Постанова № 67284721, 14.06.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2017 р. Справа№ 910/20886/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Майданевича А.Г.

Власова Ю.Л.

За участі представників:

від позивача: Марченко О.С. - за дов.; Уколова М.В. - за дор.

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Електро»

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2017

у справі №910/20886/16 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тотал Флюід Менеджмент»

до Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Електро»

про стягнення 91 175,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тотал Флюід Менеджмент» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Електро» (далі, відповідач) про стягнення 91 175,07 грн., з яких: 79 080,08 грн. - основного боргу, 7 867,89 грн. інфляційних втрат та 4 227,10 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого за Договором поставки №1/28-07-15 від 28.07.2015 товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2017 припинено провадження у справі №910/20886/16 в частині суми основного боргу в розмірі 10 000,00 грн., в іншій частині позов задоволено.

Присуджено до стягнення з Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Електро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тотал Флюід Менеджмент» основний борг у розмірі 69 080,08 грн., інфляційні втрати в розмірі 7 867,89 грн., три проценти річних в розмірі 4 227,10 грн., витрати на послуги адвоката в розмірі 3 500,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Підприємство з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Електро» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2017 у справі №910/20886/16 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що позивач не надав належних доказів, якими підтверджується факт поставки товару. Зокрема, накладна №ПКН+У014921 від 06.08.2015 не містить посади, прізвища, ім'я та по-батькові особи, яка одержала товар по накладній, номеру і дати довіреності; підпис, який міститься в накладній, різниться від зразка підпису особи, що одержала довіреність №678 від 06.08.2015.

Водночас, відповідач зазначив, що суд першої інстанції порушив вимоги статті 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки стягнув з нього всю суму сплаченого судового збору, при цьому, задовольнивши позовні вимоги лише частково.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Електро» було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2017 (із урахуванням ухвали Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 про виправлення описки) апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 14.03.2017.

09.03.2017 від позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшло два аналогічні відзиви на апеляційну скаргу відповідача, у яких ТОВ «Тотал Флюід Менеджмент» просило суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін.

14.03.2017 позивач подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про стягнення з відповідача витрат, оплачених за послуги адвоката з надання правової допомоги при розгляді справи №910/20886/16 в Київському апеляційному господарському суді.

Зазначене клопотання було задоволене судом апеляційної інстанції з підстав, що будуть викладені у мотивувальній частині постанови.

У зв'язку з участю судді Тищенко А.І. у XIV позачерговому з'їзді суддів України, розпорядженням начальника відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 №09-53/940/17 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів апеляційну скаргу Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Електро» у справі №910/20886/16 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Власов Ю.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 прийнято апеляційну скаргу Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Електро» до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Власов Ю.Л.; розгляд справи призначено на 13.04.2017.

У зв'язку із перебуванням головуючого судді Михальської Ю.Б. у відпустці судове засідання з розгляду даної справи 13.04.2017 не відбулося.

Враховуючи вихід головуючого судді Михальської Ю.Б. з відпустки та у зв'язку із перебуванням судді Отрюха Б.В. у відпустці, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 прийнято апеляційну скаргу Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Електро» до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Майданевич А.Г., Власов Ю.Л., розгляд справи призначено на 31.05.2017.

У зв'язку із перебуванням головуючого судді Михальської Ю.Б. у відпустці, судове засідання, призначене на 31.05.2017, не відбулося.

З огляду на вихід головуючого судді Михальської Ю.Б. з відпустки та необхідність розгляду апеляційної скарги Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Електро», ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 розгляд справи №910/20886/16 призначено на 14.06.2017.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 14.06.2017, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи неодноразово повідомлявся, про що свідчать численні повідомлення про вручення поштових відправлень, наявні у матеріалах справи.

Оскільки у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги та з огляду на те, що неявка його представника не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку оскарженого рішення суду в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як підтверджується матеріалами справи, 28.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тотал Флюід Менеджмент» (постачальник) та Підприємством з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-електро» (покупець) укладено Договір поставки №1/28-07-15 (далі, Договір), згідно пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупцю, а покупець приймати та оплачувати товар в найменуванні, кількості та ціні згідно специфікацій, які після їх підписання сторонами стають невід'ємними частинами даного договору.

Згідно з пунктом 2.1. Договору умови поставки товару відповідно до вимог міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс», місце передачі товару додатково узгоджуються між сторонами та зазначаються у специфікаціях.

Строк поставки товару зазначається у специфікаціях (пункт 2.2. Договору).

Відповідно до пункту 2.6. Договору дата поставки та дата переходу права власності на товар визначаються в залежності від умов поставки товару або датою підписання видаткової накладної або датою підписання транспортного документу (товарно-транспортної накладної, декларації, квитанції тощо).

Згідно пункту 4.1. Договору ціна товару узгоджується між сторонами та зазначається у специфікаціях. Договірна ціна, зазначена у відповідній специфікації, є звичайною ціною та відповідає рівню ринкових цін.

Загальна сума договору визначається по фактичній сумарній вартості товару, зазначеного у специфікаціях та прийнятого покупцем по видатковим накладним в період строку дії даного Договору (пункт 4.4. Договору).

Згідно пункту 8.1. Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2016 року, а у частині невиконання зобов'язань - до їх повного виконання.

Відповідно до специфікації №30/07/2015 (додаток №30/07/2015 до Договору поставки №1/28-07-15 від 28.07.2015) найменування товару: ЗОР д/обробки металів тиском HOUGTON Cindolube 4602, 180 кг на загальну суму 599 080,08 грн. з ПДВ.

Специфікацією встановлено, що строк поставки: 15 серпня 2015 року.

Відповідно до рахунку-фактури №ПРС+У018503 від 06.08.2015 умовою продажу визначено: термін оплати 05.09.2015.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов Договору та специфікації позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято без зауважень та заперечень товар на загальну суму 599 080,08 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи підписаною накладною №ПКН+У014921 від 06.08.2015.

Товар по вищезазначеній накладній отриманий на підставі довіреності №678 від 06.08.2015.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положенням частини 3 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Відповідно до пункту 4.2. Договору покупець оплачує постачальнику поставлений товар у строк не пізніше 30 календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної, якщо інший строк оплати за товар не встановлений у специфікаціях.

Оплата товару проводиться покупцем у національній валюті України - гривнях, в безготівковій формі на поточний рахунок постачальника (пункт 4.3. Договору).

Оскільки в специфікації №30/07/2015 не встановлений інший строк оплати, то, враховуючи умови пункту 4.2. Договору, останнім днем оплати по накладній №ПКН+У014921 від 06.08.2015 є 05.09.2015.

До подачі позову відповідачем здійснено часткову оплату за товар на загальну суму 520 000,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку, а саме:

- 04.08.2015 в сумі 50 000,00 грн.,

- 05.08.2015 в сумі 50 000,00 грн.,

- 05.08.2015 в розмірі 50 000,00 грн.,

- 06.08.2015 в розмірі 50 000,00 грн.,

- 16.10.2015 в розмірі 50 000,00 грн.,

- 21.10.2016 в розмірі 100 000,00 грн.,

- 30.10.2015 в розмірі 100 000,00 грн.,

- 17.11.2015 в розмірі 50 000,00 грн.,

- 25.11.2015 в розмірі 20 000,00 грн.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Як вірно встановив суд першої інстанції, відповідачем 19.12.2016, тобто після подачі позову, було сплачено на рахунок позивача частину основного боргу в розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою за 19.12.2016.

Відповідно пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частина 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Таким чином, враховуючи вищевстановлені обставини справи, факт наявності основної заборгованості у відповідача за Договором №1/28-07-15 від 28.07.2015 у розмірі 10 000,00 грн. спростовано, оскільки відповідачем сплачено заборгованість у вказаному розмірі, а тому суд першої інстанції обґрунтовано припинив провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 10 000,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Водночас, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем за Договором №1/28-07-15 від 28.07.2015 у розмірі 69 080,08 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач не надав належних доказів, якими підтверджується факт поставки товару, оскільки накладна №ПКН+У014921 від 06.08.2015 не містить посади, прізвища, ім'я та по-батькові особи, яка одержала товар по накладній, номеру і дати довіреності, а підпис, який міститься в накладній, різниться від зразка підпису особи, що одержала довіреність №678 від 06.08.2015, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки факт поставки товару за спірною накладною під час вирішення справи в суді першої інстанції відповідачем не заперечувався. Крім того, факт поставки підтверджується здійсненими відповідачем частковими оплатами за поставлений позивачем товар.

Також, здійснення господарської операції по поставці товару за накладною №ПКН+У014921 від 06.08.2015 підтверджується податковими накладними №50 від 06.08.2015 та квитанцією №1, №39 від 05.08.2015 та квитанцією №1, №27 від 04.08.2015 та квитанцією №1 про реєстрацію виданої податкової накладної та Додатком №5 до податкової декларації «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту», які додані позивачем до відзиву на апеляційну скаргу на спростування її доводів.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на необхідність припинення провадження у даній справі, оскільки в травні 2016 року позивач пред'явив позов про стягнення з відповідача 373 510,15 грн. (до складу суми 373 510,15 грн. входили і 91 175,07 грн., які є предметом спору в даній справі; справа №910/8744/16) з тих самих підстав, що і даний позов, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2016, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду 03.11.2015 у справі №910/8744/16, позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-електро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тотал Флюід Менеджмент» 200 919,92 грн. заборгованості, 63 654,42 грн. пені, 4 355,29 грн. 3% річних, 8 844,09 грн. інфляційних втрат та 4 161,80 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Як вбачається із вищезазначеного рішення суду, стягнення відбувалось згідно Договору №1/28-07-15 від 28.07.2015, однак, в частині поставки товару по специфікації №02/10/2015 від 02.10.2015 на суму 375 000,00 грн. та по накладній № ПКН+УО15869 від 05.10.2015, тобто, зовсім із інших підстав, ніж у справі №910/20886/16.

Отже, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача 69 080,08 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню, висновки Господарського суду міста Києва щодо стягнення з відповідача визначеної грошової суми є обґрунтованими.

У зв'язку з простроченням оплати товару позивач також просив стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 7 867,89 грн. та 3% річних в розмірі 4 227,10 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок індексу інфляції в розмірі 7 867,89 грн. та трьох процентів річних в розмірі 4 227,10 грн., вважає його обґрунтованим, арифметично вірним, а позовні вимоги у цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Також, під час вирішення справи в суді першої інстанції, позивач просив стягнути з відповідача витрати на оплату правової допомоги адвоката в розмірі 3 500,00 грн., стягнення яких було присуджено з відповідача згідно оскарженого рішення суду.

З приводу стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Пунктом 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та адвокатом Дучалом Олегом Федоровичем укладено договір №5 про надання правової допомоги від 04.08.2016 з додатковою угодою до нього від 10.11.2016.

Відповідно до додаткової угоди до Договору №5 про надання правової допомоги на умовах договору та цієї додаткової угоди клієнт дає завдання адвокату та зобов'язується оплатити його послуги, а адвокат зобов'язується відповідно до завдання клієнта надати йому юридичні послуги при стягненні в судовому порядку з підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Електро» заборгованості за договором поставки №1/28-07-15 від 28.07.2015 в сумі 79 080,08 грн., а також інфляційних втрат та 3% річних.

За послуги, визначені в пункті 1 даної додаткової угоди до договору, клієнт сплачує адвокату гонорар в сумі 500 грн. без ПДВ за годину роботи адвоката. Кількість годин роботи зазначаються у звіті адвоката та акті приймання-передачі наданих послуг (пункт 2 договору).

У матеріалах справи наявний звіт адвоката №1 про надані послуги від 05.12.2016, акт приймання-передачі наданих послуг від 05.12.2016, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3617 від 20.10.2010 на ім'я Дучала Олега Федоровича, наказ від 28.11.2016, відповідно до якого адвокатом доручено помічнику адвоката Уколовій М.В. вести судову справу №910/20886/16 в Господарському суді міста Києва та платіжне доручення №3677 від 30.11.2016 про сплату адвокатських послуг в розмірі 3 500,00 грн.

Згідно частини 5 статті 49 Господарського процесуального України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо стягнення з відповідача 3 500,00 грн. понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката під час вирішення справи в суді першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Під час вирішення справи в суді апеляційної інстанції позивачем також було заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат, оплачених за послуги адвоката з надання правової допомоги при розгляді справи №910/20886/16 в апеляційному суді у розмірі 3 500,00 грн.

На підтвердження понесених позивачем витрат з оплати послуг адвоката за надання правової допомоги згідно Договору №5 та додаткової угоди до нього при вирішенні справи №910/20886/16 в апеляційному суді позивачем, зокрема, надані суду: звіт адвоката №2 про надані послуги від 14.03.2017, акт приймання-передачі наданих послуг від 14.03.2017 та платіжне доручення №3166 від 10.03.2017 про сплату адвокатських послуг в розмірі 3 500,00 грн.

З огляду на вищезазначені норми права, колегія суддів вважає заявлену до стягнення суму витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 3 500,00 грн. такою, що підлягає задоволенню з огляду на надані позивачем документи на підтвердження понесених ним судових витрат на оплату послуг адвоката під час вирішення справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Так, оскарженим рішенням суду присуджені до стягнення з відповідача витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1 378,00 грн.

У апеляційній скарзі відповідач зазначив, що суд першої інстанції порушив вимоги статті 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки стягнув з нього всю суму сплаченого судового збору, при цьому, задовольнивши позовні вимоги лише частково.

Як зазначено у пункті 4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» частиною другою статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Враховуючи те, що частина основного боргу в сумі 10 000,00 грн., відносно якої припинено провадження у справі згідно пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, була сплачена відповідачем вже після порушення провадження у даній справі, Господарський суд міста Києва правомірно поклав судові витрати за подання позову на відповідача у розмірі 1 378,00 грн.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Електро» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. Водночас, керуючись частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, враховуючи заявлене позивачем клопотання, приходить до висновку щодо стягнення з відповідача 3 500,00 грн. судових витрат на послуги адвоката.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Електро» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2017 у справі №910/20886/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2017 у справі №910/20886/16 залишити без змін.

Стягнути з Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Електро» (04074, м. Київ, вулиця Вишгородська, будинок 14; код ЄДРПОУ 20006134) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тотал Флюід Менеджмент» (02660, м. Київ, вулиця Червоноткацька, будинок 42-А/1; код ЄДРПОУ 37675989) 3 500 (три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката. Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/20886/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.Г. Майданевич

Ю.Л. Власов