Рішення № 67291616, 15.06.2017, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 15.06.2017 Справа № 554/18288/14-ц

Провадження № 2/554/438/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2017 року

Октябрський районний суд м.Полтави

у складі : головуючого судді Кулешової Л.В.

при секретарі судового засідання Ткаченко А.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Полтаваавтоінвест», ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В :

08 грудня 2014 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 28 серпня 2014 року близько 10 години на регульованому перехресті вулиці Леніна з вилицею Комсомольською в м.Полтаві водій ОСОБА_2, керуючи автобусом MAN NL 202 державний номерний знак НОМЕР_1, не витримав безпечної дистанції та скоїв зіткнення з його автомобілем НОМЕР_2, який зупинився попереду. Постановою Полтавського районного суду від 15 жовтня 2014 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та на нього накладено стягнення. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача отримав механічні ушкодження заднього бамперу, кришки багажника, задньої правої фари, заднього правого крила, а також інші скриті дефекти. Згідно з висновком експертного автотранспортного дослідження № 06-09 від 16 вересня 2014 року вартість відновлювального ремонту становить 22947,23 грн., величина втрати його товарної вартості - 2554,85 грн., загальний розмір заподіяної матеріальної шкоди становить 25502,07 грн. Витрати за проведення експертизи становлять 500 грн. Автобус MAN NL 202 державний номерний знак НОМЕР_1 належить ОСОБА_3, який передав автобус у користування приватному підприємству "Полтаваавтоінвест" на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 05 грудня 2013 року. ОСОБА_2 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди працював водієм у відповідача - приватного підприємства "Полтаавтоінвест". Станом на 28 серпня 2014 року автобус MAN NL 202 державний номерний знак НОМЕР_1 не був застрахований. Позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозицією добровільно відшкодувати завдану шкоду, але відповідач до цього часу шкоду не відшкодував. Крім матеріальної шкоди йому завдана і моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях із-за пошкодження автомобіля, внаслідок чого у нього погіршився сон, став нервовим, почував себе пригніченим. Він був позбавлений можливості користуватися значний час своїм автомобілем, втратив можливість виїжджати з сімє*ю на відпочинок, зірвалися заплановані справи, які потребували пересування автомобілем та, як наслідок, був порушений звичний спосіб життя. Позивач просить стягнути з відповідача на його користь у відшкодування матеріальної шкоди, завданої ушкодженням автомобіля, 25502,07 грн., витрати по оплаті експертного дослідження у сумі 500 грн., моральну шкоду у сумі 5000 грн., витрати за надання правової допомоги та судовий збір.

Позивач в судове засідання не з'явився, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, та просила позов задовольнити.

Представник відповідачаприватного підприємства «Полтаваавтоінвест» повторно в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяви по розгляд справи за його відсутності або відкладення розгляду справи до суду не надходили. Зі згоди представника позивача суд ухвалив проводити заочний розгляд справи за відсутності відповідача, що відповідає вимогам ст.224 ЦПК України.

Представник відповідача ОСОБА_2 з позовом не погодився. Надав суду пояснення, що розмір заподіяних збитків є значно завищеним, позивачем не надані докази щодо фактичних витрат на ремонт пошкодженого автомобіля, а тому відсутні підстави для задоволення позову. Крім того, відповідач фактично був допущений до роботи, а тому шкоду повинне відшкодовувати ПП «Полтаваавтоінвест».

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі /право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо/ володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Власником автобуса MAN NL 202 державний номерний знак НОМЕР_1 належить ОСОБА_3, що підтверджується довідкою Регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області від 21 січня 2016 року.

Як вбачається з довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_4 05 грудня 2013 року ОСОБА_3 уповноважив приватне підприємство "Полтаваавтоінвест" на здійснення необхідних за чинним законодавством прав, пов'язаних із забезпеченням належної експлуатації транспортного засобу автобуса пасажирського марки MAN NL 202 державний номерний знак НОМЕР_1, в тому числі проведення технічного огляду транспортного засобу, його техобслуговування та ремонту, одержання тимчасового реєстраційного талону, керування (користування) транспортним засобом в процесі виконання довіреності, зняття з обліку автомобілів, автобусів та ін. ( а.с.75).

Станом на 28 серпня 2014 року цивільно-правова відповідальність власника автобуса пасажирського марки MAN NL 202 державний номерний знак НОМЕР_1 не була застрахована ( а.с.12).

Власником пошкодженого автомобіля НОМЕР_2 є позивач ОСОБА_1, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ( а.с.23).

Згідно з постановою Полтавського районного суду від 15 жовтня 2014 року третю особу ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у сумі 360 грн. ( а.с.8).

Як вбачається із зазначеної постанови, 28 серпня 2014 року близько 10 години ОСОБА_2, керуючи автобусом MAN NL 202 державний номерний знак НОМЕР_1 по вул.Леніна, на регульованому перехресті з вул.Комсомольська не витримав безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п.13.1 ПДР, що також підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 28 серпня 2014 року, складеного на правопорушника ОСОБА_2 - водія ПП " Полтаваавтоінвест" ( а.с.20). Як зазначено в постанові суду ОСОБА_2 скоєне визнав.

Згідно висновку № 06-09 від 16 вересня 2014 року експертного автотоварознавчого дослідження вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_2 станом на 16 вересня 2014 року складає 22947,23 грн., величина втрати товарної вартості - 2554,85 грн., вартість матеріальних збитків - 25502,07 грн. ( а.с.25-30).

Статтею 1172 ЦК України передбачено відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником.

У заяві про скасування заочного рішення відповідач приватного підприємства «Полтаваавтоінвест» посилався на те, що ОСОБА_2 не перебував з підприємством у трудових відносинах.

Відповідно до розяснень, наданих у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобовязана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у звязку з виконанням своїх трудових (службових) обовязків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно достатті 1191 ЦК. На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоровю у зв*язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (ч.3, 4ст.1187 ЦК).

При зясуванні характеру правовідносин, які склалися між приватним підприємством «Полтаваавтоінвест» та ОСОБА_2, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Трудова діяльність, яка здійснюється в рамках трудового договору, характеризується певними правовими ознаками, зокрема, така праця відбувається в рамках певного підприємства (юридичної особи) або окремого громадянина (фізичної особи); не на основі власних засобів виробництва, а на кошти (капітал) власника; виконання роботи певного виду; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в колективі працівників; виконання протягом встановленого робочого часу певної міри (норми) праці; отримання грошової винагороди за роботу, що виконується. Уклавши трудовий договір з роботодавцем, фізична особа набуває правового статусу працівника. Суд також враховує, що трудовий договір, не оформлений письмово, вважається укладеним, якщо працівник приступив до роботи з відома чи за дорученням роботодавця.

Так, згідно зі ст.24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

При цьому слід зауважити, що невиконання роботодавцем обов'язку звідповідної реєстраціїтрудового договору та внесення відповідного запису у трудову книжку працівника не спростовує наявностіміж сторонами трудових відносин, оскільки трудовий договір вважається укладеним з часу фактичного допуску працівника до роботи, а обов'язок у тижневий строк з цього часузареєструвати укладений у письмовій формі договір у державній службі зайнятості покладено на роботодавця (частина 4 статті24, частина 1 статті24-1 Кодексу законів про працю України).

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 керував автобусом на підставі подорожніх листів, оскільки будь-які цивільно-правові угоди, в тому числі довіреність про право керування автомобілем, між ним та ПП «Полтаваавтоінвест» не укладались.

Як вбачаєтьсяматеріалів справи, 28 серпня 2014 року, тобто в день, коли відбулася ДТП за участю сторін, ОСОБА_2 керував автобусом на підставі подорожнього листа від 28 серпня 2014 року по маршруту Левада-Центр-Левада. Даний подорожній лист є типовою формою, у ньому мається відмітка лікаря про допуск до керування автобусом та відмітка лінійного контролю.

Крім того, слід зазначити, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено місце роботи водія ОСОБА_2 ПП «Полтаваавтоінвест».

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала, що вона працювала в ПП «Полтаваавтоінвест» кондуктором з серпня 2012 року та в день ДТП працювала кондуктором в автобусі під керуванням ОСОБА_2 Вона працювала без оформлення в штат. На маршрут вони виїздила на підставі подорожніх листів. Ввечері вони приїздили зі зміни, заправляли пальним автобус, автобус провіряв механік. Вранці приходили, підписані подорожні листи вже лежали в автобусі. Працювали з 6 години ранку до 21години 30 хвилин влітку. Їздили по маршруту «Левада-Центр-Левада». Вона отримувала білети на підставі квитково-облікового листа.

Таким чином, сукупність встановлених фактів свідчить про характер роботи ОСОБА_2 як працівника приватного підприємства «Порлтаваавтоінвест», з відома та згоди останнього, більш того, з отриманням завдань, отже ОСОБА_2 дійсно перебував з приватним підприємством «Полтаваавтоінвест» у трудових відносинах. Відсутність відповідного запису в трудовій книжці відповідача не може само по собі свідчити про відсутність трудових відносин, оскільки відповідач ОСОБА_2 був фактично допущений до виконання роботи, виконував її особисто на автобусі, яким користувалося приватне підприємство «Полтаваавтоінвест» та підставі довіреності, від якого отримував завдання, зазначені у подорожніх листах, у певний встановлений час.

Слід зауважити, що приватним підприємством «Полтаваавтоінвест» не надано суду жодного доказу, що автобусом, за участю якого трапилася ДПТ, ОСОБА_2 заволодів неправомірно.

Враховуючи, що дорожня-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль позивача зазнав пошкодження, ОСОБА_2 на час ДТП перебував у трудових правовідносинах з відповідачем, а тому суд вважає стягнути з приватного підприємства «Полтаваавтоінвест» на користь позивача матеріальну шкоду, завдану пошкодженням автомобіля позивача, у сумі 25502,07 грн. та 500 грн. за проведення експертного автотоварознавчого дослідження ( а.с.24).

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 заперечував проти позову за посилався на те, що позивачем завищена сума відшкодування матеріальної шкоди.

Проте, в порушення вимог ст.ст.10,60 ЦПК України доказів, які б свідчили про заподіяння матеріальної шкоди у меншому розміру, представником та відповідачем ОСОБА_2 не були надані.

Позивач також просить стягнути моральну шкоду у сумі 5000 грн.

Відповідно до ч.ч.1-3ст. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Згідно зіст. 1167 ч.1 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті

Враховуючи ступінь душевних страждань, яких позивач зазнав внаслідок пошкодження автомобіля та керуючись принципами розумності та справедливості, суд приходить до висновку про необхідність відшкодування відповідачем моральної шкоди у розмірі 1000 грн., визнаючи вказаний розмір достатнім для відшкодування душевних страждань позивача.

Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати за надання правової допомоги та повернення судового збору.

Згідно з квитанцією від 04 грудня 2014 року позивачем сплачено за консультацію та складення позовної заяви 500 грн. ( а.с.18).

10 лютого 2015 року позивач уклав з адвокатом ОСОБА_6 договір на представництво інтересів у цивільній справі ( а.с.57,58).

Згідно з квитанцією від 10 лютого 2015 року позивач сплатив 2000 грн. за ведення цивільної справи в суді ( а.с.89).

Відповідно дост. 12 ЦПК Україниособа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом. А згідно зіст. 79 цього Кодексувитрати на правову допомогу відносяться до судових витрат пов'язаних з розглядом судової справи та підлягають розподілу за правиламист. 88 цього Кодексу.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пп. 47 та 48 своєї постанови «Про застосування законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року за №10 встановив, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті79, статтях84,88,89 ЦПК.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановленийЗаконом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах». Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд погоджується з розрахунком витрат за надання правової допомоги та, враховуючи фактично понесені позивачем витрати на надання правової допомоги, суд вважає стягнути з відповідача ПП «Полтаваавтоінвест» на користь позивача 2500 грн. за надання правової допомоги ( 500 грн. за складення позовної заяви та консультації, підготовку матеріалів; 2000 грн. за участь у судових засіданнях).

Згідно зі ст..88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в частині задоволених вимог у сумі 308,74 грн. ( 48,72 грн. за відшкодування моральної шкоди та 260,02 грн. за відшкодування матеріальної шкоди).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10,11, 60, 88, 209,212-215, 218 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до приватного підприємства «Полтаваавтоінвест», ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Полтаваавтоінвест» на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 25502,07 грн., моральної шкоди 1000 грн., за проведення експертного дослідження 500 грн., а всього 27002,07 грн., в задоволенні решти вимог відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з приватного підприємства «Полтаваавтоінвест» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 308,74 грн., витрати на правову допомогу у сумі 2500 грн., а всього 2808,74 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Октябрський районний суд м.Полтави шляхом подачі апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : Л.В.Кулешова