Ухвала суду № 67286540, 20.06.2017, Радомишльський районний суд Житомирської області

Номер справи 280/1545/16-к

Номер провадження 1-кп/289/101/17

Рядок статистичного звіту: 22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2017 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.

за участю: секретаря судового засідання Галькевич Ю.В.,

прокурора Ревелюка С.В.,

обвинуваченої ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12016060190000819 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст.190КК України, -

В С Т А Н О В И В :

24.04.2017 до Радомишльського районного суду Житомирської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12016060190000819 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст.190КК України.

Потерпілі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в підготовче судове засідання не зявилися, про дату, час та місце проведення були повідомлені належним чином (а.с.109), від представника потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 надійшло клопотання про проведення підготовчого судового засідання без їх участі та призначити до судового розгляду за встановленим судом порядком.

Під час підготовчого судового засідання судом прокурору, обвинуваченій, захиснику обвинуваченої, потерпілій ОСОБА_3 та її представнику ОСОБА_4 запропоновано висловити свою думку щодо можливості прийняття судом рішення за результатами проведення підготовчого судового засідання з підстав, передбачених ч. 3ст. 314 КПК України.

Прокурор висловив позицію про призначення судового розгляду по даному кримінальному провадженню, вказуючи на те, що у справі є всі матеріали, необхідні для його розгляду в судовому засіданні та викликати в судове засідання потерпілих, свідків, зазначених у реєстрі матеріалів досудового розслідування.

Захисник ОСОБА_2 заперечував проти призначення кримінального провадження до судового розгляду та звернувся до суду із клопотанням про повернення обвинувального акту прокурору, зазначивши, що обвинувальний акт не містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, з викладених обставин вбачаються цивільні правовідносини.

Обвинувачена ОСОБА_1 підтримала позицію захисника.

Потерпіла ОСОБА_3, її представник ОСОБА_4 підтримали позицію прокурора про призначення справи до судового розгляду, та заперечили проти заявленого захисником обвинуваченої клопотання про повернення обвинувального акту прокурору за безпідставністю.

Вислухавши позиції сторін кримінального провадження, вивчивши в нарадчій кімнаті обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, суд прийшов до наступного.

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 07.06.2014 року, перебуваючи на Лісовому кладовищі по вул. Крайній, 3 в м. Києві, не будучи зареєстрована як ФОП, не являючись платником податків та не маючи офіційного джерела доходу, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, уклала із ОСОБА_3 договір підряду на виготовлення та монтаж памятника її померлому сину ОСОБА_9 Сотні ОСОБА_10, засвідчивши при цьому вказаний договір відтиском печатки свого співмешканця ФОП «ОСОБА_11М.». В цей же день, час та місці потерпіла ОСОБА_3, будучи впевнена в порядності та щирості намірів ОСОБА_1, будучи введеною в оману, довірилася і передала останній передоплату в сумі 40000,00 грн., про що ОСОБА_1 видала ОСОБА_3 відповідну квитанцію.

Після укладення договору ОСОБА_1, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, запевнила ОСОБА_3, що в повній мірі виконає взяті на себе зобовязання, надасть останній проект, розрахунок договірної ціни (калькуляцію) вартості робіт по монтажу складових частин памятника, найменування матеріалу та виготовить замовлення протягом одного року, тобто до 07.06.2015 року, чого в дійсності виконувати наміру не мала та не виконала взяті на себе зобовязання по виготовленню та встановленню памятника ОСОБА_9 Сотні ОСОБА_10, тим самим шахрайським способом ввела в оману ОСОБА_3, спричинивши цим самим останній матеріальної шкоди на суму 40000,00 грн..

Крім того, 22.07.2014 року ОСОБА_1, знаходячись по місцю проживання ОСОБА_5 в АДРЕСА_1, не будучи зареєстрована як ФОП, не являючись платником податків та не маючи офіційного джерела доходу, з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, вчиненого повторно, уклала із останньою договір підряду на виготовлення та монтаж памятника її померлому брату ОСОБА_9 Сотні ОСОБА_12, засвідчивши при цьому вказаний договір відтиском печатки свого співмешканця ФОП «ОСОБА_11М.». В цей же день, час та місці потерпіла ОСОБА_5, будучи впевнена в порядності та щирості намірів ОСОБА_1, будучи введеною в оману, довірилася і передала останній передоплату в сумі 61500,00 грн..

В подальшому після укладення договору ОСОБА_1, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, запевнила ОСОБА_5, що в повній мірі виконає взяті на себе зобовязання, надасть останній проект, розрахунок договірної ціни (калькуляцію) вартості робіт по монтажу складових частин памятника, найменування матеріалу та виготовить замовлення восени 2014 року, чого в дійсності виконувати наміру не мала.

У період з березня по серпень 2015 року наймані працівники ОСОБА_1, які не були обізнаними про шахрайські дії та злочинні наміри останньої, на кладовищі в м. Тальне Черкаської області здійснили монтаж наданого їм ОСОБА_1 памятника, який не відповідав замовленому, був виготовлений та змонтований з неякісного матеріалу, понад встановлений сторонами договору строк.

Таким чином, своїми діями, поведінкою та помилковою впевненістю у добросовісності та правдивості своїх дій, ОСОБА_1 викликала до себе довіру ОСОБА_5, хоча не мала наміру якісно та в строк виконувати роботи по виготовленню та встановленню памятника ОСОБА_9 Сотні ОСОБА_12, й тим самим шахрайським способом ввела в оману ОСОБА_5, спричинивши останній матеріальну шкоду на суму 61500,00 грн., якими заволоділа шляхом обману і зловживання довірою, вчинила шахрайство повторно.

Продовжуючи злочинні дії по заволодінню чужим майном членів сімей загиблих ОСОБА_9 Сотні вчиненого повторно, шляхом обману та зловживання довірою, 28.08.2014 року ОСОБА_1, перебуваючи по провулку Данила Галицького, 1 в м. Шепетівка Хмельницької області, не будучи зареєстрована як ФОП, не являючись платником податків та не маючи офіційного джерела доходу, уклала із ОСОБА_6 усну домовленість про виготовлення та монтаж памятника її померлому батьку ОСОБА_13. Сторони домовились, що ціна памятника становитиме 100000,00 грн., а ОСОБА_1 виконає взяті на себе зобовязання, надасть проект, розрахунок договірної ціни (калькуляцію) вартості робіт по монтажу складових частин памятника, найменування матеріалу та виготовить замовлення в строк до 20.02.2015 року з якісного природного каменю, який не мав би дефектів та пошкоджень, чого в дійсності виконувати наміру не мала.

У подальшому, в кінці листопада 2014 року ОСОБА_6, будучи впевнена в порядності та щирості намірів ОСОБА_1 (яка своєю поведінкою викликала до себе довіру), будучи введеною в оману, на вимогу ОСОБА_1 перерахувала на наданий останньою банківський номер завдаток в сумі 69800,00 грн. за виконання першочергових робіт по виготовленню складових частин памятника.

У період з листопада 2014 по червень 2015 року наймані працівники ОСОБА_1, які не були обізнаними про шахрайські дії та злочинні наміри останньої, на кладовищі по вул. Пяскорського, 10 в м. Шепетівка Хмельницької області здійснили монтаж наданого їм ОСОБА_1 памятника ОСОБА_13 з неякісного матеріалу, який мав сколи, тріщини, пошкодження та не відповідав тому, який замовляла ОСОБА_6.

Таким чином, своїми діями, поведінкою та помилковою впевненістю у добросовісності та правдивості своїх дій, ОСОБА_1 викликала до себе довіру ОСОБА_6 , хоча не мала наміру якісно та в строк виконувати роботи по виготовленню та встановленню памятника ОСОБА_9 Сотні ОСОБА_13, й тим самим шахрайським способом ввела в оману ОСОБА_6, спричинивши цим самим останній та її матері ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 69800,00 грн., якими заволоділа шляхом обману і зловживання довірою та вчинила шахрайство повторно.

За таких обставин, які прокурор вважає встановленими, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст.190КК України, як заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), та ч. 2 ст.190КК України, як заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, що завдало значної шкоди потерпілому.

За загальним правилом, встановленим ч. 1ст. 32 КПК України, кримінальне провадження здійснює суд, у межах юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.

Між тим, у разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення.

Як вбачається з направленого на адресу суду обвинувального акту, всі епізоди злочинної діяльності, що інкримінуються обвинуваченій, в тому числі більш тяжке правопорушення, останнє за часом правопорушення, були вчинені поза межами територіальної юрисдикції Радомишльського районного суду Житомирської області.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Таким чином, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд буде вважатися встановленим законом лише за умови, що він утворений безпосередньо на підставі закону, діє в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції й у законному складі суду.

Разом з тим,ст. 412 КПК Українивизначено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є порушення правил підсудності та вказане зумовлює у будь-якому разі скасування судового рішення у справі.

При цьому суд бере до уваги вимоги ст. 336 КПК України щодо можливості здійснення судового провадження в режимі відеоконференції (дистанційне судове провадження).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 34 КПК України, кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності.

Згідно ч. 3 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п'яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

Сукупність наведеного переконує суд у необхідності направлення вказаного акту до Апеляційного суду Житомирської області для внесення ним подання до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ питання про направлення вказаного кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.

Поряд із тим, суд вважає необхідним залишити без розгляду клопотання захисника ОСОБА_2 щодо повернення обвинувального акту прокурору, оскільки питання щодо відповідності обвинувального акта вимогамст. 291 КПК України має вирішуватись належним судом згідно із визначеними правилами підсудності.

Керуючись ст.ст.32,34, п. 3 ч. 3 ст.314 КПК України,-

У Х В А Л И В :

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12016060190000819 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст.190КК України, направити до Апеляційного суду Житомирської області, для вирішення питання щодо внесення подання до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ про передачу цього кримінального провадження до належного суду за територіальною підсудністю.

Клопотання захисника ОСОБА_2 про повернення обвинувального акта прокурору залишити без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя /підпис/ ОСОБА_14

Згідно з оригіналом

Суддя Н. С. Сіренко

"___" _____ 20 __

(дата засвідчення копії)