Постанова № 67284792, 20.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 року Справа № 910/11643/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Карабань В.Я. і Ковтонюк Л.В.

розглянув касаційну скаргу комунального підприємства "Київпастранс", м.Київ (далі - Підприємство),

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017

зі справи № 910/11643/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція", м. Київ (далі - Товариство),

до Підприємства

про стягнення 379 948 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Панченка П.А., Мельника Е.О.,

відповідача - Рощахівської-Чантурідзе С.А.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) про стягнення з Підприємства: 210 472,35 грн. - суми основного боргу; 71 062,83 грн. пені; 83 643,85 грн. "інфляційних витрат"; 9 470,99 грн. - 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням Підприємством зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2012 №420492 (далі - Договір).

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.09.2016 (суддя Домнічева І.О.): позов задоволено повністю; стягнуто з Підприємства на користь Товариства: 210 472,55 грн. заборгованості; 71 062,83 грн. пені; 83 643,85 грн. "інфляційних витрат"; 9 470 грн. - 3% річних та 5 619, 75 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 (колегія суддів у складі: Андрієнко В.В. - головуючий, Буравльов С.І. і Шапран В.В.): рішення місцевого господарського суду змінено; позов задоволено частково; стягнуто з Підприємства на користь Товариства: 210 472,55 грн. заборгованості; 83 643,85 грн. "інфляційних втрат"; 9 470 грн. - 3% річних та 4 553,80 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено; стягнуто з Товариства на користь Підприємства 501,60 грн. судових витрат за перегляд рішення судом апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить: скасувати постанову апеляційної інстанції; прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю; стягнути з Товариства на користь Підприємства в особі філії -Дарницького трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо 5 768,40 грн. судового збору, сплаченого за перегляд рішення судом апеляційної інстанції, та 6 839,10 грн. судового збору, сплаченого за перегляд рішення судом касаційної інстанції. Скаргу мотивовано прийняттям згаданих судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема статті 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

У відзиві на касаційну скаргу (поясненні) Товариство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи, що вони не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, які відповідають вимогам законодавства України та фактичним обставинам справи.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з урахуванням такого.

Суди попередніх інстанцій у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

Згідно з умовами укладеного Товариством і Підприємством Договору і відповідно до законодавства України:

- Товариство постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з Підприємством для потреб опалення - у період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, яку Підприємство зобов'язане оплачувати своєчасно та в повному обсязі (пункти 1.1, 1.2, 2.1);

- визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду теплової енергії здійснюється за приладами обліку (пункт 5.1);

- у випадку встановлення приладів обліку не на межі балансової належності до спожитої теплової енергії, що врахована приладами, додаються теплові втрати на ділянці від межі балансової належності до місця встановлення приладів обліку (пункт 5.2);

- звіт про прийняту теплову енергію подається Підприємством за період з 26 числа попереднього місяця по 25 число звітного місяця не пізніше 27 числа звітного місяця (пункт 5.9);

- Підприємство щомісячно з 07 по 14 число отримує у Товариства оформлені бланки актів приймання-передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табулеграми та рахунок-фактуру на сплату теплової енергії з урахуванням недоплати або переплати за попередній періоди, що включають у себе вартість теплової енергії, спожитої у попередньому місяці, та суми передоплати за теплову енергію (пункт 6.5);

- Підприємство самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком-фактурою не пізніше 25 числа поточного місяця (пункт 6.6);

- у разі несплати Підприємством за прийняту теплову енергію у встановлені строки Товариство нараховує пеню за кожний прострочений день у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (пункт 9.2).

Товариством було поставлено теплову енергію на умовах, передбачених Договором, за період з 01.11.2013 по 01.05.2015.

Підприємство на порушення умов Договору та норм чинного законодавства належним чином не виконало взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленої теплової енергії, що підтверджується доданими до матеріалів справи банківськими виписками.

З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, станом на час прийняття рішення у справі заборгованість Підприємства складає 210 472,35 грн., що підтверджується особистими картками (табулеграми), довідкою про розрахунок суми боргу.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за Договором з відповідача на користь позивача підлягають стягненню: 210 472,35 грн. основного боргу; 83 643,85 грн. "інфляційних втрат"; 9 470,99 грн. - 3% річних; 71 062,83 грн. пені за період прострочення вказаний у розрахунку до позовної заяви.

Апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з Підприємства пені в сумі 71 062,83 грн. через сплив позовної давності щодо згаданих вимог, про застосування якої було заявлено відповідачем у відзиві на позовну заяву при розгляді справи судом першої інстанції.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода Підприємства із задоволенням (частковим) позову зі справи.

Відповідно до приписів ЦК України:

- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525, 526);

- договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629);

- неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перша та третя статті 549);

- боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625);

Згідно з положеннями Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України):

- правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (стаття 42);

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (частини перша і друга статті 43);

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог (частина перша статті 33).

- оцінка доказів здійснюється господарським судом на основі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності (частина перша статті 43).

Як зазначено у пункті 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4 2 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Прийняті судові рішення цим вимогам не відповідають.

Судами попередніх інстанцій не встановлено та у прийнятих судових актах не відображено, за який саме період у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 210 472,35 грн. та за який період прострочення позивачем нараховано відповідачу "інфляційні втрати", 3% річних та пеню; у прийнятих судових актах зазначено лише, що позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію за період з 01.11.2013 по 01.05.2015 та що заборгованість відповідача станом на час прийняття рішення складає 210 472,35 грн., що підтверджується особистими картками (табулеграми), довідкою про розрахунок суми боргу.

Суди попередніх інстанцій не надали оцінки доводам Підприємства (які були викладені останнім у відзиві на позов та в апеляційній скарзі) та поданим на їх підтвердження доказам стосовно того, що теплова енергія у квітні 2015 року ним не споживалася, а тому 210 472, 36 грн. за цей період нараховані Товариством безпідставно.

Відповідні обставини не отримали оцінки та не знайшли відображення у висновках та мотивуванні рішення і постанови попередніх судових інстанцій.

Не встановивши, таким чином, обставин, що входять до предмета доказування в даній справі, названі судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, згідно з пунктом 3 статті 1119 та частиною першої статті 11110 ГПК України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має також бути вирішено питання про розподіл судових витрат у справі.

Крім того, суду слід належно визначитися зі статусом відповідача у справі. Так, у позовній заяві відповідачем значиться комунальне підприємство "Київпастранс" (т.1, а.с.6), відзив на позовну заяву подано Дарницьким трамвайним ремонтно-експлуатаційним депо (далі - Дарницьке ТРЕД), яке знаходиться за іншою адресою, ніж Підприємство (т.2, а.с.1), рішення зі справи прийнято стосовно Підприємства, апеляційну скаргу подано Дарницьким ТРЕД (т.3, а.с.87), постанову апеляційної інстанції прийнято знову ж таки щодо Підприємства. При цьому з судових рішень не вбачається, чи є Дарницьке ТРЕД філією, іншим структурним підрозділом Підприємства, і якщо є, то чи уповноважене воно (і яким чином) представляти Підприємство у судовому процесі в даній справі.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу комунального підприємства "Київпастранс" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 зі справи № 910/11643/16 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Карабань

Суддя Л. Ковтонюк