Рішення № 67299802, 15.06.2017, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

Справа № 643/2353/17

Провадження № 2/643/2840/17

15.06.2017 року Московський суд м. Харкова в складі- головуючого судді Ференчук О.В. при секретарі Стальмаковій В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справи за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Кей-Колект», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до із зазначеним позовом, відповідно до якого просить визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28442143 від 25.02.2016 про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на нерухоме майно - квартиру № 156( загальною площею 66,9 кв.м, житловою площею - 42,3 кв.м), що заходитьсяв будинку № 25 по вул. Тимурівців (нова назва ОСОБА_3) в м. Харкові

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.102007 року між ним і Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» був укладений договір іпотеки, згідно з яким в забезпечення виконання ОСОБА_4 зобовязань за Договором про надання споживчого кредиту від 18.10.2007р. передано в іпотеку банку належну йому на праві власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

25 лютого 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 на підставі вказаного договору іпотеки за заявою ТОВ «Кей-Колект» було прийнято рішення про реєстрацію права власності на вищезазначену квартиру за ТОВ «Кей-Колект», про що внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таке рішенням приватного нотаріуса позивач вважає незаконним, оскільки в документах, на підставі яких здійснено реєстрацію права власності, відсутні належні підтвердження про вручення іпотекодавцям повідомлень про намір іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки. Окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передання права власності на предмет іпотеки між іпотекодавцями та іпотекодержателем не укладався.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Представник відповідача ТОВ «Кей-Колект» до судового засідання не прибув, був повідомлений належним чином, надав письмові заперечення на позов.

Відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача. з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.10.2007р. року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 був укладений договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит в іноземній валюті на суму 57000 доларів США, а позичальник повернути кредит у строк до 18.10. 2017 року та сплатити відсотки за користування кредитом (а.с. 6-13).

Також 18.10.2007 року в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 був укладений договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_5 передав банку в іпотеку нерухоме майно - квартиру № 156, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Тимурівців, буд.25, та належить йому на підставі Договору купівлі-продажу від 18.12.1995р (а.с. 14-17).

25 лютого 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було прийнято рішення № 28442143 про проведення державної реєстрації права власності, відповідно до якого право приватної власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, зареєстровано за ТОВ «Кей-Колект», про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.18)

Суд вважає, що зазначене рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не відповідає вимогам закону.

Згідно з пунктом 1 ч. 1ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав може проводитися на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката, інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно доЗакону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"державної реєстрації речових прав на нерухоме майно визначено Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127.

Обов'язковою умовою для проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості, що перебуває в іпотеці, є подання заявником документу, що підтверджує перехід права власності на предмет іпотеки, в тому числі факту виконання відповідних умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість переходу права власності.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно з частиною 1 статті 35 даного Закону в разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішенняпро звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Статтею 36 Закону України «Про іпотеку»встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулюваннянапідставідоговору. Позасудове врегулювання здійснюєтьсязгідноіз застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цьогоЗакону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленомуст. 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленомустаттею 38 цього Закону.

Частиною 1статті 37 Закону України "Про іпотеку"передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Як вбачається зі змісту договору іпотеки , укладеного 18.10.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5, іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення іпотекодавцями будь-якого зобов'язання за цим договором або будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим договором; у разі виникнення загрози знищення, пошкодження чи втрати предмета іпотеки; в інших випадках відповідно до діючого законодавства (пункт 4.1 договору іпотеки).

Згідно з пунктом 4.2 договору іпотеки звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, позасудового врегулювання у відповідності до умов цього договору таЗакону України «Про іпотеку», з інших, передбачених законодавством України, підстав.

Звернення стягнення на предмет іпотеки з застосуванням позасудового врегулювання здійснюється відповідно до розділу 5 цього договору та відповідно доЗакону України «Про іпотеку»(пункт 4.5 договору).

Так, згідно з пунктом 5.1 договору іпотеки сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Відповідно до 5.2 договору іпотеки позасудове врегулювання здійснюється одним із наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: пп. 5.2.1 - передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленомуЗаконом України «Про іпотеку»; пп. 5.2.2 - отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленомуЗаконом України «Про іпотеку».

Згідно з пунктом 5.3 договору іпотеки позасудове врегулювання може бути застосовано сторонами в будь-який момент звернення стягнення на Предмет іпотеки, але в будь-якому разі лише до моменту набрання законної сили рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналіз наведених положень укладеного між сторонами договору іпотеки свідчить про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання лише на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленомуЗаконом України «Про іпотеку».

Разом із тим, судом встановлено, що жодних окремих договорів про задоволення вимог іпотекодержателя, як то передбачено статтями36,37 Закону України «Про іпотеку»та умовами договору іпотеки,між сторонами не укладалося.

Суд звертає увагу, що відповідне застереження про передачу іпотекодавцями іпотекодержателю у випадку невиконання основного зобов'язання права власності на предмет іпотеки, яке за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, в іпотечному договорі відсутнє. В іпотечному договорі міститься лише положення про можливість передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Тому доводи відповідачів про реєстрацію права власності у зв'язку із переходом до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя є безпідставними.

Отже, приймаючи до уваги, що окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передання права власності на предмет іпотеки між ТОВ «Кей-Колект» та ОСОБА_5 не укладався, суд вважає, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.02.2016 року про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на нерухоме майно - квартиру квартиру № 156, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Тимурівців, буд.25, було прийнято приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 з порушенням приписів законодавства, оскільки при його прийнятті не було перевірено наявність факту виконання відповідних умов правочину, з якими закон та відповідний правочин пов'язує можливість переходу права власності.

Враховуючи наведене, рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28442143 від 25.02.2016 рокунеобхідно визнати незаконним та скасувати.

Відповідно достатті 88 ЦПК Українистороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст. ст.209,212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 28442143 від 25.02.2016 р., час винесення 13:39:11 год.), яким за ТОВ «Кей-Колект» (код ЄРДПОУ 37825968) зареєстровано право власності на нерухоме майно квартиру № 156, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Тимурівців (вул. ОСОБА_3) загальною площею 66,9 кв.м. житловою площею 42,3 кв.м.

Стягнути солідарно з ТОВ «Кей- Колект» та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 640, 00 грн.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Харківської області через районний суд протягом 10 днів.

Заочне рішення може буте переглянуте судом. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 10 днів, починаючи з дня отримання копії судового рішення.

Суддя О.В. Ференчук