Рішення № 67283905, 19.06.2017, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 червня 2017 року Справа № 913/345/17

Провадження №4/913/345/17

За позовом

Приватного акціонерного товариства “Агріматко - Україна”, м. Київ

до Фермерського господарства “Олена”, м. Папасна Луганської області

про стягнення 140728 грн. 93 коп.

Суддя Господарського суду Луганської області - Старкова Г.М.

Секретар судового засідання – Рочняк Т.С.

У засіданні брали участь:

від позивача – представник не прибув;

від відповідача – представник не прибув.

В С Т А Н О В И В :

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № СПК-167000003 від 11.02.2014 в сумі 140728 грн. 90 коп., з яких: заборгованість за спірним договором в сумі 126329 грн. 90 коп., 3% річних в сумі 3743 грн. 35 коп., пеня в сумі 10655 грн. 68 коп. (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог № 326 від 19.05.2017).

Позивачем у позовній заяві № 160 від 02.03.2017 було зазначено назву підприємтсва позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Агріматко - Україна”.

Тоді як, відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вірна назва підприємства позивача є Приватне акціонерне товариство “Агріматко - Україна”, 01001, м.Київ, вулиця Малопідвальна, будинок 12/10, код ЄДРПОУ 30725226.

На підставі викладеного вірною назвою підприємства позивача є Приватне акціонерне товариство “Агріматко - Україна”.

Сторони не скористались правом на участь в судовому засіданні та не забезпечили явку повноважних представників, але про дату, час та місце проведення судового засіданні були повідомлені належним чином. В той же час, ухвали суду, які направлялися відповідачу були повернуті органом поштового зв’язку із поміткою “за закінченням терміну зберігання”.

При цьому, в ухвалах суду від 15.05.2017, 06.06.2017 та 12.06.2017 явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обов’язковою.

Разом з цим, відповідач відзив на позовну заяву та інші витребувані судом документи не представив, правом на участь повноважних представників у судових засіданнях не скористалися.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Виходячи з наведеного, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 11.02.2014 між сторонами у справі був укладений договір поставки № СПК-167000003, відповідно до умов якого позивач зобов’язався поставити, а відповідач – прийняти та оплатити відповідний товар – насіння польових культур.

На виконання умов договору позивачем, за видатковою накладною № 225010 від 25.02.2014 був поставлений, а відповідачем прийнятий товар на загальну суму 85 109 грн. 03 коп., який відповідачем оплачений частково в сумі 21785 грн.77 коп., у зв’язку з чим утворилась заборгованість в сумі 63323 грн. 26 коп.

Відповідно до 4.2 договору на решту суми постачальник надає покупцеві відстрочку по оплату. Покупець сплачує заборгованість згідно строків, які відображено в специфікації. Специфікацією до договору № 00001 обумовлено, що погашення товарного кредиту повинно бути здійснено в повному обсязі 31.10.2014.

Згідно із п. 4.5 договору сторонами узгоджено, що на момент проведення остаточного розрахунку сума, що підлягає сплаті відповідно до п. 4.2 договору підлягає коригуванню в наступних випадках:

- в бік збільшення, якщо курс встановлений АТ “ОТП “Банк” для безготівкових операцій для валюти придбання товару, що зазначена в специфікації збільшився більш ніж на два відсотки по відношенню до договірного курсу визначеного сторонами в специфікації. При настанні наведеної обставини, сума, що підлягає сплаті відповідно до п. 2.1 договору розраховується в гривні за узгодженою сторонами формулою.

З урахуванням відповідної формули, викладеної сторонами в договорі за відповідачем уторилась заборгованість в сумі 126329 грн. 90 коп., яку позивач просить стягнути на свою користь.

Разом з цим, до стягнення заявлені 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, в сумі 3743 грн. 35 коп. та пеня відповідно до п. 6.2 договору в сумі 10 655 грн. 68 коп.

В обґрунтування вимог за позовом позивач посилається на умови договору №СПК-167000003 від 11.02.2014 та положення ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України та інші.

Відповідач позовні вимоги не оспорив.

Оцінивши матеріали справи та доводи представників сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.02.2014 між Приватним акціонерним товариством “Агріматко-Україна” (далі - постачальник, позивач у справі) та Фермерським господарством “Олена” (далі - покупець, відповідач у справі) був укладений договір № СПК-167000003 (далі - договір), за умовами якого позивач зобов’язався поставити та передати у власність відповідача відповідний товар кількість, строки поставки та вартість якого узгоджується сторонами в специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору (а.с. 9).

Відповідач як покупець зобов’язався прийняти та оплатити вартість товару відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 2.1 договору ціна товару визначається сторонами як договірна. Кількість та ціна товару указуються в специфікаціях. Загальна ціна договору визначається шляхом складання підсумкових сум до цього договору.

Відповідно до п. 4.1 договору, покупець здійснює обов’язкову часткову попередню оплату в розмірі 30% від суми договору, яка розраховується згідно п. 2.1 договору. Сума та строки попередньої оплати визначаються в специфікації.

На решту суми постачальник надає покупцеві відстрочку по оплаті. Покупець сплачує заборгованість згідно строків, які відображено в специфікації ( п. 4.2 договору.)

Згідно із п. 4.3 договору ціни на товар є договірними та вказані у специфікаціях.

Пунктом 4.5.договору встановлено, що на момент проведення остаточного розрахунку, сума, що підлягає сплаті, відповідно до п. 4.2. договору, підлягає коригуванню у наступних випадках:

- у бік збільшення, якщо курс встановлений АТ “ОТП Банк” (м. Київ) для безготівкових операцій для валюти придбання товару, що зазначена у специфікації, збільшився більш ніж на два відсотки по відновленню до договірного курсу, визначеного сторонами в специфікації. При настанні наведеної вище обставини, сума, що підлягає сплаті, відповідно до п. 2.1. договору, в українській гривні розраховується покупцем за формулою:

С = Сп х (Ко/Кд), де

Сп – узгоджена сторонами сума в гривнях, розрахована за договірним курсом, яка підлягає сплаті згідно специфікації;

Кд – договірний курс;

Ко – курс валюти закупівлі імпортного товару до гривні, встановлений АТ “ОТП Банк” (м. Київ) для безготівкових операцій на день розрахунку. У разі затримання остаточного розрахунку більше ніж узгоджено сторонами, цей курс не може бути нижчий, ніж курс, встановлений АТ “ОТП Банк” (м. Київ) для безготівкових операцій на дату остаточного розрахунку, визначену в договорі.

Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами (п. 10 договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до позову надана завірена копія специфікації № 00001 від 11.02.2014 до договору № СЗР-167000009 від 11.02.2014, за якою сторонами узгоджено поставку товару “прима с.с., 5л” у кількості 40 л на суму 6159,89 грн. зі строком поставки 20.03.2014. Крім цього, в специфікації узгоджено строки оплати товару покупцем: 20.02.2014 – попередня оплата – 1651,15 грн., 31.10.2014 погашення товарного кредиту – 4508,74 грн.(а.с.10).

Але, як свідчить текст позовної заяви, підставами даного позову є невиконання відповідачем умов договору № СПК-167000003 від 11.02.2014, у зв’язку з чим вказана вище специфікація не має жодного відношення до предмету даного позову та відповідно не є належним доказом у даній справі.

Як вказано позивачем в позові, на виконання умов договору, ним було поставлено позивачу відповідний товар за видатковою накладною № 225010 від 25.10.2014 на загальну суму 85109,03 грн. В якості доказів цих доводів позивачем до суду надана завірена копія вказаної накладної, але оригінал суду для огляду не надавався (а.с.11).

При огляді копії вказаної накладної вбачається, що позивачем відповідачу поставлявся товар – кукурудза на склад 01 Умань, але з тексту договору взагалі не вбачається, що саме є місцем поставки товару. Також в договорі зазначено, що всі умови щодо кількості, строку поставки оплати та ціни узгоджується сторонами у специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору.

Разом з цим, позивачем до суду не було надано узгоджених специфікацій на поставку кукурудзи на суму 85109,03 грн., яка була поставлена відповідачу за видатковою накладною № 225010 від 25.10.2014.

В той же час, в якості доказів часткової оплати відповідачем товару, поставленого за видатковою накладною № 225010 від 25.10.2014 в сумі 21785,77 грн., позивачем надано платіжне доручення №2 від 20.02.2014 на суму 9111,92 грн. з призначенням платежу – за посадочний матеріал згідно договору № СПК-167000003 від 11.02.2014, а також платіжне доручення №2 від 21.02.2014 на суму 1651,15 грн. з призначенням платежу – за хімічні речовини згідно договору № СПК-167000009 від 11.02.2014. Тобто платіжне доручення на суму 1651,15 грн. взагалі не відноситься до правовідносин сторін у даній справі (а.с.12-13).

Згідно із частиною другою статті 4-3 ГПК України та статтею 33 ГПК України кожна

сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК України). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи приймаються господарським судом як письмові докази, досліджуються та оцінюються за загальними правилами ГПК України.

Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності). Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні.

Виходячи з наведеного слід зазначити, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів щодо правомірності заявлених позовних вимог. Також, позивачем не доведено суду, що між сторонами було узгоджено питання щодо поставки відповідного товару на суму 85109 грн. 03 коп. Також не надано суду доказів отримання відповідного товару уповноваженою особою відповідача та взагалі не надано оригіналів відповідних документів, що є обов’язковим, оскільки відповідачем не було надано відзиву на позовну заяву. Разом з цим, позивачем не було надано пояснень щодо неможливості надання суду відповідних доказів та оригіналів документів.

Тобто, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 126 329 грн. 90 коп. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Разом з цим, вимоги щодо стягнення пені, нарахованої в порядку п. 6.2 договору поставки та 3% річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України є похідними до вимог про стягнення основної заборгованості, у зв’язку з чим, вказані вимоги також не підлягають задоволенню

За таких обставин, позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими, у зв’язку з чим в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Згідно із ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 19.06.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з відмовою судом у позові витрати зі сплати судового збору в сумі 2110 грн. 93 коп. покладаються на позивача.

Позивачем за звернення до суду з даною позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 2195 грн. 16 коп. (платіжне доручення № 1126 від 03.04.2017) (а.с.8).

Тоді як, відповідно до загальної суми заявлених вимог (143813 грн. 53 коп.) необхідно було сплатити суму судового збору у розмірі 2157 грн. 20 коп., надмірно сплачена сума складає 37 грн. 96 коп.

Крім цього, позивач заявою № 326 від 19.05.2017 зменшив розмір позовних вимог, яка складає 120728 грн. 93 коп.

З урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог сплачена сума судового збору в розмірі 84 грн. 23 коп. (37 грн. 96 коп. + 46 грн. 27 коп. = 84 грн. 23 коп.) повертається судом за клопотання сторони, яка його сплатила.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства “Агріматко - Україна” до Фермерського господарства “Олена” про стягнення 140728 грн. 93 коп. відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Повний текст рішення складено та підписано - 21.06.2017.

Суддя Г.М.Старкова