Рішення № 67287395, 12.04.2017, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/4566/15-ц

Провадження № 2/0203/216/2017

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

при секретарі Давіденко Ю.А.,

за участю позивача, представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання недійсним договору комісії та розписки,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року ОСОБА_4 предявив через суд цей позов на предмет усунення сумнівів в дійсності взяття у квітні 2009 року його дружиною ОСОБА_4 на комісію купівлі за рахунок зятя ОСОБА_5 автомобіля марки Lexus GX470, 2008 року випуску, з кузовом № JTJBT20X580170355, за ціною в 600 000 гривень з грошовим еквівалентом в доларах США на суму 75 000 з підстав безгрошовості розписки відповідача ОСОБА_4 про одержання під звіт грошей готівкою та укладення відповідачами «про людське око» фіктивного договору комісії лише для створення видимості джерела походження коштів для оплати вартості транспортного засобу з метою ухилення від його поділу як об'єкта права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_4. В обґрунтування підстав позову ОСОБА_4 посилався на придбання транспортного засобу за час шлюбу за спільні кошти подружжя, і продаж автомобіля в 2012 році без письмової згоди позивача, для виправдання чого відповідачами були оформлені спірні договір і розписка не раніше 2011 року після розірвання шлюбу. Позивач з наведених у позовній заяві доводів та з урахуванням їх наступних доповнень просив визнати недійсними договір комісії і розписку, визначаючи свою заінтересованість в їх оспорюванні відповідно до ч. 2 ст. 65 СК України розпорядженням спільною сумісною власністю подружжя без своєї згоди.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі, наполягаючи на задоволенні позовних вимог. ОСОБА_4, пояснюючи про момент обізнаності у березні 2014 року з існуванням спірних договору комісії і розписки, визнав факт придбання в інтересах дочки і зятя ОСОБА_5 цього автомобіля, яким він особисто ніколи не користувався. Позивач, посилаючись на неплатоспроможність відповідача ОСОБА_5, стверджував про сплату грошового еквіваленту 56 000 доларів США в гривні для оплати вартості автомобіля за рахунок своїх заощаджень, накопичених до виходу на пенсію, тоді як решту сплатила відповідач ОСОБА_2 за рахунок доходів від їх спільної підприємницької діяльності з 2005 року. Наполягав на продовженні спільного ведення домашнього господарства з відповідачем ОСОБА_2 не пізніше жовтня 2010 року, чим пояснював відсутність витребуваних у відповідачів оригіналів договору комісії й розписки, які складені не раніше ніж припинення спільного з нею проживання навесні 2011 року та приховуються від проведення технічної експертизи документів.

Відповідачі ОСОБА_8 і ОСОБА_5 та їх представники проти позову заперечували пропуском строку позовної давності, а також відсутністю законних джерел доходів у подружжя ОСОБА_8 для придбання такого автомобіля, купленого після фактичного припинення їх сімейних відносин. В судовому засіданні відповідачі виклали доводи своїх заперечень і пояснили про отримання відповідачем ОСОБА_5 виторгу від продажу цінного майна, за рахунок якого з залученням запозичень був придбаний спірний автомобіль, але в питанні оформлення права власності з огляду на підприємницькі ризики той поклався на відповідача ОСОБА_8, яка йому доводиться тещею.

Треті особи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили, про відкладення розгляду не клопотали, що згідно ст. 36 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши зібрані письмові докази, в межах заявлених вимог дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступних міркувань та мотивів.

За договором комісії згідно з ст.ст. 1011, 1012 ЦК України комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за плату, зокрема, продати або купити майно від свого імені, але за рахунок комітента, для чого має бути досягнута згода з усіх умов про це майно та його ціну, визначених істотними за законом.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання його стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу саме в момент вчинення правочину.

Судовою палатою у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в ухвалі від 30 березня 2011 року з законною силою встановлено і доказуванню у цій справі згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України не підлягає, що з березня 1982 року ОСОБА_8 і ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, що припинений внаслідок його розірвання за рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2010 року у зв'язку з фактичним припиненням між ними шлюбно-сімейних відносин з січня 2009 року. З приводу поділу спільного сумісного майна ОСОБА_2 нині триває судовий розгляд спору колишнього подружжя.

Судом встановлено, що 26 квітня 2009 року в м. Дніпропетровську ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_5 договір комісії на купівлю автомобіля марки Lexus GX470, 2008 року випуску, з кузовом № JTJBT20X580170355, за ціною не більше 600 000 гривень у грошовому еквіваленті до 75 000 доларів США. За умовами цього договору, що обов'язкові для його сторін згідно з ст. 629 ЦК України, комісіонер ОСОБА_2 зобов'язалась за дорученням комітента ОСОБА_5 за плату в 5 000 гривень купити обраний останнім автомобіль протягом однієї доби від свого імені, але за рахунок комітента, після чого здійснити реєстрацію автомобіля в Державтоінспекції. В той же день комітент ОСОБА_5 на виконання ч. 1 ст. 1016 ЦК України забезпечив комісіонера ОСОБА_2 необхідними грошовими коштами для виконання обов'язку оплатити товар перед третьою особою-продавцем, про що відповідач ОСОБА_2 видала йому розписку про отриманий грошовий еквівалент 70000 доларів США (а.с. 11-13, 14-15, 16).

Також встановлено судом, що 27 квітня 2009 року придбаний автомобіль марки Lexus GX470, 2008 року випуску, з кузовом № JTJBT20X580170355, був зареєстрований на ім?я ОСОБА_2 з видачею державних номерних знаків АЕ0021АХ, про що було оформлене свідоцтво серії АЕС № 311380 (а.с. 83), і що відповідало правам комісіонера за ч. 2 ст. 1016 ЦК України.

Згідно з ст. 1018 ЦК України майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента. Враховуючи передачу автомобіля у володіння комітента, 20 травня 2010 року відповідач ОСОБА_2 видала довіреність співвідповідачу ОСОБА_5 на його експлуатацію з правом відчуження на свій розсуд, після чого на його вимогу автомобіль 03 грудня 2010 року на підставі довідки-рахунку ТОВ «Авто-Бізнес» серії КІМ № 368288 був переоформлений на праві власності на свата, ОСОБА_6, як це передбаченого умовами п. 2.4 спірного договору комісії.

Територіальний сервісний центр № 1242 Регіонального сервісного центру Дніпропетровської області листом № 27/4/1242-39 від 15 січня 2016 року (а.с. 83) підтвердив, що знятий з обліку за заявою власника цей автомобіль 05 грудня 2012 року на підставі довідки-рахунку ТОВ «АВТ МАРКЕТ» серія ДПІ № 257229 зареєстрований за ОСОБА_7 у Центрі ДАІ смт. Чутово Полтавської області.

В свою чергу безгрошовість розписки комісіонера про забезпечення її комітентом усім необхідним для виконання доручення відповідно до абзацу другого ч. 1 ст. 218 ЦК України може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами, але рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Відомості фіскальних органів, будучи непрямими доказами майнового стану сторін спору за підсумками певного звітного періоду, у з'ясованих обставинах недостатні для спростування прямих даних отриманого відповідачем ОСОБА_6 виторгу від продажу нерухомості за нотаріально посвідченими договорами і банківських запозичень, які за часом передують купівлі автомобіля. В свою чергу довідка від 24 січня 2017 року про виплачений позивачу дохід в Республіці Анголі не містить розшифрування підпису посадової особи, відповідальної за її видачу, не містить посилання на платіжні відомості, на підставі яких видана така довідка, місце їх зберігання, а, крім того, містить загальну суму виплаченого доходу за сім років без зазначення відрахувань та розміру регулярних (щомісячних) виплат, з огляду на що така довідка за оцінкою суду не достатня для підтвердження факту оплати покупної ціни автомобіля позивачем. Жодних інших доказів, окрім власних припущень, заснованих на підрахунку сплачених податків, позивач не навів.

За визначенням сім'ї в ст. 3 СК України, як первинного та основного осередка суспільства, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки на підставі шлюбу чи кровного споріднення, з чого слідує можливість укладення спірного договору комісії в інтересах подружжя ОСОБА_2, якщо не приймати до уваги фактичне припинення сімейних відносин на момент його укладення, лише в частині комісійної плати, а одержаний за цим договором автомобіль, використаний в інтересах сім'ї ОСОБА_6, що визнав і сам позивач в судовому засіданні.

Посередницька послуга комісії не виключає переслідування сторонами договору на меті переховування особистості комітента від третьої особи, з якою укладає договір комісіонер за виданим йому дорученням, внаслідок чого спірний договір і його подальше виконання в частині оформлення реєстрації транспортного засобу за комісіонером цілком відповідає правовій підставі його вчинення (каузі), не маючи вад змісту правочину.

Таким чином, презумпція правомірності правочинів за ст. 204 ЦК України безспірно не спростована, а заінтересованість позивача в оспорюванні договору комісії і розписки за ст. 215 ЦК України не доведена з огляду на відсутність доказів розпорядження відповідачами грошовими коштами спільної сумісної власності.

За правилами ст. 88 ЦПК України з урахуванням результатів розгляду справи судові витрати належить віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-64, 209, 214, 215, 218, 222, 88 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 та ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання недійсним договору комісії та розписки відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий О.В.Колесніченко