Ухвала суду № 67306228, 19.06.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 червня 2017 рокусправа № 808/550/17 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Олефіренко Н.А.

суддів: Білак С.В. Шальєвої В.А.

за участю секретаря судового засідання:Лащенко Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 р.

у справі № 808/550/17

за позовом ОСОБА_1

до Апеляційного суду Запорізької області, Державної судової адміністрації України

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Апеляційного суду Запорізької області та Державної судової адміністрації України, в якому просить: визнати протиправною відмову відповідача 1, відповідача 2 у виплаті позивачу одноразової вихідної допомоги у звязку з виходом у відставку, передбаченої ст. 136 Закону України Про судоустрій і статус суддів №2453-VI від 07.07.2010; зобов'язати відповідача 2 виділити відповідачу 1 кошти, належні до виплати позивачу у якості неоподатковуваної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою у звязку з виходом у відставку у відповідності до розміру отриманої позивачем заробітної плати за період з грудня 2015 року по вересень 2016 року включно; зобовязати відповідача 1 нарахувати і виплатити позивачу одноразово неоподатковувану вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою у звязку з виходом у відставку, у відповідності до розміру отриманої позивачем заробітної плати.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року у задоволені адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач звернулась з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що, призвело до неправильного вирішення спору.

У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, що ОСОБА_1 у період з 26.01.1993 по 31.08.1996 перебувала на посаді судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, а з 01.09.1996 по 15.09.2016 суддею Апеляційного суду Запорізької області, що саме відповідача не заперечується.

Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 №1515-VIII Про звільнення суддів позивача звільнено з посади судді Апеляційного суду Запорізької області у звязку з поданням заяви про відставку.

На підставі наказу голови суду від 15.09.2016 №67-К суддю Краснокутську О.М. виключено зі складу суддів Апеляційного суду Запорізької області 15 вересня 2016 року у звязку із поданням заяви про відставку.

Позивач звернулась до ДСА України та Апеляційного суду Запорізької області із відповідними заявами щодо нарахування та виплати їй вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Листами від 03.02.2017 №08-02/17вих та від 03.02.2017 №К94-17-93/17 відповідачі повідомили ОСОБА_1 із посиланням на приписи Закону України Про судоустрій і статус суддів (у редакції з 01.04.2014 відповідно до Закону України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні) щодо відсутності правових підстав для нарахування та виплати їй вихідної допомоги.

Позивач не погодившись із вказаним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у Державної судової адміністрації не було правових підстав для нарахування та виплати позивачу вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку, у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, оскільки на час звільнення позивача з посади судді та відрахування його зі штату Апеляційного суду Запорізької області набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 01 квітня 2014 року, в якому відповідно до Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» виключено статтю 136.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Згідно зі статтею 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, що діяла станом на час подання позивачем заяви про відставку) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

Водночас, за правилами частин 2, 6 статті 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, що діяла станом на час подання позивачем заяви про відставку) питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України» від 27 березня 2014 року №1166-VII, який набрав чинності 01 квітня 2014 року, було внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме, виключено статтю 136 даного Закону, в якій зазначалось, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, в даному випадку, до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача з посади судді.

Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 19.11.2013 №10-рп/2013 висловив думку, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.

Разом з тим, у рішенні Європейського Суду від 10.03.2011 у справі "Сук проти України", суд зазначає, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Згідно фактичних обставин, встановлених судами, ОСОБА_1 звільнено у відставку із посади судді на підставі постанови Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року, тобто у той час, коли вже не існувало право на вихідну допомогу, передбачену статтею 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а тому відмови відповідачів є правомірними, як наслідок відсутні підстави зобов'язувати нараховувати та виплачувати таку (вихідну допомогу).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року у справі № 808/550/17 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 20.06.2017 року.

Головуючий:Н.А. Олефіренко

Суддя:С.В. Білак

Суддя:В.А. Шальєва