Рішення № 67283680, 08.06.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2017Справа №910/4772/17

За позовомПублічного акціонерного товариства «Сбербанк»До Дочірнього підприємства «Край Проперті»Треті особи, Проякі не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача 1) Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції в місті Києві 2) Компанія «Артпрогруп ЛТД» звільнення з-під арешту нерухомого майна Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Розумов М.А. - за довіреністю;

від відповідача: Колісник Б.О. - за довіреністю;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Сбербанк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Край проперті» про звільнення з-під арешту нерухомого майна.

Ухвалою суду від 27.03.2017 порушено провадження у справі №910/4772/17, розгляд справи призначено на 18.04.2017, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Печерський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції в місті Києві.

18.04.2017 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли: підтвердження про відсутність аналогічного спору та доповнення до позовної заяви.

В судовому засіданні 18.04.2017 представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 18.04.2017 не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача та третьої особи, ухвалою суду було відкладено розгляд справи до 12.05.2017.

У судовому засіданні 12.05.2017 представник позивача подав письмові доповнення до позовної заяви, в яких просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у даному судовому засідання надав відзив на позовну заяву, а також два доповнення до відзиву на позовну заяву.

Представники третьої особи у судове засідання 12.05.2017 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду з власної ініціативи залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Компанію «Артпрогруп ЛТД» (03127, м Київ, просп. Голосіївський, 100/2, кв. 165).

У зв'язку з залученням до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача, відкладено розгляд даної справи до 22.05.2017.

Представник позивача у судовому засіданні 22.05.2017 надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача у даному судовому засіданні надав додаткові письмові пояснення по справі, а також заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники третіх осіб у дане судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Також представниками сторін було подано спільне письмове клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів, яке судом розглянуто та задоволено.

У зв'язку з неявкою у судове засідання представників третіх осіб, суд задовольнив клопотання відповідача та відклав розгляд зазначеної справи до 08.06.52017.

26.05.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

08.06.2017 через канцелярію суду від директора Компанії «Артпрогруп ЛТД» надійшли письмові пояснення по справі, в яких останній проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі.

Також 08.06.2016 через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові доповнення до відзиву на позовну заяву, в яких останній заперечив проти прозову, посилаючись на те, що даний спір підвідомчий адміністративним судам.

У судовому засіданні 08.06.2017 представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом було розглянуто та задоволено, а також надав усні пояснення по суті спору, в яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у даному судовому засіданні надав усні пояснення по справі, в яких проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити у їх задоволенні.

Представник третьої особи-2 у судове засідання 08.06.2017 не з'явився, проте через канцелярію суду надійшов відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечив.

Представники третьої особи-1 в дане судове засідання не з'явилися, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Згідно з підпунктом 3.9.2 Постанови №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 08.06.2017 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.09.2011 між Публічним акціонерним товариством «Сбербанк» (яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії») та Дочірнім підприємством «Край проперті» було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 119-В/11/55/кл, відповідно до умов якого позичальнику було відкрито відновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті в межах ліміту, що складає 51 167 000,00 доларів США 00 центів, з останнім днем дії Кредитної лінії - 31.03.2017.

Також, 22.09.2011 між Публічним акціонерним товариством «Сбербанк» (яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії») та Дочірнім підприємством «Край проперті» було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 120-В/11/55/кл, відповідно до умов якого позичальнику було відкрито відновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті в межах ліміту, що складає 5 000 000,00 доларів США 00 центів, з останнім днем дії Кредитної лінії - 31.03.2017.

27.09.2011 між Публічним акціонерним товариством «Сбербанк» (який є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії») та Дочірнім підприємством «Край проперті» з метою забезпечення виконання зобов'язань іпотекодавця, які випливають із договору про відкриття кредитної лінії № 119-в/11/55/КЛ від 22.09.2011 та договору про відкриття кредитної лінії № 120-в/11/55/КЛ від 22.09.2011, було укладено іпотечний договір відповідно до умов п. 1.3 якого іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку майно, зазначене в п. 3.1. цього договору.

За умовами п. 3.1 договору, предметом іпотеки за цим договором є:

Нежилий будинок (літ. А), загальною площею 28 539,50 кв.м., що знаходиться за адресою місто Київ, проспект Глушкова Академіка, будинок № 13 б (тринадцять «б»), реєстраційний номер: 34696251, та належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежилого будинку, посвідченого Піддубною С.П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 24 грудня 2004 року за реєстровим № 6871, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 24 грудня 2004 року за № - 402676, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 11 січня 2005 року у реєстровій книзі № 91п-270 за реєстровим № 6259п, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 22 вересня 2011 року.

Вартість цього нерухомого майна згідно з Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 31399389, виданим Комунальним підприємством Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 22 вересня 2011 року, складає 15 897 619 (п'ятнадцять мільйонів вісімсот дев'яносто сім тисяч шістсот дев'ятнадцять) гривень 42 копійки.

Предмет іпотеки знаходиться на земельній ділянці площею 34157 кв.м., кадастровий номер якої: 79:485:021, згідно Договору суборенди земельної ділянки, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Банкомзв'язок» та Іпотекодавцем 18 серпня 2006 року, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що зроблено запис від 23 лютого 2007 року за № 79-6-00477 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Умовами п. 3.2 іпотечного договору сторони погодили, що заставна вартість предмету іпотеки складає 461 418 602 (чотириста шістдесят один мільйон чотириста вісімнадцять тисяч шістсот дві) гривні 00 копійок, що за офіційним обмінним курсом НБУ/крос-курсом станом на 27 вересня 2011 року (1 доллар США = 7,9736 грн.) становить 57 868 290 (п'ятдесят сім мільйонів вісімсот шістдесят вісім тисяч двісті дев'яносто) доларів США 61 цент.

Заборону на відчуження іпотечного майна було накладено 27.09.2017 за реєстровим № 11653515.

За умовами п. 6.1. іпотечного договору, за рахунок предмета іпотеки банк має право задовольнити свої вимоги, що забезпечені іпотекою згідно з ст. 2 іпотечного договору у повному обсязі, що визначається на момент фактичного відшкодування (задоволення).

Позивачем зазначено, що ПАТ «Сбербанк» згідно з інформаційної довідки 20.03.2017 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об'єктів нерухомого майна 10.02.2017 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва зроблено запис № 18955459 щодо обтяження іпотечного майна шляхом накладення арешту на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33803423 від 10.02.2017.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача постановою державного виконавця від 10.02.2017 в інтересах іншого стягувача - відповідача, порушує переважне право позивача, як іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет обтяження та на задоволення з вартості заставленого (іпотечного) майна переважно перед іншими кредиторами боржника.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив посилаючись на те, що накладення арешту на майно виконавчому провадженні не є актом звернення стягнення на майно, а є дією на забезпечення можливості звернення стягнення на майно у майбутньому. Стягнення коштів за рахунок предмета іпотеки можливе лише у випадку порушення боржником основного зобов'язання, а залишок коштів після задоволення вимог іпотекодержателя використовується для задоволення вимог інших стягувачів, тому факт накладення арешту на предмет іпотеки не може порушувати переважне право іпотекодержателя на звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці. При цьому, права позивача як іпотекодержателя при наявності інших обтяжень спірного майна задовольняються не шляхом звільнення майна з-під арешту, а пріоритетом задоволення вимог. Таким чином, право позивача як іпотекодержателя зводиться виключно до права звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або договору про задоволення вимог іпотекодержателя, у разі невиконання боржником основного зобов'язання своїх грошових зобов'язань, та слугує забезпечувальним засобом виконання боржником своїх зобов'язань.

Також відповідачем наголошено на тому, що справи за позовами про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) належать до справ адміністративної юрисдикції незалежно від суб'єкта звернення до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як встановлено статтею 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до статті 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частини 1 статті 20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Аналогічні положення були встановлені сторонами у пункті 6.2. договору іпотеки, за яким позивач має право звернути стягнення на предмет застави у разі настання обставин, передбачених в п.п. 6.2.-6.3 цього договору.

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений статтею 51 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку» (частина сьома статті 51 Закону України «Про виконавче провадження»).

За положеннями статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

При реалізації цієї норми слід мати на увазі, що за положеннями статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом, та відповідно частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку», за якою у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що іпотека як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов'язання, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору-іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності в боржника заборгованості перед кредитором.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

За змістом частини шостої статті 3 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до частини сьомої статті 3 Закону України «Про іпотеку» пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Отже, звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-іпотекодержателя, який має переважне право перед іншими особами на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.

Враховуючи системний аналіз частин 6 та 7 Закону України «Про іпотеку», якщо належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше накладення арешту для забезпечення реального виконання рішення суду щодо задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя , суд повинен приймати рішення про звільнення з-під арешту іпотечного майна.

Виходячи зі змісту ч.1 ст.8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р., види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними.

Для розуміння поняття «охоронюваний законом інтерес» важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Зважаючи на ту обставину, що накладення арешту має своїм наслідком заборону на відчуження арештованого майна, ним порушується право іпотекодержателя, у зв'язку із невиконанням боржником зобов'язання, одержати задоволення свої вимог за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до ч. 1 статті 51 Закону України «Про виконавче провадження», для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя.

Відповідно до ч. 3 зазначеної статті, про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі.

Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені підстави для знання арешту з майна.

В силу вищезазначеної норми, арешт з майна знімається в наступних випадках.

1. Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

2. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

3. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

4. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

5. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Судом встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання проведено державним виконавцем за виконавчим документом для задоволення вимог стягувача, який не є іпотекодержателем, та в порушення передбаченого частиною шостою статті 3 Закону України «Про іпотеку» пріоритету права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.

Враховуючи наведене вище, а також виходячи із суті іпотеки, визначення якої міститься в Законі України «Про іпотеку», відповідно до якого іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, установленому цим Законом, позов про зняття арешту, накладеного державним виконавцем, підлягає задоволенню.

При цьому судом зазначається про те, що зважаючи на ту обставину, що накладення арешту має своїм наслідком заборону відчуження арештованого майна, ним порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Зі змісту частин 6 та 7 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що у разі, якщо належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше накладення арешту для забезпечення реального виконання рішення суду щодо задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд повинен приймати рішення про звільнення з-під арешту іпотечного майна. При цьому не має підстав відмовляти у звільненні з-під арешту зазначеного майна у зв'язку з відсутністю факту реального порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання боржником на момент пред'явлення відповідної вимоги. Факт порушення основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, виступає лише умовою реалізації гарантованих іпотекою прав іпотекодержателя й не пов'язується з його існуванням, а отже, і порушенням шляхом арешту та заборони відчуження предмета іпотеки (зазначена правова викладена в листі Верховний Суд України від 01.02.2015 «Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна» ).

Суд відхиляє заперечення відповідача щодо того, що зазначений спір підвідомчий адміністративним судам з огляду на наступне.

Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;

4 1) справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю);

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Відповідно до п. 3 постанови Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

Так, господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; - відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Відповідно до п. 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» № 10 від 24.10.2011 господарським судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів, пов'язані з визнанням права на майно, на яке накладено арешт, і про зняття з нього арешту та з розглядом позовів до юридичної особи, яка зобов'язана здійснити стягнення коштів з боржника у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи, - за умови, коли сторонами у судовому процесі є підприємства чи організації у розумінні статті 1 ГПК.

Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушення вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 121-2 ГПК України.

Оскільки вимоги позивача пов'язані і захистом свого права на арештоване майно, то відповідний спір має вирішуватись шляхом подачі позову.

Частиною першою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, в порядку адміністративного судочинства підлягають оскарженню саме дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

В свою чергу позивач у даному позові не оскаржує рішення, дію чи бездіяльність державного виконавця, а звертається до суду з позовом про захист свого інтересу на арештоване майно, що в силу вимог статті 12 ГПК України підлягає розгляду в господарських судах.

З огляду на викладене та відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Звільнити з-під арешту нерухоме майно належне на право власності Дочірньому підприємству «Край Проперті» (місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул.. Різницька, 11-Б, код ЄДРПОУ 24365189), а саме: нежилий будинок (літ. А) загальною площею 28 539,90 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова, будинок 13-Б, реєстраційний номер 629128080000, накладеного Печерським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві в рамках виконавчого провадження № 53384822 (номер запису про обтяження 18955459).

3. Стягнути з Дочірнього підприємства «Край Проперті» (місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул.. Різницька, 11-Б, код ЄДРПОУ 24365189) на користь Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, код ЄДРПОУ 25959784) 1 600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

19.06.2017

Суддя Спичак О.М.