Ухвала суду № 67306213, 21.06.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 червня 2017 рокусправа № 804/5603/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В. Олефіренко Н.А.

секретар судового засідання:Лащенко Р.В.

за участі представника позивача ОСОБА_1

третьої особи ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2017 р. в справі № 804/5603/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сулар», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - фізична особа-підприємець ОСОБА_2, до Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сулар» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 20.07.2016 р. про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 240253 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2016 р. до участі в справі в якості третьої особи залучено фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2017 р. позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову з підстав порушення норм матеріального права, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками акту перевірки.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Третя особа та його представник просили в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сулар» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12.12.2014 р. по 30.04.2016 р., якою встановлено порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік всього на суму 240253 грн.; пп. 49.18.3 п. 49.18, п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України в частині не надання до контролюючого органу податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік.

За результатами перевірки складено акт № 1377/04-64-14/39546612 від 08.07.2016 p., на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 20.07.2016 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 240253 грн.

Також судом першої інстанції встановлено, що в періоді, який перевірявся, позивачем укладено наступні договори.

15.01.2015 р. між ТОВ «Сулар» (повірений) та ТОВ «АТ Груп» (довіритель) укладено договір доручення № 1, відповідно до якого ТОВ «Сулар» зобов'язується від імені та за рахунок ТОВ «АТ Груп» здійснити юридичні та інші дії, які направлені на продаж товару ТОВ «АТ Груп», вказані в специфікації як невід'ємній частині договору.

30.01.2015 р. між ТОВ «Сулар» (зберігач) та ТОВ «АТ Груп» (поклажодавець) укладено договір зберігання № 30/01-1, відповідно до якого зберігач зобов'язується прийняти від поклажодавця товар та зберігати його. Фактичне виконання договору № 30/01-1 підтверджується актом прийому-передачі від 09.02.2015 р., відповідно до якого ТОВ «АТ Груп» передало на зберігання ТОВ «Сулар» товар колесо зубчасте б/в в кількості 21 штука, вісь б/в в кількості 21 штука.

09.02.2015 р. між ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (зберігач) та ТОВ «Сулар» (поклажодавець) укладено договір зберігання № 15006п/1, за умовами якого зберігач зобов'язується прийняти від поклажодавця товар та зберігати його. Відповідно до пункту 3.3 договору у разі виробничої необхідності та за узгодженням між сторонами товар, який передається на зберігання, може бути використаний зберігачем у своїй діяльності; в тому випадку сторони повинні укласти договір купівлі-продажу товару. Фактичне виконання договору № 15006п/1 підтверджується актом приймання-передачі від 09.02.2015 р., відповідно до якого ТОВ «Сулар» передало на зберігання ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» товар, а саме колесо зубчасте б/в у кількості 21 штука, вісь б/в у кількості 21 штука.

17.02.2015 р. ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» звернулось до ТОВ «Сулар» із листом, в якому просило узгодити використання ним шестерні в кількості 21 од., та вісі в кількості 21 од. з подальшою компенсацією їх договірної вартості або заміною на іншу продукцію рівної вартості. Як зазначено у відповіді від 23.02.2015 р. № 2302/3, позивач надає згоду на використання продукції, що зберігається на ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод».

В подальшому 06.04.2015 р. між ТОВ «АТ Груп» (продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 060415, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар згідно зі специфікацією, а покупець зобов'язується прийнятий вказаний товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених договором, у звязку з чим суд першої інстанції вважав доведеним встановлення права власності на товар (колесо зубчасте б/в у кількості 21 штука, вісь б/в у кількості 21 штука) за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2

10.04.2015 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ТОВ «Актуальні технології Груп» укладено договір про відступлення права вимоги № 10/04-1 за договором доручення № 1 від 15.01.2015 р., укладеним між ТОВ «Сулар» та ТОВ «Актуальні технології Груп».16.06.2015 р. ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» запропоновано в якості компенсації за використану продукцію іншу, а саме бандаж локомотивний в кількості 6 од., вартістю 15360 грн. за одиницю з податок на додану вартість. Позивач своїм листом від 17.06.2015 р. погодився на дану пропозицію та просив дозвіл на вивезення даної продукції з території зберігача. Фактичне перевезення товару до складу ТОВ «Сулар», за адресою: 49034, м. Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, 143, підтверджується товарно-транспортною накладною № 0807 від 08.07.2015 р.

На підтвердження того, що власником товару є фізична особа-підприємець ОСОБА_2, позивачем надано до матеріалів справи листування між ТОВ «Сулар» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 щодо вимоги про повернення товару, а саме вісь б/в в кількості 21 шт. та колесо зубчасте (шестерня) б/в в кількості 21 шт.

Суд першої інстанції вважав необґрунтованими висновки контролюючого органу щодо безоплатності отримання товару через те, що позивач не є власником товару, не є кінцевим отримувачем товару та у разі повернення товару від іншого зберігача (ПрАТ «ДТРЗ») має повернути товар власнику фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, а також на недійсність правочину (договору зберігання № 15006п/1 від 09.02.2015 р.), у звязку з чим задовольнив позовні вимоги.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ «Сулар» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12.12.2014 р. по 30.04.2016 р., за результатами якої складено акт № 1347/04-64-14/39546612 від 08.07.2016 р., яким, зокрема, встановлено порушення ТОВ «Сулар» пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до заниження податку на прибуток у 2015 році всього на суму 240253 грн. (а.с. 12-42).

На підставі зазначеного акту перевірки Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська 20.07.2016 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про збільшення ТОВ «Сулар» суми грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 240253 грн. (а.с. 10).

З акту перевірки вбачається, що підставою для збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на прибуток є встановлення факту отримання позивачем товару як повернення за недійсним правочином (договір № 15006п/1 від 09.02.2015 р.), який рахується на забалансовому рахунку № 023 на суму 667368 грн. за контрагентом ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (далі - ПрАТ «ДТРЗ»), що, на висновком контролюючого органу, є підставою вважати такий товар безоплатно отриманим, у звязку з чим вартість такого товару повинна бути віднесена позивачем до складу інших доходів у 2015 році.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що 15.01.2015 р. між ТОВ «Сулар» як повіреним та ТОВ «Актуальні технології Груп» (далі ТОВ «АТ Груп») як довірителем укладено договір доручення № 1, відповідно до якого ТОВ «Сулар» зобов'язується від імені та за рахунок ТОВ «АТ Груп» здійснити юридичні та інші дії, які направлені на продаж товару ТОВ «АТ Груп», що вказаний в специфікації як невід'ємній частині договору (а.с. 49). Зі специфікації до цього договору від 15.02.2015 р. вбачається, що продажу підлягав товар колесо зубчате б/в у кількості 21 од. на загальну суму 286320 грн. без податку на додану вартість; вісь б/в у кількості 21 од. на загальну суму 273000 грн. без податку на додану вартість (а.с. 50). Згідно зі звітом повіреного від 08.04.2015 р. (а.с. 51) ТОВ «Сулар» в інтересах довірителя здійснено дії з продажу товару довірителя, а саме здійснена передача товарів, вказаних у специфікації, на зберігання ПрАТ «ДТРЗ» з 09.02.2015 р. до моменту укладання договору поставки.

30.01.2015 р. ТОВ «Сулар» як зберігачем укладено з ТОВ «АТ Груп» як поклажодавцем договір зберігання № 30/01-1, відповідно до якого зберігач зобов'язується прийняти від поклажодавця товар та зберігати його (а.с. 52). Згідно з додатком до договору (а.с. 53) на зберігання передано товар колесо зубчате б/в у кількості 21 од. на загальну суму 286320 грн. без податку на додану вартість; вісь б/в у кількості 21 од. на загальну суму 273000 грн. без податку на додану вартість. Фактичне виконання договору № 30/01-1 підтверджується актом прийому-передачі від 09.02.2015 р., відповідно до якого ТОВ «АТ Груп» передало на зберігання ТОВ «Сулар» товар колесо зубчасте б/в в кількості 21 од., вісь б/в в кількості 21 од. (а.с. 54).

09.02.2015 р. між ПрАТ «ДТРЗ» як зберігачем та ТОВ «Сулар» як поклажодавцем укладено договір зберігання № 15006п/1, за умовами якого зберігач зобов'язується прийняти від поклажодавця товар та зберігати його. Відповідно до пункту 3.3 договору у разі виробничої необхідності та за узгодженням між сторонами товар, який передається на зберігання, може бути використаний зберігачем у своїй діяльності; в такому випадку сторони повинні укласти договір купівлі-продажу товару (а.с. 56). Згідно з додатком до договору (а.с. 57) на зберігання передано товар колесо зубчате б/в у кількості 21 од. на загальну суму 286320 грн. без податку на додану вартість; вісь б/в у кількості 21 од. на загальну суму 273000 грн. без податку на додану вартість. Актом приймання-передачі від 09.02.2015 р. (а.с. 58) підтверджено передання ТОВ «Сулар» на зберігання ПрАТ «ДТРЗ» товару колеса зубчастого б/в у кількості 21 од, вісі б/в у кількості 21 од.

17.02.2015 р. ПрАТ «ДТРЗ» звернулось до ТОВ «Сулар» із листом, в якому просило узгодити використання ним шестерні (колеса зубчастого) в кількості 21 од., вісі в кількості 21 од. з подальшою компенсацією їх договірної вартості або заміною на іншу продукцію рівної вартості (а.с. 64). Позивачем надана згода на використання товарів, що зберігалися на ПрАТ «ДТРЗ» (а.с. 65).

06.04.2015 р. між ТОВ «АТ Груп» як продавцем укладено з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 як покупцем договір купівлі-продажу № 060415, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар згідно зі специфікацією, а покупець зобов'язується прийнятий вказаний товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених договором (а.с. 186-189). Згідно зі специфікацією від 06.04.2015 р. поставці підлягав товар - центр колісний б/в у кількості 26 од. на загальну суму 239200 грн. без податку на додану вартість, вісь у кількості 21 од. б/в на загальну суму 44100 грн. без податку на додану вартість, колесо зубчасте (шестерня) б/в у кількості 21 шт. на загальну суму 56700 грн. (а.с. 190). На виконання цього договору ТОВ «АТ Груп» видано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 видаткові накладі, рахунки на товари, зазначені у специфікації (а.с. 177-182).

10.04.2015 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ТОВ «АТ Груп» укладено договір про відступлення права вимоги № 10/04-1 за договором доручення № 1 від 15.01.2015 р., укладеним між ТОВ «Сулар» та ТОВ «АТ Груп» (а.с. 55).

16.06.2015 р. ПрАТ «ДТРЗ» запропоновано в якості компенсації за використану продукцію іншу, а саме бандаж локомотивний в кількості 6 од., вартістю 15360 грн. за одиницю з податком на додану вартість (а.с. 66). Позивач листом від 17.06.2015 р. погодився на дану пропозицію та просив дозвіл на вивезення даної продукції з території зберігача (а.с. 67). Фактичне перевезення товару до складу ТОВ «Сулар», за адресою: 49034, м. Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, 143, підтверджено товарно-транспортною накладною № 0807 від 08.07.2015 р. (а.с. 63).

Згідно зі звітом повіреного ТОВ «Сулар» про виконання зобовязань за договором доручення № 1 від 15.01.2015 р., складеним 27.12.2016 р., ТОВ «Сулар» звернулось до ПрАТ «ДТРЗ» 17.06.2915 р. з проханням повернути продукцію з відповідального зберігання. 25.06.2015 р. продукція вивезена з території ПрАТ «ДТРЗ» з урахуванням замін і компенсації використаних ПрАТ «ДТРЗ» запчастин. Згідно з актом повернення товару від 24.06.2015 р. ПрАТ «ДТРЗ» повернуто частину продукції у вигляді часткової та неповної зборки колісних пар, в яких присутні комплектуючі, які були передані на зберігання відповідно до договору зберігання № 15006п/1 від 09.02.2015 р. та акту приймання-передавання товару на зберігання від 09.02.2015 р., а саме бандаж локомотивний у кількості 6 шт. на загальну суму 92160 грн. з податком на додану вартість, вісь у кількості 18 шт. на загальну суму 280800 грн. з податком на додану вартість, шестерня у кількості 18 шт. на загальну суму 294408 грн. з податком на додану вартість, загальна вартість 667368 грн. Отриману продукцію 25.06.2015 р. перевезено на склад по вул. Білостоцького, 143 КП «Дніпроуніверсал». В серпні 2015 р. зі складу продукцію вивезено невідомими особами (а.с. 184).

Як зазначено вище, за висновком контролюючого органу, позивачем отримано товару як повернення за недійсним правочином (договір № 15006п/1 від 09.02.2015 р.), який рахується на забалансовому рахунку № 023 на суму 667368 грн. за контрагентом ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод», цей товар є безоплатно отриманим, у звязку з чим вартість такого товару повинна бути віднесена позивачем до складу інших доходів у 2015 році. При цьому контролюючий орган вказує на порушення позивачем пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України в редакцій, чинні на час виникнення спірних правовідносин, обєктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення відємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення відємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, обєкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім відємного значення обєкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім відємного значення обєкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім відємного значення обєкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім відємного значення обєкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає обєкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з визначеннями доходів та витрат у П(С)БО 15 «Дохід» та П(С)БО 16 «Витрати» передача майна на відповідальне зберігання у бухгалтерському обліку не визнаватиметься ні доходами, ні витратами.

Фактично актив (зокрема запаси, передані на зберігання) - це ресурс, контрольований підприємством-власником. Тож він залишається на балансі останнього.

У поклажодавця на момент передачі речі (товару) на відповідальне зберігання у бухгалтерському обліку буде зроблено аналітичне проведення за дебетом і кредитом матеріальних рахунків 20, 22 або 28 з відкриттям різних субрахунків за місцями зберігання: речі будуть списані з місць зберігання та оприбутковані за іншим місцем зберігання. Відповідно узагальнення такої інформації буде відображено за кредитом - місце зберігання, а за дебетом - місце відповідального зберігання.

У зберігача річ (товар), прийнята на відповідальне зберігання, обліковується на позабалансовому рахунку 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні». Облік таких цінностей ведуть за цінами, передбаченими у договорах, приймально-передавальних актах тощо. Аналітичний облік ТМЦ, прийнятих на відповідальне зберігання, ведуть щодо підприємств-власників. Відповідно за Д-т позабалансового рахунка 023 зберігач обліковує приймання речі (товару) на відповідальне зберігання, а за К-т рахунка 023 - вибуття такої речі (товару).

За приписами пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

В контексті спірних правовідносин контролюючий орган вважає товар безоплатно отриманим як такий, що надається згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості такого товару чи їх повернення, або без укладення таких договорів.

В даному випадку відсутні підстави вважати товар безоплатно отриманим, оскільки товар не використовувався позивачем, а був використаний ПрАТ «ДТРЗ», яким товар частково повернуто, а частково компенсовано вартість використаного товару іншим товаром. При цьому у будь-якому разі позивач не став власником повернутого товару, а був тільки зберігачем, у звязку з чим відсутні підстави вважати, що товар позивачем отримано безоплатно, та й позивач повинен віднести вартість такого товару до складу інших доходів.

В ході розгляду справи доведено, що власником товару є фізична особа-підприємець ОСОБА_2

Крім того, є безпідставним посилання контролюючого органу на недійсність правочину (договору зберігання №15006п/1 від 09.02.2015 р.) через підписання договору директором ОСОБА_5, який не був директором на дату вчинення правочину, а обіймав посаду заступника директора ТОВ «Сулар».

Як вбачається з наказу № 22/12-2014К від 22.12.2014 р., ОСОБА_5 призначено заступником директора ТОВ «Сулар» та надано повноваження першого підпису банківських документів, інших фінансових документів, в тому числі договорів, а також документів, повязаних з використання матеріальних цінностей товариства (а.с. 47).

Тобто, є безпідставними доводи відповідача щодо відсутності повноважень у ОСОБА_5 на укладання господарських договорів.

Також судом першої інстанції обґрунтовано зазначено про неврахування контролюючим органом припису акту цивільного законодавства України, викладеного в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є недійсність правочину, прямо встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою представника контролюючого органу.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину контролюючі органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих за правочинами, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2017 р. в справі № 804/5603/16 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2017 р. в справі № 804/5603/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сулар», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - фізична особа-підприємець ОСОБА_2, до Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали буде складений 22.06.2017 р.

Головуючий:В.А. Шальєва

Суддя:С.В. Білак

Суддя:Н.А. Олефіренко