Ухвала суду № 67287082, 21.06.2017, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/2653/13-к

Ухвала

Іменем України

21 червня 2017 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бровченка В.В.,

при секретарі Шаблі А.В.,

за участю сторін: прокурора Палагнюка А.Є.,

захисника Логойди Т.В.,

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження № 42013040030000038 відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, громадянина України, раніше судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.15, п.п.1, 12 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263, ч.4 ст.296 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який народився у м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, громадянина України, раніше судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.15, п.п.1, 12 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263, ч.4 ст.296 КК України,

встановив:

При оголошенні перерви у зв'язку з зайнятістю захисника Дьоміної М.В., прокурор, з посиланням на ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України та п.35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Летельє проти Франції», заявив усне клопотання про продовження ще на 60 днів строку тримання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під вартою, дія якого спливає 22 червня 2017 року.

Захисник Логойда Т.В. заперечувала проти клопотання прокурора і просила змінити обом обвинуваченим запобіжний захід на домашній арешт, вказуючи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які більше чотирьох років тримаються під вартою, ніяким чином не зможуть вплинути на подальший судовий розгляд справи, мають міцні соціальні зв'язки, ОСОБА_2 - на утриманні 2-х неповнолітніх дітей та сам потребує медичної допомоги, ОСОБА_3 - потребує протезування та має матір похилого віку.

Обвинувачені підтримали позицію захисника.

Обсудивши клопотання у відповідності до вимог ч.3 ст.383 КПК України, виходячи з мети і підстав застосування заходів забезпечення кримінального провадження, суд приходить до наступного.

За приписом ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання… обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів дізнання та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному проваджені; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до частини другої цієї статті підставою запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчинені особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави… суду вважати, що… обвинувачений… може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Згідно зі ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, і у подальшому про його продовження, суд зобов'язаний у сукупності оцінити обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона… обвинувачується; вік та стан здоров'я… обвинуваченого; репутацію… обвинуваченого, наявність у нього судимостей.

Європейський суд з прав людини зазначає, що при вирішенні питання дії запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яким запобіжним заходом, мають бути зроблені за результатами з'ясування обставин злочину та особи… обвинуваченого.

Також Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував (рішення у справі «Харченко проти України») на тому, що п.4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою. Зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення особи свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою.

Судом установлено, що під час досудового розслідування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і встановлені ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України.

У подальшому, при продовженні дії цього запобіжного заходу, суд враховував усі обставини справи і наразі вважає реальною наявність існування одного ризику по справі, а саме переховуватися від суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України) з урахуванням суворості покарання, яке загрожує ОСОБА_3 і ОСОБА_2 (який обвинувачується у вчиненні інкримінованих злочинів у період іспитового строку), у разі доведеності їх вини за вчинення умисних тяжких і особливо тяжкого злочинів із застосуванням зброї відносно співробітників міліції.

Сукупність вищезазначеного дає суду підстави для висновку, що суспільний інтерес переважає над принципом поваги до особистої свободи обох обвинувачених і є достатньою для продовження кожному з них дії вказаного запобіжного заходу ще на 60 днів і не дозволяє застосувати інші (альтернативні) види запобіжних заходів, у тому числі цілодобовий домашній арешт, які на думку суду, не здатні забезпечити їх належну процесуальну поведінку.

Таке судове рішення узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії» та «Марченко проти України»).

У зв'язку з цим клопотання прокурора підлягає задоволенню, а клопотання захисника не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.331 ч.3, 369, 383 ч.3 КПК України, суд -

ухвалив:

Клопотання прокурора Палагнюка А.Є. - задовольнити.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченим ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, продовжити на 60 днів, тобто до 19 серпня 2017 року.

Клопотання захисника Логойди Т.В. про зміну запобіжного заходу - залишити без задоволення.

Копію ухвали вручити прокурору і обвинуваченим, направити начальнику Дніпровської УВП № 4 УДПС України в Дніпропетровській області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Бровченко