Рішення № 67302632, 16.06.2017, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 16.06.2017

Справа № 501/1586/16-ц

2/501/1240/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2017 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Пушкарського Д.В.,

при секретарі - Тимко М.Л.,

за участю:

представника позивача - Куликовського В.В.,

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Іллічівського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Чорноморгідрозалізобетон» до ОСОБА_3, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко Олега Володимировича про визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Чорноморгідрозалізобетон» (скорочене найменування - ПАТ «ЧГЗБ») звернулось до Іллічівського міського суду Одеської області з позовом, в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26.05.2016, зареєстрований в реєстрі за № 861, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Олегом Володимировичем(т.1 а.с.2-10).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що законним головою правління ПАТ «Чорноморгідрозалізобетон» довіреність на укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.05.2016, зареєстрованого в реєстрі за № 861, не видавалася, що вказаний договір укладався неповноважним представником, у результаті незаконної видачі довіреності неповноважним керівником ПАТ «Чорноморгідрозалізобетон», у результаті незаконного внесення даних щодо керівника до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, договір не відповідає статутним цілям ПАТ «Чорноморгідрозалізобетон», рішення про відчуження нерухомого майна, обов'язкове з огляду на вартість майна, за оспорюваним договором наглядовою радою ПАТ «Чорноморгідрозалізобетон» не приймалося, звіт про вартість майна, що відчужувалося за оспорюваним договором бувскладений суб'єктом, який не мав права на здійснення оціночної діяльності, а звіт про вартість майна був недійсним, оспорюваний договір був посвідчений нотаріусом із порушенням вимог законодавства, зокрема, продавцем за договором не було надано документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужувалось, ОСОБА_3, ОСОБА_5йнотаріус діяли недобросовісно оскільки не вчинили дій щодо реєстрації обтяження щодо предмету договору, з підстав визначених законом, а ОСОБА_3, не оплативши ціну договору, в той же день продав предмет договоруіншій особі.

У зв'язку з порушенням вимог законодавства при укладенні договору, зважаючи на відсутність повноважень у представника на укладення договору, відсутністьволевиявлення та волі ПАТ «ЧГЗБ» на укладення оспорюваногодоговору, відсутність мети у сторін договору щодо реального настання правових наслідків, що обумовлені договором, невідповідність договору статутним цілям ПАТ «ЧГЗБ»,позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26.05.2016, зареєстрований в реєстрі за № 861, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Олегом Володимировичем.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на підстави викладені в позовній заяві, додаткових поясненнях, запереченні на заяву про перегляд заочного рішення, запереченні на пояснення від 02.06.2017 та надані на розгляд суду докази.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 заперечував проти задоволення позовних вимог, свої заперечення обґрунтовував тим, що довіреність на підставі якої діяв представник ПАТ «ЧГЗБ», на момент укладення оспорюваного договору, була дійсною і позивач не звертається із позовом про визнання її недійсною, наказ Фонду державного майна України про анулювання сертифіката суб'єкта оціночної діяльності, який здійснив оцінку нерухомого майна, відчуженого за оспорюваним договором,не був опублікований на момент укладення договору, а тому звіт про вартість майна був дійсний. Також представник ОСОБА_3 зазначив, що іпотека об'єкта нерухомості, що є предметом оспорюваного договору, не була зареєстрована і, відповідно, наступне відчуження ОСОБА_3 нерухомого майна було законним.

Відповідач приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойко О.В. в судове засідання не з'явився, але подав до суду клопотання, що міститься у його поясненні від 02.06.2017, яким просив розглянути справу за його відсутності (т.3, а.с.1-8). У своєму письмовому поясненні нотаріус Бойко О.В. заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що звіт про вартість майна був дійсним, зважаючи на те, що він був внесений до Єдиної бази даних звітів про оцінку для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства. Також нотаріус посилається на те, що представник ПАТ «ЧГЗБ» ОСОБА_6 мав право одноособово приймати рішення про видачу довіреності на відчуження нерухомого майна, яке було предметом оспорюваного договору і на укладення самого оспорюваного договору, а також на те, що для посвідчення оспорюваного договору законодавством не вимагалося надання документів, що підтверджують право власності на відчужуване майно.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.05.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Олегом Володимировичем було посвідчено договір купівлі-продажу між ПАТ «Чорноморгідрозалізобетон», від імені якого на підставі довіреності діяв ОСОБА_5, та ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 861, щодо відчуження нерухомого майна, загальною площею 3454,3 кв.м., реєстраційний номер 436653651108, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а саме будівлі адміністративно-побутового корпусу, А загальною площею 954 кв.м; будівлі виробничого корпусу (АЦ), Б загальною площею 1162,3 кв.м; будівлі для зберігання вапна (у складі БСУ), Д загальною площею 101,5 кв.м; будівлі цеху РМЦ, Л загальною площею 261,8 кв.м; будівлі ТП-4037, Р загальною площею 22,5 кв.м; деревообробного цеху (ДОЦ), С загальною площею 606,4 кв.м; будівлі котельної, Т загальною площею 59,3 кв.м; будівлі матеріального сховища №1, Ф загальною площею 72,7 кв.м; будівлі рем боксу та диспетчерської, Х загальною площею 82,4 кв.м; будівлі водомірного вузлу, Ц загальною площею 7,9 кв.м; будівлі прохідної, лабораторії, електроділянки та охорони, Ч, будівлі спостережного посту №2, Є загальною площею 5,8 кв.м; залізобетонної огорожі, 1; полігону №1, 2; полігону №2, 3; майданчику для зберігання металобрухту, 8,9; еталонного майданчику, 11; підвищеного путі для розвантажування вагонів, 22,23,24; воріт, 15,16,17,18,19, підкранової колії, 25,30,31; труби котельні, 29, І мощення.

За умовами договору купівлі-продажу від 26.05.2016, реєстровий № 861, ціна продажу за договором склала 1 164 000,00 грн, в тому числі ПДВ - 194 000,00 грн.

В пункті 1.7.даного договору зазначено ринкову вартість майна, яка становила 967 204,00 грн. без ПДВ, за звітом про вартість майна№RS27-160516-001 (ідентифікатор за базою ФДМУ 1076294_16052016_RS27-160516-001), складеного 16.05.2016 cуб'єктом оціночної діяльності - ТОВ «АКР-КОНСАЛТ» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 17014/14, виданий 07.10.2014 Фондом державного майна України).

Згідно п. 2.2 договору сторони встановили, що покупець зобов'язаний протягом 30 днів з моменту нотаріального посвідчення договору сплатити ціну продажу за придбане майно у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця.

При укладенні договору купівлі-продажу від 26.05.2016, від ПАТ «ЧГЗБ» діяв ОСОБА_5 на підставі довіреності від 25.05.2016, зареєстрованої в реєстрі за № 682, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левашовим Олександром Геннадійовичем.

Вказана довіреність від 25.05.2016 була видана від імені ПАТ «ЧГЗБ» ОСОБА_6, який був внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ЄДР) як керівник ПАТ «ЧГЗБ» 24.05.2016 також приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левашовим Олександром Геннадійовичем,на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеса від 24.05.2016у справі № 522/8414/16-ц.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.05.2016 у справі № 522/8414/16-ц було скасоване рішенням апеляційного суду Одеської області від 12.07.2016 (т.1, а.с.48-50).

У подальшому запис щодо внесення даних про ОСОБА_6 як керівника ПАТ «ЧГЗБ» був скасований, що підтверджується витягом з ЄДР № 1001275933 від 16.08.2016 (т.1, а.с.78-85).

До 24.05.2016 головою правління ПАТ «ЧГЗБ» був законно зареєстрований ОСОБА_8, що підтверджується витягом з ЄДР від 22.07.2016 за № 1001178711 станом на 23.05.2016, протоколом наглядової ради ПАТ «ЧГЗБ» № 6 від 01.12.2015 та наказом про призначення № 11-к від 02.12.2015 (т.1, а.с.36).

Водночас, 26.05.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О.В. було посвідчено договір купівлі-продажу, зареєстрований в реєстрі за № 862, щодо відчуження переліченого вище нерухомого майна ОСОБА_9 на користь ТОВ «Техномаркет-ЛТД», за ціною 1 330 000,00 грн. (т.1, а.с.223-226).

Законом України «Про акціонерні товариства», в підпункті 18 ч. 2 ст. 52, передбачено щодо виключної компетенції наглядової ради належить, зокрема, прийняття рішення про вчинення значних правочинів у випадках, передбачених частиною першою статті 70 цього Закону.

В ч. 1 ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства» встановлено, що рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10% до 25% вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою.

Статутом ПАТ «ЧГЗБ» в підпункті 17 пункту 2 ст. 46 передбачено,що наглядова рада приймає рішення про вчинення значних правочинів, якщо ринкова вартість майна (послуг), що є його предметом становить від 10% до 25% вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства(т.1, а.с.188-214).

З балансу (Звіту про фінансовий стан) ПАТ «ЧГЗБ» на 31.12.2015 від 01.01.2016, подачу якого до Центру обробки електронних звітів Держстату України позивач підтверджує Квитанцією № 2 від 09.02.2016, за реєстраційним номером НОМЕР_3, випливає, що на кінець 2015 року вартість активів ПАТ «ЧГЗБ» становила 11 668 000,00 грн., а балансова вартість основних засобів, до яких відноситься нерухоме майно, що є предметом договору купівлі-продажу від 26.05.2016 за реєстровим № 861 становить 1 545 000,00 грн.

Позивачем надано суду експертне дослідження № 119/2016 від 17.08.2016 щодо встановлення ринкової вартості нерухомого майна, що є предметом договору купівлі-продажу від 26.05.2016 за реєстровим № 861. У висновку даного експертного дослідження встановлено, що ринкова вартість вказаного нерухомого майна, без урахування земельного компоненту, станом на 26.05.2016, складала 10 180 178,00 грн. (т.1, а.с.51-77).

Зважаючи на наведені сторонами докази, доводи та заперечення, суд приходить до висновку, що вартість відчуженого нерухомого майна, що є предметом договору купівлі-продажу від 26.05.2016 за реєстровим № 861, на момент продажу перевищувала 10% розміру вартості активів ПАТ «ЧГЗБ», за даними останньої річної фінансової звітності підприємства.

Органом ПАТ «ЧГЗБ», уповноваженим на видачу довіреності для укладення договору щодо розпорядження нерухомим майном,що було предметом договору купівлі-продажу від 26.05.2016 за реєстровим № 861 та на укладення даного договору, з урахуванням вимог підпункту 18 ч. 2 ст. 52, ч. 1 ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства», положень підпункту 17 пункту 2 ст. 46 статуту ПАТ «ЧГЗБ», була наглядова рада.

Зважаючи на те, що наглядова рада ПАТ «ЧГЗБ» не приймала рішення про відчуження вказаного нерухомого майна і, зокрема, про укладення договору купівлі-продажу від26.05.2016 за реєстровим № 861 то на укладення даного правочину було відсутнє волевиявлення ПАТ «ЧГЗБ» як сторони правочину і цей договір не відповідає волі ПАТ «ЧГЗБ», що повинна виражатися у рішенні компетентного органу юридичної особи.

Суд виключає, що волевиявлення ПАТ «ЧГЗБ» на укладення оспорюваного договору полягало у видачі ОСОБА_6, який значився у ЄДР керівником ПАТ «ЧГЗБ», довіреності від 25.05.2016 за реєстровим № 682 на ОСОБА_5, оскільки статтею 27 статуту ПАТ «ЧГЗБ» передбачено, що управління та контроль за діяльністю Товариства здійснюють: 1) Загальні збори акціонерів Товариства; 2) Наглядова рада Товариства; 3) Виконавчий орган Товариства; 4) Ревізійна комісія Товариства.

В ч. 1 ст. 53 статуту ПАТ «ЧГЗБ» встановлено, що виконавчим органом Товариства, який здійснює управління поточною діяльністю Товариства, є Правління.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 ЦК України, виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

Аналогічна норма закріплена в ч. 3 ст. 58 Закону України «Про акціонерні товариства», де зазначено, що виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) або одноосібним (директор, генеральний директор).

Відповідно до ч. 5 ст. 58 Закону України «Про акціонерні товариства»,права та обов'язки членів виконавчого органу акціонерного товариства визначаються цим Законом, іншими актами законодавства, статутом товариства та/або положенням про виконавчий орган товариства, а також контрактом, що укладається з кожним членом виконавчого органу.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про акціонерні товариства»,голова колегіального виконавчого органу має право без довіреності діяти від імені товариства, відповідно до рішень колегіального виконавчого органу, в тому числі представляти інтереси товариства, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками товариства.

В підпунктах 1 та 3 пункту 1 ст. 54 статуту ПАТ «ЧГЗБ» встановлено, що до компетенції Правління належить, зокрема, розпорядження майном Товариства у межах, що віднесені цим Статутом, рішеннями Загальних зборів та Наглядової ради до його компетенції. Прийняття рішень про вчинення правочинів (укладення договорів), що вчиняються (укладаються) Товариством, окрім правочинів (договорів), вчинення (укладення) яких потребує прийняття рішення Загальними зборами або Наглядовою радою.

В підпункті 1 пункту 1 ст. 57 статуту ПАТ «ЧГЗБ» встановлено, що Голова Правління Товариства має право: без довіреності діяти від імені Товариства, відповідно до рішень Правління Товариства, в тому числі представляти інтереси Товариства у відносинах з усіма без винятку органами державної влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, а також у відносинах з фізичними та юридичними особами, приймати рішення про вчинення правочинів (укладення договорів), що вчиняються (укладаються) Товариством, окрім правочинів (договорів), вчинення (укладення) яких потребує прийняття рішення Загальними зборами або Наглядовою радою Товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками Товариства.

Суд,керуючись вказаними нормами законодавства та положеннями статуту ПАТ «ЧГЗБ», фактичними обставинами справи та представленими сторонами доказами,не приймає до уваги в якості доказу волевиявлення ПАТ «ЧГЗБ» на укладення оспорюваного договору довіреність від 25.05.2016 за реєстровим № 682 та факт її видачі зареєстрованим в ЄДР керівником ПАТ «ЧГЗБ» ОСОБА_6,з огляду на те, що голова правління ПАТ «ЧГЗБ» повинен діяти відповідно до рішень правління як колективного виконавчого органу ПАТ «ЧГЗБ». Однак правлінням ПАТ «ЧГЗБ» рішення щодо укладення оспорюваного договору не приймалося.

Окрім того, суд відхиляє в якості доказу довіреність від 25.05.2016 за реєстровим № 682 зважаючи на наступні обставини.

Довіреність видана у результаті незаконного внесення до ЄДР запису щодо керівника ПАТ «ЧГЗБ» ОСОБА_6, оскільки рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.05.2016 у справі № 522/8414/16-ц, на підставі якого було внесено відповідний запис, скасоване рішенням апеляційного суду Одеської області від 12.07.2016. Вказаний запис у ЄДР також скасовано, що підтверджується витягом з ЄДР від 16.08.2016 № 1001275933.

Приватний нотаріус Левашов О.Г. при посвідченні вказаної довіреності порушив вимоги законодавства. Згідно із листом Міністерства юстиції України від 29.08.2016 № 29650/21272-0-33-16/19, довіреність від 25.05.2016 за реєстровим № 682 була посвідчена за порушення вимог пункту 1 глави 5 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, згідно якого цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи, від імені якої діє уповноважений орган та/або посадова особа, перевіряється нотаріусом на підставі установчих документів, відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до нього та документів, що підтверджують повноваження органів та/або посадових осіб. Нотаріус перевіряє, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчинюється, обсягу цивільної правоздатності та дієздатності особи.

Перевіркою Головного територіального управління юстиції у м. Києві встановило, що при посвідченні вказаної довіреності приватним нотаріусом Левашовим О.Г. були порушені вимоги пункту 1 глави 5 розділу І Порядку, зокрема, на підтвердження цивільної правоздатності та дієздатності ПАТ «Чорноморгідрозалізобетон», а також повноважень ОСОБА_6 не були перевірені відомості за даними Єдиного державного реєстру.

Нотаріусом Бойко О.В. до своїх пояснень долучено Скорочений витяг з Єдиного реєстру довіреностей № 31342285 від 26.05.2017, який містить вказівку на додаткові відомості щодо довіреності, якою ОСОБА_5 уповноважений на представництво інтересів у різних органах, а не на розпорядження майном підприємства (т.3, а.с.39).

Також суд приходить до висновку, що зміст договору купівлі-продажу від 26.05.2016 за реєстровим № 861 суперечить вимогам законодавства зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках: оподаткування майна згідно з законом, крім випадків визначення розміру податку при спадкуванні власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою.

Відповідно до п. 172.3. Податкового кодексу України, дохід від продажу об'єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкта, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону.

Пунктом 1.18. Глави 2 Розділу ІІ наказу Мін'юсту № 296/5 від 22.02.2012 встановлено, що нотаріус посвідчує правочин, який передбачає будь-який перехід права власності на об'єкти нерухомості та об'єкти незавершеного будівництва, крім їх успадкування та дарування, за наявності документа про сплату до бюджету податку на доходи фізичних осіб, обчисленого з ціни, зазначеної у правочині, але не нижче оціночної вартості такого нерухомого майна, визначеної суб'єктом оціночної діяльності згідно з вимогами нормативно-правових актів з оцінки майна, та документа про оціночну вартість.

Пунктом 6.3.Глави 2 Розділу ІІ наказу Мін'юсту № 296/5 від 22.02.2012 встановлено, що нотаріус посвідчує правочин, який передбачає будь-який перехід права власності на об'єкти рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів), крім їх успадкування та дарування, за наявності документа про сплату до бюджету податку на доходи фізичних осіб, обчисленого з ціни, зазначеної у правочині, та документа про оціночну вартість такого майна, визначену суб'єктом оціночної діяльності згідно з вимогами нормативно-правових актів з оцінки майна.

З наданої позивачем роздруківки з офіційного сайту Фонду державного майна України наказу ФДМУ № 985 від 13.05.2016 та листа Фонду державного майна України № 10-36-12820 від 05.07.2016 судом встановлено, що ТОВ «АКР-КОНСАЛТ», зазначене як суб'єкт оціночної діяльності в договорі купівлі-продажу від 26.05.2016 за реєстровим № 861не мало права здійснювати практичну діяльність з оцінки майна на 16.05.2016. Наказом ФДМУ № 985 від 13.05.2016 сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 17014/14 від 07.10.2014 ТОВ «АКР-КОНСАЛТ» було анульовано і в подальшому новий сертифікат суб'єкта оціночної діяльності у ФДМУ це підприємство не отримувало.

Також судом встановлено, що на 16.05.2016, на дату складення звіту про вартість майна № RS27-160516-001, про який йдеться в договорі купівлі-продажу від 26.05.2016 за реєстровим № 861 головою правління ПАТ «ЧГЗБ» ОСОБА_8 чи іншими посадовими особами, співробітниками, чи представниками ПАТ «ЧГЗБ» вказаний звіт не замовлявся, про що зазначається в процесуальних документах позивача і в довідці ПАТ «ЧГЗБ» від 25.01.2017.

Позивачем також надано наказ № 11/1 від 03.12.2015 про скасування довіреностей, за яким були скасовані та відкликані всі довіреності, видані ПАТ «ЧГЗБ» до призначення на посаду голови правління ОСОБА_8 Дана обставина виключає можливість замовлення вказаного звіту про вартість майна на підставі довіреностей, виданих до моменту вступу на посаду ОСОБА_8

Заперечення представника ОСОБА_3 з приводу того, що з наданих ним роздруківок газети «Відомості приватизації» не вбачається, чи був опублікований наказ ФДМУ № 985 від 13.05.2016на дату складення звіту про вартість майна, 16.05.2016, судом до уваги не приймаються, оскільки відповідно до частин 1 та 4 статті 18 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», сертифікат суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (далі - сертифікат) є документом, що засвідчує право суб'єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб'єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені. Оцінка майна, яка проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання без чинного сертифіката, є недійсною. Водночас, ст.20 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», яка регулює порядок та підстави анулювання сертифіката суб'єкта оціночної діяльності та пункт 3 Розділу І Наказу ФДМУ «Про затвердження Положення про порядок анулювання сертифікатів суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та їх поновлення після анулювання» № 513 від 27.03.2006не пов'язують анулювання сертифіката суб'єкта оціночної діяльності із публікуванням наказу ФДМУ про таке анулювання.

З іншого боку, пункт 3 Розділу І Наказу ФДМУ «Про затвердження Положення про порядок анулювання сертифікатів суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та їх поновлення після анулювання» № 513 від 27.03.2006 передбачає, що накази про анулювання сертифікатів підлягають опублікуванню в додатку до Державного інформаційного бюлетеня про приватизацію - газеті «Відомості приватизації», а також на офіційному веб-сайті Фонду в мережі Інтернет. Представником ОСОБА_3 не було наведено доказів того, що на дату здійснення оцінки, 16.05.2016, наказ ФДМУ № 985 від 13.05.2016, яким було анульоване свідоцтво ТОВ «АКР-КОНСАЛТ», не було опубліковано на офіційному веб-сайті ФДМУ в мережі Інтернет.

Заперечення приватного нотаріуса Бойко О.В. з приводу того, що зважаючи на положення пункту 4.2 Розділу IV Наказу ФДМУ «Про затвердження Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства» № 795 від 10.06.2013, звіт про вартість майна від 16.05.2016 був дійсним на момент посвідчення оспорюваного договору, оскільки був включений до Єдиної бази таких звітів, не приймаються до уваги зважаючи на наступне.

Відповідно до пункту 1.1 Розділу І Наказу ФДМУ від № 795 від 10.06.2013, цей Порядок визначає механізм збирання, обліку, накопичення, оброблення, захисту та надання інформації про нерухоме, рухоме майно та майнові права для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів. Таким чином,самим наказом ФДМУ № 795 від 10.06.2013 означено сферу його дії яка не поширюється на визначення порядку та підстав анулювання сертифікатів суб'єктів оціночної діяльності.

В пункті 4.2 Розділу IV Наказу ФДМУ № 795 від 10.06.2013 зазначається, що відповідно до пункту 12 Порядку проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2013 року № 231, звіт про оцінку є дійсним за умови включення інформації зі звіту про оцінку до Єдиної бази та присвоєння такому звіту про оцінку реєстраційного номера.

Отже, пункт 4.2 Розділу IV Наказу ФДМУ № 795 від 10.06.2013 відсилає нас до положень пункту 12 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства» № 231 від 04.03.2013. Водночас, Постанова Кабінету Міністрів України № 231 від 04.03.2013втратила чинність з 29.07.2015. Таким чином, відсильна норма пункту 4.2. Розділу IV Наказу ФДМУ № 795 від 10.06.2013 не була чинною на момент посвідчення оспорюваного договору.

Також суд погоджується з доводами позивача з приводу того, що порядок встановлення дійсності звіту про вартість майна визначається Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», який має вищу юридичну силу по відношенню до наказу Фонду державного майна України.

Отже, ПАТ «ЧГЗБ» звіт про вартість майна № RS27-160516-001 не замовлявся, а сам звіт є недійсним.

Згідно із листом Міністерства юстиції України № 2718/19276-0-33-16/19 від 04.08.2016 Головним територіальним управлінням юстиції у м. Києві, за результатами перевірки приватного нотаріуса Бойко О.В. з приводу посвідчення договору купівлі-продажу від 26.05.2016 за реєстровим № 861 встановлено порушення вимог підпункту 1.1 пункту 1 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мін'юсту від 22.02.2012 № 296/5, за яким правочини щодо відчуження та застави майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що посвідчують право власності (довірчої власності) на майно, що відчужується або заставляється, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та у передбачених законодавством випадках, документів, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують.

Також було встановлено порушення положень пункту 3 глави 7 розділу І вказаного Порядку, яким встановлено, що документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов'язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. У разі коли державну реєстрацію права власності на нерухоме майно відповідно до закону проведено без видачі документа, що посвідчує таке право, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього. Така інформація долучається до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.

Право власності на нерухоме майно належало ПАТ «Чорноморгідрозалізобетон» на підставі свідоцтва про право власності, виданого 21.08.2014 Реєстраційною службою Іллічівського міського управлення юстиції в Одеській області.

З матеріалів перевірки вбачається, що до примірника договору купівлі-продажу від 26.05.2016 за реєстровим № 861 не долучено вказане свідоцтво про право власності, що не узгоджується з вимогами підпункту 1.1 пункту 1 глави 2 розділу ІІ вказаного Порядку.

Суд приходить до висновку, що даними обставинами, окрім фактів порушення Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, також підтверджується факт ненадання представником ПАТ «ЧГЗБ» ОСОБА_5, на момент укладення оспорюваного договору, документів,що підтверджують право власності на майно, що відчужувалось.

Заперечення нотаріуса Бойко О.В. з приводу того, що ч. 1 ст. 55 Закону України «Про нотаріат» на момент посвідчення оспорюваного договору не вимагалося надання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 55 Закону України «Про нотаріат» передбачалося, що угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У разі застави майбутнього майна або створення забезпечувального обтяження в майбутньому майні нотаріусу надаються документи, що підтверджують наявність прав на набуття такого майна у власність у майбутньому.

Підпунктом 1.1 пункту 1 Глави 1 Розділу ІІ Наказу Мін'юсту «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» № 296/5 від 22.02.2012 встановлювалося, що правочини щодо відчуження та застави майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що посвідчують право власності (довірчої власності) на майно, що відчужується або заставляється, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та у передбачених законодавством випадках, документів, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують. У разі посвідчення правочинів щодо відчуження та застави нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, документи, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно, не подаються.

Відповідно до пункту 3 Глави 7 Розділу І Наказу Мін'юсту № 296/5 від 22.02.2012, документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов'язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. У разі коли державну реєстрацію права власності на нерухоме майно відповідно до закону проведено без видачі документа, що посвідчує таке право, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього. Така інформація долучається до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.

Таким чином, ч. 1 ст. 55 Закону України «Про нотаріат», встановлює за необхідне при посвідченні правочину, що підлягає реєстрації, надання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується. Водночас, ч.1 ст. 55 Закону України «Про нотаріат» і Наказом Мін'юсту № 296/5 від 22.02.2012 регулюються підстави посвідчення правочину, за відсутності документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується, і встановлюються виключення, за яких допускається таке посвідчення. Нотаріус Бойко О.В. в своїх поясненнях не наводить норму законодавства, яка дозволяла посвідчення оспорюваного договору за відсутності документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужувалось.

Посилання нотаріуса Бойко О.В., як на доказ,на повідомлення у газеті «Черноморский маяк» №34(4676) від 14.05.2016 (т.3, а.с.40-63), про втрату свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що є предметом оспорюваного договору, суперечить доводам нотаріуса про відсутність необхідності у наявності під час посвідчення даного договору документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується.

Водночас, посилання представника ПАТ «ЧГЗБ» на втрату свідоцтва про право власності на нерухоме майно,за фактичної наявності у ПАТ «ЧГЗБ» вказаного свідоцтва на момент укладення оспорюваного договору і по теперішній час, вказує на недобросовісність та протиправність дій представника ПАТ «ЧГЗБ» та ОСОБА_6

Встановлені судом обставини підтверджують, що зміст договору купівлі-продажу від 26.05.2016 за реєстровим № 861 суперечить вимогам законодавства, а нотаріусом, при його посвідченні,були порушені положення наведених нормативно-правових актів.

Щодо доводів позивача з приводу того, що договір купівлі-продажу від 26.05.2016 за реєстровим № 861 суперечить статутним цілям ПАТ «ЧГЗБ», то суд приходить до висновку про їх обґрунтованість зважаючи на нижчевикладене.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про господарські товариства», господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГК України, господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Відповідно до пункту 6 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності.

Відповідно до пункту 1 Глави 13 Розділу І Наказу Мін'юсту № 296/5 від 22.02.2012, нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у її статуті чи положенні, або виходить за межі її діяльності.

Відповідно до ст. 6 статуту ПАТ «ЧГЗБ», метою діяльності Товариства є отримання прибутку від здійснення підприємницької діяльності та використання його в інтересах акціонерів Товариства, розширення ринку товарів та послуг, розвиток виробництва шляхом інвестування в найбільш перспективні галузі, підвищення ефективності використання матеріальних фінансових та інших ресурсів на основі загальної діяльності та поділу праці.

Нерухоме майно, що є предметом договору купівлі-продажу від 26.05.2016 за реєстровим № 861 розташоване на земельних ділянках, що знаходяться у користуванні ПАТ «ЧГЗБ», у зв'язку з тим, що на них розташоване нерухоме майно, якого було позбавлене ПАТ «ЧГЗБ», підприємство може втратити право користування вказаними земельними ділянками. Юридична адреса ПАТ «ЧГЗБ» знаходиться за адресою розташування нерухомого майна, що є предметом оспорюваного договору, воно є й основними виробничими засобами ПАТ «ЧГЗБ».

Продаж нерухомого майна, що є предметом договору купівлі-продажу від 26.05.2016 за реєстровим № 861 за ціною, значно нижчою від її ринкової вартості, не відповідає меті отримання прибутку, окрім того,ціна продажу так і не була оплачена ОСОБА_3, що підтверджується відомістю за розрахунками з контрагентами від 19.08.2016. З даної відомості вбачається, що за період з дати укладення оспорюваного договору і до 19.08.2016 ОСОБА_3, всупереч умовам договору, не було сплачено ціну за договором. Позивач наголошує, що ОСОБА_3 і до теперішнього часу не сплачено ціну за договором. Даний факт не спростовується ні відповідачем, ні його представником.

Зважаючи на наведені положення законодавства, обставини справи та наведені позивачем докази, суд приходить до висновку, що укладення договору купівлі-продажу від 26.05.2016 за реєстровим № 861 суперечить статутним цілям ПАТ «ЧГЗБ».

Дослідивши обставини справи та відповідні їм докази, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 та приватний нотаріус Бойко О.В. діяли недобросовісно під час укладення договору купівлі-продажу від 26.05.2016 за реєстровим № 861 і договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 2.3. договору, зобов'язання Покупця сплатити Ціну продажу Майна вважається належно виконаним з моменту зарахування Ціни продажу майна, зазначеної в п. 2.1. цього Договору, на поточний рахунок Продавця, зазначений в п. 2.2. цього Договору. В пункті 2.2. договору такі реквізити відсутні.

Як вже встановлено судом, ціна продажу позивачу не виплачена. Водночас, 26.05.2016 ОСОБА_3 було укладено вищевказаний договір за реєстровим № 862 щодо відчуження нерухомого майна на користь ТОВ «ТЕХНОМАРКЕТ-ЛТД».

Відповідно до частини 1 ст. 694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продажу товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Частиною 6 ст. 694 ЦК України встановлено, що з моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.

При укладенні оспорюваного договору ані ОСОБА_3, ані ОСОБА_5, а також нотаріусом Бойко О.В. не вчинялися дії спрямовані на реєстрацію обтяження на майно, що було предметом договору. Таким чином, нерухоме майно,за наявності передбачених законом підстав для його обтяження, було продане ТОВ «ТЕХНОМАРКЕТ-ЛТД» і нотаріус Бойко О.В., за вказаних обставин, посвідчив договір купівлі-продажу від 26.05.2016 за реєстровим № 862.

Продаж нерухомого майна, що є предметом оспорюваного договору, в день купівлі його ОСОБА_3, без оплати його вартості та за наявності підстав для його обтяження,вказує на те, що сторони оспорюваного договору не переслідувати мети настання правих наслідків обумовлених ним. За вказаних обставин, є підстави вважати, що ОСОБА_5., ОСОБА_3 та нотаріус Бойко О.В. діяли недобросовісно під час укладення і посвідчення оспорюваного договору.

Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу (ч. 1 ст. 60 ЦПК України).

Згідно із п. 2 ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання правочину недійсним.

Положення ч.1 ст.215 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 5 ст. 203 ЦК України,зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

На підставі аналізу наведених вище норм законодавства, з огляду на наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що під час укладення договору купівлі-продажу від 26.05.2016 за реєстровим № 861було не додержано вимог законодавства, що є необхідними для чинності даного правочину, а саме: зміст договору суперечить вимогам законодавства, особа, яка його вчиняла не мала на це прав, відсутнє волевиявлення позивача на укладення договору і договір не відповідає його волі, договір не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним.

Положення ч.1 ст.216 ЦК України визначають, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 1 0 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази у сукупності, проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд приходить до висновку щодо того, що позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.05.2016, зареєстрованого в реєстрі за № 861, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Олегом Володимировичем недійсним є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Чорноморгідрозалізобетон» до ОСОБА_3, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко Олега Володимировича про визнання договору недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26.05.2016, зареєстрований в реєстрі за №861, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Олегом Володимировичем, укладений між Публічним акціонерним товариством «Чорноморгідрозалізобетон» та ОСОБА_3, предметом якого є нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 3454,3 кв.м, реєстраційний номер 436653651108, що складається з будівлі адміністративно-побутового корпусу, А загальною площею 954 кв.м; будівлі виробничого корпусу (АЦ), Б загальною площею 1162,3 кв.м; будівлі для зберігання вапна (у складі БСУ), Д загальною площею 101,5 кв.м; будівлі цеху РМЦ, Л загальною площею 261,8 кв.м; будівлі ТП-4037, Р загальною площею 22,5 кв.м; деревообробного цеху (ДОЦ), С загальною площею 606,4 кв.м; будівлі котельної, Т загальною площею 59,3 кв.м; будівлі матеріального сховища №1, Ф загальною площею 72,7 кв.м; будівлі рем боксу та диспетчерської, Х загальною площею 82,4 кв.м; будівлі водомірного вузлу, Ц загальною площею 7,9 кв.м; будівлі прохідної, лабораторії, електроділянки та охорони, Ч, будівлі спостережного посту №2, Є загальною площею 5,8 кв.м; залізобетонної огорожі, 1; полігону №1, 2; полігону №2, 3; майданчику для зберігання металобрухту, 8,9; еталонного майданчику, 11; підвищеного путі для розвантажування вагонів, 22,23,24; воріт, 15,16,17,18,19, підкранової колії, 25,30,31; труби котельні, 29, І мощення.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_3 та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко Олега Володимировича на користь Публічного акціонерного товариства «Чорноморгідрозалізобетон» сплачений судовий збір в розмірі 1378,00 гривень.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Іллічівський міський суд Одеської області протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час його проголошення, - протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя