Рішення № 67283501, 19.06.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2017Справа №910/5876/17

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дім Страхування»

до Міністерства оборони України

про відшкодування 49 000,00 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: не з'явився

від відповідача: Тарасенко Н.В. за довіреністю № 220/389/д від 15.11.2016

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.04.2017 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Дім Страхування» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (відповідач) про відшкодування 49 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Дім Страхування» на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АС/8975739 внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування у зв'язку з пошкодженням автомобіля «ЗАЗ Lanos SE», реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження в ДТП, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1166, 1172, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Посилаючись на приписи пп. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 та пп. 38.1.1(а,ґ) п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач вважає, що він, як страховик, після виплати спірного страхового відшкодування має право подати позов до Міністерства оборони України, оскільки водій відповідача керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та враховуючи, що відповідач не повідомив позивача про ДТП. Після звернення позивача з вимогою про відшкодування шкоди до відповідача, останній не задовольнив вимоги позивача по стягненню суми страхового відшкодування в сумі 49 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 порушено провадження у справі № 910/5876/17 та призначено розгляд справи на 15.05.2017 о 10:20 год.

26.04.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло повідомлення про відсутність аналогічного спору.

В судове засідання, призначене на 15.05.2017, представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.05.2017 подав клопотання про відкладення розгляду справи та надання часу для отримання відповідачем письмових доказів на підтвердження правонаступництва військової частини - польова пошта В1603 та її розформування для прийняття законного та обгрунтованого рішення. Клопотання залучене судом до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник відповідача в судовому засіданні надав усні пояснення щодо факту розформування військової частини - польова пошта В1603. Представник відповідача також зазначив, що правонаступником вказаної військової частини визначено військову частину - польова пошта В0105. Враховуючи зазначене, представник відповідача просив суд надати час для отримання відповідачем письмових доказів на підтвердження правонаступництва військової частини - польова пошта В1603 та її розформування для прийняття законного та обгрунтованого рішення.

В судовому засіданні, призначеному на 15.05.2017, представник позивача надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні 15.05.2017 судом перевірено виконання сторонами ухвали Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 про порушення провадження у справі № 910/5876/17 та встановлено, що сторони вимоги зазначеної ухвали не виконали.

Враховуючи невиконання сторонами вимог ухвали суду від 12.04.2017 та положення ч. 3ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 15.05.2017, та оголосив перерву в судовому засіданні до 22.05.2017 о 10:50 год.

В судове засідання, призначене на 22.05.2017, представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 22.05.2017, подав клопотання, відповідно до якого просив суд замінити первісного відповідача - Міністерство оборони України на належного відповідача - Військову частину А1978 (69068, м. Запоріжжя, вул. Стефанова, буд. 33). Клопотання відповідача залучене судом до матеріалів справи, передане до відділу діловодства суду для реєстрації та буде розглянуте в наступному судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні 22.05.2017 проти задоволення клопотання, поданого 22.05.2017 в судовому засіданні, про заміну первісного відповідача на належного заперечував, надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні, призначеному на 22.05.2017, представник відповідача подав клопотання про продовження строку вирішення спору.

Клопотання судом задоволене, залучене до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Враховуючи клопотання відповідача про продовження строку вирішення спору та положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 22.05.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 19.06.2017 о 12:10 год.

В судове засідання, призначене на 19.06.2017, представник відповідача з'явилися.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 19.06.2017, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Судом встановлено, що позивач не подавав та не надсилав до суду заяв (клопотань) про зміну позовних вимог або про відмову від позову, а таке свідчить про те, що позивач підтримує заявлені ним у позовній заяві № 628 від 04.04.2017 позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.06.2017 подав письмові пояснення щодо належного відповідача у справі - Військової частини А1978. Письмові пояснення залучені судом до матеріалів справи та передані до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні, призначеному на 19.06.2017, здійснювався розгляд клопотання відповідача, поданого 22.05.2017 в судовому засіданні. Відповідно до зазначеного клопотання відповідач просив суд замінити первісного відповідача - Міністерство оборони України на належного відповідача - Військову частину А1978 (69068, м. Запоріжжя, вул. Стефанова, буд. 33). В обгрунтування вказаного клопотання відповідач зазначив, що, відповідно до статей 3, 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Сидах України», Військова частина - польова пошта В1603, яка в подальшому на підставі спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 30.08.2016 № Д-322/1/16дск була переформована у Військову частину А1978, як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннами відповідає коштами, що знаходяться на її рахунку по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей).

Представник відповідача в судовому засіданні 19.06.2017 клопотання, подане 22.05.2017 в судовому засіданні, про заміну первісного відповідача на належного підтримав з урахуванням письмових пояснень, поданих 19.06.2017 в судовому засіданні, та просив суд його задовольнити.

Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що клопотання відповідача подане 22.05.2017 в судовому засіданні, про заміну первісного відповідача на належного задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 ГПК України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Звертаючись з вказаним позовом до суду, позивач зазначив, що військова частина - польова пошта В1603 не є суб'єктом господарювання, відповідальність за будь-яку спричинену майнову шкоду, заподіяну довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, несе Міністерство оброни України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України», Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій (ч. 3 ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України»).

Правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном встановлений Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України».

Згідно ч. 2 ст. 3 Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України, воно набуває статусу військового майна.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 2 Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», встановлено, що Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України, здійснює, відповідно до закону, управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі в разі їх розформування.

Законом України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» визначені правові засади здійснення у Збройних Силах України господарської діяльності. Так, вказаним законом визначений порядок ведення військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України господарської діяльності, метою якої є одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності.

Згідно ст. 5 Законом України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина, яка зареєстрована як суб'єкт господарювання, несе відповідальність, передбачену законом та договором.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2016 у справі № 904/11145/15, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016, встановлено, що відповідальним за спричинену майнову шкоду, внаслідок експлуатації автомобіля «УАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2, військовослужбовцем ОСОБА_2, є саме Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України, який здійснює, відповідно до закону, управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі в разі їх розформування.

За таких обставин, переформування Військової частини - польова пошта В1603 у Військову частину А1978 станом на 30.09.2016 не є підставою для заміни первісного відповідача - Міністерство оборони України на Військову частину А1978, враховуючи, що спір у справі виник внаслідок заподіяння шкоди в результаті ДТП, яка сталася 03.10.2014.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 19.06.2017 відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПРОВІДНА» (позивач) на підставі полісу № АС/8975739 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі - поліс № АС/8975739) було застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу - автомобіля «УАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Автомобіль «УАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2, належить на праві власності ПАТ «ЄВРАЗ Баглійкокс», однак, відповідно до вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Положення про військово-транспортний обов'язок, затвердженого Кабінетом Міністрів України № 1921 від 28.12.2000 року, Указу Президента України № 1595-VII від 22.07.2014, та наряду військового комісаріату Дніпродзержинського об'єднаного міського військового комісаріату ОСОБА_3 ПАТ «ЄВРАЗ Баглійкокс» передав вказаний автомобіль у військову частину - польова пошта В1603, що підтверджується Актом приймання-передачі автотранспортного засобу від 04.09.2014, Актом технічного стану від 04.09.2014 та Довідкою про прийом машин, що належить ПАТ «ЄВРАЗ Баглійкокс».

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України», Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій (ч. 3 ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України»).

Правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном встановлений Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України».

Згідно ч. 2 ст. 3 Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України, воно набуває статусу військового майна.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 2 Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», встановлено, що Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України, здійснює, відповідно до закону, управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі в разі їх розформування.

Законом України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» визначені правові засади здійснення у Збройних Силах України господарської діяльності. Так, вказаним законом визначений порядок ведення військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України господарської діяльності, метою якої є одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності.

Згідно ст. 5 Законом України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина, яка зареєстрована як суб'єкт господарювання, несе відповідальність, передбачену законом та договором.

З урахуванням викладеного та виходячи з того, що Військова частина - польова пошта В1603 не була суб'єктом господарювання в момент вчинення спірної ДТП, відповідальність за будь-яку спричинену майнову шкоду, заподіяну довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, несе Міністерство оброни України.

03.10.2014 на 168 км + 850 м а/ш Знам'янка - Луганськ - Ізварино сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля «ЗАЗ Lanos SE», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля «УАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2.

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_2 п. 2.9, 10.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Заводського районного суду міста Дніпродзержинськ від 17.11.2014 у справі № 208/8780/14-п, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом на строк - один рік. Вказаною постановою також встановлено, що керуючи автомобілем «УАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп'яніння.

ОСОБА_2 згідно даних Дніпродзержинського об'єднаного міського військового комісаріату був призваний до лав Збройних Сил України 16.05.2014, відповідно до Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», який на момент вказаної ДТП, як військовослужбовець, керував автомобілем «УАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2, у зв'язку з виконанням службових обов'язків, а саме у зв'язку із несенням військової служби.

В результаті протиправних дій ОСОБА_2 - водія відповідача, отримав пошкодження транспортний засіб - автомобіль «ЗАЗ Lanos SE», реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого на момент ДТП було Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікопольська зернова компанія».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікопольська зернова компанія» звернулося до господарського суду з позовом до Міністерства оборони України та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дім страхування» про стягнення 81 658,84 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2016 у справі № 904/11145/15, залишеного без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016, позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікопольська зернова компанія» задоволено, стягнуто з Міністерства оборони України 32 658,84 грн. відшкодування, а з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дім страхування» стягнуто 49 000,00 грн відшкодування.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2016 у справі № 904/11145/15, залишеного без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016, в межах виконавчого провадження № 51677583, позивачем було сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольська зернова компанія», як власника пошкодженого у ДТП автомобіля «ЗАЗ Lanos SE», реєстраційний номер НОМЕР_1, 49 734,93 грн.( 49 000,00 грн. страхового відшкодування та 734,93 грн. судового збору), що підтверджується позивачем платіжним дорученням № 5267 від 16.11.2016.

Судом враховано, що, відповідно до ч. 3, 4 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно пункту підпункту 38.1.1(а, ґ) п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо:

- він керував транспортним засобом у стані, зокрема, алкогольного сп'яніння;

- він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Відповідно до пп. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Відповідно до п. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Враховуючи той факт, що позивач не був повідомлений про ДТП, що сталася 03.10.2014, останній вважає, що відповідачем, як власником транспортного засобу «УАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2, було порушено вимоги чинного законодавства, а тому відповідач є відповідальною особою за понесені позивачем збитки.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що транспортний засіб - автомобіль «УАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло пошкодження автомобіля «ЗАЗ Lanos SE», реєстраційний номер НОМЕР_1, був застрахований у позивача на підставі полісу № АС/8975739.

Як вище було встановлено, особою винною у скоєнні спірної ДТП відповідно до постанови Заводського районного суду міста Дніпродзержинськ від 17.11.2014 у справі № 208/8780/14-п визнано ОСОБА_2, який на момент ДТП, як військовослужбовець, керував автомобілем «УАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2, у зв'язку з виконанням службових обов'язків, а саме у зв'язку із несенням військової служби.

При цьому в матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження того, що транспортним засобом - автомобілем «УАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2, під час спірної ДТП керувала особа, що експлуатувала його не на законних підставах. Напроти, наявними в матеріалах справи доказами, а саме: постановою Заводського районного суду міста Дніпродзержинськ від 17.11.2014 у справі № 208/8780/14-п та рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2016 у справі № 904/11145/15, залишеного без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016, підтверджується законність підстав керування автомобілем «УАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2, під час ДТП ОСОБА_2, оскільки останній вказаний в наведеній довідці у якості водія автомобіля, яким спричинено ДТП, та без будь-яких зазначень про експлуатацію цього автомобіля не на законних підставах.

Судом встановлено, що в порушення приписів підпунктів 33.1.2, 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні спірної ДТП ані водій транспортного засобу відповідача, ані сам відповідач не вжили заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди та не надали страховику (позивачу), з яким укладено поліс № АС/8975739, письмового повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також не надали відомостей про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу у строк, який передбачений у підпункті 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 наведеного Закону, а саме: не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригод. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні, а рівно відповідач відповідні докази суду не подав та не надіслав.

Судом також не встановлено, що у водія транспортного засобу відповідача та у відповідача були наявні поважні причини, у зв'язку з якими б вони не мали змоги виконати вищезазначений обов'язок письмового повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду у визначений законом строк, оскільки відповідні документальні підтвердження суду не подані та не надіслані.

Вищенаведене свідчить про порушення відповідачем приписів підпунктів 33.1.2, 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що в свою чергу, відповідно до п.п. 38.1.1(ґ) п. 38.1 ст. 38 наведеного Закону є підставою для подачі позивачем, після виплати страхового відшкодування, регресного позову до відповідача, як особи, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність згідно полісу № АС/8975739 при експлуатації транспортного засобу, яким фактично було спричинено спірне ДТП.

Однак, суд звертає увагу на те, що факт настання страхового випадку зафіксований правоохоронними органами; водій відповідача як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності; страховик сплатив страхове відшкодування. За таких обставин, сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не може братися за основу ухвалення рішення, яке повинно ґрунтуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з таких зобов'язань повинні вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

Аналогічні висновки по застосуванню положень п. 38.1.1(ґ) п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у цивільних та господарських справах від 22 березня 2017 року (справа № 6-2011цс16), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обов'язкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.

Судом по матеріалам справи встановлено, що водій відповідача ОСОБА_2, якого, відповідно до постанови Заводського районного суду міста Дніпродзержинськ від 17.11.2014 у справі № 208/8780/14-п, визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, керуючи автомобілем «УАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2, перебував у стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням вказаної обставини та положень п. 38.1.1(а) п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд дійшов висновку про те, що позивач, як страховик після виплати страхового відшкодування отримав право подати регресний позов до Міністерства оборони України, оскільки водій відповідача керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.

Матеріалами справи, зокрема, платіжним дорученням № 5267 від 16.11.2016, підтверджується здійснена позивачем виплата страхового відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Нікопольська зернова компанія» на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2016 у справі № 904/11145/15, залишеного без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 в межах виконавчого провадження № 51677583 в сумі 49 734,93 грн., з яких 49 000,00 грн. - страхове відшкодування та 734,93 грн. - судовий збір.

10.01.2017 позивач звернувся до Міністерства оборони України (відповідача), як до юридичної особи, працівником якої при виконанні своїх трудових обов'язків було завдано шкоду, з претензією № 44 про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 49 000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме наявними в них копією вказаної претензії та копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, зі змісту якої вбачається, що вказана претензія була отримана відповідачем 13.01.2017.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Станом на час розгляду справи докази на підтвердження сплати відповідачем позивачу 49 000,00 грн. в матеріалах справи відсутні, відповідачем до суду не подані та до матеріалів справи не залучені.

За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 49 000,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати позивача на оплату судового збору в розмірі 1378,00 грн. відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код 00034022) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дім Страхування» (49101, м. Дніпро, вул. Короленко, буд. 21; ідентифікаційний код 21870998) 49 000,00 грн. (сорок дев'ять тисяч гривень 00 коп.) страхового відшкодування, 1 600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.06.2017.

Суддя Гумега О.В.