Ухвала суду № 67283955, 15.06.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

15.06.2017 №917/1000/13 За скаргами Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" (вх. № 26/25-84 від 07.02.2017, вх. № 127/18-84 від 12.03.2017) на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001 щодо реалізації майна ПАТ "АвтоКрАЗ" у справі № 917/1000/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", вул. Госпітальна, 12г, м. Київ, 01601

до Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ", вул. Київська, 62, м. Кременчук, Полтавська обл., 39631

про стягнення 684 836 063,30 грн

Представники сторін:

від скаржника (боржник): ОСОБА_1, довіреність № 4 від 13.04.2017 р.

від стягувача: ОСОБА_2, довіреність № 19/3-02/200 від 14.11.2016 р.

від ВДВС: ОСОБА_3, довіреність № 1030/20.3-03 від 19.12.2016 р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.06.2017 скарги (вх. № 26/25-84 від 07.02.2017, вх. № 127/18-84 від 12.03.2017) об'єднано в одне провадження в порядку ст. 58 ГПК України.

ПАТ "Авто-КрАЗ" звернулося зі скаргами на дії Департаменту державної виконавчої служби відділу примусного виконання рішень у якій просить суд: призупинити реалізацію майна будівлі гуртожитку для висококваліфікованих працівників ХК АвтоКраЗ загальною площею 6277,1 кв.м, що знаходиться в м. Кременчуці, Полтавської області по вул. Московська, 14-А;

визнати недійсною проведену оцінку майна ПАТ АвтоКрАЗ - будівлі гуртожитку для висококваліфікованих працівників ХК АвтоКрАЗ загальною площею 6 277,1 кв.м., що знаходиться в м. Кременчуці, Полтавської області по вул. Московська, 14-А;

визнати протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 щодо реалізації майна ПАТ АвтоКрАЗ;

заборонити ОСОБА_5 примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчиняти будь-які дії в межах зведеного виконавчого провадження № 45314193 на час розгляду скарги;

зобов'язати Державне підприємство СЕТАМ, на час розгляду скарги, призупинити електронні торги з реалізації арештованого майна, а саме: будівлі гуртожитку №8 загальною площею 2 087,62 кв.м., що знаходиться в м. Кременчуці, Полтавської області по вулиці Маяковського, 9; будівлі гуртожитку №9 загальною площею 2 113,39 кв.м., що знаходиться в м. Кременчуці, Полтавської області по вулиці Маяковського, 11/1;

визнати незаконними дії посадових осіб ОСОБА_5 примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо передачі на реалізацію на електронних торгах арештованого майна Публічного акціонерного товариства АвтоКрАЗ - будівлі гуртожитку №8 загальною площею 2 087,62 кв.м., що знаходиться в м. Кременчуці, Полтавської області по вулиці Маяковського, 9; будівлі гуртожитку №9 загальною площею 2 113,39кв.м., що знаходиться в м. Кременчуці, Полтавської області по вулиці Маяковського, 11/1;

визнати незаконними дії посадових осіб ОСОБА_5 примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо повторної передачі на реалізацію на електронних торгах арештованого майна Публічного акціонерного товариства АвтоКрАЗ - будівлі гуртожитку № 8 загальною площею 2 087,62кв.м., що знаходиться в м. Кременчуці, Полтавської області по вулиці Маяковського, 9; будівлі гуртожитку №9 загальною площею 2113,39кв.м., що знаходиться в м. Кременчуці, Полтавської області по вулиці Маяковського, 11/1;

зупинити реалізацію арештованого майна - будівлі гуртожитку загальною площею 2 087,62 кв.м., що знаходиться в м. Кременчуці, Полтавської області по вулиці Маяковського, 9; будівлі гуртожитку №9 загальною площею 2 113,39 кв.м., що знаходиться в м. Кременчуці, Полтавської області по вулиці Маяковського, 11/1.

Представник скаржника в судовому засіданні вимоги скарги підтримав та наполягав на її задоволенні.

Представник ОСОБА_5 примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України проти скарги заперечив, посилаючись на те, що державний виконавець діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.

Стягувач у запереченні на скарги вважає доводи боржника, викладені в скаргах безпідставними та необґрунтованими, а дії посадових осіб відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України такими, що відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

Розглянувши матеріали справи, поданої скарги, суд встановив:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.07.2013 у справі №917/1000/13 позов Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України до Публічного акціонерного товариства АвтоКрАЗ задоволено частково. Стягнуто з ПАТ АвтоКрАЗ заборгованість за простроченим кредитом у сумі 221330646,84 грн., 52613 073,05 грн. пені, 44854 307,90 грн. - 3% річних, 1908896,47 грн. інфляційних за період з 28 грудня 2010 року по 19 травня 2013 року включно, 68820,00 грн. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 рішення Господарського суду Полтавської області від 09.07.2013 у справі №917/1000/13 змінено. Викладено пункт 2 та пункт 3 резолютивної частини рішення в наступній редакції: Стягнути з ПАТ АвтоКрАЗ на користь ПАТ Ощадбанк заборгованість за простроченим кредитом у сумі 294336000,00 грн., заборгованість за процентами в сумі 221330646,84 грн., 34711113,61 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 16038418,25 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 44854307,90 грн. - 3% річних, 19088962,47 грн. інфляційних за період з 28.12.2010 по 19.05.2013 включно, 63252,46 грн. судового збору. Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили. В іншій частині позову відмовити.

На виконання зазначеного рішення 19.11.2013 Господарським судом Полтавської області видано наказ.

Як зазначає скаржник, 14.01.2014 постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було відкрито виконавче провадження ВП № 41447764 з виконання наказу Господарського суду Полтавської області № 917/1000/13 від 19.11.2013.

В подальшому, 04.11.2014 постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України виконавче провадження ВП № 41447764 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 45314193, яке вів відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

В зведеному виконавчому провадженні № 45314193, крім наказу Господарського суду Полтавської області № 917/1000/13 (ВП № 41447764), про стягнення на користь ПАТ Ощадбанк, також перебувають на виконанні накази Господарського суду Полтавської області:

-№ 9/137 від 19.01.2011 про стягнення заборгованості на користь Відкритого акціонерного товариства Київмедпрепарат (ВП № 24096186);

-№ 10/196 від 07.02.2011 про стягнення заборгованості на користь Акціонерного товариства закритого типу Галичфарм (ВП № 41391609);

-№ 917/1106/13 від 26.11.2013 про стягнення заборгованості на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний промислово-фінансовий банк (ВП № 42322681);

-№ 917/1218/13 від 25.01.2014 про стягнення заборгованості на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний промислово-фінансовий банк (ВП № 42323595);

-№ 917/1105/13 від 02.12.2013 про стягнення заборгованості на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний промислово-фінансовий банк (ВП № 42621584);

-№ 18/41/11 від 20.03.2014 про стягнення заборгованості на користь ПАТ Ощадбанк, шляхом проведення публічних торгів з продажу заставлених автомобілів (ВП №43044262);

-№ 917/1217/13 від 03.02.2014 про стягнення заборгованості на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний промислово-фінансовий банк (ВП №43091587);

-№ 19/193 від 11.01.2012 про стягнення заборгованості на користь ПАТ Ощадбанк (ВП №43957924);

-№ 18/2325/12 від 13.02.2014 про стягнення на користь Публічного акціонерного товариства Сведбанк (ВП №44843435).

Як зазначає боржник, ПАТ «АвтоКрАЗ» довідалось з інформаційної системи Державного підприємства «СЕТАМ» про виставлення на продаж його майна, лот № 197933, а саме: будівлі гуртожи тку для висококваліфікованих працівників ХК «АвтоКрАЗ» загальною площею 6 277,1 кв.м., що знаходиться в м. Кременчуці, Полтавської області по вул. Московська, 14-А. Проте, на сайті ДП «СЕТАМ» в розділі «Торги» міститься інформація щодо об'єкту майна, який належить ПАТ «АвтоКрАЗ», але на фото знаходиться зовсім інший об'єкт, який не належить ПАТ «АвтоКрАЗ».

Зазначена вартість майна будівлі гуртожитку для висококваліфікованих працівни ків ХК «АвтоКрАЗ» загальною площею 6277,1 кв.м. становить 15 843 000,00 грн.

Боржник вказує, що вартість майна не підтверджена, та не відповідає дійсності, оскільки оцінки майна будівлі гуртожитку для висококваліфікованих працівників ХК «АвтоКрАЗ» загальною площею 6 277,1 кв.м., що знаходиться в м. Кременчуці, Полтавської області по вул. Мос ковська, 14-А не проводилась.

З огляду на викладене просить суд визнати недійсною оцінку майна будівлі гуртожитку для висококваліфікованих працівників ХК «АвтоКрАЗ» загальною площею 6 277,1 кв.м., що знаходиться в м. Кременчуці, Полтавської області по вул. Московська, 14-А.

Як зазначає боржник, 25.01.2016 на адресу ПАТ АвтоКрАЗ від відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшло повідомлення від 18.01.2017 №20.1/10 про оцінку арештованого майна.

Вказаним повідомленням було проінформовано ПАТ АвтоКрАЗ, що згідно звітів про оцінку майна від 23.12.2016, станом на 23.12.2016, ринкова вартість нерухомого майна, а саме:

будівлі гуртожитку № 8 загальною площею 2 087,62 кв.м., що знаходиться в м. Кременчуці, Полтавської області по вулиці Маяковського, 9 складає 5 269 000,00 грн.;

будівлі гуртожитку № 9 загальною площею 2 113,39 кв.м., що знаходиться в м. Кременчуці, Полтавської області по вулиці Маяковського, 11/1 складає 5 334 000,00 грн.

01.02.2017 на офіційному сайті Державного підприємства СЕТАМ було опубліковано інформацію про проведення 03.03.2017 о 09-00 год., аукціону з продажу вищевказаного майна, за ціною зазначеною в повідомленні від 18.01.2017 № 20.1/10.

Відповідно до протоколів № 239846 від 03.03.2017 та № 239846 від 03.03.2017 торги з продажу вищезазначеного арештованого майна ПАТ АвтоКрАЗ не відбулися.

06.03.2017 на офіційному сайті ДП СЕТАМ було опубліковано інформацію про проведення повторних електронних торгів 05.04.2017 з продажу нерухомого майна:

будівлі гуртожитку №8 загальною площею 2 087,62 кв.м., що знаходиться в м. Кременчуці, Полтавської області по вулиці Маяковського, 9 за ціною 4 533 900,00 грн.;

будівлі гуртожитку №9 загальною площею 2 113,39 кв.м., що знаходиться в м. Кременчуці, Полтавської області по вулиці Маяковського, 11/1 за ціною 4 478 650,00 грн.

Як вважає боржник, при передачі вищевказаного нерухомого майна на реалізацію відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було порушено ряд правових норм, що тягне за собою необхідність прийняття судового рішення про зупинення реалізації нерухомого майна.

Зокрема, як стверджує боржник, за весь час існування виконавчого провадження, державними виконавцями не проводився опис та вилучення готівкових коштів ПАТ АвтоКрАЗ; не дивлячись на те, що ПАТ АвтоКрАЗ є власником великої кількості цінних паперів, виконавча служба не провела їх реалізації; не було дотримано і черговості реалізації майна ПАТ АвтоКрАЗ; на реалізацію відразу було передано нерухоме майно, не зважаючи на наявність у ПАТ АвтоКрАЗ рухомого майна (предмети інтер'єру, офісна техніка, готова продукція, сировинні матеріали, автомобільний транспорт та ін.).

Хоча, згідно даних бухгалтерського обліку ПАТ АвтоКрАЗ, серед основних засобів зокрема по субрахунку бухгалтерського обліку 104 (машини та обладнання) обліковується 13 477 найменувань майна (первісна вартість 4 004 497 353,44грн.), по субрахунку 106 (інструменти, пристосування, інвентар) - обліковується 5 330 найменувань майна (первісна вартість 106 560 261,93 грн.), по субрахунку 109 (інші основні засоби) обліковується 1 264 найменувань майна (первісна вартість 10 009 736,16 грн.).

Проте, вказане майно виконавчою службою не описано та на реалізацію не передано.

Також, згідно постанов про опис та арешт майна боржника від 11.10.2016р., державною виконавчою службою описано 439 одиниць транспортних засобів та вантажопідйомних механізмів. Проте, описані транспортні засоби до не оцінені та не передані на реалізацію.

Також, боржник зазначає, що вказані вище будівлі гуртожитку є власністю ПАТ АвтоКрАЗ та були передані у статутний фонд ПАТ АвтоКрАЗ у процесі корпоратизації Державного підприємства Кременчуцький автомобільний завод.

Тому, у відповідності до п. 3 Прикінцевих положень Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків до 2019 року діє мораторій на відчуження будівель гуртожитків ПАТ АвтоКрАЗ, що в свою чергу виключає можливість звертати стягнення на це майно.

На підставі вищевикладеного боржник вважає дії відділу примусового виконання рішень ДДВС МУЮ щодо реалізації майна ПАТ АвтоКрАЗ незаконними.

При розгляді скарг суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, ст. 115 ГПК України, рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.03. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Відповідно до ст. 10 ЗУ "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України Про виконавче провадження , у редакції, що була чинна на момент вчинення виконавчих дій, для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 примусового виконання рішень 08.09.2016 у виконавчому провадженні №43091587 винесено постанову про призначення експерта субєкта оціночної діяльності субєкта господарювання для участі у виконавчому провадженні для проведення оцінки нерухомого майна, у тому числі і будівлі гуртожитку для висококваліфікованих працівників ХК АвтоКраЗ загальною площею 6277,1 кв.м, що знаходиться в м. Кременчуці, Полтавської області по вул. Московська, 14-А; будівлі гуртожитку для висококваліфікованих працівників ХК АвтоКрАЗ загальною площею 6 277,1 кв.м., що знаходиться в м. Кременчуці, Полтавської області по вул. Московська, 14-А; будівлі гуртожитку №8 загальною площею 2 087,62 кв.м., що знаходиться в м. Кременчуці, Полтавської області по вулиці Маяковського, 9.

Відповідно до частини 5 статті 57 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження у судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Листом від 18.01.2017 №20.1/10 боржник був повідомлений про оцінку арештованого нерухомого майна - будівель гуртожитків.

Щодо доводів ПАТ АвтоКрАЗ стосовно необ'єктивності оцінки майна, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 9 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні визначено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (Національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методичних та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог, положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими для виконання суб'єктами оціночної діяльності під час; проведення ними оцінки майна усіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення (частина 6 статті 9 вищевказаного Закону).

Таким нормативно-правовим актом з оцінки майна, зокрема, є Національний стандарт №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440.

Відповідно до пункту 1 Національного стандарту №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав Національний стандарт №1 є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав (далі майно) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

При цьому, неякісна (недостовірна) оцінка - це оцінка, проведена з порушенням принципів, методичних підходів, методів, оціночних процедур та (або) на основі необґрунтованих припущень, що доводиться шляхом рецензування (пункт 3).

Пункт 53 зазначеного стандарту передбачає, що залежно від обраних методичних підходів та методів оцінки оцінювач повинен: зібрати та проаналізувати всі істотні відомості про об'єкт оцінки, зокрема вихідні дані про його правовий статус, відомості про склад, технічні та інші характеристики, інформацію про стан ринку стосовно об'єкта оцінки та подібного майна, відомості про економічні характеристики об'єкта оцінки (прогнозовані та фактичні доходи і витрати від використання об'єкта оцінки, у тому числі від його найбільш ефективного використання та існуючого використання); проаналізувати існуючий стан використання об'єкта оцінки та визначити умови його найбільш ефективного використання; зібрати необхідну інформацію для обґрунтування ставки капіталізації та (або) ставки дисконту; визначити правові обмеження щодо об'єкта оцінки та врахувати їх вплив на вартість об'єкта оцінки; обґрунтувати застосування методичних підходів, методів та оціночних процедур, у разі потреби застосування спеціальних методів оцінки та оціночних процедур (комбінування кількох методичних підходів або методів).

Відповідно до пункту 56 Національного стандарту №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен, серед іншого, містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

Таким чином, доводи скаржника про обов'язкову необхідність огляду оцінювачем об'єктів оцінки є безпідставними, так як ознайомлення з об'єктом оцінки можливе не лише шляхом особистого огляду об'єкта оцінки, а й шляхом вивчення, аналізу оцінювачем матеріалів, які відображають об'єктивний стан майна.

Як пояснив представник ОСОБА_5, внутрішній огляд та фотографування частини об'єктів оцінки не проводився внаслідок того, що керівництвом ПАТ АвтоКраз не було надано на це дозволу з посиланням на Закон України Про державну таємницю, а саме: відсутність оформленого права громадянина на доступ до секретної інформації; разом з тим суб'єкт оціночної діяльності володів документами щодо об'єктів оцінки, які були надані йому замовником.

Скаржником не спростовано належними та допустимими доказами, що інформація про майно, яка передана оцінювачу та використовувалась ним при здійсненні оцінки, є недостатньою для проведення оцінки, відображена не в повному обсязі, спотворює стан майна на момент проведення оцінки, чи іншим чином впливає на об'єктивне визначення вартості майна.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 6 ст. 57 ЗУ "Про виконавче провадження" Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Враховуючи те, що з моменту проведення оцінки нерухомого майна (23.12.2016) минуло більше шести місяців та строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився, права стягувача ніяким чином не можуть бути визнані порушеними.

Таким чином, вимога скаржника щодо визнання недійсною проведеної оцінки майна ПАТ АвтоКрАЗ - будівлі гуртожитку для висококваліфікованих працівників ХК АвтоКрАЗ загальною площею 6 277,1 кв.м., що знаходиться в м. Кременчуці, Полтавської області по вул. Московська, 14-А задоволенню не підлягає.

Щодо призупинення реалізації майна ПАТ «АвтоКраз» (будівля гуртожитку для висококваліфікованих працівників ХК «АвтоКраз» в м. Кременчуці по вул. Московській, 14-А та визнання протиправними дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 щодо реалізації майна ПАТ «АвтоКраз» суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків, з метою захисту житлових прав мешканців гуртожитків, недопущення їх виселення із займаних жилих приміщень, недопущення відчуження гуртожитків, які будувалися за державні кошти, установити мораторій на відчуження (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад) гуртожитків, які перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форм власності, або увійшли до статутних фондів акціонерних чи колективних підприємств, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, протягом строку реалізації державної програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад, але не менше одинадцяти років з дня опублікування цього Закону. Цей мораторій діє на відчуження у будь-який спосіб зазначених гуртожитків як цілісних майнових комплексів або їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна на користь фізичних чи юридичних осіб.

Стаття 19 Закону України «Про виконавче провадження» містить вичерпний перелік прав і обов'язків сторін та інших учасників виконавчого провадження.

Сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Боржник зобов'язаний:

1)утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;

2)допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій;

3)за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи

1)інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України;

4)повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини;

5)своєчасно з'являтися на вимогу виконавця;

6)надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Таким чином, сторони виконавчого провадження, у тому числі боржник, зобов'язані повідомляти державному виконавцю про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій та надавати документи, що підтверджують вищевказані обставини.

Як пояснив представник ОСОБА_5, боржник, будучи належним чином повідомленим про заходи, вчиненні державним виконавцем, спрямовані на примусове виконання рішення, у судовому порядку акт опису й арешту майна ПАТ «АвтоКраз», що стосується спірного гуртожитку, не оскаржив, докази на підтвердження того, що будівля гуртожитку для висококваліфікованих працівників ХК «АвтоКраз» по вул. Московській, 14-А у м. Кременчуці включена до статутного капіталу товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації), до органів державної виконавчої служби не надав, а тому підстав вважати, що на спірний гуртожиток поширюється мораторій визначений Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» у державного виконавця не було. Дії державного виконавця щодо реалізації майна ПАТ «АвтоКраз» вчинялися на підставі документів, наданих сторонами виконавчого провадження.

Крім того, скаржник - ПАТ «АвтоКраз» звертаючись до Господарського суду Полтавської області зі скаргою, також не надав суду доказів на підтвердження того, що боржник повідомляв органи виконавчої служби про те, що будівля гуртожитку для висококваліфікованих працівників ХК «АвтоКраз» по вул. Московській, 14-А у м. Кременчуці включена до статутного капіталу товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації).

Як зазначив представник відділу у додаткових поясненнях (вх. №6258 від 07.02.2017) про обставини, що унеможливлюють реалізацію спірного майна стало відомо з моменту отримання рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області XIX сесії міської ради VII скликання від 02.03.2017 «Про звернення депутатів Кременчуцької міської ради до Кабінету Міністрів України, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Фонду державного майна України, Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України щодо захисту конституційних прав мешканців гуртожитку для висококваліфікованих працівників ПАТ «АвтоКраз». На виконання вимог Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» депутати Кременчуцької міської ради просять сприяти подальшій передачі гуртожитку по вул. Московській,14-А у м. Кременчуці у комунальну власність територіальної громади міста Кременчука. Ініціаторами вказаного звернення депутатів стали мешканці гуртожитку вул. Московській,14-А у м. Кременчуці, а не боржник. З метою забезпечення реалізації прав на житло мешканців гуртожитку для висококваліфікованих працівників ПАТ «АвтоКраз» по вул. Московській, 14-А у м. Кременчуці, Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України проводиться перевірка обставин викладених у зверненні та вирішується питання щодо припинення реалізації спірного гуртожитку по вул. Московській,14-А у м. Кременчуці.

Враховуючи вищевикладене, скаржником не надано належних та допустимих доказів протиправності дій державного виконавця щодо реалізації майна ПАТ «АвтоКраз» станом на момент вчинення виконавчих дій.

Щодо твердження боржника стосовно першочергового звернення стягнення на кошти та майно, яке не задіяне в процесі виробничої діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов'язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Згідно з ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову державного виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

У разі якщо після накладення виконавцем арешту на кошти боржника - юридичної особи у банках чи інших фінансових установах боржник умисно не виконує судового рішення і відкриває нові рахунки в банках чи інших фінансових установах, виконавець надсилає відповідним правоохоронним органам матеріали для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно ч. 5 ст. 52 Закону).

У разі якщо на зазначене у частині п'ятій цієї статті майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості:

1) майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (предмети інтер'єру офісів, готова продукція та товари тощо);

2) об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві (ч. 6 ст. 52 Закону)

Як досліджено судом, у боржника відсутні кошти, на які можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості на виконання рішення суду.

Також, слід зазначити, що відповідно до ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Проте, матеріали справи не містять доказів надання боржником ОСОБА_5 примусового виконання рішень пропозицій щодо реалізації його майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" в першу чергу реалізується майно, що безпосередньо не використовується у виробництві. Боржником не надано доказів того, що вказані будівлі гуртожитків використовуються ним у виробничій діяльності.

Крім того, черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем (ч. 5 ст. 48 Закону).

Враховуючи вищевикладене, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд не вбачає у діях державного виконавця порушень чинного законодавства під час вчинення виконавчих дій.

Вимога боржника заборонити ОСОБА_5 примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчиняти будь-які дії в межах зведеного виконавчого провадження № 45314193 на час розгляду скарги задоволенню не підлягає, оскільки будуть порушені права стягувачів за іншими виконавчими провадженнями, зокрема ПАТ "Промінвестбанк" (як стягувача у виконавчих провадженнях №№ 42322681, 22621584, 43091587, 42323595, також приєднаних до виконавчого провадження № 45314193), що не є стороною у даній справі.

Виконання судового рішення є однією із стадій судового процесу, його невід'ємною частиною, тому безпідставне накладення заборони на виконання судових рішень є істотним порушенням процесуального законодавства.

Як розяснено у п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Скарги відхилити.

Суддя О.А. Киричук