Рішення № 67284388, 19.06.2017, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 червня 2017 року Справа № 913/365/17

Провадження №4/913/365/17

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма Фармаком, м. Харків

до Комунального підприємства Луганська обласна Фармація, с. Гречишкине, Новоайдарського району Луганської області

про стягнення 83219 грн. 34 коп.

Суддя Господарського суду Луганської області - Старкова Г.М.

Секретар судового засідання Рочняк Т.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність №б/н від 01.02.2016;

від відповідача - представник не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма Фармаком звернулось до Господарського суду Луганської області із позовною заявою до Комунального підприємства Луганська обласна Фармація про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 32 від 10.06.2010 в сумі 89488 грн. 07 коп., з яких: заборгованість за отриманий товар в сумі 45731 грн. 81 коп., 3% річних в сумі 3881 грн. 40 коп., інфляційні нарахування в сумі 39944 грн. 86 коп.

В судовому засіданні 19.06.2017 присутній повноважний представник позивача

Відповідач витребувані судом документи не представив, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обовязковою.

При цьому, відповідач не заявив клопотання про відкладення розгляду справи з наведенням відповідного обґрунтування необхідності такого відкладення та доданням доказів поважності неприбуття у дане судове засідання.

Відповідно до абз. 2 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 2.1 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (зі змінами) в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 3.9.2 вказаної постанови Пленуму передбачено, що у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Так, відповідно до витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 24.10.2016 місцезнаходження Комунального підприємства Луганська обласна Фармація є 93500, с. Герчишкине Новоайдарського району Луганської області, вул. Істрашкіна, буд.31, корпус А.

Судом ухвали Господарського суду Луганської області від 21.04.2017, від 29.05.2017 та від 12.06.2017 у справі № 913/365/17 були направлені за юридичною адресою підприємства яка зазначена у Єдиному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, але вказані ухвали були повернуті органами поштового звязку до господарського суду з відміткою за зазначеною адресою не проживає, за заявою відправника (одержувача).

При цьому, інші відомостей про адресу відповідача, окрім тих, що містяться у ЄДРПОУ та зазначені позивачем у позові у суду відсутні, тобто в даному випадку, відповідач був належним чином повідомлений про час та дату слухання справи.

Таким чином, суд розглядає справу за наявними матеріалами, враховуючи наступне: сторони належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду цієї справи; будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи від позивача та відповідача не надходило; явка сторін не була визначена судом обовязковою; незявлення відповідача у засідання не перешкоджає вирішенню цього спору.

Відповідач не надав до матеріалів справи відзиву на позовну заяву та інші витребувані судом документи, що не є перешкодою для розгляду справи за наявними в ній матеріалами згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача 19.06.2017 до канцелярії Господарського суду Луганської області подано заяву про збільшення розміру позовних вимог (згідно штампу вхідний № 684- 602/17), за якою просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором поставки № 32 від 10.06.2010 в сумі 96093 грн. 85 коп., з яких: заборгованість за отриманий товар в сумі 45731 грн. 81 коп., 3% річних в сумі 4403 грн. 03 коп., інфляційні нарахування в сумі 45959 грн. 01 коп. Заява позивача про збільшення розміру позовних вимог в судовому засіданні 19.06.2017 розглянута, задоволена та долучена до матеріалів справи з усіма доданими документами.

Разом з тим, представник позивача в судовому засіданні 19.06.2017 надав заяву в порядку ст. 22 ГПК України про зменшення розміру позовних вимог, за якою останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки № 32 від 10.06.2010 в сумі 83219 грн. 34 коп., з яких: заборгованість за отриманий товар в сумі 45731 грн. 82 коп., 3% річних в сумі 3649 грн. 33 коп., інфляційні нарахування в сумі 33838 грн. 19 коп.

Надана заява про зменшення розміру позовних вимог судом розглянута, задоволена та долучена до матеріалів справи.

Суд задовольняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог на підставі приписів статті 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

При цьому, будь-які права або інтереси відповідача у випадку зменшення розміру позовних вимог не порушуються.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення у справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог і це є саме правом позивача.

Виходячи з наведеного, суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, тому з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог № б/н та б/д у справі № 913/365/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма Фармаком до Комунального підприємства Луганська обласна Фармація предметом спору слід вважати: стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 32 від 10.06.2010 в сумі 83219 грн. 34 коп., з яких: заборгованість за отриманий товар в сумі 45731 грн. 82 коп., 3% річних в сумі 3649 грн. 33 коп., інфляційні нарахування в сумі 33838 грн. 19 коп.

Представник позивача 19.06.2017 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, зданої у судовому засіданні 19.06.2017).

Суд у судовому засіданні 19.06.2017 перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача 19.06.2017 (згідно штампу вхідний № 3959/17) до канцелярії Господарського суду Лугнської області надав заяву № б/н від 19.06.2017, за якою просить суд долучити до матеріалів справи докази часткової сплати відповідачем заборгованості за отриманий товар. Вказана заява судом розглянута та долучена до маетріалів справи з усіма доданими документами.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В :

Заява позивача щодо зменшення розміру позовних вимог судом прийнята та підлягає до задоволення.

Позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 32 від 10.06.2010 в сумі 83219 грн. 34 коп., з яких: заборгованість за отриманий товар в сумі 45731 грн. 82 коп., 3% річних в сумі 3649 грн. 33 коп., інфляційні нарахування в сумі 33838 грн. 19 коп.

Новою ціною позову вважати: заборгованість за договором поставки № 32 від 10.06.2010 в сумі 83219 грн. 34 коп.(з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, зданої у судовому засіданні 19.06.2017).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма Фармаком (далі- постачальник, позивач) та Комунальним підприємством Луганська обласна Фармація (далі- покупець, відповідач) був укладений договір поставки № 32 від 10.06.2010 (далі- договір).

Згідно із п. 1.1 договору, позивач (постачальник) зобов'язався поставити відповідачу (покупцеві) вироби медичного призначення, біологічні активні добавки, фіто чаї, тощо (далі - товар), вказаний в п. 1.2 договору, а покупець прийняти і оплатити товар.

Найменування, асортимент, кількість товару, одиниці виміряння, ціна за одиницю товару, вартість товару вказуються в накладних, які є невідємною частиною цього договору (п. 1.2 договору).

Покупець зобовязаний провести оплату за поставлений товар згідно накладним (п.2.1 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору, розрахунки за поставлений товар здійснюється з відстрочкою на 30 календарних днів з моменту поставки кожної партії товару. Період відстрочки оплати товару може бути збільшений, про що буде вказано у видатковій накладній кожної партії товару. Строк зобовязань з оплати кожної партії товару починає рахуватися з моменту фактичної прийомки товару покупцем і передачі документів на товар передбачених п. 3.3 цього договору.

Орієнтована загальна вартість товару, який поставляється за цим договором, на момент підписання договору складає 5 (пять) млн. грн., складається із сумарної вартості відвантаженого товару за відповідними накладними на протязі періоду дії цього договору.

Позивачем, на виконання умов договору була здійснена поставка відповідного товару:

- за видатковою накладною № РН- 0006622 від 28.04.2014 на суму 27744,66 грн. з ПДВ;

- за видатковою накладною № РН- 0008312 від 11.06.2014 на суму 34079,34 грн. з ПДВ;

Всього було поставлено продукції на загальну суму 61824 грн. 00 коп.

Відповідачем оплата поставленої продукції була здійснена частково, у звязку з чим залишилась заборгованість за поставлений товар в сумі 45731 грн. 82 коп., з яких: 11652 грн. 48 коп. заборгованість за видатковою накладною № РН- 0006622 від 28.04.2014, 34079 грн. 34 коп. заборгованість за видатковою накладною № РН- 0008312 від 11.06.2014 (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, зданої у судовому засіданні 19.06.2017).

Відповідно до вимог п.2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 3649 грн. 33 коп. (видаткова накладна № РН- 0006622 від 28.04.2014 за період з 05.08.2015 по 16.06.2017 в сумі 652 грн. 22 коп. та видаткова накладна № РН- 0008312 від 11.06.2014 за період з 12.07.2014 по 16.06.2017 в сумі 2997грн. 11 коп.), інфляційні нарахування в сумі 33838 грн. 19 коп. (видаткова накладна № РН- 0006622 від 28.04.2014 за період з серпня 2015 року по травень 2017 року в сумі 2659 грн. 20 коп. та видаткова накладна № РН- 0008312 від 11.06.2014 за період з липня 2014 року по травень 2017 року в сумі 31178 грн. 99 коп.) (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, зданої у судовому засіданні 19.06.2017).

Оскільки відповідачем, в добровільному порядку заборгованість за поставлений товар здійснена в повному обсязі не була, позивач звернувся до суду із даним позовом, за яким окрім основного боргу в сумі 45731 грн. 82 коп., також просить стягнути нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних в сумі 3649 грн. 33 коп., інфляційні нарахування в сумі 33838 грн. 19 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог). Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на умови договору поставки № 32 від 10.06.2010 та положення ст.ст. 538, 610, 611, 612, 625, 693, 712, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. .265, 193 Господарського кодексу України.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та відповідача та надані ними докази, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог за позовом, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини (ч. 2, ст.11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК)).

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1, ст. 215 ЦК України).

У ч. 1 ст. 207 Господарського Кодексу України (далі ГК) зазначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як підтверджується матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма Фармаком ( надалі- постачальник, позивач) та Комунальним підприємством Луганська обласна Фармація (надалі- покупець, відповідач) був укладений договір поставки № 32 від 10.06.2010 (надалі- договір), за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався поставити відповідачу (покупцеві) вироби медичного призначення, біологічні активні добавки, фіто чаї, тощо (далі - товар), вказаний в п. 1.2 договору, а покупець прийняти і оплатити товар та найменування, асортимент, кількість товару, одиниці виміряння, ціна за одиницю товару, вартість товару вказуються в накладних, які є невідємною частиною цього договору (п. 1.1, п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору, розрахунки за поставлений товар здійснюється з відстрочкою на 30 календарних днів з моменту поставки кожної партії товару. Період відстрочки оплати товару може бути збільшений, про що буде вказано у видатковій накладній кожної партії товару. Строк зобовязань із оплати кожної партії товару починає рахуватися з моменту фактичної прийомки товару покупцем і передачі документів на товар передбачених п. 3.3 цього договору.

Відповідно до ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

В силу положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Між сторонами у справі виникли зобовязання на підставі договору поставки № 32 від 10.06.2010 в силу п.1 ч.2 ст.11 ЦК України.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір поставки № 32 від 10.06.2010 за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, підписаний повноважними представниками сторін, відповідає вимогам, передбаченим статтями 628, 639, 655 Цивільного кодексу України щодо змісту та форми договору, не розірваний сторонами та не визнаний недійсним в судовому порядку.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами спірного договору датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на товаросупровідних документах.

На виконання умов договору, відповідач поставив позивачу відповідний товар на загальну суму 61824 грн. 00 коп.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі - продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Слід також зазначити, що відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну України від 24.05.1999 № 88 із наступними змінами та доповненнями, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно із п.2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, повязаної з відпуском (витрачанням), придбанням товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна.

Відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановлені графіком документообігу терміни для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документах, несуть особи, які склали і підписали ці документи.

Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами , службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити (назву документа, дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Належним доказом фактичного передання товару є накладна, видаткова накладна, тощо, яка містить підпис уповноваженої особи про отримання товару, та довіреність уповноваженої особи на отримання товару, яка є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) на отримання товару.

Тобто, в даному випадку відповідний товар фактично був поставлений позивачем та прийнятий відповідачем у обсягах та строки визначені позивачем за накладними, що підтверджується і підписом уповноваженої особи покупця (на підставі довіреності), а також печаткою Обласний аптечний склад м. Луганськ Комунального підприємства Луганська обласна Фармація поставленої на відповідних накладних, що вказані вище та зазначені позивачем за позовом та наявні в матеріалах справи.

Так, товар за видатковою накладною № РН- 0006622 від 28.04.2014 на суму 27744,66 грн. з ПДВ отримана представником відповідача, про що свідчить його підпис на цьому документі із зазначенням довіреності, товар за видатковою накладною № РН- 0008312 від 11.06.2014 на суму 34079,34 грн. з ПДВ отримана представником відповідача, про що свідчить його підпис на цьому документі із зазначенням довіреності (а.с.12-14).

Товар прийнятий представником відповідача на підставі довіреності № 1249 від 30.04.2014 та № 1642 від 13.06.2014 без будь-яких зауважень та заперечень (а.с. 15-16).

За доводами та розрахунками позивача, відповідачем оплата поставлений товар здійснена була частково, у звязку з чим залишилась заборгованість в сумі 45731 грн. 82 коп.

Виходячи з наведеного, слід зазначити, що матеріалами справи та встановленими фактичними обставинами підтверджено, що відповідачем оплата поставленої та прийнятої продукції відповідачем не здійснена, у звязку з чим позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за отриману продукцію в сумі 45731 грн. 82 коп. слід задовольнити. При цьому, відповідачем вказане не оспорено, доказів оплати заборгованості не надано.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3649 грн. 33 коп. (видаткова накладна № РН- 0006622 від 28.04.2014 за період з 05.08.2015 по 16.06.2017 в сумі 652 грн. 22 коп. та видаткова накладна № РН- 0008312 від 11.06.2014 за період з 12.07.2014 по 16.06.2017 в сумі 2997грн. 11 коп.), інфляційні нарахування в сумі 33838 грн. 19 коп. (видаткова накладна № РН- 0006622 від 28.04.2014 за період з серпня 2015 року по травень 2017 року в сумі 2659 грн. 20 коп. та видаткова накладна № РН- 0008312 від 11.06.2014 за період з липня 2014 року по травень 2017 року в сумі 31178 грн. 99 коп.)(з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, зданої у судовому засіданні 19.09.2016) слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата інфляційних нарахувань і трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) відповідно до ст. 625 ЦК України не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно із Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Згідно із п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунки позивача та враховуючи п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 Про деякі практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань (із змінами і доповненнями), суд дійшов до висновку про обґрунтованість та правильність нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань, та погоджується з розрахунком позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 3649 грн. 33 коп., інфляційні нарахування в сумі 33838 грн. 19 коп., підлягають задоволенню повністю.

За таких обставин, позов слід задовольнити повністю (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за отриманий товар в сумі 45731 грн. 82 коп., 3% річних в сумі 3649 грн. 33 коп., інфляційні нарахування в сумі 33838 грн. 19 коп. (всього на загальну суму 83219 грн. 34 коп.).

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача обґрунтовано заявлених та задоволений вимог, а саме в сумі 1487 грн. 92 коп.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма Фармаком до Комунального підприємства Луганська обласна Фармація про стягнення 83219 грн. 34 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Луганська обласна Фармація, 93500, Луганська область, Новоайдарський район, село Гречишкине, вулиця Істрашкіна, будинок 31, корпус А, код ЄДРПОУ 01975442 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма Фармаком, 61050, місто Харків, вулиця Юрївська, будинок,17, код ЄДРПОУ 30590731, заборгованість за отриманий товар в сумі 45731 грн. 82 коп., 3% річних в сумі 3649 грн. 33 коп., інфляційні нарахування в сумі 33838 грн. 19 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1487 грн. 92 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Повний текст рішення складено та підписано - 21.06.2017.

Суддя ОСОБА_2