Постанова № 67305318, 19.06.2017, Луганський окружний адміністративний суд

8.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шембелян В.С.,

при секретарі судового засідання - Олійник О.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" до Офісу великих платників Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення від 06.01.2017 № НОМЕР_1,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" (далі за текстом Позивач) до Запорізького управління Офісу великих платників Державної фіскальної служби, в якому позивач просить визнати неправомірним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Ухвалою суду від 25.04.2017 замінено первинного відповідача на належного - Офіс великих платників Державної фіскальної служби.

В обґрунтування позову ПАТ "Луганськгаз" посилається на наступне.

Рішенням Відповідача від 06.01.2017 № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску ПАТ "Луганськгаз" було нараховано штраф у розмірі 11275,65 грн. за період з 20.05.2015 по 12.10.2015 та пеню у розмірі 437,28 грн.

Зазначене рішення Відповідача Позивач вважає незаконним, посилаючись на положення Розділу VІІІ ОСОБА_3 України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02.09.2014 № 1669 (далі за текстом ОСОБА_4 № 1669), відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 ОСОБА_3 України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування”, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 ОСОБА_3 України № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України” від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 ОСОБА_3 України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (далі за текстом - ОСОБА_4 № 2464), на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим ОСОБА_3 за невиконання обов’язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Позивач є юридичною особою, яке здійснює свою діяльність у місті Сєвєродонецьк, яке визначено у Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція згідно з розпорядженням КМУ № 1275-р від 02.12.2015. Крім того, ПАТ "Луганськгаз" отримало сертифікат про форс-мажорні обставини ( обставини непереборної сили) від 02.10.2014 № 749, яким було засвідчено настання обставин форс-мажору з 01.07.2014.

Представник Позивача у судовому зхасіданні позовні вимоги підтримав та просив скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, надала письмові заперечення (а.с.49-50), в обгрунтування яких зазначила, що згідно з частиною 8 статті 9 ОСОБА_3 № 2464 платники єдиного внеску, роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. ПАТ «Луганськгаз» несвоєчасно сплатило зобов’язання єдиного внеску згідно наданого Звіту з ЄСВ за квітень, липень, серпень 2015 року. Відповідно на підставі частини десятої та п.2 ч.11 статті 25 ОСОБА_3 № 2464 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов’язкове державне слціальне страхування до ПАТ «Луганськгаз» застосвано штраф у розмірі 11275,65 грн та нараховано пеню в сумі 437,28 грн. Так, позивач посилається на сертифікат ТПП, який є підставою для відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу заявникаЮ підставою для отримання відстрочення, але ні в якому разі не відстроченням грошових зобов’язань або податкового боргу заявника або розстроченням грошових зобов’язавнь або податкового боргу і в жодному разі не засвідчує про настання обставин непереборної, що стосуються сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Відпо відно до пп.100.2 ст.100 ПКУ, Позивач мав право звернутись до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу, а наявність сертифікату – є лише підставою для отримання розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу.

У задоволенні позовних вимог просила відмовити у повному обсязі.

Дослідивши надані сторонами докази, суд встановив такі обставини справи.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців Позивач зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5-7).

Позивач отримав сертифікат ( висновок) Торгово-промислової палати України від 02.10.2014 № 749, яким засвідчено настання обставин форс-мажору з 01.07.2014 для ПАТ «Луганськгаз» при здійсненні господарської діяльності на території Луганської області щодо виконання законодавчих актів, які стосуються справляння та сплати податків та інших обов’язкових платежів. На дату видачі Сертифікату, встановити термін дії обставин непереборної сили та дату їх закінчення визначити неможливо (а.с.26).

Зазначені в сертифікаті факти не оспорюються сторонами, зазначений документ прийнято судом до розгляду як належний доказ у справі.

22.12.2016 ПАТ «Луганськгаз» отримало ОСОБА_1 від 19.12.2016р. № 27/28-10-47- 09/05451150 про результати камеральної перевірки ПАТ "Луганськгаз" (код за ЄДРПОУ 05451150) з питання своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування задекларованого у звіті за квітень, липень, серпень 2015 року ( а.с.7-8).

Не погоджуючись з висновками перевірки, викладеними в ОСОБА_1 ПАТ «Луганськгаз» подало на адресу відповідача заперечення №01-02-59/2416 від 27.12.2016 ( а.с.9-10).

20.01.2017 Позивач отримав лист про надання відповіді на заперечення №2360/10/28-10-47-09 від 16.01.2017, яким контролюючий орган вважав висновки акту перевірки такими, що відповідають вимогам чинного законодавства ( а.с.11-14).

12.01.2017 ПАТ «Луганськгаз» отримало рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 06.01.2017 № НОМЕР_1, яким за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вирішено застосувати штраф у сумі 11 275,65 (одинадцять тисяч двісті сімдесят п'ять грн 65 коп) грн. за період з 20.05.2015 по 12.10.2015 та нарахувати пеню у розмірі 437,28 грн.( а.с.4).

Отримавши оскаржуване рішення, 20.01.2017 ПАТ "Луганськгаз" звернулось до Офісу з обслуговування великих платників ДФС з вимогою про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 06.01.2017 р. № НОМЕР_1 Запорізького управління Офісу великих платників Державної фіскальної служби України, як такого, що є передчасним та необґрунтованим ( а.с.15-16).

Рішенням Офісу з обслуговування великих платників ДФС від 10.02.2017 № 8155/10/28-10-10-4-33 скаргу ПАТ «Луганськгаз» від 20.01.2017 залишено без розгляду (а.с.17-19).

20.02.2017 за № 01-02-38/354 ПАТ "Луганськгаз" звернулось до Державної фіскальної служби України з повторною скаргою та вимогою про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеска від 06.01.2017 № НОМЕР_1 ( а.с.21-22).

24.03.2017 на адресу ПАТ "Луганськгаз" надійшло рішення Державної фіскальної служби від 21.03.2017 № 5516/6/99-99-11-02-02-25 про залишення скарги без розгляду ( а.с.23-25).

За встановлених обставин суд приймає рішення на підставі таких норм чинного законодавства.

Частиною 2 статті 6 ОСОБА_3 України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 09.07.2010 № 2464-УІ (надалі ОСОБА_4 2464) серед іншого встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною 10 статті 25 ОСОБА_3 № 2464 передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 2 частини 11 статті 25 ОСОБА_3 № 2464 встановлено, що орган доходів і зборів за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладає на платника єдиного внеску штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Пункт 9-4 Розділу VIII "ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" ОСОБА_3 № 2464 має наступну редакцію.

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 ОСОБА_3 України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 ОСОБА_3 України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 ОСОБА_3 України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим ОСОБА_3 за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Преамбулою ОСОБА_3 України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (ОСОБА_3 № 1669), який набув чинності 15.10.2014, визначено, що цей ОСОБА_4 визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 1 ОСОБА_3 № 1669 (Визначення термінів) встановлено наступне.

Період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Статтею 11 ОСОБА_3 № 1669 (Прикінцеві та перехідні положення) визначено, що цей ОСОБА_4 набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (14.10.2014), і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього ОСОБА_3.

Дія цього ОСОБА_3 поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

ОСОБА_3 та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому ОСОБА_3.

Частиною 5 статті 11 ОСОБА_3 № 1669 (Прикінцеві та перехідні положення) визначено наступне.

Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього ОСОБА_3:

забезпечити прийняття відповідно до своєї компетенції нормативно-правових актів, що випливають із цього ОСОБА_3;

затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення;

у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції прийняти остаточний перелік;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим ОСОБА_3;

забезпечити розробку і перегляд міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що випливають із цього ОСОБА_3.

Відповідно до п. 3 Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Зазначений Указ Президента України був опублікований у офіційному виданні "Офіційний вісник Президента України" від 14.04.2014.

Таким чином, Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності 14.04.2014.

Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" ОСОБА_4 № 1669 був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком.

Згідно з Додатком в розділі "Луганська область" 1. Міста обласного значення: під номером 1 зазначене м. Луганськ (Луганська міська рада), під номером 13 м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада).

Розпорядженням КМУ від 05 листопада 2014 року № 1079-р "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053" зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р, "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" ОСОБА_3 України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком.

Згідно з Додатком в розділі "Луганська область" 1. Міста обласного значення: під номером 1 зазначене м. Луганськ (Луганська міська рада) та під номером 13 м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада).

Також пунктом 3 визнано такими, що втратили чинність:

розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція";

розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053".

Таким чином, з аналізу норм ОСОБА_3 України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" відносно спірних правовідносин можна зробити наступні висновки.

ОСОБА_4 визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції.

Оскільки Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності 14.04.2014, відповідно до ч. 1 ст. 1 ОСОБА_3 № 1669-VII від 02.09.2014 можна достовірно стверджувати, що період проведення антитерористичної операції розпочався. Оскільки Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не видавався, можна достовірно стверджувати, що проведення антитерористичної операції триває.

Якщо достовірно встановлено, що антитерористична операція триває, відповідно обов'язково повинна бути територія проведення такої операції.

Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначене місто Сєвєродонецьк. При цьому в самому змісті цього розпорядження прямо вказано, що воно прийняте на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 ОСОБА_3 № 1669-VII від 02.09.2014.

Розпорядженням КМУ від 05 листопада 2014 року № 1079-р зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053-р. При цьому в самому змісті цього розпорядження відсутнє будь-яке нормативне обґрунтування.

Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 та від 05.11.2014 № 1079 та знову був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначене місто Сєвєродонецьк. При цьому знову в самому змісті цього розпорядження (№ 1275-р від 02.12.2015) прямо вказано, що воно прийняте на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 ОСОБА_3 № 1669-VII від 02.09.2014.

Прийнявши розпорядження КМУ від 05.11.2014 № 1079-р про зупинення дії розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р, Кабінет Міністрів України до 02.12.2015 не прийняв жодного іншого розпорядження, яким би був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Наявність такого розпорядження обумовлена фактом тривання в цей період антитерористичної операції відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та дією норм ОСОБА_3 № 1669-VII від 02.09.2014, зокрема, частини 5 статті 11.

Таким чином, в період з 05.11.2014 по 18.12.2015 (дата набрання чинності розпорядження № 1275-р від 02.12.2015) розпорядження КМУ від 05.11.2014 № 1079-р суперечило ОСОБА_3 України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції". Як наслідок, в силу приписів ч. 3 ст. 11 ОСОБА_3 № 1669-VII від 02.09.2014 вказане розпорядження не діяло, що автоматично в силу приписів закону надає статус чинності розпорядженню КМУ від 30.10.2014 № 1053-р, яким місто Лугансаьк та місто Сєвєродонецьк Луганської області віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

При цьому суд зауважує, що розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р в період з 05.11.2014 по 18.12.2015 не було скасоване або визнане таким, яке втратило чинність. Тобто, в наявності всі підстави для твердження, що в силу приписів ч. 3 ст. 11 ОСОБА_3 № 1669-VII від 02.09.2014 у вказаний вище період часу розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р діяло.

У зв'язку з вище викладеним, можна достовірно стверджувати, що в період, за який нараховані штрафні санкції, а також на момент винесення спірного рішення Позивач знаходився на території здійснення антитерористичної операції, що підтверджується законодавчо встановленими положеннями.

Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно з ч. 3 ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

ОСОБА_3 України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та ОСОБА_3 № 1669-VII від 02.09.2014 мають вищу юридичну силу, ніж норми постанов Кабінету Міністрів України, які розвивають чи деталізують окремі положення зазначених ОСОБА_3.

При вирішенні питання відносно Позивача щодо застосування чи незастосування заходів зі стягнення штрафу та пені Відповідач повинен був керуватися положеннями п. 9-4 Розділу VIII ОСОБА_3 України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та нормами ОСОБА_3 № 1669. Тобто, Відповідач не повинен був однозначно застосовувати положення ч. 11 ст. 9 та ч. 10, 11 ст. 25 ОСОБА_3 2464, а повинен надати повний та об'єктивний аналіз усім нормам законів та підзаконних нормативних актів, які регулюють спірні правовідносини, і лише після цього приймати рішення щодо наявності підстав для стягнення штрафу та пені.

При даних спірних правовідносинах мало місце виключно звільнення від сплати штрафних та фінансових санкцій на час проведення антитерористичної операції певної категорії осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковий орган, вирішуючи питання встановлення порушення Позивачем термінів сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, повинен був керуватися нормами Конституції України, усіма положеннями ОСОБА_3 України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та ОСОБА_3 № 1669-VII від 02.09.2014 та усіма розпорядженнями Кабінету Міністрів України, які регулюють спірні правовідносини, а не окремими статтями ОСОБА_3 № 2464 та Інструкцією, тому прийняте Рішення № НОМЕР_1 від 06.01.2017 підлягає скасуванню.

Стаття 10 ОСОБА_3 № 1669 визначає сертифікат Торгово-промислової палати України як єдиний належний та достатній документ, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань.

Зі змісту вказаної статті чітко вбачається, що нею визначений конкретний документ як підстава для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань. При цьому цією нормою не визначено, за невиконання (неналежне виконання) від якого саме зобов'язання звільняється певна особа. Тобто, для спірних правовідносин стаття 10 ОСОБА_3 № 1669 є загальною нормою.

Пункт 9-4 Розділу VIII ОСОБА_3 № 2464, як спеціальна норма законодавства, не містить жодного посилання на необхідність надання платником єдиного внеску до податкового органу сертифікату Торгово-промислової палати України як необхідного документу в якості підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань щодо сплати (несвоєчасної сплати) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Натомість, підпунктом 14.1.11 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України) однією з ознак безнадійної заборгованості визначена заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством.

Тобто, положення статті 10 ОСОБА_3 № 1669 можуть бути застосовані при вирішенні правовідносин, врегульованих Податковим кодексом України.

Однак, відповідно до положень п. 1.3. ст. 1 ПК України цей Кодекс не регулює питання погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що виключає можливість застосування положень статті 10 ОСОБА_3 № 1669 при вирішенні спірних правовідносин, врегульованих нормами ОСОБА_3 № 2464.

Також відсутня необхідність подання заяви у довільній формі до органу доходів і зборів як обов'язкової підстави для звільнення від штрафних та фінансових санкцій, виходячи з положень наступних правових норм.

Згідно положень абзацу 2 пункту 9-4 Розділу VIII ОСОБА_3 № 2464 вказана заява подається до відповідного органу як підстава для звільнення, передбаченого абзацом 1 цього пункту.

В свою чергу, абзацом 1 пункту 9-4 Розділу VIII ОСОБА_3 № 2464 прямо передбачене звільнення платників єдиного внеску лише від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 ОСОБА_3 № 2464, яка не містить положень щодо застосування штрафних та фінансових санкцій.

Застосування ж штрафних та фінансових санкцій передбачені не частиною 2 статті 6 ОСОБА_3 № 2464, а частиною 10 та пунктом 2 частини 11 статті 25 вказаного ОСОБА_3, про що безпосередньо зазначено в самому оскаржуваному Рішенні № НОМЕР_1 від 06.01.2017. Як наслідок, платник єдиного внеску не повинен писати ніякої заяви при визначенні йому штрафних та фінансових санкцій для звільнення від їх сплати.

Таким чином, відповідно до пункту 9-4 Розділу VIII ОСОБА_3 № 2464 достатньою підставою для звільнення платника єдиного внеску від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених цим ОСОБА_3 за невиконання (несвоєчасне виконання) обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, є перебування на обліку в податкових органах, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 ОСОБА_3 № 1669.

Зазначена підстава відносно Позивача була встановлена при розгляді даної справи, що вказує на відсутність у Відповідача законних підстав для застосування штрафних санкцій та нарахування пені за періоди та в сумах, зазначених в Рішенні від 06.01.2017 № НОМЕР_1.

Таким чином, в судовому засіданні достовірно встановлено, що Відповідач не мав правових підстав для винесення Рішення від 06.01.2017 № НОМЕР_1 відносно Позивача, що є підставами для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь Позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників Державної фіскальної служби.

Керуючись ст.ст.2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" задовольнити повністю.

Скасувати рішення Запорізького управління Офісу великих платників Державної фіскальної служби України про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № НОМЕР_1 від 06.01.2017.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників Державної фіскальної служби (код 39440996) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" ( код 05451150) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1600,00 грн (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 22 червня 2017 року.