Постанова № 67284796, 20.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 року Справа № 910/18338/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Ковтонюк Л.В.

розглянув касаційну скаргу комунального підприємства "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради, м. Чернігів,

на рішення господарського суду міста Києва від 29.11.2016 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2017

зі справи № 910/18338/16

за позовом комунального підприємства "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради (далі - Позивач)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Клубінвест", м. Київ (далі - Відповідач),

про стягнення 19 723, 57 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Позивача - не з'яв.,

Відповідача - Коваленка В.О., Коваленко І.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення 17 833,52 грн. основної заборгованості та 1 890,35 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором про надання послуг від 05.07.2013 № 01/18-13 (далі - Договір № 01/18-13).

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.11.2016 (суддя Головатюк Л.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 (колегія суддів у складі: Агрикова О.В. - головуючий, Жук Г.А. і Чорногуз М.Г.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення з даної справи, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу мотивовано порушенням господарськими судами у вирішенні спору норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Відповідач заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про повноту з'ясування попередніми судовими інстанціями обставин, що мають суттєве значення для справи, та належне застосування ними норм матеріального і процесуального права у розгляді останньої, та просить відмовити "Відповідачу" (яким сам і є) у задоволенні скарги.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

Відповідачем (замовник) та Позивачем (виконавець) укладено Договір № 01/18-13, відповідно до умов якого:

- виконавець зобов'язувався на виконання умов договору про співробітництво від 05.07.2013 № 01/17-13 (далі - Договір про співробітництво) за рахунок замовника виконати підготовчі та передпроектні роботи, консультативні та інформаційні послуги в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором (пункт 1.1);

- замовник зобов'язується приймати від виконавця послуги, які надані згідно з цим договором, та підписати акт приймання-передачі виконаних робіт або надати обґрунтовані зауваження до актів приймання-передачі виконаних робіт протягом 3-х робочих днів з дня їх отримання (пункт 3.1.2);

- замовник зобов'язаний сплатити виконавцю вартість робіт та послуг, передбачених даним договором (пункт 3.1.4);

- замовник зобов'язаний підписати наданий виконавцем акт приймання-передачі виконаних робіт (послуг) протягом 3-х робочих днів з моменту отримання чи в той же строк направити виконавцю мотивовану відмову від підписання у випадку, якщо зазначені в акті послуги не відповідають фактично наданим виконавцем та умовам цього договору, а також вимогам, що встановлені чинним законодавством України. У разі якщо протягом 3-х робочих днів акт приймання-передачі виконаних робіт (послуг) не буде підписано чи не буде направлено виконавцю письмову мотивовану відмову, акт вважається підписаним і підлягає оплаті (пункт 6.1);

- цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (пункт 7.1);

- зміни у цей договір можуть бути внесені лише за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору (пункт 9.2);

- зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені в письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін (пункт 9.3);

- Договір № 01/18-13 припиняється: за взаємною згодою сторін; при досягненні мети цього договору; у випадку оголошення банкрутом однієї із сторін; у зв'язку з закінченням строку дії цього договору згідно з пунктом 7.1 останнього; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (пункт 9.7).

Відповідно до умов додаткової угоди від 04.03.2016 № 3 до Договору № 01/18-13 замовник мав сплатити виконавцю витрати з утримання земельної ділянки поетапно в такі строки: до 30.03.2016 - 8 916,76 грн.; до 30.04.2016 - 8 916,76 грн.; до 30.07.2016 - 8 916,76 грн.; до 30.10.2016 - 8 916,76 грн.

31.03.2016 Позивачем та Відповідачем підписано акт № ОУ-0000051 здачі-прийняття робіт (надання послуг) з утримання земельної ділянки відповідно до додаткової угоди від 04.03.2016 № 3 до Договору № 01/18-13 на суму 8 916,76 грн.; до даного акта № ОУ-0000051 була виписана податкова накладна від 31.03.2016 № 13. Оплата наданих послуг за актом № ОУ-0000051 була здійснена Відповідачем 20.05.2016 у повному обсязі.

Позивачем було направлено супровідним листом від 05.05.2016 № 01-09/313 акт від 29.04.2016 № ОУ-0000065 здачі-прийняття робіт (надання послуг) з утримання земельної ділянки відповідно до додаткової угоди від 04.03.2016 № 3 до Договору № 01/18-13 на суму 8 916,76 грн., однак даний акт повернутий неврученим 11.05.2016 з відміткою організації поштового зв'язку: інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення. До даного акта була виписана податкова накладна від 29.04.2016 № 3.

Акт від 29.07.2016 № ОУ-0000143 здачі-прийняття робіт (надання послуг) по утриманню земельної ділянки відповідно до додаткової угоди від 04.03.2016 № 3 до Договору № 01/18-13 на суму 8 916,76 грн. направлено на адресу Відповідача 11.08.2016, однак повернутий неврученим 15.05.2016 з відміткою організації поштового зв'язку: за закінченням встановленого строку зберігання. До даного акта була виписана податкова накладна від 29.07.2016 № 23.

Акти № ОУ-0000065 та № ОУ-0000143 були вручені особисто директору Відповідача 14.09.2016; дані акти не підписані та повернуті на адресу Позивача. Мотивованої відмови від підписання актів або зауважень до них Позивачу не направлено.

Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що Позивач вважає, що ним надано в повному обсязі послуги згідно з Договором № 01/18-13, проте Відповідач розрахувався з ним не повністю, та просив стягнути заборгованість за надані послуги з утримання земельної ділянки відповідно до додаткової угоди від 04.03.2016 № 3 до Договору № 01/18-13 у сумі 17 833,52 грн.

Відповідач заперечував проти позову та зазначив, що листом від 13.05.2015 № 3-27/554, який підписано заступником міського голови м. Чернігова ОСОБА_8, Відповідача було повідомлено про припинення дії Договору про співробітництво з 01.06.2015 відповідно до пункту 4.8 цього договору.

Повноваження заступника міського голови ОСОБА_8 визначені у додатку 1 до розпорядження міського голови м. Чернігова від 24.06.2014 № 112-р "Функціональні повноваження міського голови, заступників міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради". До них, у тому числі, відносяться: забезпечення реалізації у місті (Чернігові) державної політики в галузі будівництва і земельних відносин; координація діяльності суб'єктів містобудування щодо комплексного розвитку території, планування, забудови і реконструкції міста; організація роботи щодо залучення на договірних засадах коштів підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності на будівництво; координація "у межах діючого законодавства" діяльності комунального підприємства "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради та інших підприємств, організацій і установ комунальної власності підвідомчих галузей.

Таким чином, лист від 13.05.2015 № 3-27/554 прямо вказує на те, які дії необхідно вчинити, а саме - припинити дію Договору про співробітництво.

Пунктом 4.8 Договору про співробітництво визначено, що даний договір припиняється за умови, зокрема, зупинки будівництва та реконструкції об'єкту (підземного пішохідного переходу) більше, ніж на 1 рік.

Договором № 01/18-13 передбачено, що замовник доручає, а виконавець зобов'язується на виконання умов Договору про співробітництво виконати певні дії. Тобто основним з цих правочинів є Договір про співробітництво, саме з метою виконання якого і було укладено Договір № 01/18-13. Якщо Договір про співробітництво є недійсним (нечинним) або таким, дію якого припинено, то й інше зобов'язання, які випливають з цього договору або прийняті на його виконання, також є недійсними.

Відповідач отримав листа Позивача від 18.03.2015 № 01-04/173 з повідомленням про те, що якщо будівельні роботи з реконструкції об'єкта не розпочнуться з середини квітня 2015 року, то Договір про співробітництво буде розірвано. А листом від 13.05.2015 № 3-27/554 Відповідача було повідомлено про припинення дії Договору про співробітництво з 01.06.2015.

Таким чином, підстава для розірвання Договору № 01/18-13 існує, що відповідає умовам статті 651 Цивільного кодексу України, а форма розірвання договору - шляхом направлення листа у письмовій формі - відповідає звичаям ділового обороту, і Відповідач погодився з тим, що дію Договору про співробітництво фактично було припинено з 01.06.2015.

Проте, незважаючи на припинення договірних відносин між сторонами, Позивач продовжував нараховувати Відповідачу витрати з утримання земельної ділянки.

Відповідач зазначив, що оплата витрат з утримання земельної ділянки Відповідачем у період з червня 2015 року по березень 2016 року, як і підписання додаткової угоди від 04.03.2016 № 3 до Договору № 01/18-13, було здійснено під впливом помилки та внаслідок приховування інформації Позивачем від Відповідача.

У листі від 13.09.2016 № 01-09/613 Позивач зазначив, що 07.07.2016 рішенням виконкому Чернігівської міської ради № 279 визначено, що у зв'язку з невиконанням будівельних робіт з Відповідачем не може бути укладено інвестиційний договір (на реконструкцію пішохідного переходу), - про наявність такого рішення Відповідачеві стало відомо тільки із зазначеного вище листа більш ніж через 2 місяці після прийняття рішення.

Отже, за наявності такого рішення Договір про співробітництво є нікчемним.

Колегіальний орган, рішенням якого було створено Позивача, прийняв рішення, яке є обов'язковим для виконання Позивачем, а Договір № 01/18-13 не діє більш ніж 2 місяці, відтак нараховування Позивачем витрат з утримання земельної ділянки для Відповідача є безпідставним.

Позивачем безпідставно нараховано Відповідачу 17 833,52 грн., оскільки договір, на підставі якого таке нарахування відбулося, припинений, відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Також не підлягають задоволенню і похідні вимоги щодо сплати пені в сумі 1 890,35 грн.

Судом апеляційної інстанції додатково зазначено, що Позивачем не надано суду доказів надання Відповідачу послуг з утримання земельної ділянки, крім акта приймання-передачі робіт (надання послуг), зі змісту якого не вбачається, які саме послуги надавалися виконавцем.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода скаржника (Позивача) з відмовою йому у задоволенні позову.

Відповідно до приписів Цивільного кодексу України:

- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525, 526);

- порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610);

- боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612);

- договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626);

- відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627);

- договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629);

- за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901);

- якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903).

Частиною першою статті 43 ГПК України визначено, що оцінка доказів здійснюється господарським судом на основі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Оскаржувані судові рішення цим вимогам не відповідають.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові зі справи, з чим погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що, "оскільки договір на підставі якого нарахування відбулося - припинений, відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають". З таким мотивуванням погодитися не можна.

Відповідно до пункту 7.1 Договору № 01/18-13 даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за ним.

Закінчення дії Договору про співробітництво не тягне за собою автоматичного припинення дії й інших договорів, так само як і припинення правовідносин, які виникли на його підставі. Хоча Договір № 01/18-13 і є похідним від Договору про співробітництво, однак є окремим договором, визначає інші зобов'язання сторін, ніж Договір про співробітництво.

Отже, висновок судових інстанцій про припинення Договору № 01/18-13 та безпідставність стягнення заборгованості за ним є передчасним, оскільки не ґрунтується на належному дослідженні обставин справи.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що за наявності рішення виконкому Чернігівської міської ради від 07.07.2016 № 279, яким визначено, що у зв'язку з невиконанням будівельних робіт з Відповідачем не може бути укладено інвестиційний договір, Договір про співробітництво є нікчемним або недійсним (нечинним).

Відповідно до частин першої та другої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Проте попередніми судовими інстанціями у розгляді справи не з'ясовано, з яких підстав Договір про співробітництво є, на їхню думку, "нікчемним або недійсним", і яким саме - чи нікчемним у силу закону, чи недійсним у зв'язку з недодержанням на момент його укладення згаданих вимог статті 203 названого Кодексу. А визнання договору "нечинним" законом взагалі не передбачено.

Крім того, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що рішення виконкому Чернігівської міської ради від 07.07.2016 № 279 не існувало на момент укладення Договору про співробітництво.

Не встановивши, таким чином, обставин, що входять до предмета доказування в даній справі, названі судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Відтак у Вищого господарського суду України відсутні й підстави для висновку про правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, в тому числі Цивільного кодексу України.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, згідно з пунктом 3 статті 1119 та частиною першою статті 11110 ГПК України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, з'ясувати обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону. За результатами нового розгляду має також бути вирішено питання про розподіл судових витрат у справі.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу комунального підприємства "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 29.11.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 зі справи № 910/18338/16 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Суддя В. Селіваненко

Суддя С. Бондар

Суддя Л. Ковтонюк