Постанова № 67304860, 16.03.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» до Соборного відділу державної виконавчої служби м.Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Соборного відділу державної виконавчої служби м.Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якому із врахуванням клопотання про зміну позовних вимог просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Чернової Людмили Володимирівни від 10.11.2016 року про стягнення з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» виконавчого збору в сумі 960 230,43 грн. у виконавчому провадженні №8130888;

- стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» безпідставно стягнутий виконавчий збір в сумі 960 230,43 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постанови про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 960 230,43 винесено протиправно, оскільки сам факт примусового виконання рішення не мав місце, так як сума з боржника на користь кредитора стягнута не була, а між кредитором та боржником погоджено умови погашення боргу. Крім того головним державним виконавцем Черновою Л.В. вже була винесена постанова про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 494 155,39 грн. по виконавчому провадженню №8130888, що свідчить про незаконне повторне застосування до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» грошової санкції у вигляді виконавчого збору.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що оскаржувану постанову винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

06 грудня 1996 року між ДП «Шебелинкагазпром» (постачальник) та відкритим акціонерним товариством «Дніпропетровськгаз» (правонаступником публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз») (покупець) був укладений договір поставки природного газу №1, у відповідності до умов якого постачальник зобов’язався подати природний газ для комунально-побутових споживачів та населення в газові мережі.

В 2000 році ДП «Шебелинкагазпром» та позивач дійшли домовленості про оформлення суми боргу за договором від 06.12.1996 року №1 векселями, в результаті чого 30 березня 2001 року ВАТ «Дніпропетровськгаз» було емітовано два простих векселі №65305686514315, №65305686514316 на загальну суму 17 966 762,98 грн.

06 березня 2003 року приватним нотаріусом Балаклійського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_5 було вчинено виконавчі написи №446 та №447 по стягненню з векселедавця ВАТ «Дніпропетровськгаз» шляхом перерахування векселедержателю ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» в особі ГПУ «Шебелинкагазвидобування» (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» в особі ГПУ «Шебелинкагазвидобування») несплачених за простими векселями №65305686514315, №65305686514316, виданими на ім’я ДК «Укргазвидобування» ГПУ «Шебелинкагазвидобування» 30 березня 2001 року коштів в загальній сумі 17 970 162,98 грн., з яких 17 966 762,98 грн. - заборгованість по несплаченим сумам за векселями та 3 400,00 грн. - витрати за вчинення виконавчих написів нотаріуса.

04 квітня 2003 року згідно матеріалів виконавчого провадження ВП №8130888 державним виконавцем на підставі заяви стягувача була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 447, виданого 06.03.2003 року приватним нотаріусом, про стягнення з ВАТ «Дніпропетровська» на користь ДК «Украгазвидобування» НАК «Нафтогаз України» боргу в сумі 9 883 107,80 грн., в якій боржнику було надано строк для добровільного виконання, а саме протягом 5 днів з моменту отримання даної постанови.

До відділу 16.04.2003 року за вх.№2503 надійшла заява боржника від 14.04.2003 року за вих.№11/3-591 щодо зупинення виконавчого провадження, оскільки 22.10.2002 року господарським судом Дніпропетровської області винесена ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство по справі №Б/26/173/02 стосовно ВАТ «Дніпропетровськгаз».

16 квітня 2003 року державним виконавцем була винесена постанова про зупинення виконавчого провадження згідно пункту 8 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2003 року по справі №Б/26/173/02 заяву кредитора у справі про банкрутство ВАТ «Дніпропетровськгаз» залишено без розгляду.

Після отримання вищезазначеної ухвали суду державним виконавцем винесено 09.11.2004 року постанову про поновлення виконавчого провадження.

Відповідно статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» відповідачем була винесена постанова від 09.11.2004 року №В-11-243/04 про об’єднання у зведене виконавче провадження виконавчих проваджень №№В-11- 243/04, 253/04, 254/04, 255/04, 256/04, 257/04, 258/04, 355/04, відкритих у відношенні одного боржника – ВАТ «Дніпропетровськгаз».

Також 09.11.2004 року державним виконавцем з підстав невиконання у добровільному порядку виконавчих документів, об’єднаних у зведене виконавче провадження, у тому числі виконавчого напису №447, виданого 06.03.2003 року приватним нотаріусом, винесена постанова про розшук майна боржника.

В подальшому державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника на загальну суму стягнення за зведеним виконавчим провадженням 20437688,79 грн., копії якої направлені до банківських установ на виконання, про що боржник повідомлявся.

Виконавче провадження неодноразово зупинялось та на підставі заяв стягувача відповідачем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження №8130888.

В період перебування виконавчого напису нотаріуса на виконанні сторони дійшли згоди до мирного врегулювання спору, в результаті чого 06 вересня 2016 року між ПАТ «Дніпропетровськгаз» та ПАТ «Укргазвидобування» було укладено мирову угоду про закінчення виконавчого провадження №8130888, відповідно до якої сторони домовились, що залишок заборгованості по виконавчому провадженню №8130888 в розмірі 9 602 304,26 грн. буде погашено впродовж 4 років та семи місяців згідно з графіком платежів.

10 листопада 2016 року до відповідача надійшла ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі №201/13111/16-ц від 29.09.2016 року, яка набрала законної сили 05.10.2016 року та якою було визнано мирову угоду про закінчення виконавчого провадження №8130888.

10 листопада 2016 року відповідачем на підставі пункту 2 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №8130888 з примусового виконання виконавчого напису №447, виданого 06.03.2003 року приватним нотаріусом, із зазначенням, що виконавчий збір з суми боргу, зазначеної в ухвалі про визнання мирової угоди, з боржника не стягнуто а тому пунктом 2 постанови визначено винести постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, у зв’язку з чим державним виконавцем винесено постанову від 10.11.2016 року про стягнення з боржника виконавчого збору на суму 960 230,43 грн., за якою 11.11.2016 року відкрито виконавче провадження №52881252, про що винесена відповідна постанова.

Державним виконавцем 11.11.2016 року було складено платіжну вимогу, яка була направлена до банку для списання з рахунку боржника суми виконавчого збору.

Виконавчий збір у розмірі 960 230,43 грн. було стягнуто та повністю перераховано до Державного бюджету України, що підтверджується платіжним дорученням від 16.11.2016 року №3907478/16.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд керується приписами законодавства, чинними на момент спірних правовідносин.

За приписами статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

У частині 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII визначено, що виконавчий збір – це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

В силу частини 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що для стягнення виконавчого збору необхідна наявність двох умов: примусове виконання рішення і фактично стягнута сума.

Згідно статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Матеріалами справи підтверджується, що передбачені наведеною нормою виконавчі дії державним виконавцем не вчинялись.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Жовтневого районного суд у м.Дніпропетровська від 29.09.2016 року у справі № 201/13111/16-ц визнано мирову угоду між ПАТ «Дніпропетровськгаз» та ДП «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» від 06.09.2016 року про закінчення виконавчого провадження №8130888 по примусовому виконанню виконавчого напису від 06.03.2003 року № 447.

Таким чином, оскільки примусового виконання рішення фактично не відбулось, сума з боржника на користь кредитора стягнута не була, між кредитором та боржником погоджено умови щодо погашення суми боргу за умов, встановлених мировою угодою, а тому виконавчий збір у такому разі з боржника не стягується.

На підставі викладеного суд вважає, що постанова про стягнення виконавчого збору від 10.11.2016 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України 15.11.2016 у справі №2а-2171/11/1370, яка згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, враховуючи, що виконавчий збір у розмірі 960 230,43 грн. було списано з рахунку позивача за платіжною вимогою від 16.11.2016 року №3907478/16, а постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 10.11.2016 року ВП №8130888 визнана судом протиправною, суд погоджується з вимогою позивача про необхідність стягнення з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» виконавчий збір у сумі 960 230,43 грн.

При цьому стосовно позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» суми сплачено виконавчого збору, суд надає оцінку належності обраного позивачем способу захисту та вважає, що з огляду на гарантоване статтею 55 Конституції України право особи захищати свої права будь-яким, незабороненим законодавством способом, з урахуванням наявності у чинному законодавстві механізму стягнення сплачених коштів з державного бюджету на підставі судового рішення та вимог статті 13 Конвенції щодо ефективності правового захисту, суд вважає правомірними вказані позовні вимоги.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» до Соборного відділу державної виконавчої служби м.Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби м.Дніпра ОСОБА_4 від 10.11.2016 року ВП №8130888 про стягнення з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» виконавчого збору в сумі 960 230,43 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» виконавчий збір у сумі 960 230,43 грн., стягнутий на підставі постанови головного державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби м.Дніпра ОСОБА_4 від 10.11.2016 року ВП №8130888.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Соборного відділу державної виконавчої служби м.Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» судові витрати у розмірі 30 184,92 грн. (тридцять тисяч сто вісімдесят чотири гривні дев’яносто дві копійки).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 21 березня 2017 року.