Рішення № 67284946, 15.06.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження №22-ц/796/2905/2017 Головуючий у 1-й інстанції: Плахотнюк К.Г.

справа №752/539/16-ц Доповідач: Поліщук Н.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:

Головуючого-судді Поліщук Н.В.

суддів Білич І.М., Болотова Є.В.

за участю секретаря Горбачової І.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника

відповідача ПАТ «Укрексімбанк» Мірчука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в залі суду справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 03 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Волинь» про визнання поруки припиненою,-

УСТАНОВИЛА:

В грудні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання поруки ОСОБА_3 за Договором поруки №86908Р2 від 06 червня 2008 року, укладеного між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», ТОВ «Готельний комплекс «Волинь» та ОСОБА_3 припиненою з 08 грудня 2009 року.

Вимоги обґрунтовує тим, що 06 червня 2008 року між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ТОВ «Готельний комплекс «Волинь» укладено Кредитний договір №86908К5.

06 червня 2008 року з метою забезпечення кредитного зобов»язання між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», ТОВ «Готельний комплекс «Волинь» та ОСОБА_3 укладено Договір поруки №86908Р2.

ОСОБА_3 вважає, що договір поруки припинився 08 грудня 2009 року на підставі ч.1 ст.559 ЦК України, оскільки 08 грудня 2009 року між кредитором та позичальником, без згоди поручителя, укладено Додатковий договір №86908К5-2, згідно із яким визначено додаткову підставу збільшення розміру процентної ставки; встановлено щомісячний мінімальний розмір відсотків та комісій (мінімальний платіж) за кредитом на рівні еквіваленту 90000 грн., але не менше нарахованої суми за попередній місяць, якого раніше не було; збільшено розмір щомісячних платежів за кредитним договором.

Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 03 листопада 2016 року позовні вимоги задоволено, визнано поруку ОСОБА_3 за укладеним 06 червня 2008 року Договором поруки №86908Р2 між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», ТОВ «Готельний комплекс «Волинь» та ОСОБА_3 припиненою з 08 грудня 2009 року.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі посилається на неправильне трактування позивачем умов додаткового договору щодо встановлення щомісячного мінімального розміру відсотків та комісій, зазначаючи, що такі платежі були і раніше передбачені, проте вони не були сплачені позичальником та була проведена реструктуризація, та визначено умови їх сплати. Будь-якого збільшення обсягу відповідальності поручителя не відбулось.

Посилається на необґрунтовану відмову суду у застосуванні строків позовної давності. Так, зазначає, що поручитель належним чином був повідомлений про додаткову угоду, оскільки він є одним із учасників ТОВ «Готельний комплекс «Волинь», головою спостережної ради, приймав участь у судових спорах між цими ж сторонами та з приводу цього ж кредитного договору (в червні 2010 року подана позовна заява до позичальника і поручителя, в січні 2012 року ухвалено заочне рішення, в квітні 2012 рішення, в травні 2012 року справа переглянута апеляційним судом) та йому відомі обставини господарської діяльності товариства.

В судовому засіданні представник ПАТ «Укрексімбанк» доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представник ТОВ «Готельний комплекс «Волинь» в судове засідання не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ст.305 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, що не з»явились в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з»явишихся осіб, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Судом першої інстанції установлено, що 06 червня 2008 року між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ТОВ «Готельний комплекс «Волинь» укладено Кредитний договір №86908К5.

06 червня 2008 року між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», ТОВ «Готельний комплекс «Волинь» та ОСОБА_3 укладено договір поруки №86908Р2, відповідно до умов якого поручитель поручився за належне виконання зобов»язань позичальника та взяв на себе солідарний обов»язок за цим зобов»язанням.

Пунктом 2.1.6. договору поруки встановлено, що поручитель ознайомлений з умовами кредитної угоди (включаючи всі додатки до кредитної угоди, що є чинними на дату укладення цього договору), укладеної між кредитором і позичальником, проінформований про фінансово-економічний стан позичальника і повністю розуміє свої обов'язки згідно з цим договором.

Пунктом 7.3. договору поруки визначено, що всі зміни та доповнення до цього договору мають юридичну силу лише за умови підписання їх повноважними на те представниками сторін.

Відповідно до умов кредитного договору позичальнику відкрито не відновлювальну кредитну лінію із лімітом 990000 доларів США, які він зобов»язався повернути частинами, щомісячними платежами із кінцевим терміном погашення 05 червня 2013 року.

Окрім того, згідно із п.3.2.5 кредитного договору позичальник зобов»язався сплатити проценти за користування коштами у розмірі - базова ставка LIBOR для доларів США (2,64% річних на дату укладення договору) + 11,86% річних. На дату укладання договору процентна ставка становить 14,5% річних, надалі процентна ставка встановлюється наступним чином:

- якщо позичальник не виконав умови щодо підтримання загальних грошових потоків у розмірі, визначеному в п.5.1.3.7 з першого дня місяця, наступного за звітнім кварталом, процентна ставка збільшується на 2 процентних пункти.

Пунктом 3.2.6 передбачено, що у разі невиконання позичальником зобов'язань, визначених п.5.1.3.8 цього договору процентна ставка збільшується на 2 процентних пункти, починаючи з наступного календарного дня після такого невиконання і діє до дня виконання зобов'язань.

Пунктом 3.2.7 передбачено, що розмір плати за управління кредитом становить 165 доларів США в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату нарахування.

Пунктом 3.2.9 передбачено, що розмір плати за зобов»язання становить 0,9% річних від невикористаної частини кредитної лінії.

30 грудня 2008 року між сторонами кредитного договору укладено Додаткову угоду №86908К5-1 до Кредитного договору №86908К5 від 06 червня 2008 року.

08 грудня 2009 року між сторонами кредитного договору укладено Додатковий договір №86908К5-2 до Кредитного договору №86908К5 від 06 червня 2008 року.

Умови Додаткового договору №86908К5-2 стосуються внесення наступних змін:

Статтю 1 «Терміни» договору доповнити терміном «чисті грошові потоки», що означають всі надходження на поточні рахунки, пов'язані з основною діяльністю позичальника, у т.ч. з продажем продукції, наданням послуг тощо, крім надходжень, пов'язаних з отриманням будь-яких видів кредитів та отриманням фінансової допомоги. Банк не приймає до розрахунку транзитні та нетоварні грошові потоки позичальника, також банк повторно не враховує надходження, пов'язані з конвертацією\конверсією валют або поверненням невикористаних коштів (надлишково сплачені суми попередніх оплат за товари, роботи, послуги).

Підпункт 3.2.5 пункту 3.2. статті 3 договору викладено в наступній редакції:

3.2.5 Процентна ставка за кредитом встановлюється таким чином: базова ставка LIBOR для доларів США +11,86% річних. На дату укладання цього договору процентна ставка становить 14,5% річних.

Встановити з 01.12.09 по 30.04.2010 процентну ставку на рівні 12,3% річних (фіксована). Надалі процентна ставка встановлюється таким чином:

- якщо позичальник не виконав умови щодо підтримання загальних грошових потоків у розмірі визначеному в п.5.1.3.7 з першого дня місяця, наступного за звітним кварталом, процентна ставка збільшується на 2 процентних пункти.

Не застосовувати умови щодо підвищення процентної ставки за невиконання умови за період з 01.09. по 30.11.09.

- якщо позичальник не виконав умови щодо підтримання чистих грошових потоків у розмірі, визначеному в п.5.1.3.10, починаючи з першого дня місяця, наступного за звітним кварталом, процентна ставка збільшується на 2 процентних пункти.

Підпункт 3.5 статті 3 договору доповнено підпунктом 3.5.5. в наступній редакції:

3.5.5. графік погашення нарахованих процентів в сумі 92018,55 дол. США встановити наступним чином:

- червень 2010 - грудень 2010р. по 10,0 тис. дол. СЩА;

- січень 2011 - решта нарахованих несплачених процентів.

Підпункт 3.5 статті 3 договору доповнено підпунктом 3.5.6. в наступній редакції:

3.5.6. щомісячну мінімальну загальну суму погашення процентів та комісій, що будуть нараховані за період з листопада 2009 року по травень 2010 року включно, встановити на рівні еквіваленту 90 тис.грн., але не менше суми нарахованих відсотків та комісій за попередній місяць.

Підпункт 5.1.3.7. пункту 5.1. статті 5 договору викладено в наступній редакції:

5.1.3.7. підтримувати з 01.06.2008 р. по 30.11.2009 р. грошові надходження на рахунках позичальника, відкритих у банках на рівні не менше ніж 80% загальних грошових потоків.

Підпункт 5.1.3. пункту 5.1 статті 5 договору доповнено пунктом 5.1.3.10 в наступній редакції:

5.1.3.10. з 01.12.2009 підтримувати не менше ніж 80% чистих грошових потоків на рахунки позичальника, які відкриті в AT «Укрексімбанк».

Викладено графік надання та погашення кредиту (додаток 1 до договору) в новій редакції (додаток 1 до цього додаткового договору).

Укладений 06 червня 2008 року кредитний договір містить поняття терміну загальні грошові потоки, а пунктом 3.2.5. цього ж поговору встановлено відповідальність позичальника у випадку, якщо останнім не буде підтримано з 01.06.2008 року загальних грошових надходжень на його рахунках, відкритих у кредитора на рівні не менше ніж 80% загальних грошових потоків, що встановлено пунктом 5.1.3.7.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного.

Укладений 08 грудня 2009 року додатковий договір містить визначення терміну «чисті грошові потоки», а також відповідальність позичальника у вигляді збільшення процентної ставки на два процентних пункти, якщо останній не виконає умови встановлені пунктом 5.1.3.10 щодо підтримання з 01.12.2009 року не менше ніж 80% чистих грошових потоків на рахунках позичальника, яка відкриті в ПАТ «Укрексімбанк».

Визначення поняття терміну «загальні грошові потоки», що мало місце у кредитному договорі на момент його укладення, а також підстави за яких настає відповідальність позичальника у випадку не підтримання їх розміру, та поняття терміну «чисті грошові потоки», що визначено додатковим договором, а також підстави та обсяг відповідальності у випадку не підтримання позичальником їх розміру, є різними поняттями та підставами для застосування до позичальника відповідальності у випадку недотримання умов кредитного договору, передбачених пунктами 5.1.3.7. та 5.1.3.10. та можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Крім того, судом зазначено, що зміни до умов кредитного договору, що внесені додатковим договором від 08 грудня 2009 року, стосувалися порядку погашення процентів нарахованих за період з листопада 2009 року та по травень 2010 року, стали підставою для збільшення розміру мінімальних щомісячних платежів, а відтак і збільшилась відповідальність, у разі порушень в їх сплаті.

Оскільки поручитель згоди на відповідні зміни не надавав, то суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відмовляючи у застосуванні строків позовної давності, суд виходив з того, що не знайшла свого підтвердження обставина обізнаності поручителя щодо внесених змін у кредитний договір по за цих строків.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.553, ст.554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

З матеріалів справи убачається, що в червні 2010 року банком пред»явлено позов до ТОВ «Готельний комплекс «Волинь», ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №86908К5, до матеріалів якого було долучено, в тому числі і додаткові угоди, які досліджувались судом при вирішенні питання про покладення цивільної відповідальності в солідарному порядку на боржника та поручителя.

05 квітня 2012 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області у цивільній справі за позовом ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ТОВ «Готельний комплекс «Волинь», ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №86908К5, ухвалено рішення про солідарне стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором. Рішення суду за апеляційної скаргою ОСОБА_3 було предметом апеляційного перегляду та ухвалою Колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області залишено без змін.

Відповідно до статті 14 ЦПК України судові рішення є обов'язковими для виконання на всій території України.

Після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини (частина друга статті 223 ЦПК України).

Оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, задоволені вимоги кредитора до поручителя, підстав для застосування ст. 559 ЦК України немає, відтак за наявності рішення суду про стягнення боргу з поручителя в задоволенні позову про визнання поруки припиненою слід відмовити.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі №6-1199цс16 від 06 липня 2016 року.

Відповідно до ст.309 ЦПК України неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 03 листопада 2016 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Волинь» про визнання поруки припиненою - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий-суддя Н.В. Поліщук

Судді І.М. Білич

Є.В. Болотов