Постанова № 67284451, 08.06.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2017 р. Справа№ 910/360/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Іоннікової І.А.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 08.06.2017 року,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Сбербанк» на рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2017 року

по справі №910/360/17 (суддя - Паламар П.І.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Сбербанк»

до Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України

про відшкодування збитків, ціна позову 5 155 247,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.02.2017 року у справі № 910/360/17 відмовлено у задоволенні позову ПАТ «Сбербанк» до Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України про відшкодування збитків у розмірі 5 155 247,07 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач - публічне акціонерне товариство «Сбербанк» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2017 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу №910/360/17 до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях відповідач вважає подану позивачем апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

У судових засіданнях суду апеляційної інстанції представник позивача надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду яким, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судових засіданнях суду апеляційної інстанції також надав суду свої пояснення по справі в яких заперечив проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів зазначених у відзиві на скаргу та письмових поясненнях. Представник відповідача вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Представник просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 21.02.2017 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

1 червня 2013 року між Головним управлінням Державної фельд'єгерської служби України (на даний час - Головне управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України) (далі - виконавець) та АТ «Сбербанк Росії» (на даний час ПАТ «Сбербанк») (далі - замовник) була укладена генеральна угода № 23-13/к відповідно до п. 1.1 якої сторони домовились, що виконавець організовує і забезпечує доставку цінних відправлень замовника (надалі - відправлення) на умовах, визначених цим договором. Конфіденційність і збереження доставки відправлень гарантується виконавцем.

Пунктом 3.2 договору упаковка відправлень повинна забезпечувати збереження вкладеного і виключати доступ до нього.

На відправлення, які передаються виконавцю, замовник виписує три примірники реєстру встановленої форми. Перший та другий примірники реєстру подаються разом з відправленням виконавцю, а третій, з підписом і печаткою виконавця, залишається у замовника. При оформленні реєстру замовник повинен обов'язково вказувати в реєстрі номер цього договору (п 3.3 договору).

Відповідно до пункту 3.5 договору сторони погодили між собою, що пересилці не підлягають відправлення на адресу іноземних фірм і фізичних осіб, а також предмети і речовини, заборонені для пересилання відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 5.1 договору виконавець зобов'язався прийняти відправлення замовника відповідно до п. 2.2 та статті 3 цього договору та доставити відправлення замовника до пункту призначення в строк, передбачений п. 2.4 цього договору. Під час доставки відправлень замовника виконавець зобов'язаний забезпечити їх збереження та конфіденційність.

Замовник, у свою чергу, зобов'язаний оформити відправлення відповідно до п. 3.1-3.5 цього договору (п. 5.2.1 договору).

15 листопада 2016 р. позивачем було передано відповідачу цінне відправлення з оголошеною цінністю 5155247,07 грн. для його направлення до Дніпропетровського відділення № 9 ПАТ «Сбербанк», розташованого по вул. Короленка, 15 у м. Дніпрі.

16 листопада 2016 р. у пасажирському поїзді № 72 за маршрутом «Київ - Запоріжжя» відбулося таємне викрадення чужого майна та банківського металу, у т.ч. переданого позивачем відповідачу для доставки цінного відправлення оголошеною цінністю 5155247,07 грн.

Це підтверджується поясненнями сторін, реєстром на цінності, що направляються через Державну фельд'єгерську службу від 15 листопада 2016 р., витягом з кримінального провадження № 420160040010000298 від 7 грудня 2016 р., листом Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України № 3-6-8540/11 від 9 грудня 2016 р.

З наявної у матеріалах справи довідки позивача № 1280/5/34-2 від 7 лютого 2017 р. вбачається, що у цінному відправленні з оголошеною цінністю 5155247,07 грн. згідно реєстру на цінності, що направляються через Державну фельд'єгерську службу від 15 листопада 2016 р. перебували грошові кошти в іноземній валюті, а саме 200000 доларів США.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач згідно умов договору несе матеріальну відповідальність за прийняті відправлення в межах оголошеної цінності, та враховуючи викрадення відправлень, відповідач має сплатити позивачу збитки у розмірі 5 155 247,07 грн.

Заперечуючи проти вказаного позову, відповідач послався, на те, що вказане позивачем цінне відправлення містило грошові кошти, які згідно вимог чинного законодавства заборонено пересилати поштовим зв'язком. Тому підстави для покладення на нього обов'язку з відшкодування вартості майна відсутні.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 21.02.2017 року у справі № 910/360/17 відмовлено у задоволенні позову ПАТ «Сбербанк» до Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України про відшкодування збитків у розмірі 5 155 247,07 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержанні нею доходу, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) розміру збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство, як правило, виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України).

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками.

Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. При цьому, такий зв'язок між порушенням та збитками має бути прямим та безпосереднім.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що за правовою природою укладений між сторонами договір № 23-13/К від 01.06.2013 є договором про надання послуг поштового зв'язку.

Статтею 2 Закону України «Про поштовий зв'язок» визначено, що відносини у сфері надання послуг поштового зв'язку регулюються Конституцією України, цим та іншими законами України і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Діяльність у сфері надання послуг поштового зв'язку спеціального призначення (фельд'єгерського і спеціального зв'язку) провадиться відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про поштовий зв'язок» поштовий зв'язок спеціального призначення - складова частина поштового зв'язку України, призначена для надання послуг поштового зв'язку окремим категоріям користувачів.

Таким чином, фельд'єгерський зв'язок входить до системи поштового зв'язку України і регулюється нормами Закону України «Про поштовий зв'язок», а діяльність у сфері фельд'єгерського зв'язку провадиться відповідно до законодавства України.

За змістом ст. 13 Закону України «Про поштовий зв'язок» оператори надають користувачам послуги поштового зв'язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку. Послуги поштового зв'язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості.

Відповідно до п. 30 Правил надання послуг поштового зв'язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 у внутрішніх поштових відправленнях пересилаються предмети, не заборонені для пересилання.

Згідно п. 32 Правил надання послуг поштового зв'язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 у внутрішніх поштових відправленнях забороняється пересилати, зокрема, іноземну валюту.

Пунктом 57 зазначених Правил надання послуг поштового зв'язку сума оголошеної цінності внутрішнього поштового відправлення не повинна перевищувати фактичної вартості вкладення та можливих витрат на відновлення документів, що пересилалися, у разі їх втрати.

Отже, враховуючи п. 3.5 договору, а саме, що не підлягають доставці (пересилці) предмети і речовини, заборонені для пересилки відповідно до законодавства України та вищенаведені норми, фельд'єгерським зв'язком, як зв'язком спеціального призначення, що входить до системи поштового зв'язку України, забороняється пересилати іноземну валюту, а сума оголошеної цінності поштового відправлення не повинна перевищувати фактичної вартості вкладення.

Відповідно до п. 3.2 договору упаковка відправлень повинна забезпечувати збереження вкладеного і виключати доступ до нього без пошкодження упаковки.

Згідно з п. 5.3.3 договору виконавець має право в присутності представника замовника і представника компетентних органів провести перевірку вкладеного відправлень у випадках, передбачених чинним законодавством.

Таким чином, з зазначених пунктів договору вбачається, що позивачем надавались цінні посилки запакованими і відповідач лише у окремих випадках міг перевіряти вміст відправлень.

Поясненнями сторін, наявною у матеріалах справи довідкою позивача № 1280/5/34-2 від 7 лютого 2017 р. стверджується, що у цінному відправленні з оголошеною цінністю 5155247,07 грн. згідно реєстру на цінності, що направляються через Державну фельд'єгерську службу від 15 листопада 2016 р. перебували грошові кошти в іноземній валюті, а саме 200000 доларів США.

В той же час, порядок вивезення (інкасації) валютних цінностей із філій банків передбачено Інструкцією з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні (далі - Інструкція), затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14.02.2007 № 45 (в редакції, що діяла на час передачі позивачем відправлень службовій особі фельд'єгерського зв'язку).

Вказаною Інструкцією передбачений спеціальний порядок вивезення готівки, який визначає відповідні заходи щодо збереження вмісту мішків із готівкою та іншими цінностями та передбачає складання відповідних документів на різних етапах здійснення переміщення цінностей.

Відповідно до п. 3 Глави 1 Розділу ІІІ Інструкції перевезення валютних цінностей між банком і його територіально відокремленими підрозділами (філіями, відділеннями) та до пунктів обміну валют, банкоматів і у зворотному напрямку здійснюється з урахуванням вимог додатка 2 до цієї Інструкції власними силами банку або підрозділами інкасації інших банківських установ згідно з вимогами Положення з використанням визначених відповідно до цього порядку окремих документів, серед яких прибутково-видатковий касовий ордер, опис цінностей, доручення на перевезення валютних цінностей, супровідна відомість до сумки з готівкою (додаток 7), супровідний касовий ордер до сумки з валютними цінностями (додаток 8). Допускається додаткове використання інших документів, розроблених банком для виконання визначених у Положенні про підрозділ завдань щодо внутрішньобанківських перевезень цінностей.

Відповідно до Інструкції власні сили банку - бригада інкасації підрозділу інкасації банку або уповноважена особа банку в супроводі осіб, які здійснюють заходи щодо її особистої охорони та/або цінностей, що переміщуються цією особою;

перевезення валютних цінностей - переміщення в установленому порядку транспортними засобами валютних цінностей, яке здійснюють інкасатори між банківськими установами, між Національним банком і банківськими установами та в структурі Національного банку;

послуги з інкасації - це перелік послуг, до яких належать: вивезення надлишків та доставка підкріплень готівки між Національним банком та банківськими установами, між банківськими установами, їх філіями, відділеннями та від них до банкоматів, пунктів обміну валют і у зворотному напрямку.

Таким чином, порядок доставки підкріплень готівки визначається Інструкцією, а доказом передачі валюти особам уповноваженим на її перевезення та факт дотримання позивачем вимог норм права, що регулюють порядок вивезення готівки із власних філій в іноземній валюті, може бути супровідна відомість (Додаток 7 до Інструкції).

Отже, позивачем не дотримано норм Інструкції з організації перевезення валютних цінностей та інкасації коштів в установах банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14.02.2007 № 45 та порушено норми Правил надання послуг поштового зв'язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Колегія суддів звертає увагу на те, що працівником Державної фельд'єгерської служби приймався від позивача пакет з оголошеною цінністю, а не валюта готівкою. Отже, передавши відповідачу до пересилки іноземну валюту, позивач порушив вимоги чинного законодавства та умови укладеного з відповідачем договору.

Протиправна поведінка позивача, який порушив умови договору, не породжує у нього права вимагати від відповідача відшкодування збитків.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України не доведено наявності підстав для стягнення з відповідача збитків у розмірі сумі 5155247,07 грн. та, відповідно, правомірністю відмови у задоволенні такої вимоги.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції позивачем не було подано належних та переконливих доказів на підтвердження заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі позивача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2017 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Сбербанк» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2017 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Сбербанк» на рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2017 року по справі № 910/360/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2017 року по справі № 910/360/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/360/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

І.А. Іоннікова