Ухвала суду № 67285773, 14.06.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 459/1382/09 Головуючий у 1 інстанції: Мелешко С.І.

Провадження № 22-ц/783/218/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Ю. Р.

Категорія: 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2017 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого Мікуш Ю.Р.,

суддів Бойко С.М., Ванівського О.М.

секретар Іванова О.І.

З участю: представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_6 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 09 листопада 2009 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_7 «Приватбанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а :

Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 за кредитним договром №CGV0GA0000000031 від 22.01.2008 року в розмірі 178893 грн.73 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки: квартиру №114 загальною площею 30,3 кв.м., житловою площею 15,0 кв.м., яка знаходиться в м.Червонограді Львівської області по вул.Стуса,9 що належить ОСОБА_3, ОСОБА_8 згідно договору купівлі-продажу на квартиру від 28.09.1999 року шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк»(49094 м.Дніпропетровськ вул.Набережна Перемоги,50 код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені ОСОБА_3, ОСОБА_8 договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем з отриманням витягу Державного реєстру прав власності, а також надання ЗАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень необхідних для здійснення продажу.

Виселено та знято з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України у м.Червонограді Львівської області ОСОБА_5 1981р.н., ОСОБА_3 1952р.н., ОСОБА_8 1983р.н., які зареєстровані та проживають у ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_8 в користь ПАТ КБ «Приватбанк»1445 грн.54 коп. сплаченого державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Рішення суду оскаржив представник відповідачки ОСОБА_3 ОСОБА_9. В апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з рішенням, вважає таке незаконним, необгрунтованим та постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу, що в порушення вимог ст.ст.38,39 ЗУ «Про іпотеку» не було встановлено початкову ціну предмета іпотеки. Крім того, суд не дослідив розрахунку заборгованості, оскільки такий не відповідає дійсності та сума коштів яку просить стягнути позивач є надто високою. Ухвалюючи рішення, суд не звернув увагу на вимоги ст.ст.39,40 ЗУ «Про іпотеку» та ст.109 ЖК України, якими передбачено, що особам які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення», яке є предметом іпотеки, у зв»язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки, надаєтьмя інше постійне житло тільки у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють повинно бути зазначено в рішенні суду. Як виняток допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбане за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Враховуючи те, що в даному випадку квартира, яка перебувала в іпотеці придбана не за рахунок кредитних коштів, а тому у суду не було підстав для зняття з реєстрації та виселення відповідачів. Вказане свідчить про невірне застосування судом матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідачки ОСОБА_3- адвоката ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги представника позивача ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_2, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Матеріалами справи та судом встановлено, що 22.01.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_5 був укладений Кредитний договір № CGVOGA0000000031 згідно якого ОСОБА_7 надав ОСОБА_5 кредит в розмірі 20 150,00 доларів США із сплатою 12% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 22.01.2018 року.

В забезпечення виконання зобов»язання за Кредитним договором від 22.01.2008 року відповідачі по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_8 уклали Договір іпотеки від 22 січня 2008 року відповідно до якого передали в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3, ОСОБА_8 на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу № 1-3430 від 28.10.1999 року.

У зв»язку з недотриманням Графіку погашення кредиту, з неналежним виконанням зобов»язання, ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся в суд з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Задовольняючи позовні вимоги банку, суд підставно виходив із вимог ст.ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України (далі ЦК) згідно яких зобов»язання повинно виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону. Одностороння відмова від виконання зобов»язання не допускається.

Згідно статті 554 ЦК у разі порушення боржником зобов»язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов»язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов»язанням шляхом звернення на предмет іпотеки.

Пунктом 27 Договору іпотеки передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі- покупцеві у порядку ст.38 Закону України «Про іпотеку».

Стаття 38 Закону України «Про іпотеку» передбачаючи право іпотекодежателя на продаж предмета іпотеки, у ч.6 визначає, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб»єктом оціночної діяльності на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

У випадку здійснення продажу предмета іпотеки на підставі договору купівлі-продажу у порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавці майнові поручителі (ОСОБА_3 та ОСОБА_8В.) надають іпотекодержателю право укласти договір за ціною та на умовах визначених на власний розсуд іпотекодержателя ( п.27 Договору іпотеки).

Зазначені вище умови договору спростовують твердження апелянта про обов»язковість встановлення початкової ціни предмета іпотеки.

Тому, звертаючи стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції врахував умови Договору та вимоги Закону «Про іпотеку», а відтак доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують висновків суду.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги в частині незастосування судом першої інстанції вимог статті 109 Житлового кодексу України (далі ЖК).

Нормами статті 109, 110 ЖК визначено порядок користування, виселення з жилих приміщень державного і громадського житлового фонду.

Відповідно до статті 4 ЖК до державного житлового фонду належать жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі. До громадського житлового фонду належать жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об»єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям.

В той же час судом враховано, що згідно п.33.3 Договору іпотеки зазначено, що предмет іпотеки, а саме: квартира АДРЕСА_2 є однокімнатною та належить іпотекодавцям на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири посвідченого 28 жовтня 1999 року державним нотаріусом Червоноградської ДНК за реєстровим номером № 1-3430 та зареєстрованої в Червоноградському МБТІ 28.10.1999 року за реєстровим номером 963.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в ухвалах від 13.12.2006 рокута 17.02.2010 року ( а.с.112, 115).

Із врахуванням вище зазначених обставин справи, судом першої інстанції ухвалено рішення у відповідності до чинного законодавства станом на день постановлення оскаржуваного рішення та судової практики, а тому відповідно до ч.2 ст.39 Закону України «Про іпотеку» , яка зазначає, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя ухвалює рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або жиле приміщення.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині не представлення позивачем належного розрахунку на день ухвалення рішення суду, колегія суддів виходить з того, що відповідачі були в судовому засіданні першої інстанції, клопотань з цього приводу не заявляли. З 2009 року пройшов немалий проміжок часу, своїх розрахунків відповідачі суду не надали, а відтак підстав для проведення перерахунків восьмирічної давності немає.

Відповідно до статті 60 ЦПК кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.

Статтею 308 ЦПК прописано, що Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_9 в і д х и л и т и .

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 09 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 20 днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: С.М.Бойко

ОСОБА_10