Рішення № 67292982, 20.06.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Дзензелівської сільської ради Маньківського району Черкаської області на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 20 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Дзензелівської сільської ради Маньківського району Черкаської області про перерозподіл спадщини, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2017 року ОСОБА_6 звернулась із позовом до Дзензелівської сільської ради Маньківського району про перерозподіл спадщини, посилаючись на те, що вона є спадкоємцем ОСОБА_7 за законом і заповітом та прийняла спадщину, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Після того, як позивач дізналась про те, що ОСОБА_7 було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) в межах території Дзензелівської сільської ради, вона звернулась до сільської ради із заявою щодо оформлення спадщини.

Проте, листом сільської ради від 30 березня 2016 року позивача повідомлено про те, що спірну земельну частку (пай) визнано відумерлою та передано у власність територіальної громади села Дзензелівки на підставі рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 3 березня 2015 року.

31 березня 2016 року Дзензелівською сільською радою видано довідку №298 для оформлення спадщини, згідно якої ОСОБА_6 є спадкоємцем ОСОБА_7 за заповітом.

Згідно листа від 8 липня 2016 року постановою нотаріуса позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірну земельну частку (пай) у зв'язку з тим, що позивачем не було подано заяву про прийняття спадщини після смерті спадкодавця.

Вважає, що вона є такою, що прийняла спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном, заяву про відмову від спадщини позивач не надавала, інших спадкоємців немає, що є підставою для оформлення спадщини за законом.

Проте, оформити право власності на спадкове майно в нотаріальній конторі не виявилось можливим, а майно виявилось переоформленим на відповідача.

У зв'язку з цим, позивач просила перерозподілити спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, зокрема стягнути з відповідача грошову компенсацію в розмірі 561 81 грн. 67 коп. вартості спадкового майна - земельної частки (паю), належної ОСОБА_7 згідно сертифікату серія НОМЕР_1 від 5 вересня 1996 року на право на земельну частку (пай) площею 2,12 умовних кадастрових гектара в межах Дзензелівської сільської ради.

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 20 березня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду, Дзензелівська сільська рада оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, невідповідність рішення суду фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального права, просила суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідач у скарзі зазначає, що позивачка згідно Цивільного Кодексу Української РСР, 1963 року, не мала право на спадкування спірного майна ні за законом, ні за заповітом, спадщину не прийняла, а тому право на перерозподіл спадщини не має. Суд при ухваленні рішення про грошову компенсацію не правильно застосував норми ч.2 ст. 1280 ЦК України, оскільки сільська рада не продала відумерле спадкове майно, а прийняла рішення про його виділення іншим особам.

Заслухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення не відповідає.

Задовольняючи позов, суд визнав, що ОСОБА_6 є такою, що прийняла спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном ОСОБА_7 Оскільки майно виявилось переоформленим на відповідача, то суд дійшов висновку про необхідність перерозподілу спадщини грошовою компенсацією вартості спадкового майна.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду.

Відповідно до ст.. 524 ЦК УРСР (1963 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно ст.. 525 ЦК УРСР (1963 року) часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Відповідно до вимог ст. 548 ЦК УРСР (1963 року) для набуття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Згідно зі ст. 549 ЦК УРСР (1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про народження матір'ю позивача ОСОБА_8, 1946 року народження, є ОСОБА_9. (а.с. 13)

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2, ОСОБА_10 та ОСОБА_8, зареєстрували шлюб 1 жовтня 1964 року. Прізвища після реєстрації шлюбу: чоловіка -ОСОБА_6, дружини - ОСОБА_6. (а.с. 14)

Згідно свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3, виданого Дзензелівською сільською радою Маньківського району Черкаської області, мати позивачки - ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року. (а.с. 15)

Згідно свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_4, виданого виконавим комітетом Дзензелівської сільської ради Маньківського району Черкаської області, ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. (а.с. 12)

Судом встановлено, що ОСОБА_6 є племінницею померлої ОСОБА_7.

Згідно заповіту від 30 січня 1986 року ОСОБА_7 заповіла ОСОБА_6 належний заповідачу на праві власності будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в с. Дзензелівка Маньківського району Черкаської області (а.с. 17).

Згідно рішення сесії Дзензелівської сільської ради Маньківського району Черкаської області №19/ХХІІІ від 15 грудня 1998 року позивачу виділено земельну ділянку, що розташована біля будинку по вул. Франка в розмірі 0,28 га, що перейшла до ОСОБА_6 по спадщині від покійної (а.с. 25).

Відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, який зареєстровано 5 вересня 1996 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №9 ОСОБА_7 належить право на земельну ділянку (пай) розміром 2,12 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі на підставі рішення Маньківської районної державної адміністрації від 31 липня 1996 року №247 (а.с. 26).

Звернувшись із даним позовом, ОСОБА_6 вважає, що має право на спірну земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_7

Оскільки ОСОБА_7 померла в 1996 році, що відповідно до ст. 525 ЦК УРСР (1963 року), є часом відкриття спадщини, тому до даних правовідносин застосовуються положення ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до ст. 529 Цивільного кодексу УРСР до спадкоємців першої черги відносяться діти, у т.ч. народжені після смерті спадкоємця, дружина (чоловік), батьки померлого. Також онуки та правнуки спадкодавця, якщо ж на час відкриття спадщини не було в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем.

До другої черги спадкоємців законодавець відніс братів, сестер, діда та бабу померлого (ст. 530 Цивільного кодексу УРСР).

Спадкування майна за законом після смерті спадкодавця іншими особами, в тому числі племінниками Цивільним кодексом УРСР не передбачено.

Таким чином, ОСОБА_6, до кола спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_7 не входить.

Вказані вимоги цивільного законодавства суд при ухваленні рішення не врахував, натомість прийшов до безпідставного висновку про необхідність застосування положень Цивільного кодексу України 2003 року.

Згідно з п. 5 прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року правила книги шостої даної Кодексу застосовуються також до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Тобто, правила книги шостої Цивільного кодексу України можуть бути застосовані лише до спадщини, яка відкрилася і не була прийнята ніким із спадкоємців право на спадкування яких виникло відповідно до норм ст. ст. 529-531 Цивільного кодексу УРСР.

У встановлений законом строк спадкоємці за законом чи заповітом із заявами про прийняття спадщини на право на вказану земельну частку (пай) не звертались.

Встановлено також, що ОСОБА_6 після відкриття спадщини протягом шести місяців не зверталась в Маньківську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття даної спадщини, а саме на право на земельну частку (пай). Зазначене стверджується постановою державного нотаріуса Маньківської державної нотаріальної контори від 8 липня 2016 року, якою відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_6 на земельну частку (пай), яка належала ОСОБА_7

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» судам слід звернути увагу, що на час відкриття спадщини в період чинності Цивільного кодексу УРСР його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини). Пунктом 5 ч. 1 ст. 555 Цивільного кодексу УРСР було встановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо жоден із спадкоємців не прийняв спадщину. Цивільний кодекс УРСР не обмежував строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом, у тому числі й для держави. Тому, якщо упродовж встановленого шестимісячного строку ніхто зі спадкоємців за законом або за заповітом не прийняв спадщину, вважається, що спадщина переходить до держави.

Листом від 30 березня 2016 року №К-1/03-04 Дзензелівською сільською радою Маньківського району Черкаської області позивача було повідомлено, що рішенням Маньківського районного суду від 3 березня 2015 року спадщина, яка відкрилася після смерті ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на земельну частку (пай) площею 2,0203 га визнана відумерлою та передана у власність територіальної громади села Дзензелівка Маньківського району Черкаської області. Також листом було повідомлено, що на протязі близько дев'ятнадцяти років спадкоємці за законом чи за заповітом для оформлення спадщини на земельну частку (пай) до сільської ради не звертались.

Рішенням Дзензелівської сільської ради від 21 липня 2015 року спірна земельна ділянка прийнята в комунальну власність територіальної громади села Дзензелівка (а.с. 64).

Рішенням Дзензелівської сільської ради від 6 грудня 2016 року спірну земельну ділянку зарезервовано учасникам антитерористичної операції для надання у приватну власність для ведення особистого селянського господарства (а.с. 63).

Рішенням Дзензелівської сільської ради від 23 грудня 2016 року спірну земельну ділянку надано ОСОБА_13 жителю с. Дзензелівка, учаснику антитерористичної операції у власність (а.с. 62).

З огляду на положення статті 550 ЦК УРСР 1963 року якщо спадкове майно було прийняте іншими спадкоємцями або перейшло до держави, спадкоємцеві, що пропустив визначений статтею 549 ЦК УРСР 1963 року строк для прийняття спадщини, передається лише те з належного йому майна, яке збереглося в натурі, а також кошти, виручені від реалізації решти належного йому майна.

Такі ж правила перерозподілу спадщини встановлені й статтею 1280 ЦК України.

З огляду на зазначені вимоги закону, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, колегія суддів вбачає, що оскільки ОСОБА_6 не є такою, що прийняла спадщину на спірну земельну частку (пай), а тому не має права на її перерозподіл.

За таких обставин ухвалене у справі рішення першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального права, із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, понесені Дзензелівською сільською радою судові витрати при подачі апеляційної скарги за сплату судового збору підлягають стягненню з ОСОБА_6 в розмірі 704 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309, 315, 316 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Дзензелівської сільської ради Маньківського району Черкаської області задовольнити.

Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 20 березня 2017 року у даній справі скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_6 до Дзензелівської сільської ради Маньківського району Черкаської області про перерозподіл спадщини - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Дзензелівської сільської ради Маньківського району Черкаської області судові витрати в розмірі 704 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :