Постанова № 67284770, 20.06.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2017 р. Справа № 924/324/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Філіпова Т.Л.

суддів Гудак А.В.

при секретарі судового засідання Вох В.С.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 комунальне підприємство теплових мереж "Тепловик" м. Волочиськ на рішення господарського суду Хмельницької області від 22.05.17 р.

у справі № 924/324/17 (суддя Заверуха С.В. )

позивач ОСОБА_2 акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз"

відповідач ОСОБА_1 комунальне підприємство теплових мереж "Тепловик" м. Волочиськ

про стягнення 95 400,71 грн., з яких 61 816,24 грн. - пеня, 25 570,02 грн. - інфляційні втрати, 8 014,45 грн. - 3% річних

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_3 ( пред., дов.у справі)

відповідача - ОСОБА_4 ( пред., дов у справі)

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.05.2017 року у справі № 924/324/17 (суддя Заверуха С.В.) позов публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" до Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик" про стягнення 95400,71 грн., з яких 61816,24 грн. - пеня, 25570,02 грн. - інфляційні втрати, 8014,45 грн. - 3% річних задоволено частково.

Стягнуто з Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик" на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" 61464,01 грн. (шістдесят одну тисячу чотириста шістдесят чотири гривні 01 коп.) пені, 25570,02 грн. (двадцять пять тисяч пятсот сімдесят гривень 02 коп.) інфляційних втрат, 8014,45 грн. (вісім тисяч чотирнадцять гривень 45 коп.) 3% річних, 1594,10 грн. (одну тисячу пятсот девяносто чотири гривні 10 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд керувався положеннями ст.ст. 173,174,193, ч.1ст.203,218 Господарського кодексу України, ст.ст. 525,526,549,611,617,625,627,629,901,902,903 Цивільного кодексу України, ст. 40 Закону України " Про ринок природного газу" та прийшов до висновку ,що заявлені позовні вимоги є підставними, оскільки відповідач здійснював розрахунки не вчасно та не в повному обсязі.Разом з тим, здійснивши власний розрахунок 3% річних , інфляційних втрат та пені , прийшов до висновку ,що правомірним є нарахування - 61464,01 грн - пені, 25570,02 - інфляційних втрат, 8014,45 -3% річних.

Не погодившись з постановленим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, серед іншого, вказує, що ВКПТМ «Тепловик» повністю розрахувалось за надані послуги з розподілу природного газу перед ПАТ «Хмельницькгаз» за 2016рік. Так, на думку апелянта, судом не в повному обсязі були встановлені всі обставини справи та не враховані особливості здійснення господарської діяльності у сфері постачання, розподілу та реалізації енергоносіїв та алгоритму проведення розрахунків за розподіл природного газу .

Вказує на те, що ухвалами господарського суду Хмельницької області від 19.04.2016р. у справі № 924/200/16 та від 30.03.2017р. у справі № 924/102/17 було припинено провадження у справах у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Вважає, що приймаючи судові рішення у даній справі, суд першої інстанції в порушення приписів ст.ст. 43,84 ГПК України, не спростував та не відхилив доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву від 24.04.2017р. та доповненні до відзиву від 15.05.2017р., від 22.05.2017р.

Просить рішення господарського суду Хмельницької області від 22.05.2017 року у справі № 924/324/17 скасувати та прийняти нове , яким відмовити в задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказав, що оскаржуване рішення прийняте у повній відповідності до норм чинного законодавства, зокрема покликається на ст. 625 ЦК України, вказує, що боржник не звільнений від відповідальності за неможливістю виконання зобов"язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадку порушення грошового зобов"язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов"язання через відсутність необхідних коштів ( ст. 607 ЦК України) або на відсутність вини ( ст. 614,617 ЦК України та ст. 218 ГК України).

Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

У судовому засіданні представник апелянта підтримала вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у ній. Просить рішення господарського суду Хмельницької області від 22.05.2017 року у справі № 924/324/17 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача заперечила вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.Просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик" не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до заяви-приєднання № 09420E47MSBT016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), ОСОБА_1 комунальне підприємство теплових мереж "Тепловик" приєдналось до умов Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. № 2498.

01.01.2016р. між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" (оператор ГРМ) та ОСОБА_1 комунальним підприємством теплових мереж "Тепловик" (споживач) укладено типовий договір № 09420E47MSBT016 розподілу природного газу (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого цей типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Згідно п. 1.2. договору умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015р. № 2494.

Пункт 1.3. договору визначає, що цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що за цим договором оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

При вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України "Про ринок природного газу" та кодексом газорозподільних систем (п. 2.3. договору).

Згідно п. 6.1. договору оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Пункт 6.2. договору визначає, що тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення.

Як передбачено п. 6.3. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Пунктом 6.4. договору передбачено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок оператора ГРМ.

Пунктом 6.5 визначено, що у разі виникнення у споживача заборгованості за цим договором сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформляється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. У разі відсутності графіка погашення заборгованості оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення .

Відповідно до п. 6.6. договору надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Згідно п. 7.1. договору оператор ГРМ зобовязується, зокрема, розміщувати на сайті чинні тарифи за послуги з розподілу природного газу та поточну редакцію тексту цього договору і Кодексу газорозподільних систем, а у разі внесення до цього договору в установленому законодавством порядку відповідних змін своєчасно їх публікувати в офіційних друкованих виданнях, які публікуються на території його ліцензованої діяльності (пп. 1 п. 7.1 договору); за письмовою вимогою споживача безкоштовно надати йому завірену письмову форму цього договору протягом десяти днів з дня надання оператору ГРМ такої вимоги (пп. 6. п. 7.1 договору).

Відповідно до пп. 1 п. 7.2. договору оператор ГРМ має право отримувати від споживача оплату за цим договором.

Підпунктами 1, 3 п. 7.3 договору передбачено, що споживач має право на отримання цілодобового доступу до газорозподільної системи в межах величини приєднаної потужності його обєкта та передачу належних споживачу обємів (обсягів) природного газу з належним рівнем надійності, безпеки, якості та величини його тиску за умови дотримання ним вимог цього договору; вимагати від оператора ГРМ письмову форму цього договору, завірену печаткою оператора ГРМ.

Споживач зобов'язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (пп. 1 п. 7.4 договору).

Пунктом 8.1 договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України.

Згідно п. 8.2 договору у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Цей договір укладається на невизначений строк (п. 12.1 договору). Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Крім того, згідно Типового договору розподілу природного газу (далі - Типовий договір), затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 2498 від 30.09.2015р. (зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 р. за № 1384/27829) цей типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи (п. 1.1 Типового договору) .

Згідно п. 1.2. Типового договору умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015р. № 2494.

Як передбачено п. 1.3. Типового договору цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Пунктом 2.1. Типового договору передбачено, що за цим договором оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

При вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України "Про ринок природного газу" та кодексом газорозподільних систем (п. 2.3. Типового договору).

Відповідно до п. 6.1. Типового договору оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Відповідно до п. 6.2. Типового договору тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення.

Як передбачено п. 6.3. Типового договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Пунктом 6.4. Типового договору передбачено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановлений Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Відповідно до матеріалів справи, сторонами складено, підписано, скріплено відтисками печаток акти наданих послуг з розподілу природного газу, в яких зазначено про розподіл оператором ГРМ природного газу та прийняття його споживачем із зазначенням обємів, вартості послуг, а саме: 668,981 тис. м.куб. газу в січні 2016р., сума послуг з розподілу газу склала 498444,36 грн. (акт № ХМ000001925 від 31.01.2016р.); 231,02 тис. м.куб. природного газу, сума послуг - 172128,38 грн. у січні 2016 р. (акт № ХМ000001922 від 31.01.2016р.); 597,967 тис. м.куб. природного газу на суму 445533,25 грн. у лютому 2016р. (акт № ХМ000004905 від 29.02.2016р.); 508,45 тис. м.куб. природного газу на суму 378835,93 грн. у березні 2016р. (акт № ХМ000007289 від 31.03.2016р.); 23,581 тис. м.куб. природного газу на суму 18209,24 грн. у квітні 2016р. (акт № ХМ000007433 від 07.04.2016р.); 487,301 тис. м.куб. природного газу на суму 359628,14 грн. (акт № ХМ000020855 від 31.10.2016р.); 834,409 тис. м.куб. природного газу на суму 615793,85 грн. (акт № ХМ000025709 від 31.12.2016р.); 675,676 тис. м.куб. природного газу на суму 498648,89 грн. (акт № 000023047 від 30.11.2016р.). Загальна сума наданих послуг з розподілу природного газу за період січень 2016р. грудень 2016р. становить 2987222,04 грн.

Так, відповідно до Акта звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2016р. 05.04.2017р., підписаного позивачем, заборгованість Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик" за типовим договором розподілу природного газу № 09420E47MSBT016 від 01.01.2016р. перед публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" становить 1071120,31 грн.

Відповідачем було здійснено оплату послуг по розподілу природного газу за період з 25.01.2016р. по 03.05.2017р. на суму 3586023,95 грн., що підтверджується банківською випискою.

Враховуючи те, що відповідач невчасно здійснював оплату послуг з розподілу природного газу відповідно до договору розподілу природного газу № 09420E47MSBT016 від 01.01.2016р., позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 95 400,71 грн., з яких 61816,24 грн. - пеня, 25570,02 грн. - інфляційні втрати, 8014,45 грн. - 3% річних.

Аналізуючи зазначені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу (надалі -ГК), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України ( надалі -ЦК) зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається за винятком випадків, передбачених законодавством.

У відповідності зі ст.ст. 901, 902, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Виконавець повинен надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 40 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобовязується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобовязується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 2498 від 30.09.2015р. (зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 р. за № 1384/27829) затверджено Типовий договір розподілу природного газу (далі - Типовий договір).

Як вбачається з матеріалів справи, на основі вищезазначеного Типового договору між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" (оператор ГРМ) та ОСОБА_1 комунальним підприємством теплових мереж "Тепловик" (споживач) було укладено договір на розподіл природного газу № 09420E47MSBT016 від 01.01.2016р. У договорі зазначено, що останній є публічним договором та договором приєднання.

Пунктом 5 гл. 3 р. І Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015р. № 2494 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 р. за №1379/27824), визначено, що взаємовідносини, повязані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VІ цього Кодексу.

Договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, обєкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобовязані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх обєкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Згідно п. 2.1 договору від 01.01.2016р. № 09420E47MSBT016 розподілу природного газу оператор ГРМ (позивач) зобов'язується надати споживачу (відповідачу) послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі договору розподілу природного газу № 09420E47MSBT016 від 01.01.2016р. позивач надав відповідачу послуги з розподілу природного газу за період січень 2016р. грудень 2016р. на загальну суму 2987222,04 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими відтисками печаток сторін актами наданих послуг з розподілу природного газу:

№ ХМ000001925 від 31.01.2016р. на суму 498444,36 грн.;

№ ХМ000001922 від 31.01.2016р. на суму 172128,38 грн.;

№ ХМ000004905 від 29.02.2016р. на суму 445533,25 грн.;

№ ХМ000007289 від 31.03.2016р. на суму 378835,93 грн.;

№ ХМ000007433 від 07.04.2016р. на суму 18209,24 грн.;

№ ХМ000020855 від 31.10.2016р. на суму 359628,14 грн.;

№ ХМ000025709 від 31.12.2016р. на суму 615793,85 грн.;

№ 000023047 від 30.11.2016р. на суму 498648,89 грн.

Згідно розрахунку основного боргу, 3% річних, інфляційних по ВКПТМ "Тепловик", банківської виписки по рахунку № НОМЕР_1 з 01.01.2016р. по 03.05.2017р., відповідач повністю здійснив розрахунки з позивачем за надані послуги з розподілу газу за січень-грудень 2016 року.

Разом з тим, відповідач здійснював розрахунки невчасно та не в повному обсязі (вчасно), в зв"язку з чим позивач просив стягнути з відповідача 95400,71 грн., з яких 61816,24 грн. - пеня, 25570,02 грн. - інфляційні втрати, 8014,45 грн. - 3% річних (згідно з поданими розрахунками).

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 8014,45 грн. 3% річних згідно з поданим розрахунком: за зобов'язаннями :січня 2016 р. 1244,84 грн., лютого 2016 р. 1726,17 грн., березня 2016 р. 1673,18 грн., квітня 2016 р. 50,93 грн., жовтня 2016 р. - 114,29 грн., листопада 2016 р. - 1316,59 грн., грудня 2016р. 1888,45 грн.;

Інфляційних втрат нараховано 25570,02 грн.: за зобов'язаннями лютого 2016р. 7018,25 грн. (за березень 2016р. на суму боргу 338279,81 грн. 3382,80 грн., за квітень 2016р. на суму боргу 103870,14 грн. 3635,45 грн.); за зобовязаннями березня 2016 р. 13411,43 грн. (за квітень 2016р. на суму 392095,19 грн. 13259,26 грн., за травень 2016р. на суму боргу 152167,90 грн. 152,17 грн.); за зобовязаннями листопада 2016р. 2750,73 грн. (за січень-лютий 2017р. на суму боргу 130987,00 грн.); за зобовязаннями грудня 2016р. 2389,61 грн. (за лютий 2017р. на суму боргу 238960,54 грн.).

Колегія суддів зауважує, що згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції було здійснено власний розрахунок суми 3 % річних у системі „Законодавство, відповідно до якого правомірною до стягнення сума 3 % річних становитиме 8014,45 грн. Перевіривши зазначений розрахунок, колегія суддів констатує, що він є арифметично вірним ,а тому місцевим судом правомірно стягнуто розмір 3 % річних, а саме 8014,45 грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат, колегія суддів відзначає таке.

Так, відповідно до ст. 625 ЦК України вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Відповідно статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

При застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня (лист Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ").

Як вбачається з матеріалів справи, місцевим господарським судом здійснено власний розрахунок інфляційних нарахувань, відповідно до якого сума боргу становить 25584,43 грн. (зокрема, інфляційні втрати за зобовязаннями листопада 2016 року, нараховані за період січень-лютий 2017 року на суму боргу 130987,00 грн. становитимуть 2765,14 грн., а не 2750,73 грн.). В свою чергу місцевий суд правомірно врахував, що оскільки сума інфляційних втрат є більшою заявленої позивачем, підлягає стягненню сума інфляційних втрат у розмірі 25570,02 грн.

Перевіривши зазначений розрахунок, колегія суддів констатує, що він є арифметично вірним, а тому місцевим судом правомірно стягнуто розмір інфляційних втрат - 25570,02 грн.

Щодо стягнення пені , колегія суддів відзначає таке.

Відповідно до матеріалів справи позивачем заявлено до стягнення з відповідача 61816,24 грн. пені згідно з поданим розрахунком:

за зобов'язаннями лютого 2016 р. 7807,75 грн., березня 2016 р. 22464,19 грн., квітня 2016 р. 633,99 грн., жовтня 2016 р. - 1066,67 грн., листопада 2016 р. - 12266,22 грн., грудня 2016р. 17577,42 грн.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 8.2 договору у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У відповідності зі ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з матеріалів справи, місцевим господарським судом здійснено власний розрахунок суми пені, відповідно до якого правомірною до стягнення є сума пені становитиме 61423,98 грн.

Перевіривши зазначений розрахунок, колегія суддів констатує, що він є арифметично вірним, а тому місцевим судом правомірно стягнута сума пені в розмірі 61464,01 грн.

Зокрема, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого суду, що позивачем безпідставно нараховано пеню у сумі 352,23 грн., а саме за зобовязаннями лютого 2016р.: за 22.04.2016р. - 24.04.2016р. на суму боргу 185989,43 грн. пеня = 579,31 грн.,

за 25.04.2016р. на суму боргу 127778,48 грн. пеня = 132,67 грн.,

за 26.04.2016р. на суму боргу 121851,68 грн. пеня = 126,51 грн.,

за 27.04.2016р. на суму боргу 118637,02 грн. пеня = 123,18 грн.,

за 28.04.2016р. на суму боргу 114234,53 грн. пеня = 118,60 грн.,

за 29.04.2016р.-03.05.2016р. на суму боргу 103870,14 грн. пеня = 539,22 грн.,

за 04.05.2016р. на суму боргу 100021,32 грн. пеня = 103,85 грн.,

за 05.05.2016р. на суму боргу 98566,44 грн. пеня = 102,34 грн.,

за 06.05.2016р.-09.05.2016р. на суму боргу 97543,43 грн. пеня = 405,10 грн.).

Таким чином, суд першої інстанції правомірно відмовив в цій частині заявлених позовних вимог, а саме на суму 352,23 грн.

Щодо доводів апелянта про відмову у позові у зв'язку з тим, що ухвалами господарського суду від 30.03.2017р. у справі № 924/102/17 та від 19.04.2016р. у справі № 924/200/16 припинено провадження у справах за відсутності предмету спору, колегія суддів відзначає таке.

Так, в силу ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р. відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність та не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446, яка є обов'язковою в силу ст. 111-28 ГПК України).

Посилання відповідача на ухвали господарського суду Хмельницької області від 30 березня 2017р. та від 19 квітня 2016 р.,як на підстави скасування означеного рішення та відмову у позові не спростовують висновків суду першої інстанції ,оскільки предметами позовів у даних справах не було стягнення пені, інфляційних та 3% річних. Вищевказані ухвали не встановлюють обставини, які в подальшому можуть мати значення для суду в розумінні ст. 35 ГПК України стосовно підстав для звільнення від доказування.

Отже, інші доводи апелянта не спростовують по суті вірного висновку суду першої інстанції.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 Про судове рішення, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик" є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 22 травня 2017 року у справі № 924/324/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик" залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Гудак А.В.