Вирок № 67300027, 20.06.2017, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Первомайський міськрайонний суд Харківської області

18 м. Первомайський Первомайський район Харківська область Україна 64107

Справа № 632/248/15-к

провадження № 1-кп/632/16/17

20 червня 2017 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 року м. Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі колегії: головуючого Васяновича Г.М., суддів - Росохи А.В., Библіва С.В., за участю секретарів судового засідання: Боровок Т.П., Задорожньої Є.О., Ляшенко Ю.С., прокурорів: Корінного Р.В., Коваленка Ю.В., потерпілих: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, представників потерпілих - адвокатів: Свистуна А.В., Гагуна А.А., обвинуваченого ОСОБА_6, захисників - адвокатів: Чолона М.В., Леньшиної О.В., Агафонової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадженнящодо ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, працюючого охоронцем - ФО-П «Обора», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, не одруженого, засудженого 20 листопада 2007 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 289, ст. 15, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 213, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 72 КК України до п'яти років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

28 вересня 2008 року близько четвертої години у приміщенні кафе «Берізка», яке знаходиться на вулиці Червоних Артилеристів, 27 у місті Лозова Харківської області між ОСОБА_6 і ОСОБА_1 стався конфлікт, обумовлений сваркою інших відпочиваючих, під час якого у ОСОБА_6 на грунті особистої неприязні до ОСОБА_1 виник умисел на вчинення його вбивства, з використанням ножа, який обвинувачений мав при собі.

Побачивши, що ОСОБА_1 залишив приміщення кафе, ОСОБА_6, покликав його у безлюдне місце - за ріг будівлі кафе, де, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з мотивів особистої неприязні та помсти, з метою позбавлення життя, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи настання наслідків у вигляді смерті ОСОБА_1, тобто діючи з прямим умислом, наніс останньому три удари ножем в область грудної клітини зліва.

Захищаючись ОСОБА_1 виставив ліву руку на рівні грудної клітини, у зв'язку з чим удари, завдані ножем в область грудної клітини, прийшлися потерпілому у лікоть лівої руки.

Доводячи до кінця свій умисел на умисне вбивство ОСОБА_6 завдав ОСОБА_1 удар ножем у життєво важливу частину тіла - живіт.

ОСОБА_6 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від волі обвинуваченого, оскільки під час нанесення ударів ОСОБА_1 чинив активний опір і три удари, направлені у грудну клітину, прийшлися у лівий лікоть, та після отриманих ушкоджень потерпілий забіг у приміщення кафе звідки його було госпіталізовано до лікарні, де йому була надана своєчасна, кваліфікована медична допомога з хірургічним втручанням.

Своїми умисними діями, направленими на вбивство, ОСОБА_6 заподіяв ОСОБА_1 дві колото - різані рани в області лівого ліктя по зовнішній і згинальній його поверхнях, різану рану на розгинальній поверхні лівого ліктя, колото-різане поранення передньої поверхні живота в області лівого підребер'я по передньо-пахвовій лінії, проникаюче у черевну порожнину без пошкодження внутрішніх органів.

10 березня 2014 року, близько двадцять третьої години десяти хвилин, між раніше знайомими ОСОБА_10 з однієї сторони, та ОСОБА_11 і ОСОБА_12 з іншої сторони, біля будинку АДРЕСА_3 виникла сварка, обумовлена образою останніх ОСОБА_10.

Про сварку по мобільному телефону стало відомо брату ОСОБА_10 - ОСОБА_6, який діючи з мотивів помсти ОСОБА_11 і ОСОБА_12, з метою позбавлення їх життя, озброївшись вогнепальною зброєю, близько двадцять третьої години тридцяти хвилин прибув на місце сварки - до гаражів біля будинку АДРЕСА_3.

Усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно - небезпечні наслідки у вигляді смерті ОСОБА_11 та ОСОБА_12, і бажаючи їх настання, ОСОБА_6, будучи особою, яка раніше вчинила закінчений замах на умисне вбивство ОСОБА_1, діючи з прямим умислом, направленим на умисне позбавлення життя двох осіб, здійснив чотири прицільних постріли з вогнепальної зброї, зарядженої набоями з кулями бойових пістолетних патронів 5,45х18 ПСМ калібру 5,45 мм., у життєво важливі частини тіла - грудну клітину та шию ОСОБА_12, який від отриманих вогнепальних поранень помер на місці злочину.

Позбавивши життя ОСОБА_12, ОСОБА_6 на цьому ж місці, продовжуючи реалізацію свого умислу на вбивство двох осіб, навмисно здійснив постріл з вогнепальної зброї в живіт ОСОБА_11, тобто у життєво важливу частину тіла з заподіянням вогнепального поранення та пошкодженням внутрішніх органів.

Виконавши до кінця всі дії, які ОСОБА_6 вважав необхідними для доведення злочину - умисного вбивства ОСОБА_11, ОСОБА_6 не закінчив його з причин, які не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_11 було вчасно доставлено до Лозівської центральної районної лікарні, де йому була надана кваліфікована медична допомога з врятуванням його життя.

Після вчинення злочинів ОСОБА_6 з місця події зник.

У результаті умисних злочинних дій направлених на вчинення вбивства двох осіб ОСОБА_6 заподіяв ОСОБА_12: одне сліпе вогнепальне поранення шиї зліва, з вхідною раною по лівій задньо - боковій поверхні шиї у середній третині з пошкодженням по ходу ранового каналу підшкірно - жирової клітковини, поверхневих та глибоких м'язів шиї; одне наскрізне вогнепальне поранення лівої трапецієвидної м'язи, з вхідною раною у лівій надлопатковій області та вихідною раною у лівій надключичній області; одне сліпе вогнепальне поранення задньої поверхні грудної клітини, з вхідною раною в області проекції п'ятого грудного хребця та пошкодженням по ходу ранового каналу глибоких м'язів спини справа; одне сліпе проникаюче вогнепальне поранення грудної клітини зліва з вхідною раною по лівій задньо - боковій поверхні в області проекції дев'ятого лівого ребра між задньо - пахвовою та лопатковою лініями з пошкодженням по ходу ранового каналу підшкірно - жирової клітковини, міжреберних м'язів, нижнього краю восьмого лівого ребра по лопатковій лінії, пристінкової плеври, наскрізного пошкодження нижньої лівої долі лівої легені та стінки грудного відділу аорти в області п'ятого грудного хребця з масивним крововиливом у ліву плевральну порожнину, кровопатьочністю клітковини заднього середостіння більше зліва та навколоаортальної клітковини, розшарування стінок грудного відділу аорти, які розповсюджуються до низу та у верх з просоченням відшарованих стінок темною кров'ю.

Смерть ОСОБА_12 настала на місці злочину від гострої крововтрати, обумовленої вищевказаним вогнепальним пораненням грудної клітини з пошкодженням лівої легені та грудного відділу аорти.

Потерпілий ОСОБА_11 отримав сліпе проникаюче вогнепальне поранення живота та зачеревного простору з вхідною раною у лівому підребер'ї та множинними пошкодженням по ходу ранового каналу петель тонкого кишківника, пошкодженням брижейки тонкого та товстого кишківника, великого сальника, нижнього полюсу лівої нирки з зачеревною гематомою, яке ускладнилося розвитком внутрішньочеревної кровотечі.

В судовому засіданні ОСОБА_6 винним себе у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених: ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України - закінченому замаху на умисне вбивство ОСОБА_1; п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України - умисному вбивстві ОСОБА_12, вчиненому особою, яка раніше вчинила умисне вбивство; пунктами 1, 13 ч. 2 ст. 115 КК України - закінченому замаху на умисне вбивство ОСОБА_3, тобто двох осіб, вчиненому особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, не визнав, заявивши про свою непричетність до цих злочинів.

При цьому обвинувачений показав, що в ніч на 28 вересня 2008 року він дійсно разом з ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 перебував в кафе «Берізка», яке розташоване у м. Лозова Харківської області, вулиця Червоних Артилеристів, 27. В цьому ж кафе, окрім інших відвідувачів, знаходилися ОСОБА_1, ОСОБА_17 та ОСОБА_18. У зв'язку зі сваркою, яка виникла між ОСОБА_14 і ОСОБА_17, також виникла сварка між ним та ОСОБА_19, в ході якої він і потерпілий вийшли на вулицю. Після з'ясування стосунків і розмови з ОСОБА_1, він, повертаючись до кафе, знайшов складаний ніж, який залишив при собі. У подальшому покинув кафе разом з тими особами, з якими туди прибув.

Будь-яких тілесних ушкоджень, в тому числі і наявним у нього ножем, він ОСОБА_1 не заподіював.

Через незначний проміжок часу до нього під'їхав ОСОБА_18, а згодом і співробітники міліції ОСОБА_20 та ОСОБА_21, від яких він дізнався, що потерпілому ОСОБА_1 заподіяні тілесні ушкодження у виді колото - різаних поранень.

Перелякавшись, що його звинуватять у вчиненні цього злочину, він тікав від співробітників міліції, а коли повернувся, поклав до кишені верхнього одягу ОСОБА_14, що підійшла на його прохання, складаний ніж, який зберігав при собі.

У подальшому його доставили до відділу міліції, де він був затриманий за підозрою у вчиненні злочину щодо ОСОБА_1

Також обвинувачений показав, що під час слідування співробітники міліції зупиняли автомобіль на прохання ОСОБА_14

Крім того ОСОБА_6 показав, що ввечері 10 березня 2014 року він знаходився у житлі ОСОБА_22 - квартирі АДРЕСА_4, де окрім останнього також перебував і ОСОБА_23.

Зазначене помешкання він залишив близько 23 години 30 хвилин.

В цей день він ані свого брата - ОСОБА_10, ані ОСОБА_24 і ОСОБА_11 не зустрічав, не бачив і ніяких дій направлених на вбивство останніх не вчиняв.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим, винуватість ОСОБА_6 у закінченому замаху на умисне вбивство ОСОБА_1, умисному вбивстві ОСОБА_12, вчиненому особою, яка раніше вчинила умисне вбивство; закінченому замаху на умисне вбивство ОСОБА_3, тобто двох осіб, вчиненому особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за обставин, викладених у цьому вироку, підтверджується сукупністю наступних, досліджених судом доказів.

За епізодом закінченого замаху на умисне вбивство ОСОБА_1

Так, потерпілий ОСОБА_1, будучі допитаним під час досудового слідства - 30 вересня і 20 грудня 2008 року (т. 1 а.с. 9 - 12, 65 - 67), показав, що близько четвертої години 28 вересня 2008 року він, його дружина ОСОБА_17, ОСОБА_18 і ОСОБА_25 знаходилися в кафе «Берізка», що розташоване на АДРЕСА_5.

В цьому ж кафе перебували ОСОБА_6 і ОСОБА_14, які сіли за їх стіл. З приводу розбитого бокалу між ОСОБА_14 з одного боку та ОСОБА_17 і ОСОБА_25 з іншого, виникла сварка, на грунті якої стався конфлікт між ним - потерпілим і ОСОБА_6, в ході якого останній ображав його і дружину. При цьому на пропозиції заспокоїтися обвинувачений не реагував. Через незначний проміжок часу, коли він стояв на вулиці біля кафе, обвинувачений почав знову ображати його, після чого покликав у темне місце - за ріг будівлі кафе, де, підійшовши, почав наносити йому удари ножем. Оскільки він - потерпілий, захищався зігнутою лівою рукою, то перші декілька ударів припали в область ліктя цієї руки. Не реагуючи на вимоги припинити протиправні дії ОСОБА_6 наніс йому ще декілька ударів ножем в область живота зліва.

Після того, як він відійшов від обвинуваченого і намагався зайти у кафе, останній, тримаючи в руці ніж, продовжував погрожувати йому позбавленням життя. У подальшому він зателефонував своєму знайомому ОСОБА_20 - співробітнику міліції і попросив його затримати ОСОБА_6 за завдані ножові удари.

Ці свої показання ОСОБА_1 підтвердив в ході очної ставки з ОСОБА_6, яка відбулася 23 грудня 2008 року (т. 1 а.с. 74 - 75).

Згідно показань свідка ОСОБА_17 на досудовому слідстві, 28 вересня 2008 року близько четвертої години вона разом з ОСОБА_1 та іншими особами знаходилися у зазначеному вище кафе, де у неї виникла сварка з ОСОБА_14 - дівчиною ОСОБА_6, який також перебував у цьому місці і сидів за їх столом. У цей конфлікт втрутився обвинувачений, який навіть після його вичерпання продовжував ображати її. На зауваження ОСОБА_1 припинити ці дії ОСОБА_6 не реагував. Потім обвинувачений і ОСОБА_18 вийшли у тамбур, а потерпілий вийшов на вулицю, звідки вона почула його крики: «Викинь, викинь!». Коли ОСОБА_1 через хвилину зайшов у кафе, то вона побачила у нього на долоні кров, пляма крові також була у потерпілого на светрі зліва. В цей же момент в кафе з ножем у руці забіг обвинувачений, який хотів продовжити насильницькі дії щодо потерпілого. Оскільки вона на прохання ОСОБА_17 почала телефонувати у міліцію, ОСОБА_6, почувши це, втік з приміщення кафе. У подальшому потерпілий був доставлений до лікарні, де вона побачила, що у нього пошкоджена ліва рука в області ліктя (т. 1 а.с. 13, 14).

Аналогічні за змістом показання свідок ОСОБА_17 дала в ході очної ставки з обвинуваченим ОСОБА_6 03 грудня 2008 року (т. 1 а.с. 53, 54).

Із показань свідка ОСОБА_18 (т. 2 а.с. 54) вбачається, що 28 березня 2008 року близько четвертої години він, його дружина, ОСОБА_1 та ОСОБА_17 прибули до кафе «Берізка», де знаходився ОСОБА_6, якого він запросив за свій стіл, згодом до них присіла і ОСОБА_14. З приводу розбитого бокалу між останньою і ОСОБА_17 відбулася сварка. У конфлікт втрутився ОСОБА_6, який почав ображати дружину потерпілого, на зауваження останнього припинити ці дії обвинувачений не реагував. Потім ОСОБА_6 залишив кафе, також на вулицю вийшов і ОСОБА_1. Приблизно через три хвилини потерпілий повернувся до зазначеного приміщення, де зателефонував та повідомив, що йому заподіяні колото-різані поранення. У подальшому ОСОБА_26 (ОСОБА_27) доставив ОСОБА_1 до лікарні.

Свідок ОСОБА_16 показала суду, що в ніч з 27 на 28 вересня 2008 року вона, ОСОБА_15, ОСОБА_6 і ОСОБА_14 знаходилися у кафе «Берізка». Перебуваючи у вказаному місці вони з чоловіком сиділи за одним столом, а ОСОБА_6 і ОСОБА_14 - за іншим. Через деякий час зі слів ОСОБА_14 їй стало відомо, що у неї відбувся конфлікт з двома жінками. Десь після четвертої години вона почула крики, які лунали з вулиці. Приблизно через п'ять хвилин зайшов ОСОБА_15 і сказав, щоб вона та ОСОБА_14 збиралися додому. На вулиці їх чекав ОСОБА_6. Коли вони відійшли від кафе, до обвинуваченого і ОСОБА_15 під'їхав автомобіль. Підійшовши разом з ОСОБА_14 до обвинуваченого і ОСОБА_15, вони застали з ними ще двох невідомих їй чоловіків, одного з яких ОСОБА_14 називала ОСОБА_14. Потім вона і чоловік поїхали, а зазначені особи залишилися.

Свідок ОСОБА_15 показав суду, що в ніч на 28 вересня 2008 року він, ОСОБА_16, ОСОБА_14 і ОСОБА_6 знаходилися в кафе «Берізка». Обвинувачений і ОСОБА_14 сіли за стіл, який зайняли ОСОБА_1, його дружина, ОСОБА_18 та ОСОБА_25. Після четвертої години, коли вони залишили кафе і стояли з ОСОБА_6 на вулиці, до них під'їхали співробітники міліції ОСОБА_21 і ОСОБА_20, потім підійшли ОСОБА_14 і ОСОБА_16. Згодом вони з дружиною поїхали додому, а зазначені особи залишилися.

Із показань свідка ОСОБА_28 (т. 1 а.с. 17, 18, т. 2 а.с. 229, 230) - офіціантки кафе «Берізка» вбачається, що в ніч на 28 вересня 2008 року у зазначеному кафе, в компанії двох дівчат і чоловіка, знаходився ОСОБА_6. У цей же день близько четвертої години до кафе прибули ОСОБА_1, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та його дружина. ОСОБА_6 та ОСОБА_14 сіли за стіл цих осіб. Приблизно через п'ять хвилин між ОСОБА_17 і ОСОБА_14 виникла сварка. Через деякий час виник конфлікт вже між ОСОБА_17 і ОСОБА_6, у який втрутився ОСОБА_1 Потім обвинувачений і потерпілий, кожний окремо, вийшли з приміщення на вулицю. Через незначний проміжок часу до кафе спиною вперед увійшов ОСОБА_29, який при цьому кричав, що «посадить ОСОБА_6 і знищить його», куртка, одягнена на потерпілому, була порізана. Слідом за ним забіг ОСОБА_6, який висловлювався нецензурною лайкою на адресу потерпілого, але почувши, що ОСОБА_17 почала викликати міліцію, втік із кафе.

Після цього була викликана швидка медична допомога, ОСОБА_1 комусь телефонував. Коли потерпілий завернув одягнений на ньому светр, вона побачила на його тілі - лівому боці живота рану, яка рясно кровоточила.

Також свідок зазначила, що для неї було очевидним, що між обвинуваченим і потерпілим відбувся конфлікт.

ОСОБА_17, додзвонившись у міліцію, повідомила, що її чоловікові заподіяні колото - різані поранення.

Крім того свідок вказала, що для неї було очевидним, що тілесні ушкодження потерпілому заподів обвинувачений, оскільки це випливало з тієї обстановки, яка склалася.

ОСОБА_6 був одягнений у чорний спортивний костюм, на голові мав чорну кепку.

Із показань свідка ОСОБА_30 (т. 2 а.с. 49) - бармена кафе «Берізка», вбачається, що 28 березня 2008 року близько четвертої години до кафе прибули: ОСОБА_1, його дружина ОСОБА_17, ОСОБА_18 та дружина останнього. Між ОСОБА_17 і хлопцем, який був одягнений у спортивний костюм, мав на голові чорну кепку і в подальшому виявився ОСОБА_6, виникла сварка. В процесі роботи вона - свідок, відлучалася. Коли повернулася до зали, то побачила там потерпілого, який, тримаючись рукою за бік, присів за стіл. На светрі потерпілого, у тому місці, за яке він тримався рукою, була пляма крові. ОСОБА_17 кричала, щоб викликали швидку допомогу Слідом за ним заскочив ОСОБА_6, який ображав потерпілого і його дружину, однак почувши, що ОСОБА_17 викликає міліцію, втік.

Згідно показань свідка ОСОБА_27 (прізвище раніше - ОСОБА_26), 28 вересня 2008 року близько четвертої години він знаходився в кафе «Берізка». У цей час в приміщенні кафе, а саме: біля входу, він побачив ОСОБА_1. Останній тримався лівою рукою за бік живота і, звернувшись до когось із присутніх, сказав, що йому внаслідок нанесення ударів ножем заподіяні тілесні ушкодження. Про це ж свідок повідомив розмовляючи по телефону.

Піднявши одяг він побачив на тілі ОСОБА_1 в області живота зліва тілесне ушкодження - відкриту рану, яка рясно кровоточила. Потім він на своєму автомобілі доставив потерпілого та його дружину до лікарні.

Під час руху до лікувального закладу як ОСОБА_1, так і ОСОБА_17 постійно комусь телефонували і повідомляли, що потерпілому заподіяні тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних поранень.

Крім того свідок показав, що, перебуваючи в кафе, він бачив у ньому своїх знайомих ОСОБА_14 і ОСОБА_18. Останній також прибув до лікарні і повідомив йому, що ножові поранення ОСОБА_1 біля зазначеного кафе заподіяв ОСОБА_6.

Згідно показань свідка ОСОБА_31 (прізвище раніше - ОСОБА_14) вона, ОСОБА_6, ОСОБА_15 і ОСОБА_16 28 вересня 2008 року приблизно з другої години знаходилися в кафе «Берізка». Перебуваючи у зазначеному місці, приблизно о четвертій годині, вона присіла за стіл, за яким сиділи ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_18, ОСОБА_17 і ОСОБА_25. Між останніми двома особами та нею сталася сварка, у яку втрутився обвинувачений, внаслідок цього вже виник конфлікт між ОСОБА_6 і ОСОБА_1. Обвинувачений, а згодом і потерпілий залишили приміщення кафе. Через деякий час вона почула крики ОСОБА_6, які лунали з вулиці. Виходячи з кафе вона зустріла ОСОБА_1, який телефонував до міліції. Обвинувачений стояв біля входу. За цих обставин для неї стало очевидним, що між ОСОБА_6 та потерпілим відбувся конфлікт. Потім вона, обвинувачений, ОСОБА_15 і ОСОБА_16 залишили кафе.

Відлучившись з ОСОБА_16, через деякий час вони знову зустрілися з ОСОБА_15 і ОСОБА_6. Разом з останніми були вже співробітники міліції ОСОБА_20 і ОСОБА_21, які вимагали, щоб вони повернулися до зазначеного кафе для з'ясування обставин конфлікту.

У цей час ОСОБА_6, обійнявши її, нічого не пояснюючи, поклав їй до кишені верхнього одягу складаний ніж, який був нею викинутий біля Будинку культури «ЛКМЗ».

Свідок ОСОБА_20 - заступник начальника карного розшуку Лозівського МРВ ГУМВС України в Харківській області, показав суду, що 28 вересня 2008 року, близько 04 години 20 хвилин йому зателефонував ОСОБА_1, і повідомив, що ОСОБА_6 біля кафе «Берізка» в ході конфлікту, який виник між ними, наніс йому удари ножем та заподіяв колото - різані поранення. Він - свідок, і співробітник карного розшуку ОСОБА_21, на автомобілі останнього, одразу ж поїхали до зазначеного кафе. Проїжджаючи у відповідному напрямку, недалеко від згаданого кафе, вони побачили компанію, в якій був ОСОБА_6. Останній, помітивши їх автомобіль, почав тікати. Він і ОСОБА_21 побігли за обвинуваченим, який на вимоги зупинитися спочатку не реагував, а потім зупинився. Для з'ясування обставин ОСОБА_6 було запропоновано проїхати до відділу міліції. Обвинувачений і ОСОБА_14, обійнявшись, йшли разом. Під час слідування вони заїхали до кафе «Берізка», де ОСОБА_1 вже не було і працювала слідчо-оперативна група. Біля Будинку культури «ЛКМЗ» на прохання ОСОБА_14 справити природні потреби, вони зупинилися. Остання вийшла, а коли повернулася, ОСОБА_6 був доставлений до відділу міліції.

Із показань свідка ОСОБА_21 - оперуповноваженого карного розшуку цього ж відділу міліції, вбачається, що 28 вересня 2008 року близько 04 години 20 хвилин ОСОБА_20 по телефону повідомили, що в кафе «Берізка» ОСОБА_6 заподіяв колото - різані поранення ОСОБА_1. Для з'ясування обставин вони одразу поїхали у зазначене кафе. Під час слідування побачили компанію, в якій був ОСОБА_6. Обвинувачений, помітивши їх автомобіль, почав тікати. Після того, як вони наздогнали ОСОБА_6, останньому було запропоновано проїхати до відділу міліції, на що він погодився. До автомобіля ОСОБА_6 йшов позаду нього разом із ОСОБА_14. На прохання останньої вони зупинилися біля Будинку культури «ЛКМЗ», де остання виходила з автомобілю.

ОСОБА_6 був одягнений у спортивний костюм чорного кольору, на голові мав кепку.

Під час з'ясування обставин події обвинувачений пояснив, що ніякого ножа у нього немає.

Сторона захисту заявила про те, що показання свідків ОСОБА_20 і ОСОБА_21 повинні бути визнані недопустимими доказами, оскільки вони надані особами, які були співробітниками оперативного підрозділу міліції.

Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_20 і ОСОБА_21 були допитані в якості свідків щодо відомих їм фактів та обставин у кримінальному провадженні, які сприймалися ними особисто, їх показання не є показаннями з чужих слів, суд вважає наведені вище заяви сторони захисту про визнання показань зазначених свідків недопустимими доказами - безпідставними.

28 вересня 2008 року ОСОБА_17 звернулася до Лозівського МРВ ГУМВС України в Харківської області з заявою, у якій зазначила, що в цей же день близько четвертої години в кафе «Берізка», що знаходиться у місті Лозова, ОСОБА_6 заподіяв тілесні ушкодження її чоловіку - ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 2), тобто прямо вказала на обвинуваченого, як на особу, що вчинила злочин.

Суд критично ставиться до тверджень ОСОБА_17, зроблених у судовому засіданні, про те, що відомості, викладені у заяві до міліції не відповідають дійсності, а також про те, що вона вказала на ОСОБА_6, як на особу, що вчинила злочин, під впливом співробітників міліції, оскільки відомості, відкладені в цій заяві, свідок фактично підтвердила в своїх показаннях під час допиту 30 вересня (т.1 а.с. 13, 14) та в ході очної ставки з обвинуваченим 03 грудня 2008 року (т. 1 а.с.53, 54), розкривши її зміст, послідовно і детально показуючи про те, що тілесні ушкодження ОСОБА_1 були заподіяні саме обвинуваченим, а також про обставини їх заподіяння так, як про це викладено у вироку.

Наведене свідчить про те, що у поданій до органів внутрішніх справ заяві ОСОБА_17 вказала достовірні відомості про особу, яка скоїла злочин, та обставини його вчинення, оскільки вони сприймалися нею особисто як учасником події.

Крім того суд критично ставиться до заяви свідка про вплив на неї співробітників міліції, оскільки із наведених вище як її показань, так показань потерпілого і свідків вбачається, що до написання та подання відповідної заяви, ОСОБА_1 вже повідомив співробітникам міліції про те, що ОСОБА_6, нанісши удари ножем, заподіяв йому колото - різані поранення. Про це ж по телефону повідомила міліцію і сама ОСОБА_17

Про достовірність відомостей, зазначених ОСОБА_17 у заяві, свідчить і те, що вона, написавши її, зазначила, що зміст заяви є вірним, засвідчивши це особистим підписом.

У протоколі огляду місця події від 28 вересня 2008 року відображена обстановка на місці вчинення злочину - ділянці місцевості перед кафе «Берізка» на вулиці Червоних Артилеристів, 27 у місті Лозова Харківської області (т. 1 а.с. 3).

Згідно протоколу огляду місця події (т. 1 а.с. 7) 28 вересня 2008 року у ОСОБА_6 були виявлені і вилучені спортивний костюм чорного кольору - штани і вітрівка, а також кепка чорного кольору, які були на ньому під час вчинення злочину в ніч з 27 на 28 вересня 2008 року, як про це зазначали у своїх показаннях свідки ОСОБА_28, ОСОБА_30 і ОСОБА_21

З протоколу огляду місця події (т. 1 а.с. 5, 6) вбачається, що 28 вересня 2008 року в ході огляду території біля Будинку культури «ЛКМЗ», що знаходиться на проспекті Перемоги, 1 в місті Лозова Харківської області, був виявлений складаний ніж, якій під час зазначеної слідчої дії був вилучений.

Данні цього протоколу узгоджуються з показаннями обвинуваченого про те, що він передав ніж ОСОБА_14, а також показаннями свідків ОСОБА_14 і ОСОБА_21 про те, що переданий ОСОБА_6 ніж був залишений і виявлений біля згаданого Будинку культури.

За висновком експерта - криміналіста ніж, вилучений 28 вересня 2008 року біля Будинку культури «ЛКМЗ» в місті Лозова, не є холодною зброєю.

Даний ніж є складаним, однопредметним, пружинним ножем, який відноситься до ножів господарсько-побутового призначення і виготовлений саморобним способом.

Загальна довжина ножа у складеному положенні становить 122 мм., у розкладеному - 230 мм.

Довжина клинка складає 98 мм., ширина 15,2 мм., товщина 2.6 мм. Лезо клинка довжиною 91 мм., з двосторонньою заточкою (т. 2 а.с 83 - 85).

У судовому засіданні обвинувачений не заперечував, що цей ніж він зберігав при собі, а потім поклав до кишені верхнього одягу ОСОБА_14

Відповідно до протоколу огляду місця події від 28 вересня 2008 року (т. 1 а.с. 4) у ЦРЛ Лозівського району були виявлені та вилучені належні ОСОБА_1 светр і куртка, які були на ньому під час заподіяння йому тілесних ушкоджень.

Зазначені предмети одягу мають механічні пошкодження.

На светрі є рясна пляма бурого кольору.

Вилучені під час зазначених слідчих дій предмети одягу, а також ніж були оглянуті та долучені до кримінального провадження в якості речових доказів (т. 1 а.с. 48 - 50, т. 2 а.с.181, 182).

За висновком судово-медичної криміналістичної експертизи № 306-МК (т. 1 а.с. 40 - 43), на лівій полі куртки ОСОБА_1, в області верхнього полюса прорізаного карману, виявлені два наскрізних колото - різаних пошкодження. На передній і задній поверхнях лівого рукава куртки виявлені два наскрізних колото - різаних пошкодження.

На переді і лівому рукаві фуфайки (светра), відповідно наскрізним пошкодженням куртки, також виявлені наскрізні колото - різані пошкодження трикотажу, які мають схожість за характером і особливостями, що дозволяє вважати їх одними пошкодженнями, з'єднаними між собою одними пошкоджуючими каналами.

Такі конструктивні особливості має представлений на експертизу клинок ножа.

Ці пошкодження утворилися в результаті впливу гострокінцевого, однобічно - гострого, плаского типу клинка ножа, колюче - ріжучого предмету з лезом середньої гостроти, обухом «П» - подібного поперечного перерізу з помірно вираженими ребрами. Будь - які індивідуальні ознаки колюче - ріжучого предмету у пошкоджені одягу не відобразилися.

Колото - різані пошкодження на предметах одягу і ушкодження на тілі ОСОБА_1 за характером і взаємним розташуванням збігаються між собою, поєднані між собою єдиними пошкоджуючими каналами і тому є єдиними ушкодженнями.

Розбіжності між колото-різаними пошкодженнями на одязі і ушкодженнями на тілі ОСОБА_1 за кількістю можуть бути пояснені утворенням пошкоджень одягу без ушкодження м'яких тканин.

Утворення колото - різаних пошкоджень одягу і ушкоджень тіла ОСОБА_1 клинком наданого на експертизу ножа, який був вилучений під час огляду місця поді 28 вересня 2008 року, не виключається.

Крім того, на лівому рукаві куртки ОСОБА_1 виявлено різане пошкодження, з утворенням дефекту шкірозамінника, а на спинці - обширний дефект шкірозамінника, що утворився в результаті чергування розрізів і розривів.

За висновком судово - медичної експертизи № 620 - ЛЗ/08, у потерпілого ОСОБА_1 у зв'язку з застосованим до нього обвинуваченим насильством мали місце: колото - різане поранення передньої поверхні живота в області лівого підребер'я по передньо-пахвовій лінії, проникаюче у черевну порожнину без пошкодження внутрішніх органів. Рановий канал направлений зверху до низу і зліва направо; дві колото - різані рани в області лівого ліктя по зовнішній і згинальній його поверхням.

Дані тілесні ушкодження однотипні утворилися від колючо - ріжучої дії гострого предмету, односторонньогострого з вираженим обушком, шириною клинка на рівні частини, що занурилася 1,3 - 1,5 см.; різана рана на розгинальній поверхні лівого ліктя, яка утворилася від ріжучої дії знаряддя, що має гострий край, не виключено, що тим же знаряддям, що і вищеописані колото - різані рани.

За ступенем тяжкості: колото - різане поранення живота, проникаюче у черевну порожнину відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя; колото - різані і різані рани лівого ліктя - це легкі тілесні ушкодження, які потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.

ОСОБА_1 було нанесено не менше чотирьох травматичних впливів гострим знаряддям (одне колото - різане поранення у живіт, два колото - різаних поранення по лівому ліктю, одне різане поранення по лівому ліктю).

Тілесні ушкодження, що мали місце у ОСОБА_1, могли бути заподіяні у строк і за наведених вище обставин.

Колото-різані рани живота і лівого ліктя були заподіяні ОСОБА_1 гострим знаряддям типу ножа односторонньогострим, з добре вираженим обушком, шириною клинка на рівні зануреної частини 1,3 - 1,5 см., тобто, що мають характеристики, подібні з наданим на експертизу ножем, який був виявлений і вилучений під час огляду місця події 28 вересня 2008 року.

Різана рана на лівому лікті також могла бути заподіяна цим же ножем.

Людина після отримання таких тілесних ушкоджень, які мали місце у ОСОБА_1, здатна вчиняти активні цілеспрямовані дії (розмовляти, пересуватися, тощо.).

Судячи з напрямку ранового каналу колючо - ріжуче знаряддя діяло у напрямку зверху до низу і зліва направо по відношенню до поверхні живота ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 33 - 38).

Судово-медичний експерт, роз'яснюючи свої висновки в судовому засіданні, показав, що при проведенні зазначеної експертизи був оглянутий потерпілий, а також досліджена медична карта стаціонарного хворого ОСОБА_1.

Також судово-медичний експерт пояснив, що колото-різані поранення утворюються, коли клинок колючо-ріжучого знаряддя входить в м'які тканини тіла, коли ж тканини ушкоджуються ріжучою частиною знаряддя - утворюються різані поранення.

Оскільки у ОСОБА_1 по ходу ранового каналу не було встановлено пошкоджень кісток, зв'язок, не було твердих утворень, це свідчить про те, що колото - різане поранення живота, проникаюче у черевну порожнину, утворилося від удару колючо - ріжучим знаряддям, яким міг бути клинок наданого на експертизу ножа, з силою, достатньою для його утворення.

Із протоколу пред'явлення предметів для впізнання від 03 грудня 2008 року (т. 1 а.с. 57, 58) вбачається, що обвинувачений ОСОБА_6 вказав на ніж, що був виявлений і вилучений під час огляду місця події 28 вересня 2008 року, як на ніж, що за зовнішніми ознаками відповідає ножу, який він, начебто, знайшов біля входу в кафе «Берізка», а потім поклав у кишеню верхнього одягу ОСОБА_14

Згідно змісту протоколу пред'явлення предметів для впізнання від 03 грудня 2008 року свідок ОСОБА_14 (на даний час прізвище ОСОБА_31) вказала на ніж, що був виявлений і вилучений під час огляду місця події 28 вересня 2008 року, як на ніж, що за зовнішніми ознаками відповідає ножу, який до кишені її одягу поклав ОСОБА_6 і який вона згодом викинула біля Будинку культури «ЛКМЗ».

Оцінивши наведені вище показання потерпілого ОСОБА_1 та свідків, дані, що містяться в наведених: протоколі огляду місця поді - території біля Будинку культури «ЛКМЗ» від 28 вересня 2008 року; протоколі огляду місця поді, під час якого були вилучені предмети одягу ОСОБА_1, протоколах пред'явлення предметів для впізнання, висновках судово - медичної, судово - медичної криміналістичної та криміналістичної експертиз, у їх сукупності, суд вважає встановленим, що ніж, який був вилучений під час огляду місця події, є знаряддям заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1

Як встановлено з протоколу відтворення обстановки і обставин події від 22 грудня 2008 року, що проводилося за участю понятих та судово - медичного експерта, потерпілий ОСОБА_1 з виходом на місце - біля кафе «Берізка», яке знаходиться на АДРЕСА_5 Харківської області, в умовах, що виключають сторонній тиск, добровільно, самостійно, детально розповів про обставини вчинення злочину і послідовно продемонстрував механізм нанесення йому ОСОБА_6 ударів ножем та їх локалізацію.

При цьому під час зазначеної слідчої дії ОСОБА_1, вказавши на кафе «Берізка» як на місце, в якому він перебував 28 вересня 2008 року разом із зазначеними вище особами показав, що до них за стіл підсів ОСОБА_6, а потім і ОСОБА_14, яка розбила бокал. У зв'язку з цим між останньою і ОСОБА_17 та ОСОБА_25 виникла сварка. В цей конфлікт втрутився ОСОБА_6, який почав нецензурною лайкою висловлюватися на адресу ОСОБА_17, після цього в конфлікт втрутився і він - потерпілий.

Потім ОСОБА_6 і ОСОБА_18 вийшли на ганок. Він у свою чергу вийшов на вулицю біля кафе. В цей час до нього підійшов ОСОБА_6 і покликав за ріг кафе, де наніс йому - потерпілому зверху вниз два-три удари ножем у грудну клітину зліва, які прийшлися у лікоть лівої руки, бо він, захищаючись від ударів обвинуваченого, виставив її на рівні грудної клітини.

Також ОСОБА_1 показав, що потім, коли він, захищаючись, став півобертом - лівим боком до ОСОБА_6, останній, нападаючи, наніс йому удар ножем спереду назад в ліву бокову частину живота.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 заявив про те, що його показання на досудовому слідстві від 30 вересня 2008 року не відповідають фактичним обставинам, оскільки вони були спотворені слідчим, який їх записав власноруч, до того ж перший допит проводився, коли він себе погано почував після операції.

Суд критично ставиться до цих заяв ОСОБА_1 і не приймає їх до уваги, оскільки з протоколу допиту від 30 вересня 2008 року вбачається, що показання записані слідчим саме з його слів, з протоколом потерпілий знайомився особисто, мав можливість внести до нього зміни і доповнення, про що свідчать його власноручні записи і підписи, однак не зробив цього, оскільки був згодний зі змістом цього протоколу.

Також із відповідного протоколу вбачається, що потерпілий ОСОБА_1 не робив заяв про неможливість приймати участь у проведенні слідчої дії за станом здоров'я.

Крім того, наведені вище показання, які є конкретними і послідовними, були підтверджені потерпілим при проведенні слідчих дій 20, 22 і 23 грудня 2008 року (т. 1 а.с. 65 - - 75), узгоджуються з наведеною вище сукупністю доказів.

Потерпілий ОСОБА_1, відмовившись від своїх показань від 20 грудня 2008 року, заявив, що вони не відповідають дійсності, оскільки він у відповідному протоколі написав лише те, що йому продиктував слідчий.

Визнаючи цю заяву потерпілого неспроможною суд виходить із того, що під час зазначеної слідчої дії потерпілий ОСОБА_1 виявив бажання власноруч викласти показання про обставини вчинення щодо нього злочину, викрити особу, що його скоїла і таким чином допомогти слідству, про що зазначено у відповідному протоколі. Це право потерпілого було реалізовано.

Достовірність своїх показань - як зафіксованих слідчим, так і викладених власноруч, потерпілий засвідчив відповідними записом та підписом.

До того ж ці показання є послідовними, конкретними, та за своїм змістом аналогічними первинним показання потерпілого, що були надані ним фактично одразу після події злочину.

Стосовно заяв ОСОБА_1 про те, що слідчий під час його допиту в якості потерпілого 30 вересня і 20 грудня 2008 року не роз'ясняв йому права, передбачені ст. 63 Конституції України, у зв'язку з чим ввів його в оману і він - потерпілий був вимушений давати показання, чого насправді робити не хотів, і при роз'ясненні зазначеної норми скористався би правом не давати показання, суд вважає їх неспроможними виходячи з такого.

Так, із зазначених протоколів допиту ОСОБА_1 вбачається, що слідчий в усіх випадках роз'ясняв потерпілому його права, передбачені ст. 19 КПК України (ред. 1960 року) і ст. 63 Конституції України. При цьому ОСОБА_1, ознайомившись з зазначеними положеннями, заявив, що бажає давати показання, у зв'язку з чим був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань. Факт роз'яснення зазначених норм потерпілий засвідчив, зробивши підписи.

Про те, що потерпілий давав показання добровільно свідчить і те, що кожен аркуш протоколів ОСОБА_1 засвідчив власноруч, після ознайомлення з документом у першому випадку - достовірність зафіксованих в протоколі показань підтвердив відповідним записом та підписом, у другому - записом про те, що показання написані власноруч, також засвідчивши це підписом.

Крім того ОСОБА_1 заявив суду, що показання, викладені в протоколі відтворення обстановки і обставин події, також не відповідають дійсності, оскільки він давав їх і розповідав про обставини вчинення злочину під тиском і за вказівкою слідства, протокол підписав, не знайомлячись з його змістом.

Перевіривши цю заяву потерпілого суд визнає її необґрунтованою і не приймає при ухваленні рішення з наступних підстав.

Так, ОСОБА_1 жодних конкретних фактів з приводу застосування до нього незаконних методів досудового слідства суду не навів, з відповідними скаргами і заявами до посадових осіб і правоохоронних органів не звертався, хоча мав таку можливість.

Крім того, сукупність наведених вище даних протоколу згаданої слідчої дії та фототаблиця до нього вказують на те, що ОСОБА_1 добровільно, самостійно, в умовах, що виключають сторонній вплив, на місці розповідав і показував про обставини вчинення ОСОБА_6 злочину щодо нього.

Про обґрунтованість наведеного висновку суду свідчить і те, що напередодні відтворення обстановки і обставин події потерпілий надав показання, в тому числі, виклавши їх власноруч. Зазначена ж слідча дія проводилася лише з метою їх перевірки і уточнення.

Свідок ОСОБА_32 показав суду, що він був присутнім в якості понятого при проведенні відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_1.

При цьому свідок підтвердив, що вдень 22 грудня 2008 року за участю ще одного понятого та судово-медичного експерта була проведена згадана слідча дія, в ході якої потерпілий самостійно, добровільно розповів і показав на місті про обставини вчиненого злочину щодо нього та продемонстрував механізм заподіяння йому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень та їх локалізацію так, як про це викладено вище.

Проведення відтворення обстановки та обставин подіїбуло відображене у відповідному протоколі. Він та інші учасники слідчої дії були згодні з порядком її проведення, складанням протоколу та його змістом, що засвідчили підписами.

Стороною захисту заявлено про визнання недопустимим доказом протоколу відтворення обстановки і обставин події від 22 грудня 2008 року, оскільки зазначений документ складений з порушенням вимог КПК України (ред. 1960 року) - потерпілому не роз'яснено право відмовитись від дачі показань, передбачене ст. 63 Конституції України, до того ж ОСОБА_1 був попереджений про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань.

На думку сторони захисту за умов, які були створені слідчим, потерпілий був вимушений давати показання.

Про це ж заявив і ОСОБА_1

Стаття 63 Конституції України передбачає, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом, тобто у зазначеній нормі закріплено право особи не свідчити проти себе - звільнення допитуваного учасника кримінального судочинства від самозвинувачення виражається в його праві відмовитися відповідати на запитання, що викривають його у вчиненні злочину, а також викривають у вчиненні злочину членів своєї сім'ї чи близьких родичів.

Згідно 49 КПК України (в ред. 1960 року) громадянин, визнаний потерпілим від злочину, вправі давати показання.

Під час досудового слідства - 20 грудня 2008 року ОСОБА_1, як потерпілий скористався своїм правом і дав показання, при цьому вони не є самовикриваючими і не стосуються членів сім'ї та близьких родичів ОСОБА_1.

22 грудня 2008 року з метою перевірки і уточнення показань потерпілого на підставі та в порядку ст. 194 КПК України (в ред. 1960 року) була проведена зазначена слідча дія, в ході якої ОСОБА_1 з виходом на місце розповів про обставини вчинення злочину щодо нього, продемонструвавши механізм заподіяння йому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень та їх локалізацію.

При цьому під час зазначеної слідчої дії потерпілий фактично підтвердив показання, які була дані ним при допиті 20 грудня 2008 року, що свідчить про його бажання встановити обставини справи, особу, що вчинила злочин і викрити її.

З урахуванням наведеного твердження сторони захисту про не роз'яснення ОСОБА_1 його процесуальних прав є безпідставними.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що заяви сторони захисту і потерпілого є необґрунтованими, а тому не можуть бути враховані при ухваленні вироку.

Потерпілий ОСОБА_1 заявив суду що його показання під час очної ставки з ОСОБА_6, яка відбулася 23 грудня 2008 року не відповідають дійсності, оскільки вони були написані слідчим, тобто останній записував як поставлені питання, так і нібито його відповіді, він лише підписав протокол, не ознайомившись з його змістом.

До цієї заяви потерпілого суд ставиться критично і не приймає її до уваги, оскільки із протоколу очної ставки вбачається, що кожну свою відповідь на питання ОСОБА_1 засвідчував підписом, що свідчить про правильність їх викладення. З протоколом знайомився особисто, мав можливість зробити заяви про внесення до нього змін і доповнень, про що свідчить його власноручний запис і підпис, однак не зробив цього, оскільки був згодний з його змістом. Дії слідчого не оскаржував.

Крім того під час зазначеної слідчої дії ані обвинувачений, ані його захисник заяв щодо порушення порядку її проведення не робили.

У судовому засіданні ОСОБА_17 заявила про те, що її показання на досудовому слідстві не відповідають дійсності, оскільки вона вказала на ОСОБА_6 тому, що всі оточуючі говорили, що злочин вчинив саме він.

Суд критично ставиться до цієї заяви свідка, оскільки, проаналізувавши і оцінивши її показання під час досудового слідства у сукупності з іншими дослідженими доказами, доходить висновку, що вони конкретні, послідовні, змістовні, деталізовані, узгоджуються між собою, з показаннями потерпілого ОСОБА_1 під час досудового слідства, показаннями інших свідків, даними, що містяться у письмових доказах, протоколах слідчих дій, висновках експертиз, тобто є достовірними.

Також суд критично ставиться до заяви ОСОБА_17 про те, що вона підписала протоколи допиту та очної ставки, не ознайомившись з їх змістом, оскільки з записів і підписів, які зроблені власноруч свідком у згаданих протоколах, вбачається, що її ознайомили зі вказаними документами і вони з її слів складені вірно.

Приймаючи до уваги те, що показання потерпілого ОСОБА_1 під час досудового слідства від 30 вересня та 23 грудня 2008 року, а також свідків: ОСОБА_17 під час досудового слідства, ОСОБА_18, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_28, ОСОБА_30, ОСОБА_27 (ОСОБА_26), ОСОБА_31 (ОСОБА_14), ОСОБА_20 і ОСОБА_21, конкретні, послідовні, узгоджуються між собою в деталях, а також узгоджуються з об'єктивними даними, що містяться у наведених вище доказах: заяві про вчинення злочину, протоколах: огляду місця події, пред'явлення предметів для впізнання, відтворення обстановки та обставин події; висновках: криміналістичної, судово-медичної, судово-медичної криміналістичної експертиз, суд визнає їх достовірними і бере в основу вироку.

Поряд з викладеними вище показаннями ОСОБА_1 в ході досудового слідства давав і інші показання.

Так, під час очної ставки з обвинуваченим ОСОБА_6, яка відбулася 21 листопада 2008 року (т.1 а.с. 44 - 47), потерпілий показав, що за наведених вище обставин у нього виник конфлікт з обвинуваченим, який після розмови і з'ясування стосунків був вичерпаний. Після чого обвинувачений пішов у кафе, а він - потерпілий залишився. Що відбувалося далі - він не пам'ятає, оскільки коли він заходив у кафе, йому стало зле.

Будучі допитаним 15 листопада 2012 року (т. 4 а.с. 129) потерпілий ОСОБА_1 показав, що в ніч на 28 вересня 2008 року біля кафе «Берізка» ОСОБА_6 йому тілесних ушкоджень не заподіював. Які тілесні ушкодження він отримав і за яких обставин - не пам'ятає.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 показав, що в ніч на 28 вересня 2008 року під час перебування у згаданому кафе, у нього виник конфлікт з ОСОБА_6, причиною якого стала сварка між ОСОБА_14 та його дружиною і ОСОБА_25. З цього приводу він і ОСОБА_6 вийшли на вулицю, де у них відбулася розмова та з'ясування стосунків, після яких конфлікт був вичерпаний. Потім він - потерпілий повернувся до кафе, де йому стало зле і він виявив у себе тілесні ушкодження у виді колото-різаних поранень лівої руки в області ліктя та тулуба. За яких обставин він їх отримав - не пам'ятає, так як перебував у стані алкогольного сп'яніння.

При цьому ОСОБА_1 категорично наполягав на тому, що ОСОБА_6 ніяких насильницьких дій щодо нього не вчиняв, і тілесних ушкоджень, в тому числі із використанням ножа, йому не заподіював.

Наряду з викладеним, із рапорту начальника УКР ГУМВС України в Харківської області від 28 жовтня 2014 року вбачається, що під час тримання ОСОБА_6 в слідчому ізоляторі міста Харкова була отримана інформація, що у обвинуваченого є брат - ОСОБА_10, який вирішує питання про те, щоб у судовому засіданні не був присутнім потерпілий ОСОБА_1

Також ОСОБА_10 висловлювався про те, що має зв'язки у кримінальних колах та здатний заплатити значні матеріальні кошти з метою фізичного усунення в тому числі і останнього (т. 7 а.с. 119).

Згідно змісту повідомлення прокурора Лозівської міжрайонної прокуратури від 04 листопада 2014 року у проваджені Дарницького РУ ГУМВС України в місті Києві, перебуває кримінальне провадження, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, під час розслідування якого було встановлено, що вдень 24 жовтня 2014 року, коли ОСОБА_1 із дітьми знаходився біля власного автомобілю, невідома особа з вогнепальної зброї здійснила декілька пострілів у бік потерпілого, спричинивши ОСОБА_1 поранення ноги (т. 7 а.с. 124).

На підставі цих даних 04 листопада і 17 грудня 2014 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області у відношенні ОСОБА_1 були застосовані заходи забезпечення безпеки (т. 7 а.с 126, 247).

Крім того, під час допиту в якості потерпілого 20 грудня 2008 року ОСОБА_1 підтвердив свої показання від 30 вересня 2008 року, зробивши заяву, що змінив показання під час очної ставки з ОСОБА_6 21 листопада 2008 року, оскільки боявся за життя членів своєї сім'ї.

Таку ж заяву ОСОБА_1 зробив і в ході очної ставки з обвинуваченим 23 грудня 2008 року.

Зміну показань під час досудового слідства 15 листопада 2012 року - після повернення справи на додаткове розслідування, а також у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 мотивував спілкуванням з обвинуваченим під час розгляду справи Лозівським міськрайонним судом Харківської області, після якого він переконався, що ОСОБА_6 злочину щодо нього не вчиняв.

Оцінивши наведені показання ОСОБА_1 у сукупності з іншими перевіреними доказами, враховуючи дані наведених документів, суд доходить переконання, що показання потерпілого під час очної ставки з обвинуваченим ОСОБА_6, яка відбулася 21 листопада 2008 року, та під час його допиту 15 листопада 2012 року а також його показання у судовому засіданні, не відповідають фактичним обставинам, є надуманими і надані ним для того, щоб ОСОБА_6 уник відповідальності за вчинений злочин, з причин побоювання як за своє життя та здоров'я, так і за життя та здоров'я членів його сім'ї, а тому відкидає їх.

Будучі допитаною в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 показала, що в ніч на 28 вересня 2008 року, коли вона перебувала зі своїм чоловіком ОСОБА_1 в кафе «Берізка», відбувся конфлікт, однак зі спливом часу вона не пам'ятає між ким.

Також свідок показала, що ОСОБА_1, який не вживав алкогольних напоїв, залишив приміщення кафе, а коли повернувся, то у нього були наявні тілесні ушкодження в області живота зліва. За яких обставин він їх отримав - їй не відомо.

У подальшому від ОСОБА_1 вона дізналася, що тілесні ушкодження йому були заподіяні внаслідок нанесення ударів ножем. Ким саме - він їй не розповів.

Оцінивши ці показання ОСОБА_17 у сукупності з іншими перевіреними доказами, наведеними у вироку, суд доходить висновку, що ці її показання у судовому засіданні не відповідають дійсним обставинам справи, є надуманими і надані нею з метою уникнення ОСОБА_6 відповідальності за вчинений злочин, а тому відкидає їх.

Крім того, показання про непричетність обвинуваченого до вчинення злочину були надані ОСОБА_17 вперше лише в суді, при цьому будь-яких переконливих доводів з приводу зміни показань свідок суду не навела.

Щодо тверджень ОСОБА_6 про те, що він знайшов ніж у той момент, коли заходив у кафе після розмови і з'ясування стосунків з ОСОБА_1, то, оцінивши їх у сукупності з перевіреними доказами, наведеними у вироку, суд приходить до переконання, що ці показання не відповідають фактичним обставинам справи, є надуманими, дані з однією метою - уникнути відповідальності за вчинений злочин.

Так, обвинувачений прибув у кафе «Берізка» раніше за потерпілого ОСОБА_1.

У подальшому в приміщенні кафе між ОСОБА_6 і ОСОБА_1 виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_18 вивів обвинуваченого на ганок, щоб той заспокоївся. Одразу слідом за обвинуваченим на вулицю вийшов і потерпілий.

Продовжуючи конфліктувати біля вказаного кафе ОСОБА_6 наніс потерпілому удари ножем, заподіявши наведені вище тілесні ушкодження, після чого, переслідуючи ОСОБА_1, який фактично продовжував захищатися, тримаючи у руці ніж, забіг за потерпілим у зазначене приміщення, де намагався продовжити свої злочинні дії, однак, почувши, що ОСОБА_17 викликає міліцію, одразу залишив кафе і зник з місця вчинення злочину.

Будучи затриманим через незначний проміжок часу співробітниками міліції, передав ніж - знаряддя вчинення злочину ОСОБА_14 з метою його приховання.

Наведене підтверджується сукупністю досліджених доказів, які визнані судом достовірними і покладені в основу вироку.

Дані обставини вчинення злочину, в тому числі поведінка обвинуваченого, свідчать про те, що, ніж ОСОБА_6 знайдений не був, а він зберігав його при собі, і використав як знаряддя вчинення злочину. У подальшому обвинувачений цього ножа позбувся з метою його приховання, оскільки усвідомлював, що він є незаперечним доказом, який викриває його у вчиненні злочину.

Проаналізувавши дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності суд вважає, що показання ОСОБА_6 про його непричетність до вчинення закінченого замаху на умисне вбивство ОСОБА_1, не відповідають фактичним обставинам справи, є надуманими, і розцінює їх як позицію захисту, обрану обвинуваченим з наміром уникнути відповідальності за вчинене, оскільки вони не тільки не ґрунтуються на доказах, але і спростовуються сукупністю наведених вище доказів, визнаних судом достовірними і взятих в основу вироку.

При цьому, про наявність у ОСОБА_6 умислу, спрямованого на позбавлення життя ОСОБА_1 свідчить обраний ним спосіб і знаряддя вчинення злочину, кількість і локалізація нанесених потерпілому ударів, характер завданих потерпілому тілесних ушкоджень, цілеспрямований характер дій обвинуваченого, причини їх припинення та посткримінальна поведінка останнього.

Так, під час конфлікту, обумовленого сваркою інших осіб, діючи з особистої неприязні до потерпілого та помсти, перебуваючи на вулиці біля зазначеного кафе ОСОБА_33 відкликав ОСОБА_1 у безлюдне місце - за ріг будівлі, де наніс йому три удари ножем з довжиною клинка 98 мм у грудну клітину зліва, які внаслідок активного опору потерпілого, прийшлися останньому у лікоть лівої руки, заподіявши два колото-різані та одне різане поранення ліктя. Після чого, продовжуючи свої злочинні дії, завдав цим же ножем удар потерпілому у життєво важливу частину тіла - живіт. Надалі, у приміщенні кафе, куди обвинувачений забіг з ножем у руці, переслідуючи ОСОБА_1, який продовжував захищатися, він висловлював погрози позбавити потерпілого життя і припинив свої протиправні дії, почувши про виклик міліції, після чого залишив місце вчинення злочину. Згодом ОСОБА_33 намагався втекти, однак був затриманий співробітниками міліції. При цьому під час доставки його до відділу міліції позбувся ножа, який знаходився у нього, переклавши його до кишені ОСОБА_14, тобто здійснив дії, направлені на приховування знаряддя вчинення злочину, що свідчить про те, що він усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, наслідки, що настали, та намагався уникнути відповідальності.

Дані обставини скоєння злочину, в тому числі поведінка обвинуваченого, свідчать про те, що, вчиняючи вищевказане діяння, ОСОБА_6 не тільки усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій і передбачав суспільно-небезпечні наслідки, зокрема реальну можливість настання смерті ОСОБА_1 внаслідок заподіяння йому тілесних ушкоджень, а й бажав настання таких наслідків, однак злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі - через активний опір потерпілого та надання йому своєчасної кваліфікованої медичної допомоги.

Дослідивши і оцінивши наведені вище докази у їх сукупності, які безперечно викривають ОСОБА_6 у вчиненому, суд вважає, що винність обвинуваченого у закінченому замаху на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині повністю доведена.

За епізодом умисного вбивства ОСОБА_12, вчиненого особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, закінченого замаху на умисне вбивство ОСОБА_3, тобто двох осіб, вчиненому особою, яка раніше вчинила умисне вбивство

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 - мати загиблого ОСОБА_12, показала, що про смерть сина їй стало відомо о другій годині 11 березня 2014 року, в подальшому вона дізналася, що ОСОБА_12 помер від тілесних ушкоджень в результаті чотирьох вогнепальних поранень, отриманих внаслідок пострілів, зроблених у нього.

Прибувши одразу до місця мешкання родини загиблого, вона застала там ОСОБА_34 - знайому ОСОБА_11, а потім дізналася ще і про поранення останнього.

Після проходження стаціонарного лікування ОСОБА_3 повідомив і розповів їй, що 10 березня 2014 року протягом дня її син разом з дружиною - ОСОБА_35 відпочивали в компанії, де був він, його знайома ОСОБА_34, ОСОБА_36 і ОСОБА_37.

Пізно ввечері зазначені особи зібралися їхати до місця мешкання її сина з метою продовження відпочинку. Однак, після того, як ОСОБА_3 зателефонували, вони приїхали до будинку, в якому мешкає ОСОБА_10.

Також ОСОБА_3,який був на місці вчинення злочину і також зазнав вогнепальних поранень, повідомив і розповів їй, що ОСОБА_12 вбив ОСОБА_6

Крім того ОСОБА_2 показала, що потерпілий повідомив їй, що на місці вчинення злочину був присутнім також і ОСОБА_36.

Про свою присутність на місці вчинення злочину у особистій бесіді їй підтвердив і сам ОСОБА_36

Крім того, з показань потерпілої вбачається, що її син з ОСОБА_38 і ОСОБА_10 стосунків не мав.

Із показань свідка ОСОБА_37, вбачається, що 10 березня 2014 року протягом дня вона і ОСОБА_36 відпочивали у компанії ОСОБА_3, ОСОБА_34 ОСОБА_12 та ОСОБА_35. Після двадцять другої години, вони приїхали у двір будинку, в якому мешкає ОСОБА_10, де між останнім та ОСОБА_3 і ОСОБА_12 відбулася коротка розмова, після якої вони втрьох вибігли з двору. При цьому свідок показала, що ножа в руках у ОСОБА_12 вона не бачила. За ними виходив і ОСОБА_36, який одразу ж повернувся, після чого переставив автомобіль через декілька будинків за перехрестя. Потім ОСОБА_36 побіг у напрямку гаражів, які знаходяться біля житлового будинку, розташованого по вулиці Рози Люксембург, слідуючи між будівлями «Ощадбанку» і торгівельного центру. Вона і інші побігли за ним. По дорозі вони почули постріли, які лунали від гаражів. Першим на місце вчинення злочинів прибіг ОСОБА_36, потім ОСОБА_35, згодом - вона і ОСОБА_34 Біля першого гаражу з лівого боку на спині з пораненнями лежав ОСОБА_12. ОСОБА_3, також будучи пораненим, стояв, обіпершись на цей же гараж. Хтось із осіб, що прибігли, викликав швидку медичну допомогу, до приїзду якої ОСОБА_36 і ОСОБА_35 надавали першу допомогу ОСОБА_12.

Також свідок показала, що коли вона бігла до місця вчинення злочину, то по дорозі інших осіб, вона особисто не бачила і не зустрічала, оскільки не приділяла уваги оточуючій обстановці.

Крім того, винуватість ОСОБА_6 у вчиненні цих злочинів підтверджується даними, які містяться у письмових джерелах доказів.

Як слідує з протоколів проведення слідчих експериментів від 11 березня 2014 року, свідок ОСОБА_34 з виходом на місце відтворила і продемонструвала обставини, за яких було вчинено вбивство ОСОБА_12 і замах на вбивство ОСОБА_3

Так, 10 березня 2014 року між двадцять третьою і двадцять четвертою годинами ОСОБА_34 разом з ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_12, ОСОБА_35 та ОСОБА_3 приїхали у двір будинку АДРЕСА_6, де стояв ОСОБА_10. ОСОБА_3 і ОСОБА_12 вийшли з автомобілю, після чого у них відбулося спілкування з ОСОБА_10, яке проходило досить голосно. Згодом вони втрьох, залишивши двір, направилися у бік будівлі «Ощадбанку». За ними вийшов ОСОБА_36, який, повернувшись, відігнав автомобіль, зупинивши його біля перехрестя з вулицею П.Комуни. Потім ОСОБА_36, залишивши автомобіль, направився в бік гаражів. В цей час ОСОБА_34, ОСОБА_35 і ОСОБА_37 стояли на перехресті. Через 2 - 3 хвилини зі сторони будівлі «Ощадбанку» в бік виїзду між банком та магазином швидко пробігла особа чоловічої статі, в тому напрямку, куди рухався ОСОБА_36. Через п'ять секунд ОСОБА_34 почула множинні постріли, здійснені безперервно, після яких ОСОБА_35 першою направилася у те місце, звідки вони пролунали - за будівлю банку. Невдовзі ОСОБА_34 почула крик ОСОБА_35 та разом з ОСОБА_37 попрямували до того ж місця. Біля будівлі банку ОСОБА_34 побачила ОСОБА_10, який швидко йшов їм на зустріч, озираючись навколо. Це було приблизно о 23 годині 30 хвилин.

Коли ОСОБА_34 і ОСОБА_37 підійшли до металевого гаражу - найближчого до будинку АДРЕСА_3, то вона побачила, що поруч з гаражем на спіні лежав ОСОБА_12, якому ОСОБА_36 робив штучне дихання, поруч стояла ОСОБА_35. ОСОБА_3 ж стояв, зіпершись на цей же гараж, та тримався за живіт і сідницю. Потім хтось із чоловіків викликав швидку допомогу, яка забрала ОСОБА_3 і ОСОБА_12 (т. 9 а.с. 191 - 202).

Під час слідчого експерименту, який був проведений 12 березня 2014 року за участю понятих, експерта - криміналіста, свідок ОСОБА_36 з виходом на місце, в умовах, що виключають сторонній тиск, добровільно, самостійно відтворив і продемонстрував обставини вчинення злочинів ОСОБА_6

Згідно даних, зафіксованих у протоколі зазначеної слідчої дії та відповідному відеозаписі, ОСОБА_36 і згадані вище особи пізно ввечері 10 березня 2014 року, після телефонного дзвінка ОСОБА_10 ОСОБА_3 і телефонної розмови, що відбулася між ними, приїхали у двір будинку АДРЕСА_6, в якому мешкає ОСОБА_10.

У зазначеному місці між ОСОБА_3 і ОСОБА_10 відбулася розмова, яка переросла в обопільну бійку, ініціатором якої був останній. В бійку втрутився ОСОБА_12.

Потім ОСОБА_10 почав тікати у бік гаражів - між житловим будинком і будівлею банку на цій же вулиці, ОСОБА_3 і ОСОБА_12 побігли за ним. ОСОБА_36 відігнавши автомобіль у сусідній двір, побіг у тому ж напрямку, куди побігли зазначені вище особи, позаду бігли жінки. Між торгівельним центром і будівлею «Ощадбанку» ОСОБА_36 зіткнувся з раніше знайомим йому ОСОБА_6, який, тримаючи у руках якийсь предмет, також біг у тому ж напрямку. На крики ОСОБА_36 «Стій», ОСОБА_6 не зупинився, і обігнавши його, побіг у бік гаражів. Пробігши незначну відстань, свідок почув множинні постріли, а коли через декілька секунд підбіг до гаражів, то побачив, як лежачий на землі - поблизу четвертого гаражу з правого їх ряду ОСОБА_3 намагався підвестися. В цей момент ОСОБА_10 наніс потерпілому один удар ногою у голову, ОСОБА_36О, підбігши до них, відштовхнув ОСОБА_10. ОСОБА_6 стояв поруч, у ОСОБА_36 за спиною на відстані 3-4 кроків, а потім зник. ОСОБА_10 зник тоді, коли до місця вчинення злочинів підбігали ОСОБА_35, ОСОБА_34 і ОСОБА_37.

ОСОБА_36, піднявши ОСОБА_3, притулив його до стінки першого гаражу по лівій стороні, поруч з яким лежав ОСОБА_12, що не виявляв ознак життя.

У подальшому ОСОБА_36 була викликана швидка медична допомога, яка доставила ОСОБА_3 і ОСОБА_12 до Лозівської ЦРЛ, де була констатована смерть останнього (т. 9 а.с 203 - 205).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_36 змінив свої показання, які зафіксовані у зазначеному протоколі і заявив, що вони не відповідають дійсним обставинам. При цьому свідок показав, що відтворюючи і демонструючи обставини під час цієї слідчої дії він обмовив ОСОБА_6 і вказав на ОСОБА_10 як на учасника описаних вище подій, оскільки до початку його допиту в якості свідка 12 березня 2014 року, а також до початку слідчого експерименту оперативні співробітники міліції і співробітники прокуратури, а також слідчий Зайцев В.В. чинили на нього психологічний тиск, щоб він вказав на ОСОБА_6, як на особу, що вчинила вбивство ОСОБА_12 і замах на вбивство ОСОБА_3, а також вказав на ОСОБА_10, як на особу, що спровокувала конфлікт і була присутня на місці вчинення злочинів.

Крім того ОСОБА_36 стверджував, що перед його допитом в якості свідка 12 березня 2014 року, а також перед проведенням слідчого експерименту співробітники міліції та прокуратури роз'яснили йому, які показання потрібно давати, про що розповідати, що відтворювати і демонструвати. Запам'ятавши надану інформацію, він відтворив її під час вказаних слідчих дій, оскільки побоювався, що відносно нього буде спровокований злочин і він буде притягнутий до кримінальної відповідальності.

Визнаючи ці твердження свідка надуманими і такими, що не відповідають дійсності, суд виходить з наступного.

Так, в судовому засіданні ОСОБА_36 конкретно не вказав на жодну посадову особу, яка вчиняла відносно нього зазначені ним дії та не навів жодних обставин, за яких вони були вчинені.

Зазначивши при первинному допиті про тиск з боку слідчого Зайцева В.В., будучи допитаний судом додатково ОСОБА_36 заявив, що слідчий Зайцев В.В. тиску на нього не чинив.

Із повідомлення в.о. керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області вбачається, що у період 2014 - 2015 років до зазначеної прокуратури звернення ОСОБА_36 про застосування до нього недозволених методів впливу співробітниками Лозівського МВ ГУМВС України в Харківській області під час досудового розслідування даного кримінального провадження не надходили (т. 14 а.с. 169).

ОСОБА_36 підтвердив суду, що із заявами про застосування до нього недозволених методів слідства під час розслідування цього кримінального провадження до правоохоронних органів не звертався.

Враховуючи наведене, а також у зв'язку з відсутністю клопотань сторін, суд згідно ст. 26 КПК України був позбавлений можливості призначити перевірку доводів свідка.

Крім того, згідно висновку судово - психологічної експертизи № 5285 від 28 серпня 2014 року під час проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_36 12 березня 2014 року із застосуванням відеозапису, в його поведінці констатується самостійне реконструювання подій, що розглядаються по справі. У відеозаписі слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_36 від 12 березня 2014 року не констатуються ознаки психологічного впливу на нього з боку осіб, що брали участь у проведенні даної слідчої дії (т. 10 а.с.7 - 12).

У зв'язку з викладеними вище заявами свідка ОСОБА_36 суд, з метою їх перевірки, з'ясування дійсних обставин, за яких була проведена зазначена вище слідча дія та достовірності даних, які були отримані під час слідчого експерименту, на підставі ст. ст. 358, 359 КПК України дослідив протокол допиту свідка ОСОБА_36 від 12 березня 2014 року, що був проведений у цей же день раніше за часом та відеозапис цієї слідчої дії. Показання, викладені у протоколі допиту свідка, в деталях узгоджуються з даними, які були отримані під час проведення слідчого експерименту і зафіксовані у відповідному протоколі та відеозаписі (т.15 а.с. 40 - 42).

Згідно висновку судово - психологічної експертизи № 5242 від 21 серпня 2014 року під час допиту свідка ОСОБА_36 12 березня 2014 року із застосуванням відеозапису в його поведінці констатується самостійне реконструювання подій, що розглядаються по справі. У відеозаписі допиту свідка ОСОБА_36 від 12 березня 2014 року не констатуються ознаки психологічного впливу на нього з боку осіб, що брали участь у проведенні даної слідчої дії (т. 10, а.с. 1-6).

Оцінивши дані, отримані під час проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_36 у сукупності з наведеними висновками судово - психологічних експертиз, суд визнає їх достовірними та такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

В судовому засіданні стороною захисту заявлено про визнання недопустимим доказом протоколу слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_36 та додатку до нього, оскільки протокол був складений після проведення зазначеної слідчої дії, тому до його початку особа не була попереджена про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, зазначений документ не містить схем та вимірів, його зміст не повністю відповідає відеозапису зазначеної слідчої дії, яка, крім того, не була відтворена учасникам слідчого експерименту після його проведення.

Визнаючи ці заяви сторони захисту безпідставними, суд виходить з того, що відповідно до ст. 240 КПК України, проведення вимірювань та складання схем під час слідчого експерименту є правом, а не обов'язком особи, яка його проводить.

Із протоколу вбачається, що ОСОБА_36 згідно ст. ст. 66, 67 КПК України були роз'яснені його права та обов'язки, а також попереджено про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України, що підтверджується його власноручним підписом. З протоколом ОСОБА_36 знайомився особисто, мав можливість зробити заяви про внесення до нього змін і доповнень, однак не зробив цього, оскільки був згодний з його змістом. Також вбачається, що свідок приймав участь у зазначеній слідчій дії добровільно, про порушення порядку її проведення не заявляв, як про це не заявляли і поняті.

Аналіз змісту даного протоколу і відеозапису вказаної слідчої дії у їх сукупності свідчить проте, що дані, зафіксовані у них, носять взаємодоповнюючий та уточнюючий характер.

Щодо заяви сторони захисту про недопустимість протоколу як доказу у зв'язку з не відтворенням відеозапису слідчого експерименту його учасникам після завершення слідчої дії, то ця заява не ґрунтується на нормах КПК України.

Також суд не приймає до уваги заяву сторони захисту про визнання цього ж протоколу недопустимим доказом, оскільки, на думку захисників, ОСОБА_36 під час слідчої дії пересувався за вказівками слідчого, з тих підстав, що вона спростовується наведеним вище висновком судово-психологічної експертизи.

Із рапорту оперативного чергового Лозівського МВ ГУМВС України в Харківській області, вбачається, що 11 березня 2014 року о 01 годині 15 хвилин надійшло повідомлення із Лозівської ЦРЛ про те, що з тілесними ушкодженнями до зазначеної лікарні було доставлено ОСОБА_3 та ОСОБА_12. Останній помер в машині швидкої допомоги до прибуття у лікарню (т. 9 а.с.161).

Згідно протоколів огляду місця події від 11 березня 2014 року, схеми та фототаблиць до них, злочини вчинені на ділянці місцевості біля гаражів, розташованих поблизу будинку АДРЕСА_3 у місті Лозова Харківської області.

В ході проведення вказаних слідчих дій на ґрунтовому покритті - між 3-м гаражем з правого боку та кутом зазначеного будинку, навпроти цього ж гаражу та бетонному покритті біля входу до нього, біля 4-го гаражу виявлені згусток і плями речовини бурого кольору, відповідно.

На землі між 5 і 6 гаражами у правому ряду, на ґрунтовому покритті навпроти прогалини між ними виявлені сліди речовини бурого кольору.

На воротах гаражу № 4 у цьому ж ряду виявлено розводи речовини бурого кольору.

З правої сторони від гаражу № 1 у лівому ряді виявлена пляма речовини бурого кольору.

Також на воротах цього ж гаражу виявлено сліди речовини бурого кольору.

З місця події, крім іншого, були вилучені: марлевий тампон зі згустком речовини бурого кольору, марлеві тампони зі змивами речовини бурого кольору з поверхонь воріт гаражів, плями біля гаражу та зразки шару ґрунту (т. 9 а.с. 162 - 176).

За висновками судово - цитологічних експертиз №№ 307-Ц/14, 961-Ц у вилучених з місця події змивах речовини бурого кольору між гаражем № 3 і кутом будинку АДРЕСА_3 та біля гаражів № 5 і № 6, виявлена кров людини, походження якої від ОСОБА_12 не виключається, від ОСОБА_3 ця кров відбутися не могла.

У зіскобі речовини «грунту», вилученому з місця події - поруч із гаражем № 1 біля зазначеного будинку, виявлена кров людини, походження якої від ОСОБА_3 не виключається (т. 9 а.с. 221 - 224, 233 - 237).

Згідно протоколу огляду місця події від 12 березня 2014 року та висновку судово - балістичної експертизи № 90 від 26 березня 2014 року дві кулі, виявлені під час розтину трупа ОСОБА_12 є кулями бойових пістолетних патронів 5,45х18ПМС калібру 5,45 мм, призначених для стрільби з пістолетів ПСМ, виготовлені заводським способом. Ці кулі вистріляні із гладкоствольної зброї не відповідного (більшого) калібру, якою може бути саморобна, перероблена або пристосована для стрільби патронами 5,45х18ПМС зброя калібру, більшого за 5,6 мм. Також є можливим спорядження патронів не бойового призначення умовного калібру 9 мм (травматичних чи холостих/шумових) кулями патронів 5,45х18ПМС для стрільби з травматичної або переробленої газо-шумової зброї умовного калібру 9мм.

На представлених на дослідження двох кулях сліди рикошету відсутні.(т. 9 а.с. 184 - 185, 225, 226).

Зі змісту протоколу огляду трупа від 11 березня 2014 року та фототаблиці до нього вбачається, що під час вказаної слідчої дії, крім іншого, вилучена футболка, просочена речовиною бурого кольору, з механічними пошкодженнями у вигляді отворів, яка була на трупі ОСОБА_12 (т. 9 а.с. 186 - 190).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 11 березня 2014 року та фототаблиці до нього у приміщенні приймального відділення Лозівської центральної районної лікарні були виявлені та вилучені наступні предмети одягу:

- куртка чоловіча (чорна) зі слідами речовини бурого кольору, бруду та трьома механічними пошкодженнями у виді отворів на задній поверхні;

- кофта чоловіча з трьома механічними пошкодженнями у виді отворів на задній поверхні;

- куртка чоловіча (синя), футболка зі слідами речовини бурого кольору та механічними пошкодженнями на передніх поверхнях у виді отворів (т. 9 а.с. 177 - 183).

Виявлені і вилучені під час оглядів місця події і трупу предмети були оглянуті і долучені до кримінального провадження в якості речових доказів (т. 10 а.с. 19 - 41).

За висновком судово - медичної криміналістичної експертизи № 521-МК/14 на спинці куртки ОСОБА_12, в її верхньому, середньому відділі, і на границі середнього і нижнього відділів, мається по одному вхідному вогнепальному кульовому пошкодженню. Вказані пошкодження одягу утворилися при пострілі із вогнепальної зброї (в результаті трьох влучень) з неблизької відстані, про що свідчить відсутність додаткових факторів пострілу, снарядом (кулею), у склад якої входить свинець.

Локалізація пошкоджень одягу з урахуванням поранень на тілі ОСОБА_12, наявність вхідних вогнепальних пошкоджень і напрямки ходу вогнепальних каналів одягу і тіла свідчать, що у момент отримання поранень ОСОБА_12 був повернутий до дульного зрізу зброї задньою поверхнею тіла (т. 9 а.с 228 - 231).

Відповідно до висновку судово - медичної криміналістичної експертизи № 520-МК/14 на лівій полі куртки ОСОБА_3 у середньому її відділі мається вхідне вогнепальне кульове пошкодження.

Вказаному пошкодженню відповідає за локалізацією поранення в області передньої поверхні черевної стінки у середньому відділі, які утворюють між собою єдиний вогнепальний канал. Це свідчить, що вогнепальне поранення у потерпілого могло утворитися, коли він був повернутий передньою поверхнею тіла до дульного зрізу зброї, при цьому він міг знаходитися у любому положенні (стоячи, лежачи, сидячи).

Вказане пошкодження утворилося при однократному пострілі з вогнепальної зброї з неблизької відстані снарядом (кулею), у склад якої входили метали - свинець і мідь (т. 9 а.с. 239 - 241).

Згідно висновку експерта - вибухотехніка № 87 від 08 квітня 2014 року на куртках потерпілих ОСОБА_12, ОСОБА_3 та у складі осипу з них маються сліди продуктів пострілу у вигляді поодиноких частинок бездимного пороху, які піддавались термічному впливу та слідів металізації свинцю.

На одежі потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_3 слідів близького пострілу не мається, у зв'язку з чим визначити з якої відстані був здійснений постріл, не видається можливим (т. 9 а.с. 207 - 214).

За висновком судово-медичної експертизи № 49-ЛЗт/14, яка встановила у ОСОБА_12 різану рану власне шкіри по долонній поверхні лівої кисті в області проекції другого п'ястно фалангового суглоба та зазначені вище тілесні ушкодження, в тому числі які потягли настання його смерті, всі ушкодження є прижиттєвими, утворилися в один короткий проміжок часу незадовго до настання смерті.

Причиною смерті ОСОБА_12 стала гостра крововтрата, обумовлена вищевказаним вогнепальним пораненням грудної клітини з пошкодженням лівої легені та грудного відділу аорти.

Вогнепальні поранення утворились від чотирьохкратного пострілу з неблизької відставні (на що вказує відсутність додаткових факторів пострілу в області вхідних отворів на тілі трупа) з вогнепального знаряддя, боєприпас якого був споряджений тупокінцевою малокаліберною кулею, що підтверджується виявленням у кінцях сліпих ранових каналів куль.

Різана рана утворилася в результаті дії предмету, що має ріжучи властивості (т. 9 а.с. 216 - 219).

За висновком судово-медичної експертизи № 293-ЛЗт/14, крім наведених вище тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 були встановлені: колото-різана рана нижньо-зовнішнього квадранта лівої сідниці, забійна рана лобно-тім'яної області.

Сліпе проникаюче вогнепальне поранення живота і зачеревного простору утворилося внаслідок пострілу з вогнепального знаряддя, боєприпас якого був споряджений кулею.

Колото-різана рана утворилася від дії предмета, який має колюче-ріжучі властивості і яким міг бути і клинок ножа.

Забійна рана утворилася від дії тупого предмету, що не відобразив у пошкодженнях своїх індивідуальних особливостей, або при ударі об такий.

Всі ушкодження утворилися в період однієї події із силою, достатньою для їх утворення.

У момент спричинення тілесних ушкоджень потерпілий по відношенню до нападника міг знаходитися як у вертикальному, горизонтальному або близькому до цих положень положенні і воно могло змінюватися, в момент спричинення сліпого проникаючого вогнепального поранення живота і зачеревного простору потерпілий до нападника найбільш ймовірно був звернений передньою поверхнею тіла; в момент спричинення колото-різаної рани сідниці потерпілий до нападника, найбільш ймовірно, був звернений задньою поверхнею тіла; у момент спричинення забійної рани взаємне розташування потерпілого і нападника, найбільш ймовірно, було один навпроти одного.

За ступенем тяжкості сліпе проникаюче вогнепальне поранення живота та зачеревного простору з пошкодженням внутрішніх органів та внутрішньочеревною кровотечею - тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Колото-різана рана сідниці та забійна рана голови як разом, так і окремо - це легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я (т. 9 а.с. 246, 247).

Дані, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_36, про те, що на місці вчинення злочину ОСОБА_10, наніс удар ногою по голові ОСОБА_3, який лежав на землі, в частині механізму утворення та локалізації тілесного ушкодження - забійної рани лобно-тім'яної області голови об'єктивно підтверджуються наведеним висновком судово-медичної експертизи.

Із рапортів оперуповноважених СКР Лозівського МВ ГУМВС України в Харківській області від 12, 16 березня і 03 квітня 2014 року на ім'я начальника зазначеного відділу, в подальшому направлених слідчому, який проводив досудове розслідування, вбачається, що в ході проведення оперативно - розшукових заходів було встановлено, що ОСОБА_6, користуючись мобільним зв'язком, використовував абонентські номери НОМЕР_1, НОМЕР_2, ОСОБА_10 користувався, крім інших, абонентськими номерами НОМЕР_3, НОМЕР_4 (т. 14 а.с. 178 - 181, 185, 186).

13 березня і 25 квітня 2014 року ухвалами слідчих суддів задоволені клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, надано доступ до документації оператора мобільного зв'язку в якій міститься інформація про вхідні і вихідні дзвінки та СМС - повідомлення абонентів, що мають номери: НОМЕР_1, НОМЕР_2, у період з 01 січня по 22 квітня 2014 року з виказанням місця знаходження абонента з прив'язкою до базових станцій (т. 14 а.с. 182 - 184).

Проаналізувавши інформацію про з'єднання абонентів, що користувалися наведеннями вище номерами, яка міститься на носії, наданому оператором мобільного зв'язку на виконання згаданих вище ухвал, дані, що містяться у аналітичній довідці, складеній співробітниками УОТЗ ГУМВС України в Харківській області на виконання доручення слідчого про проведення слідчих (розшукових) дій від 22 листопада 2014 року (т. 10 а.с. 42 - 44, т. 15 а.с. 2, 3), суд встановив, що 10 березня 2014 року о 22 годині 14 хвилин зафіксовані з'єднання в зоні дії базової станції на АДРЕСА_7, за участю абонента з телефонним номером НОМЕР_2, що знаходився в користуванні ОСОБА_6, зона покриття якої розповсюджується на територію у місті Лозова, що знаходиться на незначній відстані від місця вчинення злочинів.

О 23 годині 08 хвилин зафіксоване з'єднання в зоні дії цієї ж станції між абонентами з телефонними номерами НОМЕР_3, який знаходився у користуванні ОСОБА_10 і НОМЕР_2, яким користувався ОСОБА_6

Оцінивши дані, що містяться у наведених рапортах, інформації оператора мобільного зв'язку та аналітичній довідці, в їх сукупності з іншими зібраними у справі доказами, викладеними вище, суд вважає встановленим, що 10 березня 2014 року о 23 годині 08 хвилин ОСОБА_6 отримав телефонний дзвінок, яким йому було повідомлено про конфлікт між ОСОБА_10 та ОСОБА_12 і ОСОБА_3 та викликано для участі в ньому, про що свідчать подальші дії обвинуваченого - прибуття на місце вчинення злочину близько 23 години 30 хвилин, де його застав ОСОБА_36 і бачила ОСОБА_34

Фіксація з'єднання о 23 годині 47 хвилин в зоні дії базової станції на АДРЕСА_7, вказує на те, що, вчинивши злочини ОСОБА_6 з місця події зник, оскільки будинок № АДРЕСА_3 перебуває в зоні дії базової станції на вулиці Жовтневій, 1.

У судовому засіданні сторона захисту заявила про те, що достеменно не встановлено, що зазначеними вище абонентськими номерами мобільного зв'язку користувалися ОСОБА_6 і ОСОБА_10 і що саме ці особи використовували вказані номери 10 березня 2014 року.

Суд вважає ці заяви безпідставними, оскільки сукупність наведених доказів беззаперечно доводить те, що згадані абонентські номери використовувалися під час подій за наведених вище обставин, учасниками яких були ОСОБА_10 і ОСОБА_6, і початок та розвиток цих подій відбувався за безпосереднього використання зазначених абонентських номерів.

Також у судовому засіданні сторона захисту заявила про визнання недопустимим доказом аналітичної довідки, оскільки вона не відповідає вимогам, встановленим до процесуального документу.

Суд вважає ці заяви необґрунтованими, оскільки аналітична довідка, яка носить узагальнюючий характер, складена згідно доручення слідчого начальнику УОТЗ ГУМВС України в Харківській області про проведення слідчих (розшукових) дій, в результаті проведення аналізу даних, що містяться у рапортах за наслідками оперативно розшукової заходів та інформації, наданої оператором мобільного зв'язку, отриманої в порядку, передбаченому КПК України.

13 березня 2014 року на підставі ухвали слідчого судді був проведений обшук у квартирі 11 будинку АДРЕСА_6 Харківської області, яка належить ОСОБА_39, в якій також проживає ОСОБА_10 (т. 14 а.с. 170 - 173).

Відповідно до протоколу обшуку від 13 березня 2014 року під час вказаної слідчої дії, крім іншого, були виявлені і вилучені кросівки фірми «Адідас» (т. 14 а.с. 174-176).

Виявлені і вилучені під час обшуку предмети були оглянуті і долучені до кримінального провадження в якості речових доказів (т. 10 а.с. 19 - 41).

Згідно висновку судово-медичної імунологічної експертизи № 3115-И/14, на кросівках фірми «Адідас», вилучених в ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_10, виявлена кров людини, походження якої від ОСОБА_12 не виключається. Від ОСОБА_3 ця кров статися не могла (т. 9 а.с. 249, 250).

Оцінивши данні, що містяться у наведеному вище висновку судово - медичної імунологічної експертизи, в їх сукупності з іншими зібраними у справі доказами, наведеними у вироку, суд вважає встановленим, що ОСОБА_10 був присутній на місці вчинення злочинів - біля гаражів, що розташовані поблизу будинку № АДРЕСА_3 в місті Лозова, як про це зафіксовано у протоколах слідчого експерименту за участю свідків ОСОБА_36 і ОСОБА_34

Крім того, оскільки під час конфлікту у дворі будинку 33 у ОСОБА_12 не було відкритої кровотечі, суд також вважає встановленим, що ці сліди утворилися внаслідок вогнепальних поранень останнього, від якого ОСОБА_10 знаходився у безпосередній близькості.

Згідно висновку судової експертизи дослідження вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу № 542 від 19 листопада 2014 року на марлевих тампонах зі змивами з правої та лівої рук ОСОБА_10 слідів вибухових речовин, та речовин продуктів вибуху та пострілу не мається (т.10 а.с. 61-67).

Згідно акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 1021 від 10 листопада 2014 року ОСОБА_6 ознак психозу, недоумства та інших психічних розладів не виявляє. За своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії і керувати ними.

В період часу, до якого відноситься інкримінуємі йому правопорушення, ОСОБА_6 знаходився поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії і керувати ними.

ОСОБА_6 за своїм психічним станом застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т. 10 а.с. 13 - 16).

Приймаючи до уваги те, що показання потерпілої ОСОБА_2, свідка ОСОБА_37, конкретні, послідовні, узгоджуються між собою, а також узгоджуються з наведеними вище даними, які містяться в протоколах слідчих дій - огляду місця події, огляду трупу, проведення слідчого експерименту, обшуку, висновках експертиз, документах, суд визнає їх достовірними і бере в основу вироку.

Потерпілий ОСОБА_3 показав суду, що пізно ввечері 10 березня 2014 року він разом з ОСОБА_36, ОСОБА_12 та іншими особами жіночої статі приїхали у двір будинку, в якому мешкає ОСОБА_10, де між останнім - з одного боку, та ним - потерпілим і ОСОБА_12 - з іншого, виник конфлікт, під час якого він вдарив ОСОБА_10, від чого останній впав і залишився лежати. Це побачила дружина ОСОБА_10, яка почала кричати, у зв'язку з чим він і ОСОБА_12 залишили двір будинку.

Коли вони знаходилися біля гаражів, з боку вокзалу з'явилася невідома особа чоловічої статі, яка зробила в них 5 - 7 пострілів із пістолета. З приводу чого і за яких мотивів стріляли в нього та ОСОБА_12 - йому не відомо.

При цьому ОСОБА_3 показав, що спочатку постріли були зроблені у ОСОБА_12, що стояв поруч, а потім у нього - в живіт, внаслідок чого йому були заподіяні вогнепальні поранення та пошкоджені внутрішні органи. В момент пострілів він - потерпілий знаходився біля стіни одного із гаражів з лівого боку. Зробивши постріли, чоловік з місця вчинення злочину зник.

Потім він викликав швидку допомогу, каретою якої був доправлений до лікарні.

ОСОБА_36 та дівчата підійшли до них після приїзду «швидкої».

Потерпілий наполягав, що особою, яка здійснила постріли у нього і ОСОБА_12, був не ОСОБА_6, і що в цей день він обвинуваченого взагалі не бачив.

Свідок ОСОБА_10 - брат ОСОБА_6, показав суду, що 10 березня 2014 року між двадцять другою і двадцять третьою годинами у дворі будинку АДРЕСА_6 він зустрівся з раніше знайомими ОСОБА_3 і ОСОБА_12, що приїхали на автомобілі. Зустріч відбулася на вимогу останніх, які йому зателефонували напередодні.

Між ним і зазначеними особами спочатку відбулася розмова, в ході якої ОСОБА_3 і ОСОБА_12 стали висувати йому безпідставні вимоги щодо передачі землі та сплати грошей третім особам. З цього приводу сталася бійка, ініціатором якої був ОСОБА_12.

Також свідок показав, що на початку бійки, яка носила обопільний характер, він і ОСОБА_12 завдали один одному по удару в обличчя. Від отриманого удару ОСОБА_12 впав. У бійку втрутився і ОСОБА_3, який наніс йому удар в обличчя, від якого він - свідок впав, після чого, піднявшись, оббіг навколо будинку. Потім бійка продовжилася знову, у тому місці, де почалася, в ході якої ОСОБА_40 почав наносити йому множинні удари ножем в область серця. В свою чергу він - свідок, захищаючись схопив ніж, внаслідок чого пошкодив долоню. Оскільки бійка продовжувалася, він, тікаючи знову оббіг навколо будинку, після чого, отримавши удар у голову, втратив свідомість. Прийшов до тями в той час, коли підіймався до квартири за допомого колишньої дружини, яка бачила події, що відбулися. ОСОБА_3 і ОСОБА_12 ж, залишили зазначене місце.

З приводу отриманих тілесних ушкоджень він звернувся за медичною допомогою у м. Харкові лише наступного дня.

Наступного ж дня він дізнався про загибель ОСОБА_12, а також про те, що був поранений ОСОБА_3.

Крім того свідок показав, що свого брата ОСОБА_6 в той день він не бачив, йому не телефонував, спілкувався з ним за два тижні до описаних подій.

Свідок ОСОБА_39 - колишня дружина ОСОБА_10, показала суду, що пізно ввечері 10 березня 2014 року вона і ОСОБА_10 знаходилася у квартирі АДРЕСА_6. Після розмови по телефону останній вийшов у двір будинку. Через 5 - 10 хвилин вона подивилася на вулицю, де побачила бійку між ОСОБА_10 і незнайомими чоловіками. Учасники бійки, яка то припинялася, то продовжувалася, постійно переміщувалися навколо будинку, вона ж, звертаючись до них, вимагала її припинення. Біля будинку стояв автомобіль марки «БМВ», який поїхав після закінчення конфлікту. Побачивши, що ОСОБА_10 лежить біля під'їзду, вона вибігла на вулицю. ОСОБА_10 був напівпритомний і весь у крові, за її допомоги він дістався до квартири. У ОСОБА_10 були наступні тілесні ушкодження - садна на обличчі, порізані руки та поранення в області грудної клітини по центру. Вона надала йому першу медичну допомогу - обробила руки та рану на грудях.

Наступного дня ОСОБА_10 поїхав до Харкова, де йому стало зле від отриманих ушкоджень і де він у зв'язку з цим звернувся за медичною допомогою.

Показуючи про те, що між зазначеними особами відбувалася бійка, свідок не змогла описати її хід, механізм нанесення та локалізацію ударів.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_36 показав, що за наведених у вироку обставин, пробігаючи попереду всіх, на відставні 35 - 40 метрів попереду себе - біля будівлі «Ощадбанку» побачив, високого хлопця, який біг у напрямку гаражів. Коли вже він - свідок, добіг до зазначеної будівлі, то почув множинні постріли.

Підбігши до гаражів приблизно через 15 секунд після того, як почув постріли, він побачив ОСОБА_3 і ОСОБА_12 з вогнепальними пораненнями, які лежали на землі. Піднявши першого і притуливши його до стінки гаражу, він став надавати допомогу другому. Від ОСОБА_3 він дізнався, що невідома особа здійснила в нього та ОСОБА_12 постріли із вогнепальної зброї.

ОСОБА_10 і ОСОБА_6 на місці вчинення злочинів він не бачив.

Суд, перевіряючи достовірність показань свідка ОСОБА_36, даних у судовому засіданні, в порядку ст. ст. 358, 359 КПК України дослідив його показання під час досудового розслідування.

Так, ОСОБА_36, будучі допитаним в якості свідка 12 березня 2014 року (. 15, а.с. 40- 42) показав, що за наведених вище обставин місця і часу він, та зазначені вище особи, після дзвінка ОСОБА_3 від ОСОБА_10, поїхали до місця мешкання останнього, де у дворі будинку виникла обопільна бійка між потерпілим і ОСОБА_10, в ході якої останній почав тікати у бік гаражів, що знаходяться за будівлею «Ощадбанку». За ним побігли ОСОБА_3 і ОСОБА_12 Через деякий час ОСОБА_36, пробігаючи в бік гаражів, біля будівлі банку зустрів ОСОБА_6, що рухався у тому ж напрямку з якимось предметом у ріці, і при цьому обігнав його. Через 5-7 секунд свідок почув біля п'яти пострілів, що лунали від гаражів, підбігши до яких за 2-3 секунди, побачив, що ОСОБА_10 наніс ногою удар у голову ОСОБА_3, який намагався підвестися, а ОСОБА_12 лежить на землі без ознак життя. ОСОБА_6 стояв у нього за спиною, а потім зник. Описані події відбувалися близько 23 години 30 хвилин.

20 березня 2014 ОСОБА_36 звернувся із заявою на адресу Лозівського міжрайонного прокурора в якій зазначив, що 13 березня цього ж року був допитаний в якості свідка і дав показання, зміст яких наведений вище - від 12 березня 2014 року.

До того ж ОСОБА_36 вказав, що у цих показаннях він на грунті особистих неприязних стосунків з ОСОБА_6, повідомив слідчому, що бачив останнього та його брата ОСОБА_10 на місці вчинення злочинів. Це він зробив після того, як під час перебування перед його допитом в приміщенні відділу міліції почув, що у вчиненні наведених вище злочинів підозрюється ОСОБА_6. При цьому він усвідомлював, що завдяки його показанням на вказаних осіб може впасти підозра, оскільки ОСОБА_3 і ОСОБА_12 був побитий ОСОБА_10.

Однак, у подальшому, усвідомивши, що він фактично оговорив ОСОБА_10 і ОСОБА_6 у вчиненні тяжких злочинів, вирішив дати правдиві показання щодо вказаних обставин, та просив проконтролювати задоволення слідчим поданої заяви про його повторний чи додатковий допит (т.15, а.с.4,5).

Під час допиту 18 серпня 2014 року свідок ОСОБА_36 змінивши свої показання, зазначив, що коли він перетинав перехрестя вулиць Р.Люксембург і П.Комуни, то попереду нього, на відставні 10 метрів, у напрямку гаражів пробіг незнайомий хлопець високого зросту, який тримав предмети, схожі на ніж та пістолет. Після пострілів він підбіг до гаражів, де застав цього хлопця, який стояв до нього обличчям, і наніс удар ОСОБА_3 ногою в обличчя, та зник. ОСОБА_10 біля гаражів він не бачив.

При цьому свідок зазначив, що у раніше наданих показаннях він обмовив ОСОБА_6, оскільки між ними склалися особисті неприязні стосунки (т. 15 а.с. 43, 44).

Будучи допитаним в якості свідка 14 жовтня 2014 року ОСОБА_36 дав показання, які за своїм змістом відповідають його показанням, даним 12 березня 2014 року, категорично заявивши, що особою, з якою він зіткнувся біля будівлі банку, був ОСОБА_6, знайомий йому протягом тривалого часу, обличчя якого він добре розгледів, оскільки відстань між ними була ні більше як 1,5 метри. Предмети, які тримав у руках ОСОБА_6 були схожі на ніж і пістолет.

При цьому свідок показав, що ОСОБА_6 втікав до будинку АДРЕСА_3, а ОСОБА_10, залишивши місце вчинення злочину, пішов у напрямку будинку, де мешкає, у той час, коли він підіймав ОСОБА_3

Також свідок показав, що 20 березня 2014 року написав заяву і дав показання про те, що ОСОБА_6 не було на місці вчинення злочину, оскільки боявся погроз та переслідування його та членів сім'ї з боку обвинуваченого.

Крім того, ОСОБА_36 зазначив, що 5-7 жовтня 2014 року він на прохання ОСОБА_10 разом з ним поїхав до адвоката у м. Харків, де остання склала пояснення, що за змістом відповідають його показанням від 18 серпня 2014 року, які є неправдивими - було замінено учасника описаних вище подій, а саме - зазначено, що у них приймав участь невідомий хлопець, а не ОСОБА_6, як це було насправді, а також що на місці вчинення злочину ОСОБА_10 не було, що не відповідає фактичним обставинам (т. 15 а.с. 45 - 51).

У судовому засіданні свідок ОСОБА_36, зміну показань мотивував тим, що під час досудового розслідування співробітники міліції та прокуратури примусили його дати показання про те, що ОСОБА_6 причетний до вчинення зазначених вище злочинів, а також про те, що на місці події був присутній ОСОБА_10 При цьому свідок вказав, що зміст показань, які потрібно дати, йому повідомили зазначені співробітники під час знаходження у лікарні та безпосередньо перед його допитом. Запам'ятавши надану інформацію, яка не відповідає дійсності, він відтворив її, надавши показання 12 березня 2014 року, з тих же причин він дав показання і під час допиту 14 жовтня того ж року.

Однак, згідно висновку судово - психологічної експертизи № 5242 від 21 серпня 2014 року під час допиту свідка ОСОБА_36 12 березня 2014 року ознаки психологічного впливу на нього з боку осіб, що брали участь у проведенні даної слідчої дії не констатуються (т. 10, а.с. 1-6).

Зробивши вказану вище заяву, ОСОБА_36 одночасно повідомив відомості, що їй суперечать, а саме - що текст протоколу з нібито його показаннями вже був виготовлений і він підписав його, не читаючи.

Із відеозапису допиту від 14 жовтня 2014 року вбачається, що ОСОБА_36 у вільній, невимушеній обстановці, за відсутності сторонніх осіб, давав послідовні, логічні, деталізовані показання, подекуди випереджуючи питання слідчого, вказуючи на такі подробиці обставин справи, що могли бути відомі лише особі, яка була присутня на місці вчинення злочинів і їй було відомо про місце і спосіб їх вчинення.

Показання свідка під час цього допиту повністю узгоджуються з показаннями від 12 березня 2014 року.

У своїй заяві на адресу прокурора Гуменний Д.О. про застосування до нього незаконних методів досудового розслідування не зазначав.

Жодних конкретних фактів з приводу застосування до нього незаконних методів досудового розслідування, які заслуговують на увагу, свідок суду не навів, з відповідними скаргами і заявами до посадових осіб і правоохоронних органів не звертався, хоча мав таку можливість.

З протоколами всіх слідчих дій ОСОБА_36 знайомився особисто, мав можливість внести до них зміни і доповнення, про що свідчать його власноручні записи і підписи, однак не зробив цього, оскільки був згодний з їх змістом.

За таких обставин суд приходить до висновку, що заяви ОСОБА_36 про застосування до нього недозволених методів досудового розслідування є надуманими.

Проаналізувавши показання свідка ОСОБА_36 під час судового розгляду та його показання в ході досудового розслідування суд приходить до висновку, що показання свідка в суді узгоджуються лише з його показаннями від 18 серпня 2014 року, про недостовірність яких ОСОБА_36 заявив під час допиту 14 жовтня 2014 року. Показання ж свідка ОСОБА_36 від 12 березня і 14 жовтня 2014 року повністю узгоджуються між собою, а також узгоджуються з показаннями потерпілої ОСОБА_2, свідка ОСОБА_41 та даними, що містяться у досліджених судом доказах, наведених вище.

Наряду з викладеним, із рапорту начальника УКР ГУМВС України в Харківської області від 28 жовтня 2014 року вбачається, що під час тримання ОСОБА_6 в слідчому ізоляторі міста Харкова була отримана інформація, що у обвинуваченого є брат - ОСОБА_10, який вирішує питання про те, щоб у судовому засіданні не був присутнім головний свідок обвинувачення ОСОБА_36

Також ОСОБА_10 висловлювався про те, що має зв'язки у кримінальних колах та здатний заплатити значні матеріальні кошти з метою фізичного усунення в тому числі і останнього (т. 7 а.с. 119).

На підставі цих даних 30 жовтня 2014 року слідчим була винесена постанова про забезпечення безпеки свідку ОСОБА_36 (т. 7 а.с 120).

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку що дійсною причиною зміни показань свідком ОСОБА_36 в тому числі і в судовому засіданні є боязнь як за своє життя та здоров'я, так і за життя та здоров'я членів його сім'ї.

Оцінивши показання потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_36, ОСОБА_10, ОСОБА_39, що були дані вказаними особами у судовому засіданні, у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, наведеними у вироку, суд визнає їх недостовірними, оскільки вони є суперечливими та спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, які визнані судом достовірними і взяті в основу вироку, а саме: показаннями потерпілої ОСОБА_2, свідка ОСОБА_37 та наведеними вище даними, які містяться в протоколах слідчих дій - огляду місця події, огляду трупу, проведення слідчого експерименту, обшуку, висновках експертиз, документах, і дані ними лише з однією метою, щоб ОСОБА_6 уникнув відповідальності за скоєні злочини, а тому відкидає їх.

Крім того, показання свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_39 не можна вважати об'єктивними, оскільки зазначені свідки є особами, які зацікавлені у справі.

Суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту про заподіяння ОСОБА_12 ножем тілесних ушкоджень ОСОБА_10, так як у загиблого встановлена різана рана, характерна для використання ножа, та надуманими твердження свідка ОСОБА_10 про отримання ним ушкоджень грудної клітини, внаслідок нанесеного йому ОСОБА_12 удару ножем в процесі бійки з останнім та ОСОБА_3, з наступних підстав.

Так, за висновками судово-медичної та додаткової судово - медичної експертиз №№ 2371/14, 2458/14-с, які були проведені по медичній документації, непроникаюче колото - різане поранення грудної клітини у ОСОБА_10 виникло від дії гострого колюче - ріжучого предмету, не пізніше строку звернення його до медичного закладу (11 березня 2014 року), і воно за своїм характером і локалізацією доступне для спричинення його власною рукою (т. 9 а.с. 242 - 245).

Потерпілий ОСОБА_3 показав, що колюче-ріжучих предметів ні у нього, ні у ОСОБА_12 не було.

Свідок ОСОБА_37 підтвердила показання ОСОБА_3, про відсутність ножа у ОСОБА_12, коли останній спілкувався з ОСОБА_10.

Відтворюючи і демонструючи обставини вчинення злочинів під час проведення слідчого експерименту свідки ОСОБА_36 і ОСОБА_34 про наявність у ОСОБА_12 колюче-ріжучих предметів також не зазначали.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_36 показав, під час знаходження біля помешкання ОСОБА_10 останньому у його присутності ударів ножем ніхто не наносив.

Із даних, що містяться в протоколах огляду місця події та трупу, вбачається, що під час зазначених слідчих дій, які були проведені одразу після вчинення злочинів, колючо - ріжучих предметів виявлено не було.

Механізм утворення і локалізація різаної рани у ОСОБА_12 та колото - різаної рани у ОСОБА_3 свідчить про те, що вони утворилися внаслідок протиправного нападу на них.

Крім того, враховуючи наведене, а також відсутність об'єктивних медичних даних, суд визнає неспроможними заяви свідків ОСОБА_39 і ОСОБА_10 про те, що останньому були заподіяні різані рани долонь.

Також судом були досліджені і перевірені показання свідків ОСОБА_23 і ОСОБА_22

Із показань свідка ОСОБА_23 вбачається, що 10 березня 2014 року близько двадцять другої години він зустрівся з ОСОБА_22. Приводом для зустрічі стало те, що він - свідок повинен був накреслити проект сходів для магазину, який будувала мати ОСОБА_22, та розрахувати вартість будівельних матеріалів. Потім вони разом, приблизно за десять хвилин, дісталися до квартири АДРЕСА_4, де спілкувалися з приводу будівельних робіт. Близько 22 години 40 хвилин до зазначеного житла прийшов ОСОБА_6 Обвинувачений знаходився у згаданій квартирі приблизно до 23 години 45 хвилин. За цей час останній в основному спілкувався з ОСОБА_22, він же свідок - креслив проект сходів та розраховував вартість будівельних матеріалів. Потім вони втрьох грали у карти.

Згодом ОСОБА_6 у зазначений час залишив квартиру. Вони ж з ОСОБА_22 разом залишили зазначену квартиру о 23 годині 55 хвилин.

Свідок ОСОБА_22 показав суду, що пізно ввечері 10 березня 2014 року ОСОБА_6 прибув у зазначену вище квартиру, де знаходився він - свідок, а також ОСОБА_23

Останній консультував його - свідка з приводу будівництва, креслив проект сходів для належної йому будівлі.

Ця квартира належить його батькам, які там не мешкають, він - свідок на той час також мешкав в іншому місці.

Під час знаходження у зазначеному житлі вони спілкувалися, а потім по черзі - він, ОСОБА_23 і ОСОБА_6 грали у нарди.

На протязі якого часу обвинувачений знаходився у зазначеній квартирі і коли її залишив, ОСОБА_22 навіть приблизно, вказати не зміг.

Згодом він разом із ОСОБА_23 теж залишили вказану квартиру.

Оцінивши показання свідків ОСОБА_23 і ОСОБА_22, які, з їх слів, пізно ввечері 10 березня 2014 року, у період часу з 22 години 10 хвилин до 24 години перебували у квартирі АДРЕСА_4, де разом з ними у період часу з 22 години 40 хвилин до 23 години 45 хвилин перебував обвинувачений ОСОБА_6, суд приходить до висновку, що їх показання не узгоджуються між собою, оскільки ці свідки, які тривалий час перебувають з ОСОБА_6 у дружніх стосунках, повідомляють різні відомості про причини і обставини перебування у зазначеному житлі.

Більш того, показання цих свідків спростовуються сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які визнані судом достовірними і взяті в основу вироку, а саме: показаннями потерпілої ОСОБА_2, свідка ОСОБА_37, викладеними вище, даними, що містяться в протоколах слідчих дій - огляду місця події, огляду трупа, слідчих експериментів, висновками експертиз, а також документах.

Тобто показання цих свідків не відповідають фактичним обставинам встановленим судом і дані з метою створити алібі обвинуваченому ОСОБА_6, щоб він уникнув відповідальності за вчинені злочини.

На підставі викладеного вище суд визнає показання цих свідків завідомо неправдивими і відкидає.

Стосовно заяв свідка ОСОБА_36 про те, що під час досудового слідства він, оговорюючи ОСОБА_6 і вказуючи на ОСОБА_10 відтворив і продемонстрував ті дані про обставини вчинення злочинів, які напередодні проведення слідчих дій отримав від співробітників міліції та прокуратури, суд з урахуванням проаналізованих вище доказів, а також того, що повідомлення про вчинення злочинів надійшло до відділу міліції 11 березня 2014 року о 01 годині 15 хвилин, труп ОСОБА_12 був оглянутий у цей же день о 02 годині 55 хвилин, слідчі дії проводилися одна за одною, без участі оперативних співробітників міліції та прокурорів, дані, отримані в ході їх проведення, носять послідовний та деталізований характер, узгоджуються між собою і відповідають даним, отриманим в ході судово - медичних експертиз, які були проведені значно пізніше, тобто не могли бути відомі на час проведення слідчих дії за участю ОСОБА_36, вважає ці заяви свідка неправдивими і не приймає до уваги при прийнятті рішення.

Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що показання ОСОБА_6 про його непричетність до вчинення умисного вбивства ОСОБА_12 та закінченого замаху на умисне вбивство ОСОБА_3 не відповідають фактичним обставинам справи, є надуманими, і розцінює їх як позицію захисту, обрану обвинуваченим з наміром уникнути відповідальності за вчинене, оскільки вони не тільки не ґрунтуються на доказах, але і спростовуються сукупністю наведених вище доказів, визнаних судом достовірними і взятих в основу вироку.

Таким чином, суд вважає встановленим, що 10 березня 2014 року близько 23 години 10 хвилин біля гаражів поруч із будинком АДРЕСА_3 у м. Лозова Харківської області стався конфлікт між ОСОБА_10 - з однієї сторони та ОСОБА_3 і ОСОБА_12 - з іншої, ініціатором якого був перший. Про конфлікт між зазначеними особами та його місце по мобільному телефону було повідомлено ОСОБА_6, у якого з мотивів помсти ОСОБА_3 і ОСОБА_12 виник умисел на вбивство останніх, тобто двох осіб. Про наведене свідчить цілеспрямований характер дій обвинуваченого, який з метою позбавлення зазначених осіб життя, озброївшись вогнепальною зброєю, одразу ж - близько 23 години 30 хвилин прибув на місце конфлікту, де миттєво здійснив безперервно п'ять прицільних пострілів: чотири у ОСОБА_12, який стояв до нього спиною, і один - у живіт ОСОБА_3, що стояв до нього обличчям, і для яких поява ОСОБА_6 була несподіваною.

Про те, що вбивство ОСОБА_12 та закінчений замах на вбивство ОСОБА_3 вчинив саме ОСОБА_6, окрім наведеного, свідчить те, що ОСОБА_10, ОСОБА_3 та ОСОБА_12 вже деякий час знаходилися у вказаному вище місці, але тільки після прибуття на місце вчинення злочинів ОСОБА_6 були здійснені постріли із вогнепальної зброї, в результаті застосування якої ОСОБА_12 був вбитий, а ОСОБА_3 - поранений, після чого ОСОБА_6 зник з місця вчинення злочинів і вжив всіх заходів для того, щоб уникнути відповідальності за вчинене, знищивши знаряддя злочину і сліди його вчинення.

При цьому на правій та лівій руках ОСОБА_10 жодних слідів вибухових речовин, та речовин продуктів вибуху та пострілу не виявлено, однак виявлено сліди крові ОСОБА_12 на його кросівках, що беззаперечно вказує на те, що він був присутнім на місці вчинення злочинів, а вбивство ОСОБА_12 та закінчений замах на вбивство ОСОБА_3 вчинив саме обвинувачений.

Дослідивши і оцінивши представлені докази, що покладені в основу вироку, які є достовірними, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, узгоджуються між собою, взаємно доповнюють один одного, здобуті слідством з дотриманням порядку, встановленого кримінально-процесуальним законодавством, у їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 в повному обсязі пред'явленого обвинувачення і кваліфікує його дії:

- за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, як закінчений замах на умисне вбивство, тобто закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині;

- за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині - ОСОБА_12, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство;

- за ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, як закінчений замах на умисне вбивство двох осіб, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.

Потерпілою ОСОБА_2 до ОСОБА_6 був заявлений цивільний позов про відшкодування моральної шкоди (т. 8 а.с. 26, 27, 195 - 202).

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 від цивільного позову відмовилась, подавши суду відповідну заяву (т. 13 а.с. 26).

Згідно ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Частиною 5 ст. 128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільними позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Стаття 174 ЦПК України передбачає, що позивач може відмовитися від позову протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 174, ч. 3 ст. 206 ЦПК України ОСОБА_2 роз'яснені наслідки відмови від позову, оскільки провадження у справі за її позовом закривається і вона не може повторно звернутися до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет, і з тих самих підстав.

Підстав для неприйняття відмови від позову судом не встановлено.

Дослідивши дані про особу ОСОБА_6, суд встановив, що останній за місцем мешкання характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

Суд не приймає до уваги заяви захисників і обвинуваченого, що він є батьком малолітньої дитини - ІНФОРМАЦІЯ_5, яка перебуває на його утриманні, оскільки ОСОБА_6 не одружений, зі свідоцтва про народження (т. 15, а.с. 136) вбачається, що батько дитини записаний відповідно до ст. 135 Сімейного кодексу України, при цьому рішень суду про визнання батьківства або встановлення факту батьківства ОСОБА_6 суду не представлено.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_6, є рецидив злочинів.

Крім того, нещирість обвинуваченого під час давання показань суду, умисне перекручування фактичних обставин, обрана ним активна захисна позиція свідчать про відсутність у ОСОБА_6 каяття у вчинених ним злочинах внаслідок зневажливого ставлення до життя інших людей, а тому - про його підвищену соціальну небезпеку.

Призначаючи покарання ОСОБА_6 поряд з наведеними даними про особу обвинуваченого, суд згідно з вимогами ст.ст. 50, 65 та 68 КК України враховує особливу тяжкість вчинених ним злочинів, ступінь здійснення злочинних намірів та причини, за яких вбивства ОСОБА_1 і ОСОБА_3 не були доведені до кінця, обставину, яка обтяжує покарання, сукупність всіх обставин, що характеризують злочинні діяння, наслідки, які настали, а також те, що злочини обвинуваченим були вчинені, як під час відбування покарання з випробуванням, так і під час розгляду кримінального провадження щодо нього судом.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги дані про стан здоров'я обвинуваченого, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства, а також, що справедливим покаранням, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6, попередження нових злочинів, є покарання у виді позбавлення волі на визначений строк.

Остаточне покарання ОСОБА_6 повинно бути призначене в порядку ст. 71 КК України шляхом повного приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, оскільки він вчинив нові особливо тяжкі злочини після постановлення вироку Лозівським міськрайонним судом Харківської області від 20 листопада 2007 року, від відбування покарання призначеного за яким був звільнений з випробуванням з іспитовим строком три роки - невідбута частина становить п'ять років позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 - тримання під вартою у Державній установі «Харківська установа виконання покарань (№ 27)», до вступу вироку в законну силу - суд залишає без зміни.

Крім того, оскільки до обвинуваченого ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, цей термін підлягає зарахуванню у строк відбування покарання у відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, в сумі 6642 гривні 33 коп., відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 118, п. 2 ст. 124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь держави.

Питання про речові докази необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 08 липня 2013 року скасована ухвала Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26 червня 2013 року і застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів з утриманням його в Харківському слідчому ізоляторі, із визначенням застави у розмірі 172050 гривень, з покладанням обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України. Зазначений розмір застави був повністю внесений 12 липня 2013 року.

У відповідності до ч. 7 ст. 42 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, окрім іншого, зобов'язаний: прибути за викликом суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це суд, та виконувати обов'язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно ч. 1, 8 ст. 182 вказаного Кодексу, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.

Якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин, чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

20 березня 2014 року ОСОБА_6, який належним чином був повідомлений про день, час та місце судового розгляду, у судове засідання не прибув, як і не з'явився до суду 07 квітня, 19 травня 2014 року та у подальшому. У зв'язку із чим судове провадження було зупинене.

За таких обставин суд приходить до висновку, що застава повинна бути звернута в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 368, 369, 370, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, і призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на вісім років;

- за ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 13 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на десять років;

- за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на п'ятнадцять років.

Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на п'ятнадцять років.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного ОСОБА_6 за даним вироком, повністю приєднати невідбуте покарання, призначене за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20 листопада 2007 року, а саме: п'ять років позбавлення волі, і за сукупністю вироків призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на двадцять років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з 09 жовтня 2014 року, тобто з дня застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Зарахувати ОСОБА_6 в строк відбування покарання періоди часу попереднього ув'язнення: з 28 вересня 2008 року по 13 квітня 2009 року, включно, з 26 червня по 01 липня 2013 року, включно, з 01 по 03 жовтня 2014 року, включно, а також з 09 жовтня 2014 року по 20 червня 2017 року, включно, у відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Наступне зарахування часу попереднього ув'язнення, здійснюється місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, або апеляційним судом в разі оскарження вироку та постановлення нового чи залишення вироку суду першої інстанції без змін, або у випадку його зміни.

Провадження за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з відмовою позивача від позову - закрити.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити - тримання під вартою у Державній установі «Харківська установа виконання покарань № 27».

Речові докази:

-куртку, футболку (фуфайку), складаний ніж, препарати волокон накладення з одягу, препарати волокон з піднігтьового вмісту, зрізи нігтьових пластин, кофту чорного кольору з капюшоном, спортивні брюки чорного кольору фірми «Адідас», паперовий конверт зі зразками волос та нігті з піднігтьовим вмістом, паперовий конверт з нігтьовим зрізом, полімерний пакет з двома зразками грунту, паперовий конверт з ґрунтом, паперові конверти з марлевими тампонами, запальничку, батарею від мобільного телефону, пачку з-під цигарок, курку чоловічу, футболку світло-салатового кольору, штани спортивні сірого кольору, труси темно-синього кольору, куртку чоловічу синього кольору, футболку чоловічу червоного кольору з надписом «Кінг», кросівки чоловічі чорного кольору з логотипами «Адідас» і «Санконі джаз», кросівки з чорної натуральної шкіри фірми «Адідас», б/в, з наскрізним дефектом на правому з них, - відповідно до п. 3, п. 4 ч. 9 ст. 100 КПК України - знищити;

-кросівки фірми «Пума», футболку чоловічу білу, шапку білого кольору, брюки спортивні чорні фірми «Пума», брюки спортивні фірми «Найк», спортивний костюм фірми «Адідас», спортивні брюки фірми «Адідас», куртку чоловічу фірми «Мекс», пару кросівок «Адідас», кепку, спортивні штани і кофту, мобільні телефони, два кухонних ножі з чохлом для ножа, самозарядний карабін моделі «ТОЗ-99», калібру 5,6 мм, 18 патронів 22ЛР, 2 гільзи 22ЛР,калібру 5,6 мм,2 кулі від патронів 5,45 х 18 ПСМ - відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України - повернути законним володільцям.

Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів в сумі 6642 гривні 33 коп., відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 118, п. 2 ст. 124 КПК України, стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Кошти в розмірі 172050 гривень, внесені як застава за ОСОБА_6, звернути в дохід держави та зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України й використовувати у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляції через Первомайський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий Г.М. Васянович

Судді: С.В. Библів

А.В. Росоха

Суддя: Г. М. Васянович