допомоги повинна надавати постійно діюча комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби.

За результатами розгляду такої пропозиції комісії Міністр оборони України приймає відповідне рішення (позитивне або негативне).

Згідно пункту 15 Порядку № 975 рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Матеріали справи свідчать, що Відповідачем було прийнято саме рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Так, Верховний Суд України в постановах від 18 березня 2014 року (справа № 21-11а14) та від 22 квітня 2014 року (справа № 21-484а13) сформулював правову позицію у подібних правовідносинах, згідно з якою підставою для повідомлення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є рішення суб'єкта владних повноважень, прийняте з цього питання. Оскільки відповідач відповідного рішення не приймав, то суд повинен зобов'язати останнього розглянути це звернення згідно з вимогами чинного законодавства України, а не підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання.

В той же час, в даному випадку Відповідачем було прийнято рішення саме про відмову у призначенні виплати одноразової грошової допомоги, яке затверджено Міністром оборони України, та яке в подальшому було оскаржене Позивачем у відповідності до п. 15 Порядку № 975.

За таких обставин, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо необхідності зобовязання Відповідача повторно розглянути подані документи, адже Відповідачем вони вже були розглянуті та за наслідками такого розгляду прийняте відповідне рішення, правомірність винесення якого і була предметом розгляду даного судового спору.

Таким чином, належним способом захисту порушеного права в даному випадку буде саме визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо не призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи, внаслідок поранення, отриманого під час виконання ним обов'язків військової служби, відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та зобовязання Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ: 00034022) здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням інвалідності ІІ групи, внаслідок поранення, отриманого під час виконання ним обов'язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 .

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи були порушені норми матеріального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, і тому вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а постанова Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 травня 2017 року у справі № 333/257/17(2-а/333/64/17) - скасуванню із прийняттям нової про задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ч. 3 ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 травня 2017 року у справі № 333/257/17(2-а/333/64/17) - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи, внаслідок поранення, отриманого під час виконання ним обов'язків військової служби, відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зобовязати Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ: 00034022) здійснити нарахування та виплат одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (ІНН: НОМЕР_1) у зв'язку із настанням інвалідності ІІ групи, внаслідок поранення, отриманого під час виконання ним обов'язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 у розмірі 290 000 грн. (двісті девяносто тисяч гривень).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 20 червня 2017 р.

Головуючий:В.В. Мельник

Суддя:Д.В. Чепурнов

Суддя:С.В. Сафронова