Ухвала суду № 67290958, 21.06.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 377/8/17-ц Головуючий у І інстанції Орел А. С.Провадження № 22-ц/780/2382/17 Доповідач у 2 інстанції Голуб С. А.Категорія 1 21.06.2017

УХВАЛА

Іменем України

21 червня 2017 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: Голуб С.А.,

суддів: Білоконь О.В., Приходько К.П.

за участі секретаря Дрозда Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 06 березня 2017 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання чоловіка і жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання за права власності на ? частку автомобіля,

встановила:

У січні 2017 року позивач пред'явила в суді названий позов посилаючись на те, що з 2004 року по жовтень 2016 року проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина. Нотаріальною конторою відкрита спадкова справа після смерті ОСОБА_5. Спадкоємцями першої черги є діти померлого: відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_2 До складу спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_5, входить автомобіль HYUNDAI ELANTRA, реєстраційний номер НОМЕР_1, який був придбаний у 2010 році за рахунок спільних доходів позивача та спадкодавця. Звітом про незалежну оцінку майна визначено, що вартість автомобіля складає 121257 грн., а вартість 1/2 частини автомобіля становить 60628,50 грн..

ОСОБА_4 просила суд встановити факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_5 у період з 1 вересня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року без реєстрації шлюбу і визнати об'єктом їх права спільної сумісної власності автомобіль марки HYUNDAI ELANTRA, рік випуску 2005, колір червоний, шасі № НОМЕР_2, тип загальний легковий седан В, об'єм двигуна 1975 см.куб., реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований на ім'я ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3; визнати за позивачем право власності на 1/2 частку вказаного автомобіля.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 06 березня 2017 року позов задоволено .

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_6 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій посилаються на те, що рішення незаконне та винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Просять скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовують тим, що суд дійшов невірного висновку про те, що сторони у період з 01.09.2004 по 22.10.2016 р. проживали як подружжя. При цьому даний висновок суду ґрунтується лише на неправильно витлумаченому факті існування між сторонами відносин як чоловіка та жінки, а не встановлених фактів спільного проживання. Показання свідків, фото та відеодокази підтверджують лише спільне перебування сторін в певний час в певному місті разом, але не свідчать про наявність таких фактів як проживання саме однією сім'єю, наявності у сторін спільного побуту і взаємних прав та обов'язків, які притаманні подружжю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Києві помер ОСОБА_5, після смерті якого Славутицькою міською державною нотаріальною конторою Київської області 15 листопада 2016 року було заведено спадкову справу № 105/2016 за заявами сина померлого ОСОБА_3 і дочки померлого ОСОБА_2 про прийняття спадщини за законом (а.с.13, 87-92).

До складу спадкового майна ОСОБА_5 належить, зокрема, автомобіль марки «HYUNDAI ELANTRA», рік випуску 2005, колір червоний, шасі № НОМЕР_2, тип седан В, об'єм двигуна 1975 см.куб., реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований на ім'я ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3, датою першої реєстрації якого є 20.04.2010 р. (а.с. 9, 10, 11, 87-92).

Ринкова вартість цього автомобіля станом оцінки на 9 січня 2017 року за порівняльним методом становить 121257 грн. згідно Звіту суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7 (а.с.39-63).

Позивач ОСОБА_4 і спадкодавець ОСОБА_5 познайомились у лютому 2004 року, а з початку вересня 2004 року і по день його смерті проживали однією сім'єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу між собою, не перебуваючи при цьому в будь-якому іншому шлюбі, оскільки шлюб ОСОБА_5 було розірвано, а ОСОБА_4 була вдовою.

У власності позивача та її дочки перебуває квартира за адресою: АДРЕСА_1, у якій позивач та ОСОБА_5 спільно проживали у 2004 році.

Після цього до 2010 року позивач та ОСОБА_5 спільно проживали у квартирі за адресою: АДРЕСА_2, яка була власністю спадкодавця, а з 2010 року і по день його смерті - знову у квартирі позивачки за вказаною адресою, де ними було зроблено ремонти під час спільного їх проживання.

Взаємовідносини, які склалися між ними, були тривалими, сталими і притаманними подружжю.

Їх об'єднувало особисте спілкування, спільне місце проживання, спільне ведення домашнього господарства, спільний відпочинок, піклування про стан здоров'я, взаємопідтримка, спілкування з родичами з обох сторін, спільні доходи і витрати.

До таких висновків суд першої інстанції прийшов проаналізувавши пояснення позивачки в судовому засіданні, з яких вбачається її детальна обізнаність з обставинами особистого життя спадкодавця до їх знайомства, з його характером, поведінкою, уподобаннями, недоліками, станом здоров'я, його захворюваннями, родинними зв'язками, з пам'ятними датами у житті не тільки його самого, а всіх його найближчих родичів, наявність у неї особистих документів спадкодавця після його смерті, правовстановлюючих документів на майно спадкодавця, укладення нею від свого імені договору на продаж та встановлення металопластикових конструкцій у квартирі, належній спадкодавцеві, договору на надання послуг з доступу до мережі Інтернет у його квартирі, перерахування 5000 грн. на лікування спадкодавця 22.10.2016 р., які не були використані у зв'язку з тим, що по дорозі в лікарню він помер в м. Києві, активне спілкування між нею та родичами спадкодавця у день його смерті та у наступні дні, особиста участь позивачки в організації та оплаті похорону спадкодавця та інші обставини, які встановлені в судовому засіданні.

Також суд виходив з того,що обставини проживання позивача разом із ОСОБА_5 однією сім»єю без реєстрації шлюбу підтверджені показаннями свідків, які суд детально навів у своєму рішенні, письмовими доказами на а.с. 9, 10, 11, 12, 13, 17, 19, 20, 21, 155-161, 162, 163-184, речовими доказами: CD-R диском з фотографіями та відеозаписами сімейного характеру за період з 2004 по 2016 рік (а.с. 113), дослідженими у судовому засіданні, з яких вбачаються їх приязні особисті відносини між собою та з родичами і їх постійні зв'язки протягом тривалого часу.

Таким чином, задовольняючи позов в частині встановлення факту, суд першої інстанції виходив з того, що він був доведений належними і допустимими доказами , які були досліджені в судовому засіданні. Після цього суд першої інстанції до виниклих правовідносин правильно застосував норми матеріального права щодо визнання майна, яке було набуте в період спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу спільним сумісним майном, при цьому також детально проаналізувавши обставини щодо наявності заробітку як у ОСОБА_5 так і у ОСОБА_4, і визнав за позивачем право власності на ? цього майна, а саме автомобіля.

Судова колегія погоджується із такими висновками суду виходячи із такого.

Відповідно до змісту ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім»єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об»єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Позивач, доводячи обставини справи якими він обгрунтовував свої позовні вимоги, просила суд допитати свідків. Свідки суду пояснили, що їм відомо про факт спільного проживання сторін однією сім'єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу на час набуття ними автомобіля.

Той факт, що сторони проживали разом протягом 12 років не можна витлумачити по іншому ніж проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Відповідачі також визнавали той факт, що позивач та ОСОБА_5 проживали разом. Однак їх заперечення проти позову зводились до того, що ОСОБА_5 не мав бажання офіційно реєструвати шлюб із позивачем, неодноразово хотів налагодити сімейні відносини із своєю бувшою дружиною ОСОБА_8, яка є матір»ю відповідачів,. Також в деякі періоди позивач та ОСОБА_5 проживали окремо.

Однак вказані заперечення не спростовують висновків суду першої інстанції. Між чоловіком та дружиною, які проживають однією сім»єю без реєстрації шлюбу також як і у відносинах подружжя можуть виникати непорозуміння, які тягнуть за собою тимчасове окреме проживання. А тому ці обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову. Також не можуть бути такою підставою і ті обставини, що ОСОБА_5 не бажав реєструвати офіційний шлюб з позивачем, оскільки причини відсутності офіційної реєстрації шлюбу між чоловіком та жінкою не можуть бути взяті до уваги при вирішенні питання наявності фактичних шлюбних відносин.

Враховуючи обставини справи, пояснення сторін, покази допитаних по справі свідків та зібраних по справі доказів у їх сукупності колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 однією сім»єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, знайшов своє підтвердження.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що досліджені судом СД диски з фотографіями та відеозаписами є неналежними та недопустимими доказами не ґрунтуються на вимогах закону. Як пояснив в судовому засіданні представник позивача ним був поданий диск із фотографіями, який судом належним чином був приєднаний до матеріалів справи у якості доказу. Однак виявилось, що з цього диску не зчитувалась інформація комп»ютером в суді, тому в цьому ж засіданні представник позивача замінив диск на інший, який був записаний в іншому форматі. Щодо диску із відеозаписом, який також є доказом у справі, представник позивача надав його суду на спростування доводів відповідача про проживання ОСОБА_5 останні півтора роки в іншому населеному пункті. Цим відеозаписом позивач доводила, що за десять днів до смерті ОСОБА_5 вони разом проводили відпустку.

З врахуванням наведеного, судова колегія не може погодитись із доводами відповідачів про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при приєднанні доказів до справи дослідженні їх і посилання на них в рішенні суду.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що суд не прийняв до уваги показання свідків з боку відповідачів і побудував своє рішення лише на показаннях свідків, які допитувались за заявою позивача також є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд першої інстанції у своєму рішенні детально зазначив всі досліджені докази. оцінив їх за своїм внутрішнім переконанням в сукупності та взаємозв»язку і на підставі цих доказів правильно встановив обставини справи.

З врахуванням наведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростували, а тому рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування колегією не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись: ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Славутицького міського суду Київської області від 06 березня 2017 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді