Ухвала суду № 67296831, 01.06.2017, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/2797/17

6/405/75/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2017 Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючої судді - Шевченко І.М.,

при секретарі - Фришко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницький подання заступника начальника Кіровоградського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 без вилучення паспортного документу, -

встановив:

Заступник начальника Кіровоградського районного відділу ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області ОСОБА_1 звернулась в суд з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, без вилучення паспортного документу, з наступним обґрунтуванням.

На виконанні Кіровоградського районного відділу ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області знаходиться виконавче провадження 38486846 з виконання виконавчого напису № 134 виданого 18.12.2009 про звернення стягнення на квартиру ОСОБА_2 на користь ПАТ «Сведбанк».

Державним виконавцем 14.06.2013 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника було зобовязано подати декларацію про доходи та майно й попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно інформації наданої на запити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 71225466 від 24.10.2016 боржнику на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1. Реалізація даного майна заборонено в звязку з дією Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Виконавцем неодноразово на адресу боржника надсилались виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак ОСОБА_2 на виклики не зявилася, про причини неявки виконавця не повідомила. Здійснено виїзд за адресою вказаною у виконавчому документі, але боржниці вдома не було.

На запит виконавця Державною прикордонною службою України листом від 15.03.2017 повідомлено про те, що ОСОБА_2, дата народження 23.07.1972, НОМЕР_1, неодноразово перетинала державний кордон України.

За повідомленням Державної міграційної служби України від 30.03.2017, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, має паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії ЕС №749253, виданий 28.09.2006 органом видачі 3501.

На підставі зазначеного, державний виконавець вважає, що боржник ухиляється від виконання рішення, яке до теперішнього часу не виконано, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного їй майна і доходів, у зв`язку з чим просить суд тимчасово обмежити боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за кордон.

Дослідивши матеріали подання та обставини справи суд прийшов до наступного.

Так судом встановлено, що 18.12.2009 приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на двокімнатну квартиру під номером 43, яка знаходиться в селі Созонівка Кіровоградського району Кіровоградської області по вул. Садовій, будинок 3, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2, в рахунок задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» за кредитним договором № 030/09.06/71-159К від 01.09.2006.

Постановою державного виконавця Кіровоградського районного відділу ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області від 14.06.2013 було відкрито виконавче провадження за вказаним вище виконавчим написом.

В межах даного виконавчого провадження, в період: з моменту відкриття виконавчого провадження у 2013 році до моменту звернення виконавця до суду з даним поданням у 2017 році, державний виконавець один раз - 17.07.2015 надіслав боржнику виклик про явку до відділу виконавчої служби та неодноразово - 12.08.2015, 20.06.2013, 22.12.2016 здійснював виїзд за адресою боржника вказаною у виконавчому документі, але за даною адресою ОСОБА_2 не застав.

При цьому суд звертає увагу на те, що згідно положень ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 (в редакції яка діяла на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) постанова про відкриття виконавчого провадження повинна надсилатися боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Однак, державним виконавцем не надано доказів направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.06.2013 рекомендованим листом з повідомленням про вручення та відомості про отримання останньою такої постанови в матеріалах подання відсутні. А тому, твердження державного виконавця про ухилення боржника від виконання виконавчого напису, за встановленої судом відсутності підтвердження обізнаності боржника про наявність щодо неї виконавчого провадження, є помилковим.

Положеннями ч. 1 ст. 3771 ЦПК України встановлено, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця або за місцезнаходженням виконавчого округу за поданням приватного виконавця.

Згідно п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. N 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Таким чином, питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується судом за поданням державного виконавця при виконанні судових рішень та рішень інших органів (наприклад, виконавчих написів нотаріусів), у порядку, передбаченому ст. 377-1 ЦПК України, в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього, зокрема виконавчим написом нотаріуса.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.

Отже, на момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Обов'язок щодо підтвердження цих обставин належними доказами покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Так, державний виконавець посилається на лист Державної міграційної служби України від 30.03.2017, копія якого долучена до матеріалів подання, яким підтверджено наявність у боржника паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії ЕС № 749253, виданого 28.09.2006 органом видачі 3501.

Поряд з цим, державний виконавець посилаючись на лист Державної прикордонної служби України від 15.03.2017, зазначає у поданні, що ОСОБА_2, неодноразово перетинала державний кордон України. Однак, копія вказаного листа в матеріалах подання відсутня, в звязку з чим таке посилання державного виконавця судом до уваги не береться.

Надаючи оцінку посиланню державного виконавця на наявність у боржника паспорта громадянина України для виїзду за кордон та можливе перетинання ОСОБА_2 державного кордону України, як на докази ухилення останньої від виконання виконавчого напису, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Так, необхідність тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України державний виконавець обґрунтовує тим, що остання може перетинати державний кордон України, що на думку державного виконавця перешкоджає виконанню рішення.

Така позиція заявника на думку суду є помилковою, так як перетинання державного кордону України є конституційним правом кожного громадянина та не залежить від наявності щодо такого громадянина відкритого виконавчого провадження. А обмеження особи в праві вільного виїзду за межі України може бути запроваджене лише на підставі та в порядку встановленому законом, та лише в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Крім того, для застосування такого обмеження необхідною умовою є доведення доцільності такого обмеження в світлі сприяння погашенню зобовязань покладених на боржника судовим рішенням, воно має бути виправданим та пропорційним. Така позиція суду в повній мірі узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини викладеною у рішенні у справі «Хлюстов проти Росії» від 11.07.2013 (скарга № 28975/05).

Поряд з тим, державним виконавцем не доведено яким саме чином обмеження боржника в праві вільного виїзду за межі України сприятиме зверненню стягнення на двокімнатну квартиру належну боржнику в рахунок задоволення вимог стягувача. Тим паче, що реалізація даного майна заборонена в звязку з дією відповідних положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги, що державним виконавцем не доведено обізнаність боржника про наявність щодо неї виконавчого провадження шляхом підтвердження отримання останньою постанови про відкриття виконавчого провадження, як і не доведено факту умисного, свідомого ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на неї виконавчим написом нотаріуса, а також беручи до уваги відсутність підтвердження доцільності встановлення відносно боржника обмеження у праві виїзду за межі України, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення подання державного виконавця.

Керуючись ст.ст. 210, 377-1 ЦПК України, суд, -

постановив:

Відмовити у задоволенні подання заступника начальника Кіровоградського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_1 про встановлення в межах виконавчого провадження № 38486846 тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 без вилучення паспортного документу.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда протягом пяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на ухвалу постановлену без участі особи, яка її оскаржує, подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда І.М. Шевченко