Постанова № 67291040, 22.06.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/667/17 Головуючий у І інстанції Грибанова Ю. Л.Провадження № 33/780/574/17 Доповідач у 2 інстанції ДригаКатегорія 147 22.06.2017

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 червня 2017 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області в складі судді Дриги А.М., за участю правопорушника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 7 квітня 2017 року, якою

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, -

визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200,00 грн. та позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з постанови суду, ОСОБА_1 23.01.2017 року близько 10-55 годин, на 79 км автодороги Київ - Одеса в порушення п. 2.9-а Правил дорожнього руху України, керував вантажним автомобілем НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння , огляд на стан сп'яніння проводився в установленому законом порядку за допомогою спеціального технічного засобу для виявлення вмісту алкоголю 0,78 % згідно приладу «Драгер Алкотест» 6810, проходити медогляд на стан сп'яніння в медичному закладі на стан сп'яніння відмовився в присутності двох свідків.

На дану постанову надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1, в якій він просить поновити строки на оскарження постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 7 квітня 2017 року, постанову суду скасувати, а провадження по справі закрити за строками притягнення до адміністративної відповідальності.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що постанова винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи. Зазначає, що судом в порушення вимог ст. 268 КУпАП справу розглянуто без його участі, чим позбавлено його можливості заявляти клопотання та знайомитися з матеріалами справи. Зазначає, що є інвалідом другої групи та годувальником сім'ї.

Заслухавши пояснення правопорушника, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно вимог ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП України при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, підлягають для з'ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчинені, рішення приймається на підставі доказів долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зазначені вимоги закону при прийнятті рішення щодо ОСОБА_1 судом дотримані в повному обсязі.

Висновок суду про визнання винним ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і є обґрунтованим.

Так, винність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії БР № 188519 від 23.01.2017 року, який за змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП;

- поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які показали, що були присутні в якості свідків при проходженні ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу алкотестер «Драгер» , результат тесту 0, 74, 0,78 ‰. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я відмовився.

- роздруківками тесту «Драгер» № 6810, показники якого 0, 78 та 0, 74‰., які містять підпис правопорушника ОСОБА_1

Згідно чинного законодавства огляд водія (іншої особи) з використанням технічних засобів, експрес-тестів або інших методів проводиться працівником поліції в присутності двох понятих (не можуть бути залучені як свідки працівники поліції або особи, щодо неупередженості яких є сумніви). При цьому працівник поліції має одержати згоду особи на її огляд для встановлення стану сп'яніння з використанням технічних засобів, експрес-тестів або інших методів.

Якщо водій не погоджується на проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу для встановлення стану алкогольного сп'яніння або не погоджується з результатами огляду працівником поліції з використанням технічних засобів, експрес-тестів або інших методів, або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою тесту «Драгер» добровільно в присутності двох свідків, результат тестів показав 0, 78 та 0, 74‰.

Виходячи з наведеного, працівник поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 належно виконав покладені на нього обов'язки щодо повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції розглянуто справу без його участі, є слушними. Проте, порушене право ОСОБА_1 було відновлено під час апеляційного розгляду.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП визнав, про що засвідчив в протоколі про адміністративне правопорушення, та під час апеляційного розгляду.

Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що він є інвалідом другої групи та годувальником сім'ї не впливають на призначене стягнення, оскільки санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Достатніх доводів і належних доказів, які б спростували правильність висновків суду першої інстанції щодо визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційна скарга не містить.

Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Таким чином, суд прийшов до вірного висновку, що своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 а ПДР України, та врахувавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, ступінь небезпеки для суспільства даного виду правопорушення, та призначив правопорушнику стягнення в межах санкції визначеної ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи наведене, підстав для скасування вказаної постанови апеляційний суд не вбачає, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без зміни.

Керуючись ст.294 КУпАП апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 7 квітня 2017 року щодо ОСОБА_1 - залишити без зміни.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя А.М. Дрига