Постанова № 67305516, 22.06.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2641/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2017 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Завальнюка І.В.,

за участю секретаря – Маковейчук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ прокуратури Одеської області № 616к від 13.04.2017; поновити позивача на посаді прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 15.12.2015 по 13.04.2017 працював на посаді прокурора Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури та незаконно був звільнений з органів прокуратури наказом в.о. прокурора Одеської області від 13.04.2017 № 616к. Зазначений наказ винесений на підставі проведеної перевірки додержанням прокурорами та слідчими вимог Закону України «Про запобігання корупції», в ході якої встановлено, зокрема, порушення позивачем ч.2 ст.52 вказаного Закону. Так, перевіркою встановлено, що позивачем не було подано повідомлення про суттєві зміни у майновому стані до Національного агентства з питань запобігання корупції після придбання автомобіля вартістю 90000 грн. Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки в ході перевірки не було враховано, що відповідне повідомлення було ним направлено засобами поштового зв’язку в день придбання автомобіля 02.02.2017. Крім того, позивач, в силу положень ч.2 ст.52 Закону України «Про запобігання корупції», не мав обов’язку щодо направлення відповідного повідомлення, оскільки п.2 Рішення НАЗК від 13.01.2017 № 25 у формі повідомлення про суттєві зміни в майновому стані суб’єкта декларування внесені зміни: 1) слова «мінімальний заробітних плат» замінено словами та цифрою «прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня»; 2) слова «мінімальних заробітних плат, встановлених на» замінено словами «прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на». Отже, з огляду на набрання чинності змін до форми 17.02.2017, на момент виникнення спірних правовідносин – 02.02.2017 - був встановлений відповідний обов’язок повідомляти про придбання майна вартістю понад 160 тис. грн. (50 мінімальних заробітних плат). Втім, позивачем своєчасно та в повному обсязі було виконано обов’язок з подання повідомлення, що було залишено поза увагою перевірки, внаслідок чого позивачем безпідставно звільнено з органів прокуратури за порушення дисципліни.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, в задоволенні позову просила відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях проти адміністративного позову. Зокрема, мало місце з’ясування обставин неповідомлення ОСОБА_1Ю НАЗК про набуття права власності на майно, вартість якого перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених на 01.01.2017. Зазначеними діями позивач порушив вимоги Закону України «Про запобігання корупції», ст.19 Закону України «Про прокуратуру», ст.16 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, адже вчинив дії, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його чесності та непідкупності органів прокуратури і є несумісним з подальшим перебуванням на роботі в органах прокуратури.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що з 15.12.2015 по 13.04.2017 ОСОБА_1 працював на посаді прокурора Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури; присягу працівника прокуратури України прийняв 28.09.2011; з положеннями Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури ознайомлений 27.12.2012.

Наказом в.о. прокурора Одеської області Саулко О.І. від 13.04.2017 № 616к «Про притягнення до адміністративної відповідальності» за одноразове грубе порушення вимог Законів України «Про прокуратуру», «Про запобігання корупції», правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у чесності та непідкупності органів прокуратури, ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури та з органів прокуратури.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначений наказ обґрунтованим, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв’язку з наступним.

Згідно рапорту начальника відділу роботи з кадрами прокуратури області ОСОБА_2 від 12.04.2017, за результатами моніторингу мережі Інтернет встановлено, що прокурором Момотком О.Ю. 07.03.2017 до НАЗК подано повідомлення про суттєві зміни в майновому стані згідно вимог Закону України «Про запобігання корупції». З вказаного повідомлення вбачається, що суб’єктом декларування отримано дохід від відчуження рухомого майна в сумі 196918 грн., однак згідно щорічної декларації за 2016 рік у ОСОБА_1 рухоме майно, яке перебуває у власності, відсутнє, а тому є підстави вважати, що останнім не вжито заходи щодо направлення повідомлення до НАЗК про набуття права власності на відчужене на користь третіх осіб майно, вартість якого перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених на 1 січня відповідного року, чим порушено ч.2 ст.52 Закону України «Про запобігання корупції».

З огляду на оскаржуваний наказ від 13.04.2017 № 616к, прокуратурою Одеської області проведено перевірку додержанням прокурорами та слідчими вимог Закону України «Про запобігання корупції», під час якої встановлено, що прокурором Білгород-Дністровської місцевої прокуратури юристом 1 класу ОСОБА_1 порушено вимоги зазначеного закону в частині подання повідомлення до Національного агентства з питань запобігання корупції про суттєві зміни у майновому стані.

ОСОБА_1 після укладання в Територіальному сервісному центрі № 1841 Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області договору від 02.02.2017 № 1841/2017/315601 про придбання ним у ОСОБА_3 автомобіля марки Audi А8, 2004 р.в., вартістю 90000 грн. (що становить 56,25 розмірів прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня 2017 року), повідомлення про суттєві зміни у майновому стані до Національного агентства з питань запобігання корупції не подав.

Таким чином, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про запобігання корупції», ст.19 Закону України «Про прокуратуру», ст.16 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, адже вчинив дії, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його чесності та непідкупності органів прокуратури і є несумісним з подальшим перебуванням на роботі в органах прокуратури.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України «Про запобігання корупції» (далі – Закон № 1774-VIII).

Згідно абз.5 ч.1 ст.1 цього Закону № 1774-VIII корупційне правопорушення – це діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до пп. «е» п.1 ст.3 Закону № 1774-VIII суб'єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є посадові та службові особи органів прокуратури.

Згідно з ч.2 статті 52 Закону № 1774-VIII в редакції від 06.12.2016 р. (редакція набрала чинності з 01.01.2017), у разі суттєвої зміни у майновому стані суб'єкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб'єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов'язаний письмово повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства.

Порядок інформування Національного агентства про суттєві зміни у майновому стані суб'єкта декларування визначений у Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, який був затверджений рішенням Національного агентства N 3 від 10.06.2016 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 за N 959/29089).

Відповідно до пункту 6 Розділу II зазначеного Порядку, суб'єкти декларування письмово повідомляють Національне агентство про суттєві зміни у своєму майновому стані відповідно до частини другої статті 52 Закону шляхом подання відповідного електронного повідомлення до Реєстру через власний персональний електронний кабінет у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна. Зазначене електронне повідомлення подається шляхом заповнення відповідної електронної форми.

Зазначене електронне повідомлення подається шляхом заповнення відповідної електронної форми на веб-сайті Реєстру відповідно до технічних вимог до форми. Згідно з пунктом 2 розділу II зазначеного Порядку, повідомлення про суттєві зміни у майновому стані суб'єкта декларування подається через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті суб'єкта декларування після реєстрації в Реєстрі.

Виправлені повідомлення про суттєві зміни у майновому стані суб'єкта декларування до Реєстру не подаються.

Електронна форма для подання повідомлення про суттєві зміни у майновому стані суб'єкта декларування затверджена рішенням Національного агентства N 3 від 10.06.2016.

Під час судового розгляду ОСОБА_1 факт придбання ним 02.02.2017 автомобіля Audi А8, 2004 р.в., вартістю 90000 грн. підтвердив, пояснивши, що повідомлення про суттєві зміни майнового стану було направлено ним засобом поштового зв’язку на адресу НАЗК в цей же день. На підтвердження цього позивачем надано суду копію квитанції № 96360 від 02.02.2017 про направлення рекомендованого листа до НАЗК. Втім, без опису вкладення поштового відправлення суд не може визнати зазначений доказ належним, оскільки останній безумовно не свідчить про стверджувані позивачем обставини.

При цьому належність доказу означає встановлення інформації (фактичних даних), які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов'язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.

Крім того, в судовому засіданні позивач пояснив, що оформлення правочину з придбання транспортного засобу відбулося в обідній час 02.02.2017 у Територіальному сервісному центрі № 1841 Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області (в м. Житомир), після чого позивач на придбаному автомобілі вирушив до м. Одеси, куди прибув о 16:00 годині. Після цього він вдома самостійно створив відповідну форму повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, до якої вніс потрібні відомості. Після роздрукування повідомлення позивач поїхав до відділення поштового зв’язку.

Відповідне поштове відправлення (із письмовим повідомленням про суттєві зміни в майновому стані) було ним направлено в Одеській філії ДП «Укрпошта», яке знаходиться в м. Одесі по вул. Садова, 1а.

Таким чином, з пояснень позивача випливає, що ним з використанням придбаного транспортного засобу було подолано шлях між Одесою та Житомиром, який складає 502 км (або 574 км через автошлях E95/Е95/М05), протягом 2-3 годин, що не узгоджується із наданими ним раніше поясненнями в частині витраченого часу та фактичною потребою на подолання такого шляху (приблизно 6 годин), часу на роботу щодо створення повідомлення та подальшого його направлення у поштовому відділенні.

Крім того, згідно Роз’яснення щодо застосування окремих положень Закону України "Про запобігання корупції" стосовно заходів фінансового контролю, затвердженого Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції 11 серпня 2016 року N 3, повідомлення про суттєві зміни у майновому стані суб'єкта декларування подаються винятково в електронній формі, їх паперова копія не подається.

Отже подання відповідного повідомлення в письмовому вигляді взагалі не передбачається чинним законодавством, у зв’язку із чим суд погоджується із твердженнями представника відповідача щодо порушення позивачем ч.2 ст.52 Закону № 1774-VIII, оскільки обов’язок направити електронне повідомлення протягом 10 днів ОСОБА_1 не виконаний.

Вирішуючи спір, суд також враховує надані 13.04.2017 позивачем письмові пояснення на адресу прокурора Одеської області, згідно яких, серед іншого, сайт НАЗК не працював. В першу чергу, зазначена обставина спростовує доводи позивача про те, що в нього не відбиралися пояснення з приводу вчиненого ним правопорушення. Крім цього суд вважає за можливе надати оцінку й такій аргументації, яка направлена на виправдання допущеного порушення. Дійсно, на початку 2017 р. сайт НАЗК тривалий час працював некоректно, обмежуючи суб’єктів декларування в доступі до нього, з приводу чого співробітниками установи через ЗМІ надавалися пояснення, що будь-яке входження в систему, будь-який рух в системі фіксується - це вважається поважною причиною і через яку неможливе притягнення до відповідальності. Більш того, невдалі спроби входу на сайт можуть бути зафіксовані різними способами (відеофіксація процесу, електронні знімки екрану (скріншоти) тощо). Однак позивачем на підтвердження зазначених обставин не надано жодного доказу, у зв’язку із чим суд залишає відповідні доводи без уваги.

Крім того, не заслуговуючими на увагу суд вважає доводи позивача щодо відсутності в нього обов’язку взагалі подавати повідомлення про суттєві зміни в майновому стані згідно з ч.2 ст.52 Закону № 1774-VIII, які обґрунтовані внесенням змін до Форми декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та Форми повідомлення про суттєві зміни в майновому стані суб’єкта декларування рішенням НАЗК від 13.01.2017 № 25. Так, на переконання позивача, зважаючи на те, що ці зміни набули чинності 17.02.2017, - до цього часу відповідне повідомлення про суттєві зміни в майновому стані було обов’язковим до подання за умови придбання майна вартістю 50 мінімальних заробітних плат, тобто 160000 грн., а не 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня.

Відповідні зміни в ч.2 ст.52 Закону № 1774-VIII у частині другій статті 52 слова "мінімальних заробітних плат, встановлених на" замінити словами "прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на" внесені згідно пп.4 п.43 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набув чинності з 01.01.2017 і саме з цього часу в суб’єктів декларування виник відповідний обов’язок подавати повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, зокрема, про придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року.

Суд враховує, що зазначені вимоги було імплементовано в Закон з метою отримання НАЗК в оперативному порядку інформації та швидкого реагування на можливі корупційні правопорушення. Позиція позивача про те, що відповідний обов’язок для суб’єктів декларування виник з набранням чинності рішення НАЗК про внесення змін у повідомлення є помилковою та ґрунтується на хибному тлумаченні законодавства.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень до прокурорсько-слідчих працівників регламентований Дисциплінарним статутом прокуратури України, який затверджений Законом України «Про затвердження Дисциплінарного статуту прокуратури України».

Згідно статті 11 Дисциплінарного статут прокуратури України, дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.

З метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення, або невиконання вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції за рішенням керівника особи, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування відповідно до порядку проведення службового розслідування в органах прокуратури України.

Отже, службове розслідування (перевірку) призначають у разі необхідності, тоді як в даному випадку застосуванню дисциплінарного стягнення передувало з'ясування обставини проступку, у зв’язку із чим суд не вбачає порушення порядку проведення службової перевірки, на чому наголошує позивач.

Згідно статті 2 Дисциплінарного статут прокуратури України працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов'язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя.

Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоду інтересам держави та суспільства.

Статтею 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України визначено, що дисциплінарними стягненнями є догана, пониження в класному чині, пониження в посаді, позбавлення нагрудного знаку "Почесний працівник прокуратури України", звільнення, звільнення з позбавленням класного чину.

Відповідно до ч.3 ст.10 Дисциплінарного статут прокуратури України прокурори Кримської АРСР, областей, міста Києва та прирівняні до них прокурори мають право застосовувати такі дисциплінарні стягнення: догану, пониження на посаді, звільнення, крім пониження в посаді і звільнення працівників, які призначаються Генеральним прокурором України. При необхідності застосування заходу дисциплінарного стягнення, що перевищує повноваження зазначених прокурорів, вони вносять подання Генеральному прокурору України.

Грубе порушення позивачем антикорупційного законодавства, що виразилося у не поданні повідомлення про суттєві зміни в майновому стані суб’єкта декларування, що стало підставою для звільнення позивача, підпадає під поняття порушення службової дисципліни, за яке може бути накладене дисциплінарне стягнення відповідно до статті 9 Дисциплінарного статут прокуратури України.

Проходження служби в органах прокуратури, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії і вчинки.

З огляду на вирішальні чинники правовідносин та характер спору, беручи до уваги сукупність вищевикладених обставин, суду залишається лише підсумувати, що системний аналіз правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, свідчить про обґрунтованість висновків перевірки додержанням ОСОБА_1 вимог Закону України «Про запобігання корупції» та адекватність і співмірність вжитих заходів за його результатами.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 7 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

Проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ прийнятий з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, у зв’язку із чим позов не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 22 червня 2017 року.

Суддя І.В. Завальнюк