Рішення № 67299991, 19.06.2017, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/9679/14

Провадження № 2/645/17/17

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2017 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого – судді Бабкової Т.В.,

при секретарі судових засідань – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" про визнання кредитного договору недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23.07.2008 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № СМ-SME 703/290/2008, що складається з двох частин. 27.09.2012 року між ПАТ "ОТП Банк"та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до умов п. 3.1 якого ПАТ "ОТП Банк" продає (переуступає) ТОВ "ОТП Факторинг Україна" право на кредитний портфель, який включає у себе кредитні договори, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" приймає такий Кредитний договір та зобов'язується сплатити на користь ПАТ "ОТП Банк" винагороду. На виконання умов договору та на підставі наданих кредитних заявок ОСОБА_2 Банк перерахував на поточний рахунок відповідача № 26206301829669, відкритий в установі відповідача, кредитні кошти у розмірі 36 000,00 доларів США у строк до 23.07.2021 року. Згідно п. 1. 4 частини 2 Кредитного договору за користування кредитом Позичальник зобов'язаний сплатити Банку відповідну плату. У відповідності до п. 3 частини 1 Кредитного договору для розрахунку відсотків за користування кредитом буде використовуватися процентна ставка у розмірі FIDR + 6 %. Відповідно до п. 3.1.1 ст. 3 частини 2 Кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов'язань за Кредитним договором, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочки, пеня сплачується додатково до прострочених сум. Розрахунок пені: непогашена своєчасно сума кредиту помножується на 1 % помножується на кількість прострочених днів.

Проте, відповідач ОСОБА_2 умови договору не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором, що станом на 23.07.2014 року становить :

- сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 35 107,20 доларів США, що еквівалентно 409 701,02 грн.;

- заборгованість з процентів у розмірі 2 996,43 доларів США, що еквівалентно 34 968,33 грн.;

- нарахована пеня у розмірі 1 623 047, 21 грн.

Крім того, між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № SR-SME 703/209/2008, відповідно до умов п. 1.1 якого Поручитель зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання Боржником за Кредитним договором його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі таких зобов'язань.

Таким чином, відповідачі є солідарними боржниками перед Позивачем та мають солідарно здійснювати оплату заборгованості за кредитним договором, яка виникла у відповідача ОСОБА_2 перед позивачем.

В свою чергу представником відповідача ОСОБА_2 подано зустрічний позов, в якому просить визнати недійсним кредитний договір № SR-SME 703/209/2008, укладений 23.07.2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що встановлення вимоги щодо сплати споживачем понад 15 % вартості продукції у разі невиконання ним зобов'язань за договором (пені), що є несправедливою умовою; встановлення незаконної плаваючої ставки "FIDR", що прямо суперечить вимогам закону та нормативних актів, дотримання яких було обов'язковим на момент укладення спірного договору, внаслідок чого процентна ставка за спірним договором весь час обраховується незаконно; ненадання споживачу під час укладення кредитного договору інформації, передбаченої законом та обов'язковими нормами, інформації про сукупну вартість кредиту, розпис платежів за кожним періодом реальної процентної ставки, яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту, абсолютного значення подорожчання кредиту, загальної вартості всіх сукупних послуг тощо; несправедливість умов договору по відношенню до споживача та дисбаланс прав і обов'язків за договором відносно останнього. Вказують, що умови спірного договору порушують принцип добросовісності, оскільки не відповідають вимогам закону, обов'язок дотримання яких покладено на відповідача; викладені обставини призводять до істотного дисбалансу прав та обов'язків сторін, коли всупереч вимогам закону банком не надана споживачу передбачена нормами інформація та документи, а в текст договору не включені умови, включення яких є обов'язковим; викладені в заяві обставини у сукупності призводять до завдання істотної майнової та немайнової шкоди споживачу, чиї права порушені, та призводять до виникнення неправомірних грошових зобов'язань в останнього. Зазначають, що порядок визначення розміру плаваючої ставки Договором не врегульовано, у зв'язку з чим позивач не має можливості вплинути на розмір такої ставки. Фактично Договором передбачено умови, за яких відповідач ТОВ "ОТП Факторинг Україна"можливість в односторонньому порядку збільшувати процентну ставку за договором кредиту. За таких обставин, споживач фінансової послуги не може спрогнозувати свої витрати на оплату процентів за користування кредитом, точно передбачити розмір витрат або вирахувати розмір процентної ставки на конкретний проміжок часу у майбутньому. Розмір процентів за користування кредитним коштами повинен визначатися в кредитному договорі у вигляді річної відсоткової ставки - в процентах річних тощо, тобто, фіксованої незмінної ставки, яка показана в фіксованому грошовому виразі. Всупереч цивільного законодавства України спірним кредитним договором передбачено неправомірний порядок визначення розміру процентів Окрім того, договором передбачено дискримінаційний порядок повідомлення позичальника про зміни ставки. Так, відповідно до умов Договору позичальник має право з'ясовувати суми нарахованих процентів, що належать до сплати, в приміщенні банку - філії або відділенні, в якому позичальником відкривався поточний рахунок. Тобто, для погашення кредиту позичальник повинен регулярно встановлювати суми нарахованих процентів у відділенні банку.

Представник позивача ТОВ "ОТП Факторинг Україна" - ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності, у судове засідання не з'явилася, в матеріалах справи міститься заява про слухання справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі. В наданих запереченнях на зустрічний позов (а.с. 182-183 том № 1) посилалися на те, що при укладенні кредитного договору були враховані вимоги ЦК України, а саме: було досягнуто сторонами згоди з усіх істотних умов договору: мета, сума і строк кредиту; умови і порядок його видачі та погашення, види (способи) забезпечення зобов'язань позичальника; відсоткові ставки; порядок плати за кредит; порядок зміни та припинення дії договору; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; кредитний договір укладений у письмовій формі; сторони кредитного договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення сторін було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Вказують, що плаваюча процентна ставка підлягає коригуванню протягом дії договору щоразу після перебігу кожного 12-го календарного місяця. Впродовж першого року дії договору плаваюча процентна ставка підлягає корегуванню після перебігу 11 - го календарного місяця. Тобто, відповідно до умов договору корегування процентної ставки не потребує укладення будь-якого додаткового договору. Факт укладення кредитного договору та сплата відповідачем за кредитом та відсотками впродовж 2008 року підтверджує, що сторони досягли згоди з усіх суттєвих умов кредитного договору. Тобто, відповідач при укладенні договору погодився, що для розрахунку відсотків за користування кредитними коштами буде використовуватися плаваюча процентна ставка і був обізнаний щодо особливості розрахунку відсотків за плаваючою процентною ставкою. Таким чином, передбачений порядок корегування процентної ставки був погоджений сторонами при укладенні кредитного договору і таке право відповідає положенням ЦК України та не є одностороннім порядком зміни відсоткової ставки, а вимога відповідача визнати недійсним кредитний договір є безпідставною, незаконною, необґрунтованою та такою, що не відповідає дійсності, оскільки корегування відсоткової ставки не є підвищенням, а є встановленням плаваючої ставки, тобто ставки, яка змінюється відповідно до п. 1.4 після перебігу 12 місяців. Вказують, що обравши ПАТ "ОТП Банк", відповідач став його клієнтом, погодився прийняти всі умови кредитування. Ці умови кредитування влаштовували відповідача при підписанні кредитного договору у 2008 році, але потім він перестав виконувати умови кредитного договору. Кредитний договір, укладений між Банком та ОСОБА_2 повністю відповідає принципам рівності сторін договору, включаючи рівні умови, права та обов'язки, як для позичальника, так і для кредитора. Під час укладення договору відповідач ознайомився з текстом договорів, мав право та можливість внести в їх зміст зміни, отримати консультацію щодо їх окремих пунктів, а його підпис свідчить про повну згоду з текстом кредитної угоди.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник за довіреністю ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилися, в матеріалах справи міститься заява представника відповідача про слухання справи без їх участі, зустрічний позов підтримують у повному обсязі, проти первісного позову заперечують, просять відмовити у повному обсязі. Окрім того, просять врахувати, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався повернути кредит частинами. Позивач звернувся до суду з даним позовом 08.10.2014 року, а тому за тими платежами, які за графіком передують 08.10.2011 року, пропущено строк позовної давності. Таким чином, позивачем безпідставно заявлено з пропуском строку позовної давності до стягнення суму заборгованості у розмірі відповідно до графіку повернення кредитних коштів до тієї дати, що передує 08.10.2011 року. На підставі викладеного, просять застосувати наслідки порушення строку позовної давності в рамках даної справи.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи сповіщався своєчасно та належним чином, причини неявки суд не повідомив, заперечень проти позову не надав.

У зв’язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі,фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст. 197 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 23.07.2008 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № СМ-SME 703/290/2008, що складається з двох частин. 27.09.2012 року між ПАТ "ОТП Банк"та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до умов п. 3.1 якого ПАТ "ОТП Банк" продає (переуступає) ТОВ "ОТП Факторинг Україна" право на кредитний портфель, який включає у себе кредитні договори, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" приймає такий Кредитний договір та зобов'язується сплатити на користь ПАТ "ОТП Банк" винагороду. На виконання умов договору та на підставі наданих кредитних заявок ОСОБА_2 Банк перерахував на поточний рахунок відповідача № 26206301829669, відкритий в установі відповідача, кредитні кошти у розмірі 36 000,00 доларів США у строк до 23.07.2021 року. Згідно п. 1. 4 частини 2 Кредитного договору за користування кредитом Позичальник зобов'язаний сплатити Банку відповідну плату. У відповідності до п. 3 частини 1 Кредитного договору для розрахунку відсотків за користування кредитом буде використовуватися процентна ставка у розмірі FIDR + 6 %. Відповідно до п. 3.1.1 ст. 3 частини 2 Кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов'язань за Кредитним договором, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочки, пеня сплачується додатково до прострочених сум. Розрахунок пені: непогашена своєчасно сума кредиту помножується на 1 % помножується на кількість прострочених днів.

Судовим розглядом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 умови договору не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором, що станом на 23.07.2014 року становить :

- сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 35 107,20 доларів США, що еквівалентно 409 701,02 грн.;

- заборгованість з процентів у розмірі 2 996,43 доларів США, що еквівалентно 34 968,33 грн.;

- нарахована пеня у розмірі 1 623 047, 21 грн.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, судом встановлено, що в забезпечення належного виконання зобов'язань, ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № SR-SME 703/209/2008, відповідно до умов п. 1.1 якого Поручитель зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання Боржником за Кредитним договором його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі таких зобов'язань.

Таким чином, відповідачі є солідарними боржниками перед Позивачем та мають солідарно здійснювати оплату заборгованості за кредитним договором, яка виникла у відповідача ОСОБА_2 перед позивачем.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв’язку із закінченням строку її чинності ч.4 ст.559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку. Встановленого договором поруки (перше речення ч.4 ст.559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання, якщо кредитор не пред’явить вимоги до поручителя (друге речення ч.4 ст.559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки ( якщо строк основного зобов’язання не встановлено або встановлено моментом пред’явлення вимоги), якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя (третє речення ч.4 ст.550 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у ч.4 ст.559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб’єктивного права кредитора й суб’єктивного обов’язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред’явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов’язань застосоване в другому реченні ч.4 ст.559 ЦК України словосполучення «пред’явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред’явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред’явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання.

Виходячи з положень другого речення ч.4 ст.559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов’язання за договором повинно бути пред’явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч.2 ст.1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов’язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.09.2014р. у справі №6-53 цс 14.

Як вбачається із змісту кредитного договору (п. 1.9) у разі невиконання або не належного виконання позичальником своїх зобов’язань за цим договором кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум належних до сплати на дату пред’явлення вимоги. Включаючи проценти за кредитом (в тому числі, прострочені проценти, пеню та штрафи відповідно до цього договору). Зокрема кредитор вправі пред’явити позичальнику вимогу про дострокове погашення кредиту у випадку прострочення позичальником більш ніж на 30 календарних днів строків погашення кредиту або порушення цих строків менш ніж на 30 календарних днів , але більш трьох раз протягом останні дванадцяти місяців.

З наданого суду розрахунку заборгованості встановлено, що позичальник ОСОБА_2 після березня 2012 року припинила належним чином погашення кредиту та відсотків відповідно до встановленого договором графіку, з цього часу їй нарахована заборгованість по сплаті кредиту та процентів за користування ним. За таких обставин у ТОВ "ОТП Факторинг Україна" виникло право пред’явити вимоги до поручителя про виконання порушеного зобов’язання боржником щодо повернення кредиту протягом наступних 6 місяців. Крім того матеріали справи свідчать, що 21.03.2013 року на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з боку ТОВ «ОТП Факторинг Україна» письмову вимогу на підставі п.3.1 Договору поруки та п.1.9 Кредитного договору про дострокове виконання боргових зобов’язань за Кредитним договором в повному обсязі , протягом 30 календарних днів з дати отримання вимоги. В той же час позов до поручителя банк пред’явив лише 12.11.2014 року ( час звернення із зазначеним позовом до суду) , тобто вже після спливу встановленого ч.4 ст.559 ЦК України строку.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що порука поручителя припинилася, а тому позовні вимоги ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 ЦК України зазначає, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою , п*ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пленум Верховного Суду України в п.2,12 Постанови №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 28.04.1978 р. роз'яснив, що угода може бути визнана недійсною лише на підставі та з наслідками, передбаченими законом. В кожній справі про визнання угоди недійсною суд має встановити ті обставини, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, та настання визначених юридичних наслідків.

Згідно з Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним необхідно перевіряти додержання ст.ст. 215,1048-1052,1054-1055 ЦК України та ст.18,19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; Г) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є)варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Відповідно до положень п.п. 2.1, 2.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року за № 168 банки зобов*язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту, зазначивши таке: а) найменування та місцезнаходження банку – юридичної особи та його структурного підрозділу; б) умови кредитування, зокрема: можливу суму кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; мету, для якої кредит може бути використаний; форми та види його забезпечення; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов*язаннями споживача; тип процентної ставки (фіксована, плаваюча тощо); переваги та недоліки пропонованих схем кредитування; в) орієнтовану сукупну вартість кредиту з урахуванням: процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов*язань споживача, які пов*язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб – страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо); варіантів погашення кредиту, включаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги; можливості та умов дострокового повернення кредиту; г) інші умови, передбачені законодавством. Банки розроблять форму (бюлетень, довідка, повідомлення тощо) надання споживачу достовірної інформації про умови кредитування та орієнтовану сукупну вартість кредиту, яка повинна бути затверджена рішенням уповноваженого органу банку та доведена до відома його відповідних структурних підрозділів.

Згідно з п.п. 3.7, 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10.06.2007 року за № 168 якщо умовами кредитного договору передбачено або допускається використання кількох альтернативних варіантів надання банківських послуг, які є супутніми до кредитної операції (зокрема, погашення заборгованості готівковими коштами до банку або шляхом безготівкового розрахунку), банк зобов*язаний надати клієнту вичерпну інформацію про вартість кожного з альтернативних варіантів надання послуг. У разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов*язані під час укладення кредитного договору: попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов*язань за кредитним договором несе споживач; надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов*язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов*язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним.

Матеріали справи свідчать, що кредитний договір № СМ-SME 703/290/2008 від 23.07.2008 року підписаний позичальником на кожній сторінці.

Своїм підписом ОСОБА_2 підтвердила факт своєї згоди з усіма умовами договору.

Вирішуючи позов, суд виходив з того, що позивачка була ознайомлена з умовами кредитування, зокрема щодо можливої суми кредиту, строку на який кредит може бути одержаний, мети, для якої кредит може бути використаний, форми та видів його забезпечення, тощо, а також із орієнтовною сукупною вартістю кредиту, відомостями щодо процентної ставки, комісії за надання та обслуговування кредиту, мінімальної щомісячної суми платежу та строку кредитування, про що свідчить її підпис на кожній сторінці оспорюваного договору.

Крім того, суд зазначає, що на час укладення кредитного договору СМ-SME 703/290/2008 від 23.07.2008 року законодавчих обмежень щодо укладення договорів споживчих кредитів в іноземній валюті встановлено не було.

Встановлено, що до березня 2012 року ОСОБА_2 належним чином виконувала усі умови кредитного договору, приймала участь в укладенні чисельних додаткових умов до нього від 13.05.2009 року, 23.07.2009 року, 23.02.2010 року, 30.04.2010 року, 23.12.2010 року, 23.12.2012 року. З березня 2012 року ОСОБА_2 припинила належне виконання прийнятих на неї зобов’язань по кредитному договору № СМ-SME 703/290/2008 від 23.07.2008 року та лише після пред’явлення з боку позивача 12.11.2014 року відповідного позову про стягнення заборгованості ОСОБА_2 пред’явила зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним кредитного договору № СМ-SME 703/290/2008 від 23.07.2008 року.

Під час розгляду позову про визнання недійсними кредитного договору ОСОБА_2 посилалася, зокрема, на те, що в кредитному договорі неоднозначно та нечітко визначено розмір процентної ставки за кредитом, а розмір фіксованого відсотка - 6 % річних з невизначеним FIDR не відповідає розрахункам, зазначеним у графіку платежів, та є завищеним; у договорі немає його сукупної вартості та розміру фактичного подорожчання кредиту.

Спірним кредитним договором передбачено порядок визначення розміру процентів. Так, для розрахунку процентів за користування кредитом банк використав плаваючу процентну ставку, яка складається з фіксованого відсотка в розмірі 6 % річних + FIDR, що формується на основі процентних ставок за строковими депозитами для фізичних осіб, при цьому банк на власний розсуд установлює такі проценти.

Плаваюча процентна ставка - це процентна ставка за середньо- і довгостроковими кредитами, розмір якої може змінюватись банком в односторонньому порядку та в строки, передбачені умовами кредитного договору. Перегляд її здійснюється через узгоджені між банком і кредитором проміжки часу.

У разі зміни договору, як зазначено в частині третій статті 653 ЦК України, зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, в якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись і свідчать про те, що момент досягнення домовленості настав.

Укладаючи кредитний договір, сторони домовились, що для розрахунку процентів за кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка, яка складається з фіксованого процента (у розмірі 6 % річних) + FIDR (процентна ставка за строковими депозитами фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк до 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору). При цьому сторони висловили свою цілковиту згоду щодо передбаченої договором зміни плаваючої процентної ставки.

Отже, виходячи з умов кредитного договору зміна розміру ставки FIDR не є зміною процентної ставки в односторонньому порядку, оскільки вона прямо передбачена умовами двостороннього кредитного договору.

Аналогічні правові висновки викладені в Постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 року по справі № 6-511цс15.

Таким чином, положення кредитного договору про встановлення плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого процента + FIDR, не можна вважати несправедливими, тому підстав для визнання спірних договорів недійсними немає.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що позов ОСОБА_2 є безпідставним та в його задоволенні слід відмовити.

Крім того, відповідач представник відповідача ОСОБА_2 просить застосувати наслідки порушення строку позовної давності в рамках даної справи.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

Відповідно до матеріалів справи, кредитні кошти були отримані відповідачем 23.07.2008 року. Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачем погашена заборгованість за відсотками 30.03.2012 року.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У відповідність до положень ст.257 ЦК України кредитор на протязі трьох років мав право звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідна заява подана до суду 12.11.2014 року.

Крім того, судом встановлено, що пеня за прострочення строків повернення кредиту у розмірі 1 623 047,21 грн. нарахована за період з 27.03.2013 року по 23.07.2014 року, та за своїм розміром значно перевищує розмір заборгованості ОСОБА_2 за кредитом.

Приймаючи до уваги, що розмір збитків позивача через неналежне виконання кредитних зобов’язань ОСОБА_2 444 669,35 грн. ( з яких сума заборгованості за тілом кредиту - 409 701,02 грн., заборгованість з процентів - 34 968,33 грн.) суд вважає доцільним зменшити розмір пені до розміру цих збитків та стягнути з відповідача пеню у сумі 444 669,35 грн., розмір якої не перевищує розмір збитків та нарахуванню пені за один рік.

Згідно платіжного доручення № 6252 від 05.08.2014 року позивачем при пред’явленні позову до суду був сплачений судовий збір у розмірі 3654,00 грн.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України. З відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати по оплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 57, 60, 61, 79, 88, 169, 197, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (адреса: 03680, м. Київ, вул. Фізкультури, 28-Д, ІК 36789421, р/р 2650700233333 у Регіональному відділенні АТ "ОТП Банк" у м. Харків) суму заборгованості за кредитним договором № № СМ-SME 703/290/2008 від 23.07.2008 року за тілом кредиту у розмірі 35 107,20 доларів США, що за курсом НБУ станом на 23.07.2014 року становить 409 701,02 грн., заборгованість з процентів у розмірі 2 996,43 доларів США, що за курсом НБУ станом на 23.07.2014 року становить 34 968,33 грн., пеню у розмірі 444 669,35 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (адреса: 03680, м. Київ, вул. Фізкультури, 28-Д, ІК 36789421, р/р 2650700233333 у Регіональному відділенні АТ "ОТП Банк" у м. Харків) судовий збір у розмірі 3 654,00 грн.

В задоволенні Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" про визнання кредитного договору недійсним - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга до апеляційного суду Харківської області на рішення суду подається через Фрунзенський районний суд м.Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя -