Вирок № 67299081, 22.06.2017, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/2987/16-к

Номер провадження 1-кп/623/38/2017

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2017 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Гуренко М.О., за участю прокурора Красиля І.І.,захисника Пікуліна Р.М., при секретарі Лисенко О.В., обвинуваченого ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ізюм кримінальне провадження №12016220320001537 від 12.09.2016 року за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ізюм, Харківської області, громадянина України, українця, раніше судимого:1) 23.06.2015 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ч. 1 ст. 190 КК України до 100 годин громадських робіт; 2) 11.05.2016 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ч.ч. 2, 3 ст. 185 КК, ст.70 КК України до 4 років позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України звільнений від покарання з іспитовим строком на 3 роки, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченогоч.2 ст.289КК України,

ВСТАНОВИВ:

12 вересня 2016 року, о 02.00 годині повторно, діючи з корисливих мотивів, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, проник через огорожу на територію домоволодіння АДРЕСА_2 та з під навісу, розташованого на території вказаного подвір'я, викотив мопед «DELTA» EX50QT-B, червоного кольору, 2007 року випуску, об'ємом двигуна 49,9 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 1540 грн. та мотоцикл «Suzuki», жовтого кольору, 2001 року випуску, об'ємом двигуна 249 куб. см., без реєстраційного номеру, вартістю 31740 грн., що належать ОСОБА_3, всупереч волі останнього, чим завдав потерпілому майнову шкоду, на загальну суму, яка згідно з висновком автотоварознавчої експертизи №544 від 27.10.2016 року, складає 33280.

Допитаний в якості обвинуваченого ОСОБА_2 свою провину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України визнав повністю. Пояснив, що 16 вересня 2016 року близько 02 години ночі він проник через огорожу на територію домоволодіння АДРЕСА_2 та з під навісу, розташованого на території вказаного подвір'я, викотив мопед «DELTA» та мотоцикл «Suzuki» RM250. Спочатку вивіз мопед, а потім мотоцикл, та покотив до себе додому на вул. Московську, мотоцикл був не в робочому стані. Потім на другий день продав за 1500 грн., мопед «DELTA» своєму знайомому.

Суд зважаючи на думку учасників судового розгляду, що вважали доцільним дослідження доказів в повному об'ємі, розглянув дане кримінальне провадження з дотриманням принципів кримінального судочинства, які були направлені на повноту, всебічність і змагальність розгляду кримінального провадження, а тому вина обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України при обставинах зазначених у даному вироку суду, підтверджується ще й безпосередньо дослідженими судом доказами.

Показами свідка ОСОБА_4, який зазначив, що у вересні 2016 року йому зателефонував його знайомий ОСОБА_2, та спитав де він на даний час знаходиться, він сказав, що зараз в м.Ізюм, але має намір їхати в село Кам'янка. ОСОБА_2 сказав, що у нього є мопед «Дельта» і він його продає. Після розмови з ОСОБА_2 він зі своєю дружиною поїхали в Кам'янку. Коли свідок приїхав в село, то зателефонував запитати де він, ОСОБА_2 сказав що чекає на нього біля будинку його тещі. Свідок підійшов до нього подивився на мопед та запитав яку суму він хоче за мопед, він сказав 1500 грн. Свідок спитав чому так дешево він що крадений, він сказав що ні він не крадений, свідок запитав за документи а ОСОБА_2 відповів, що вони у власника мопеда, точніше власник помер, а внук його продає мопед, щоб він не стояв у дворі та не ржавів, після цього свідок поговорив с дружиною сказав їй, що хоче купити мопед, вона погодилася. Але запитувала чого так дешево свідок їй все пояснив, і вони домовилися з ОСОБА_2, що частину коштів свідок дає зараз а частину сбросить на картку оскільки з собою такої суми не було. Коли вони приїхали з дружиною в м. Ізюм на мопеді з Кам'янки поїхали на стоянку. Потім свідок зайшов до охоронця і той йому сказав що його шукали два молодих хлопця, та дав номер телефону на який йому потрібно зателефонувати. Він зателефонував та зустрівся з хлопцем, який сказав що той мопед який він купив крадений.

Показами свідка ОСОБА_5, яка пояснила, що вона зі своїм чоловіком зібралися в село Кам'янку до її батьків, йому зателефонував ОСОБА_2 і сказав що під'їде в нього є мопед «Дельта», вони приїхали в Кам'янку на автобусі. ОСОБА_2 вже був в Кам'янці біля будинку її батьків. ОСОБА_2 запропонував купити у нього мопед за 1600грн. Свідок сказала, що у них таких коштів немає і нічого вони купляти не будуть. ОСОБА_2 сказав, що у якогось мужчини помер дід і він продав йому мопед, і він рішив продати їм по сусідські, потім вони домовилися придбати його за 1500 грн.

Показами свідка ОСОБА_6, який зазначив, що у його знайомого ОСОБА_3 з двору були вкрадені мопед та мотоцикл. Потерпілий попросив свідка його знайти. Через тиждень вони разом з ОСОБА_7 побачили цей мопед на стоянці по вул. Соборній , 56 в м. Ізюм. Вони прийшли на ту стоянку та звірили на тому мопеді номера вузлів та агрегатів. Потім запитали у охоронця, хто його тут ставить він сказав, що це хлопець на ім'я ОСОБА_3, який в подальшому повідомив свідку, що даний мопед він придбав у ОСОБА_2.

Аналогічними показами свідка ОСОБА_7

Протоколом слідчого експеременту від 08.11.2016 року, де обвинувачений показує на домоволодіння АДРЕСА_2 та територію, місце під навісом звідки викотив мопед та мотоцикл, а також на двохстворчаті ворота в задній частині двору, які виходять на сусідню вулицю Островьску, через які він викотив транспортні засоби.

Висновком експерта №544 від 27.10.2016 року, де зазначена ринкова вартість мопеда з урахуванням зносу на момент скоєння злочину 1540 грн., та ринкова вартість мотоциклу з урахуванням зносу 31740 грн.

Згідно примітки до ст.289 КК України під незаконним заволодінням транспортного засобу у цій статті слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі. Відповідно до частини другої цієї статті під повторністю слід розуміти вчинення таких дій особою, яка раніше вчинила незаконне заволодіння транспортним засобом, а відповідно до частини другої цієї статті під повторністю слід розуміти вчинення таких дій особою, яка раніше вчинила незаконне заволодіння транспортним засобом або злочин, передбачений статтями 185, 186, 187, 189 191, 262 цього Кодексу.

ОСОБА_2 раніше вчинив злочини передбачений ч.2,3 ст.185 КК України, за що був засуджений 11.05.2016 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області до 4 років позбавлення волі та звільнений від покарання з іспитовим строком на 3 роки.

Відповідно до ППВСУ від 23.12.2005 р. N 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів» незаконне заволодіння транспортним засобом ст.289 КК України слід розуміти як умисне, протиправне вилучення його з будь-якою якою метою у власника або законного користувача всупереч їх волі (з місця стоянки чи під час руху) шляхом запуску двигуна, буксирування, завантажування на інший транспортний засіб.

Досліджені по кримінальному провадженню докази, достовірність і істинність яких ОСОБА_2 не оскаржує, у їх сукупності дають підставу суду зробити висновок, що вина обвинуваченого у інкримінованому злочині доведена повністю, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій органом досудового розслідування за ч.2 ст.289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, з проникненням у сховище.

Скоєний злочини відповідно класифікації злочинів, зазначених у ст. 12 КК України, а саме ч.2 ст.289 КК України є тяжким злочином.

Відповідно до п.4 ППВСУ №7 від «Про практику призначення судами кримінального покарання» виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, досліджувати судам необхідно всебічно матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_2, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_2, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлені.

Захисник в дебатах просив суд застосувати до обвинуваченого положення ст.69 КК України, встановивши додаткову пом'якшуючу обставину, як вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин та призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, але жодних доказів необхідності призначення такої пом'якшуючої обставини суду не надав.

Крім того, відповідно до п.8 ППВСУ №7 від «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого більш м'якого виду основного покарання, або не призначення обов'язкового додаткового покарання може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох)обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає, що ОСОБА_2 офіційно не працює, має постійне місце реєстрації, не одружений, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посереднє, раніше неодноразово судимий, про що свідчать копії: паспорту громадянина України, копія вироку, довідки лікарів, характеристика з місця проживання, вимога щодо судимості.

Таким чином з урахуванням наявності підстав, які охоплюються єдиним пунктом та є альтернативними у застосуванні ст.66 КК України, що пом'якшують покарання, але істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та виходячи з вивчення особи винного суд не вбачає підстав для застосування ст. 69 КК України.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.72 КК України суд враховує період перебування обвинуваченого під вартою протягом досудового розслідування та судового розгляду згідно Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року.

П.1 ППВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р. звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у відповідності до вимог ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який за законом віднесений до категорії тяжкого злочину, особу винного, обставини, визнані судом такими, що пом'якшують та обтяжують покарання, вчинення злочину в період іспитового строку.

Також при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а тому суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_2 не можливе без ізоляції його від суспільства.

Витрати у кримінальному провадженні підлягають стягненню з обвинуваченого.

Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлений.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 50, 60, 63, 65-67, ч.2 ст.289 КК України, ст. ст. 2, 94, 351 368-371, 373-376, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_2 у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.289КК України та призначити йому покарання у вигляді 5(п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати покарання, не відбуте за вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11 травня 2016 року у вигляді 6 місяців позбавлення волі та остаточно призначити покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань №27.

Зарахувати в строк покарання тримання під вартою на досудовому розслідуванні та судовому розгляді з 27.09.2016 року по 22.06.2017 року згідно ч.5 ст.72 КК України із розрахунку 1 день перебування в Харківській установі виконання покарань №27 за 2 дні позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати за проведення експертизи в сумі 351грн. 84коп. на користь держави(код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011 УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова) з позначкою виду платежу: ( за експертні послуги).

Речові докази:мопед «DELTA» EX50QT-B, червоного кольору, 2007 року випуску, об'ємом двигуна 49,9 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_1, та мотоцикл «Suzuki» RM250, жовтого кольору, 2001 року випуску, об'ємом двигуна 249 куб. см., без реєстраційного номеру, повернутий на зберігання потерпілому ОСОБА_3 - вважати повернутим.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя: М.О. Гуренко