Ухвала суду № 67284839, 01.06.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 753/5171/16 № апеляційного провадження: 22-ц/796/4766/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Вовк Є.І. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Білич І.М.

Суддів: Болотова Є.В., Поліщук Н.В.

при секретарі: Горбачовій І.В.

за участю: представника позивача МалікТ.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» - Беседіна Владислава Івановича на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 вересня 2016 року

по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

в с т а н о в и л а:

Позивач звертаючись в березні 2016 року до суду з вищевказаним позовом ставив питання про стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам за користування кредитом, пені - за прострочення сплати процентів за користування кредитом; пені - нарахованої на прострочену заборгованість за кредитом. Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 22.08.2006 року між сторонами було укладено кредитний договір, згідно якого відповідач отримав кредит, за умови його повернення зі сплатою щомісячними платежами річних процентів згідно з обумовленим сторонами додатком №1 до цього договору - графіком погашення кредиту. Оскільки, відповідач не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, то позивач просив стягнути із відповідача заборгованість, задовольнивши позовні вимоги.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14 вересня 2016 року, позовні вимоги було задоволено частково.

Стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» з ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором від 22.08.2006 року у сумі 20672,32 швейцарських франків (що за курсом НБУ станом на 01.02.2016 становить 517663 грн.) та 517 663 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з заочним рішенням суду представник позивача подав апеляційну скаргу. Де ставив питання про зміну рішення суду та ухвалення нового про задоволення позову у повному обсязі. Вказуючи при цьому, на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник позивача підтримав подану апеляційну скаргу, та просив суд її задовольнити.

Відповідач будучи повідомленим про розгляд справи повторно у судове засідання не з'явився, поважність причин своєї неявки суду не повідомив( а. с. 99, 106)

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутність в силу вимог ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Так, судом при розгляді справи було встановлено, що 22.08.2006 року між АТ «Державний експортно - імпортний банк України» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір.

Зобов'язання за договором банк виконав у повному обсязі надавши відповідачу кредит у валюті ( швейцарські франки), що еквівалентна 396900 гривень (за курсом купівлі швейцарських франків на момент видачі кредиту), за умови його повернення зі сплатою щомісячними платежами річних процентів згідно з обумовленим сторонами додатком №1 до цього договору - графіком погашення кредиту.

Відповідач свої зобов'язання не виконував належним чином, допустивши заборгованість ( за кредитом, процентами за користування кредитом та штрафними санкціями) що була стягнута у відповідності до рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09.08.2012 року у справі № 02/2- 740/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості станом на 30.05. 2012 року.

Крім того, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14.05.2013 року ( справа № 753/4616/13-ц ( провадження № 2/753/3630/13) було задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_5 про стягнення відсотків та штрафних санкцій за кредитним договором за період з 31.05.2012 року по 01.03.2013 року.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказував, що відповідно до положень кредитного договору ( п.6.3) останній діє до повного виконання його сторонами взятих на себе зобов'язань. Тому враховуючи п. 2.5.1, 2.5.3 ст. 2, п. 5.2 ст. 5 договору за період часу з 02.03.2013 року по 01.02.2016 року просив стягнути: заборгованість за процентами за користування кредитом - 20 672, 32 швейцарських франків; - 462 922, 80 гривень - пені нарахованої на прострочену заборгованість за процентами; 1084 487, 43 гривни - пені, нарахованої на прострочену заборгованість за кредитом ( основним боргом).

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом, процентів та пені, суд першої інстанції виходив з вимог ст. 525 ЦК України, та зазначав, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору.

У той же час на думку суду, заявлені позивачем вимоги в частині стягнення пені відповідно до положень ст. 551 ЦК України підлягали зменшенню до суми, яка дорівнює сумі заборгованості за процентами кредитного договору 517 663 гривень згідно наданого розрахунку заборгованості.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Так як наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником не припиняє правовідносин сторін грошового зобов'язання, зокрема п. 6.3 ст. 6 кредитного договору укладеного між сторонами визначено, що він діє до повного виконання його сторонами взятих на себе зобов'язань.

Доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, не обґрунтував та не зазначив мотивів в частині зменшення такого розміру. Та не звернув уваги на те, що позичальник допускав неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, в результаті чого 07.08.2012 року та 14.05.2013 року були ухвалені рішення Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення заборгованості з відповідача. Станом на дату звернення позивача до суду позичальником так і не були виконані зобов'язання щодо погашення кредиту перед банком, в тому числі за вищевказаними рішеннями суду. Відповідач не звертався до позивача із пропозицією врегулювання проблемного питання. А відтак вважав, що нарахована банком пеня за несплату кредиту в розмірі 1 084 487,43 гривень та пеня за несплату процентів за користування кредитом в розмірі 462 922,80 гривень є обґрунтованою та такою, що відповідає нормам чинного законодавства України.

Колегія суддів вважає, що вищевказані доводи апеляційної скарги спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Так, за ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

При цьому, ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав, це дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03 вересня 2014 року в справі №6-100цс14.

Крім того, слід зазначити, що при розгляді даної справи не вирішувалося питання щодо стягнення суми простроченої заборгованості за тілом кредиту, так як з цього питання вже прийнято рішення, яке перебуває на виконанні. Також позивачем при зверненні до суду з позовом не висувалися вимоги за правилами ст. 625 ЦК України.

Таким чином, зазначені вище доводи апеляційної скарги не можуть слугувати підставами для скасування рішення суду з урахуванням того, що судом першої інстанції надавалася доказова оцінка наданому розрахунку заборгованості. З урахуванням обставин справи вірно застосовано до спірних правовідносин положення ч.3 ст. 551 ЦК України і зменшено нараховану позивачем суму неустойки (пені), оскільки вона значно перевищує суму заборгованості за відсотками, розмір яких було визначено позивачем з урахуванням триваючого невиконання відповідачем рішення суду у відповідності до положень діючого кредитного договору укладеного між сторонами.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що заочне рішення постановлено судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 305, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» - Беседіна Владислава Івановича відхилити.

Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 вересня 2016року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: