Постанова № 67284706, 14.06.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2017 р. Справа№ 910/30371/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Іоннікової І.А.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання: Молокопой І.А.

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства ,,Київський метрополітен"

на рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2017

у справі № 910/30371/15 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Комунального підприємства ,,Київський метрополітен"

до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Імпел Гріффін Груп"

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство ,,Київський метрополітен" (далі - позивач) звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Імпел Гріффін Груп" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором №386-Д-15 від 11.08.2015 в розмірі 490 757,89 грн. з яких 6 963,00 грн. штраф відповідно до п. 7.3 договору, 417 779,92 грн. - штраф відповідно до п. 7.4 договору, 66 014,97 грн. - збитки відповідно до п. 7.9 договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.02.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2016, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2016 в частині стягнення 6 963,00 грн. та 417 779,92 грн. штрафу скасовано та направлено справу в цій частині на новий розгляд до господарського суду міста Києва, а в іншій частині рішення та постанову у справі залишено без змін.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.03.2017 у справі № 910/30371/15 в задоволенні позову в частині стягнення штрафів у розмірі 6 963,00 грн. та 417 779,92 грн. відмовлено.

Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції, пославшись на встановлені ним обставини, умови договору, положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог у даній справі та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2017 у справі № 910/30371/15 скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги в частині стягнення штрафів у розмірі 6 963,00 грн. та 417 779,92 грн. задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки КП ,,Київський метрополітен" не вбачає обґрунтованих підстав відповідно до умов договору, які б надавали можливість відповідачу розірвати в односторонньому порядку дію договору з 03.09.2015, та наголошує, що згоди на припинення договору з 03.09.2015 не надавало. Тобто, на думку позивача, з 03.09.2015 відповідач безпідставно в односторонньому порядку відмовився від виконання умов договору, за що й нараховано штрафні санкції. При цьому, перерахування зафіксованих порушень ТОВ ,,Імпел Гріффін Груп" при виконанні умов договору з 01.09.2015 по 02.09.2015 було надано суду в окремому письмовому поясненні під час повторного розгляду справи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає про її необґрунтованість та просить залишити оскаржуване рішення без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд.

В судовому засіданні оголошувалась перерва на підставі ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 14.06.2017 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача заперечив проти наведених доводів.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила таке.

11.08.2015 між Комунальним підприємством ,,Київський метрополітен" (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Імпел Гріффін Груп" (далі - відповідач, виконавець) було укладено договір № 386-Д-15 на санітарне оброблення та аналогічні послуги (послуги з прибирання станцій клінінговою компанією), за умовами якого відповідач зобов'язується на власний ризик, власними силами та засобами надавати позивачеві послуги з санітарного оброблення (утримання) приміщень та послуги з оброблення (утримання) території прилеглої до станцій „Дарниця", „Чернігівська", „Лісова" (код ДК 016-2010 81.29.1 ,,Послуги щодо очищування, інші") протягом дії цього договору відповідно до технічних вимог з таблицями до них (додаток № 1), які є невід'ємною частиною даного договору, а позивач зобов'язується приймати надані відповідачем послуги та оплачувати їх на умовах даного договору.

Відповідно до пункту 1.1 договору кількість та якість послуг, термін і місце надання та інші вимоги щодо надання послуг визначається Технічними вимогами (додаток № 1), системою оцінки якості (додаток № 4), Інструкцією (додаток № 5), що є невід'ємними частинами договору.

За змістом п. 4.1 договору здавання-приймання наданих послуг здійснюється щомісячно з урахуванням системи оцінки якості (додаток № 4) і оформлюється актом здавання-приймання наданих послуг. Акт надається відповідачем після виконання ним щомісячно обсягу послуг, які визначені технічними вимогами, що є невід'ємною частиною даного договору, в перший робочий день місяця, що слідує за звітним.

Відповідно до пункту 4.2. договору позивач протягом 5 робочих днів розглядає наданий акт та в разі наявності порушень відповідачем умов надання послуг в звітному періоді, які зафіксовані згідно з порядком оцінки якості надання послуг в журналі технічного нагляду, вказує ці порушення в акті, з детальним їх описом в додатку до нього, підписує його і направляє відповідачу (з врахуванням розділу 7 цього договору).

Згідно з пунктом 2.2 договору вартість послуг, що надаються відповідачем по даному договору, визначається відповідно до розрахунку вартості видів послуг (додаток № 2), який є невід'ємною частиною даного договору. Відповідно до пункту 2.3 договору загальна вартість послуг по даному договору складає 3 580 970,76 грн., в т.ч. ПДВ (20%): 596 828,46 грн.

Відповідно до пункту 5.15 договору, якщо під час надання послуг виконавець порушив умови цього договору, що призвело до погіршення якості послуг, то на вимогу позивача він зобов'язаний безкоштовно виправити всі виявлені недоліки у встановлений за погодженням сторін термін. За відмову виконавця від усунення недоліків замовник застосовує штрафні санкції до виконавця відповідно до розділу 7 даного договору.

Згідно з пунктом 6.1.1 договору позивач зобов'язався здійснювати приймання наданих послуг в порядку та на умовах, визначених даним договором; забезпечити своєчасне надання відповідачу, для оперативного реагування інформацію щодо надходження скарг від пасажирів, приписів контролюючих органів, які виникли в результаті неякісного виконання послуг відповідачем. Відповідно до додатку № 4 до договору № 386-Д-15 від 11.08.2015, відповідальні працівники замовника фіксують результати огляду в Журналі технічного нагляду згідно з Інструкцією від 07.04.2014 № 6-І/НГ, а в разі виявлення будь-яких порушень, що не були оперативно (протягом 5-20 хв) усунуті виконавцем на вимогу замовника і підлягають запису в Журналі, сповіщають про це відповідальних працівників виконавця за контактним телефоном, обов'язково наданим виконавцем, та здійснюють відмітку про це в Журналі, а також визначають термін усунення недоліку.

Першого числа кожного місяця, що слідує за звітним, відповідальна особа замовника надає дані про якість надання послуг виконавцем (наявність відмов від виконання своїх обов'язків, порушень та не усунених недоліків з вказанням конкретної дати, часу та суті порушення) начальнику структурного підрозділу замовника для підготовки узагальнених даних, що підлягають внесенню до акта здачі-прийняття наданих послуг. В разі наявності у Журналі своєчасно не усунених виконавцем недоліків та інших порушень технічних вимог, або наявності обґрунтованих скарг пасажирів, що зафіксовані замовником в акті здачі-прийняття наданих послуг, виконавець несе відповідальність відповідно до розділу 7 укладеного сторонами договору на надання послуг з санітарного утримання приміщень та послуг з утримання території.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що у разі наявності не менше 10 порушень (по будь-якій станції окремо) виконавцем технічних вимог надання послуг за місяць, що зафіксовано в акті здачі-приймання наданих послуг згідно з пунктом 4.2 цього договору, виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від вартості послуг за відповідний місяць.

Згідно з пунктом 7.4 договору за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх обов'язків по цьому договору, що зафіксовано в акті здачі-приймання наданих послуг, виконавець сплачує штраф у розмірі 20% від щомісячної вартості послуг за кожний випадок порушення.

За змістом пункту 7.9 договору відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки, які виникли внаслідок порушення відповідачем умов договору.

В пункті 10.1 договору сторони погодили, що надання послуг по цьому договору здійснюється в період з 01 вересня 2015 року до 31 серпня 2018 року.

За умовами п. 10.3 договору договір може бути достроково розірвано за ініціативою будь-якої із сторін в односторонньому порядку, з обов'язковим повідомленням іншої сторони не пізніше ніж за 1 місяць до дати розірвання, у випадках: не здійснення оплати замовником за надані послуги протягом 60 календарних днів з моменту підписання обома сторонами акта здачі-приймання наданих послуг; неналежного надання послуг виконавцем протягом 3 місяців; ненаданням послуг виконавцем протягом двох змін підряд або п'яти змін протягом місяця.

Сторонами до договору підписано: додаток №1 - технічні вимоги щодо надання послуг з санітарного оброблення (утримання) приміщень та послуг з оброблення (утримання) території; обсяги робіт та періодичність з санітарного утримання приміщень та території станції ,,Дарниця", ,,Чернігівська", ,,Лісова"; додаток №2 - розрахунок вартості послуг; додаток №3 - протокол розмежування відповідальності за дотримання вимог безпеки та охорони праці при виконанні послуг; додаток №4 - система оцінки якості надання послуг з санітарного утримання приміщень та послуг з утримання території (додаток №4 до договору №386-Д-15 від 11.08.2015р.). Дана система передбачає принцип та порядок оцінки працівниками замовника якості надання послуг виконавцем відповідно до Технічних вимог.

З журналів технічного нагляду по станціях ,,Дарниця", ,,Чернігівська", ,,Лісова" вбачається, що персонал відповідача знаходився на об'єктах для виконання своїх обов'язків згідно з договором; проте, 03.09.2015 послуги з санітарного утримання на станціях відповідачем не надавались, в журналах містяться зауваження щодо роботи працівників відповідача.

Відповідач, в свою чергу, надав службові записки, складені за період з 01.09.2015 по 02.09.2015, з яких вбачається, що працівники відповідача просять забезпечити належні умови праці за договором, оскільки працівники позивача здійснюють перешкоди в роботі.

03.09.2015 відповідач надіслав позивачу лист № 2527/09/15 від 03.09.2015, в якому, керуючись статтями 651, 907 Цивільного кодексу України, пунктом 11.1 договору просив розірвати договір за згодою сторін; отримання вищезазначеного листа позивачем не заперечується.

Претензією від 23.09.2015 позивач вимагав від відповідача при розірванні договору сплатити штраф відповідно до пункту 7.3 договору в розмірі 6 963,00 грн., штраф відповідно до пункту 7.4 договору в розмірі 417 779,92 грн. та збитки відповідно до пункту 7.9 договору в розмірі 66 014,97 грн.; листом № 13/06-2413 від 29.09.2015 позивач направив відповідачу угоду про розірвання договору на санітарне оброблення та аналогічні послуги (послуги з прибирання станцій клінінговою компанією) від 11.08.2015 № 386-Д-15.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що у період з 01.09.2015 по 02.09.2015 послуги з прибирання надавались відповідачем із порушеннями (не дотримувалась періодичність прибирання, не виконувалось прибирання побутових приміщень та інше); 02.09.2015 року з 08 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. на станції ,,Чернігівська" працівники відповідача послуги за договором не надавали; 03.09.2015 на денну зміну (08 год. 00 хв. - 20 год. 00 хв.) працівники відповідача не прибули на жодну із станцій; прибирання станцій ,,Дарниця", ,,Чернігівська", ,,Лісова" з 03.09.2015 здійснюється силами працівників КП ,,Київський метрополітен", у зв'язку із чим відповідно до пунктів 7.3 та 7.4 договору нарахував та заявив до стягнення з відповідача штраф в розмірі 6 963,00 грн. за порушення відповідачем умов договору у вересні 2015 року, а також штраф в розмірі 417 779,92 грн. за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх обов'язків по договору щоденно з 03.09.2015 по 23.09.2015.

Заперечуючи проти позову, відповідач, зокрема, зазначав, що станом на 03.09.2015 сторони дійшли згоди щодо розірвання договору від 11.08.2015 №386-Д-15, договір припинив свою дію, відповідно й вимоги позивача, які ґрунтуються на п.7.3 та 7.4 договору є безпідставними.

Враховуючи встановлені у даній справі обставини та наявні докази, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір №386-Д-15 від 11.08.2015, який є підставою позову у даній справі, за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У даному договорі сторони домовились, якщо під час надання послуг відповідач порушив умови цього договору, що призвело до погіршення якості послуг, то, на вимогу позивача він зобов'язаний безкоштовно виправити всі виявлені недоліки у встановлений за погодженням сторін термін. За відмову відповідача від усунення цих недоліків позивач може застосувати штрафні санкції, зокрема, у разі наявності не менше 10 порушень за місяць, що зафіксовано в акті здачі-приймання наданих послуг відповідач сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від вартості послуг за відповідний місяць (п.7.3), та за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх обов'язків, що зафіксовано в акті здачі-приймання наданих послуг відповідач сплачує штраф у розмірі 20% від щомісячної вартості послуг за кожний випадок порушення (п.7.4).

Як вже зазначалось вище, зазначена справа розглядалась судами, та в задоволенні позову було відмовлено.

Однак, постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2016 скасовано рішення господарського суду м. Києва від 15.02.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.08.20167 в частині стягнення 6 963,00 грн. та 417 779,92 грн. штрафу. Скасовуючи дані судові акти, суд касаційної інстанції вказав, що суди залишили поза увагою приписи статей 906, 907 Цивільного кодексу України та умови укладеного сторонами договору, не з'ясували, яким чином припиняються зобов'язання сторін спірного правочину, чи відбулося (а якщо відбулося, то за яких підстав та коли) припинення зобов'язань сторін спірного правочину; не перевірили, хто з учасників спору зобов'язаний ініціювати складання актів прийому-передачі наданих послуг, зокрема, за спірний період, не встановили зміст правовідносин сторін протягом спірного періоду (з 03.09.2015 по 23.09.2015), не з'ясували, чи діяв договір про надання послуг протягом цього спірного періоду. При цьому, як зазначено в постанові, сама по собі відсутність документу, обов'язок складання якого за договором покладено на відповідача, не може звільняти відповідача від порушення обов'язку за договором.

На виконання приписів суду касійної інстанції, місцевий господарський суд вказав, що враховуючи вимоги статей 906, 907 Цивільного кодексу України та умови укладеного між сторонами договору, а також право позивача на одностороннє розірвання договору, вимогу позивача №2527/09/15 від 03.09.2015 про розірвання договору, яка була отримана позивачем, суд дійшов висновку про припинення зобов'язань сторін з 03.09.2015, тобто, протягом спірного періоду (з 03.09.2015 по 23.09.2015), а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача штрафів у розмірі 6 963,00 грн. та 417 779,92 грн., які були нараховані позивачем у спірний період.

Однак, такий висновок суду першої інстанції є помилковим з огляду на таке.

Статтею 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до п. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Приписами статті 907 Цивільного кодексу України встановлено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

В договорі №386-Д-15 від 11.08.2015 сторони погодили, що він може бути достроково розірвано за ініціативою будь-якої із сторін в односторонньому порядку, з обов'язковим повідомленням іншої сторони не пізніше ніж за 1 місяць до дати розірвання, у випадках: не здійснення оплати замовником за надані послуги протягом 60 календарних днів з моменту підписання обома сторонами акта здачі-приймання наданих послуг; неналежного надання послуг виконавцем протягом 3 місяців; ненаданням послуг виконавцем протягом двох змін підряд або п'яти змін протягом місяця (п.10.3).

Також в силу п.11.11 договору його дія припиняється за згодою сторін.

Тобто, слід дійти висновку, що сторони договору обумовили підстави для одностороннього розірвання договору та порядок такого розірвання.

Право на припинення договору за згодою сторін надано п.11.1. Надсилання відповідачем 03.09.2015 листа №2527/09/15 від 03.09.2015, в якому він, керуючись статтями 651, 907 Цивільного кодексу України, пунктом 11.1 договору, просив розірвати договір за згодою сторін, не підпадає під дію п.10.3 договору.

До того ж, для дострокового припинення договору у п.10.3 визначено обов'язок повідомити іншу сторону не пізніше ніж за 1 місяць до дати розірвання.

Зі змісту заяви від 03.09.2015 не вбачається посилання на п.10.3 договору та не зазначено, за яким саме випадком.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що заява відповідача від 03.09.2015 про розірвання договору за згодою сторін не може бути підставою для одностороннього розірвання цього договору.

Доказів, які б свідчили, що позивач надав згоду (лист - відповідь тощо) на розірвання договору матеріали справи не містять. Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що письмово позивач не оформляв згоду на розірвання договору.

Як зазначалось вище, відповідно до відміток, зроблених в журналах технічного нагляду по станціям метро ,,Лісова", ,,Чернігівська", ,,Дарниця", з 03.09.2015 послуги з санітарного утримання на станціях відповідачем не надавались, що останнім не заперечується.

З огляду на встановлений факт існування договірних відносин між сторонами станом на 03.09.2015, слід дійти висновку, що ненадання послуг за договором є порушенням договірних правовідносин, а тому наявні підстави для застосування штрафних санкцій у відповідності до п. 7.4 договору (одностороння необґрунтована відмова від виконання своїх обов'язків, що зафіксовано в акті здачі-приймання наданих послуг передбачає сплату виконавцем штраф у розмірі 20% від щомісячної вартості послуг за кожний випадок порушення).

Хоча у даному випадку й не було складено акт здачі-приймання наданих послуг, яким має бути зафіксовано необґрунтована відмова від виконання договору, однак, така відмова підтверджується матеріалами справи, а тому наявні підстави для застосування п. 7.4 договору.

Водночас, позивач обраховує штраф у відповідності до п. 7.4 договору з 03.09.2015 (першого дня неприбуття працівників відповідача на станції метрополітену для прибирання) до 23.09.2015, виходячи з щомісячної вартості послуг - 99471,41 грн. х 20% х 21 (21 випадок відмови) = 417 779,92 грн.

Колегія суддів вважає такий обрахунок невірним, оскільки відсутні підстави обраховувати 21 випадок відмови, так як він був лише один (невихід працівників 03.09.2015 та пропозиція від 03.09.2015 відповідача розірвати договір, а також прибирання станцій метро ,,Лісова", ,,Чернігівська", ,,Дарниця" з 03.09.2015 силами працівників КП ,,Київський метрополітен", на що посилається сам позивач (т.1, а.с. 44), тому й обраховувати потрібно штраф лише за один випадок необґрунтованої відмови від виконання договору, виходячи з ціни договору 3 580 970,76 грн : 3:12 = 99 471,41 грн. (щомісячна вартість послуг) - 20% = 19 894,28 грн.

Таким чином, позовні вимоги заявлені відповідно до п. 7.4 договору в розмірі 417 779,92 грн. підлягають частковому задоволенню - в розмірі 19 894,28 грн.

Суд першої інстанції наведеного вище не врахував, допустивши неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

В частині позовних вимог, заявлених на підставі п. 7.3 договору в розмірі 6 963,00 грн. (наявність не менше 10 порушень (по будь-якій станції окремо) виконавцем технічних вимог надання послуг за місяць, що зафіксовано в акті здачі-приймання наданих послуг згідно з пунктом 4.2 цього договору - оплачується штрафом у розмірі 7% від вартості послуг за відповідний місяць), колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до умов договору (п.10.1) надання послуг по договору здійснюється в період з 01.09.2015 по 31.08.2018.

Матеріалами справи підтверджується надання працівниками відповідача послуг за договором протягом 2 -х днів - 01.09. та 02.09.2015, оскільки з 03.09.2015 прибирання здійснювалось працівниками позивача.

У даному випадку, колегія суддів зазначає, що належними доказами, підтверджуючими факт неналежного виконання відповідачем умов договору, сторони визначили вимогу позивача про усунення недоліків та акти здачі-приймання послуг з зафіксованими порушеннями.

Проте, позивачем не подано суду доказів звернення до відповідача з вимогами про усунення недоліків та фіксації вчинених відповідачем порушень (в розумінні п. 7.3 договору), як це вимагається умовами договору.

За вказаних обставин апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій за п. 7.3 договору.

З огляду на викладене, позовні вимоги у даній справі підлягають частковому задоволенню, а саме, в розмірі 19 894,28 грн.

Оскільки суд першої інстанції допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи в частині вимог про стягнення штрафу за п. 7.4 договору № 386-Д-15 від 11.08.2015, оскаржуване рішення має бути скасоване на підставі п. 1 ч. 1 ст. 104 ГПК України, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими з підстав наведених вище, у зв'язку з цим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору розподіляються пропорційно заявлених позовних вимог та покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства ,,Київський метрополітен" - задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2017 у справі № 910/30371/15 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Імпел Гріффін Груп" (код 35634872) на користь Комунального підприємства ,,Київський метрополітен" (код 03328913) 19 894,28 грн. штрафу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 313,02 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

3. Доручити господарському суду м. Києва видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді І.А. Іоннікова

Л.В. Чорна