Рішення № 67283165, 20.06.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.06.2017 Справа № 904/6151/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Енергопростір", м.Дніпро

до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ", м.Дніпро

про стягнення основної заборгованості, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат (договір №45/1710-1 від 17.102016)

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1 - довіреність №б/н від 04.01.2017;

представник ОСОБА_2 - довіреність №б/н від 19.06.2017;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Будівельна компанія Енергопростір", м.Дніпро (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш", м.Дніпро (далі по тексту - відповідач) про стягнення 212381,55грн. основної заборгованості; 12626,48грн. пені; 1396,48грн. трьох відсотків річних; 7950,21грн. інфляційних втрат.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

17.10.2016 між сторонами укладено договір №45/1710-1.

Позивач свої зобов'язання за укладеним між сторонами договором виконав у повному обсязі, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт на загальну суму 1685004,25грн.

У зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань у останнього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 212381,55грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач нарахував пеню, три відсотки річних та інфляційні втрати.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2017 справу №904/6151/17 передано судді Петренку Ігорю Васильовичу.

За результатами розгляду позовної заяви від 23.05.2017 за вих.№б/н ухвалою суду від 25.05.2017 порушено провадження по справі та призначено слухання на 20.06.2017.

19.06.2017 отримано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з тим, що немає можливості забезпечити участь повноважного представника в судовому засіданні, у зв'язку з великою кількістю справ.

20.06.2017 отримано заяву про зменшення позовних вимог в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 202381,55грн. основної заборгованості; 18630,14грн. пені; 1912,36грн. трьох відсотків річних; 10814,52грн. інфляційних втрат.

За результатами огляду заяви позивача про зменшення позовних вимог господарський суд прийняв її до розгляду.

Щодо повідомлення сторін про час та місце судового засідання.

Господарським судом враховано положення пункту 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується реєстром поштових відправлень суду та явкою представника в судове засідання.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 08.06.2017 з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 31.05.2017.

Враховуючи викладене господарський суд констатує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду заяви судом.

В судовому засіданні, яке відбулося 20.06.2017, враховуючи, що сторони належним чином повідомлення про час та місце його проведення, розпочато розгляд справи по суті. Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Відповідач не забезпечив явку свого представника, вимоги суду не виконав.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 20.06.2017 в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, -

ВСТАНОВИВ:

17.10.2016 між публічним акціонерним товариством "Будівельна компанія Енергопростір" (далі по тексту - позивач, виконавець) та публічним акціонерним товариством "Дніпроважмаш" (далі по тексту - відповідач, замовник) укладено договір №45/1710-1 (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого виконавець зобов'язується виконати роботи по виготовленню заготовок із давальницького матеріалу замовника, згідно КД та Специфікації, які є невід'ємною частиною договору, а замовник - прийняти виконані роботи та оплатити їх, на умовах даного договору.

Пунктом 3.1 договору визначено, що вартість виконаних робіт узгоджується у відповідних Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Датою завершення робіт вважається дата оформлення Акта виконаних робіт (пункт 4.2 договору).

Даний договір вступає в силу після його підписання та діє до 31.12.2017.

17.10.2016 між сторонами підписано Специфікацію №1 на загальну суму 234000,00грн.

Умови оплати: 20% передплата протягом 3 банківських днів з моменту передачі виконавцю давальницької заготовки, доплата - за кожну відвантажену партію перед відвантаженням її замовнику.

На виконання Специфікації №1 від 17.10.2016 позивач виконав роботи (надав послуги) на загальну суму 234000,00грн., що підтверджується:

- Актом №1-00000139 від 25.10.2016 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 58500,00грн.;

- Актом №1-00000140 від 01.11.2016 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 87750,00грн.;

- Актом №1-00000170 від 04.11.2016 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 87750,00грн.

24.10.2016 між сторонами підписано Специфікацію №2 на загальну суму 1415877,02грн.

Умови оплати: передплата 20% вартості Специфікації - протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання замовником рахунку, оплата 65% вартості Специфікації - протягом 5-ти банківських днів з моменту повідомлення замовника про готовність продукції до відвантаження та приймання її замовником на складі виконавця, але до відправки на площадку замовника та доплата 15% - протягом 5-ти банківських днів після успішного проведення контрольної зборки та завершених робіт на площадці замовника.

На виконання Специфікації №2 від 24.10.2016 позивач виконав роботи (надав послуги) на загальну суму 1415877,03грн., що підтверджується:

- Актом №1-00000019 від 27.01.2017 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 707976,52грн.;

- Актом №1-00000029 від 20.02.2017 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 707900,51грн.

12.12.2016 між сторонами підписано Специфікацію №3 на загальну суму 35127,22грн.

Умови оплати: передплата 50% вартості Специфікації - протягом 3-ох банківських днів з моменту отримання замовником рахунку, оплата 50% вартості Специфікації - протягом 5-ти банківських днів з моменту повідомлення замовника про готовність продукції до відвантаження та приймання її замовником на складі виконавця, але до відправки на площадку замовника.

На виконання Специфікації №3 від 12.12.2016 позивач виконав роботи (надав послуги) на загальну суму 35127,22грн., що підтверджується:

- Актом №1-00000223 від 27.12.2016 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 35127,22грн.

За отримані роботи (надані послуги) відповідач розрахувався у розмірі 1482622,70грн., що підтверджується:

- платіжним дорученням №16564 від 21.10.2016 на суму 46800,00грн.;

- платіжним дорученням №17076 від 25.10.2016 на суму 46800,00грн.;

- платіжним дорученням №17484 від 31.10.2016 на суму 70200,00грн.;

- платіжним дорученням №17773 від 03.11.2016 на суму 70200,00грн.;

- платіжним дорученням №18268 від 14.11.2016 на суму 283175,41грн.;

- платіжним дорученням №20108 від 15.12.2016 на суму 17563,61грн.;

- платіжним дорученням №20807 від 27.12.2016 на суму 17563,61грн.;

- платіжним дорученням №788 від 19.01.2017 на суму 460184,74грн.;

- платіжним дорученням №1624 від 01.02.2017 на суму 460135,33грн.;

- платіжним дорученням №9469 від 08.06.2017 на суму 5000,00грн.;

- платіжним дорученням №9806 від 12.06.2017 на суму 5000,00грн.

Отже, заборгованість відповідачем перед позивачем складає 202381,55грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач нарахував:

- пеню за період прострочення з 28.02.2017 по 20.06.2017 на суму 18630,14грн.;

- три відсотки річних за період прострочення з 28.02.2017 по 20.06.2017 на суму 1912,36грн.;

- інфляційні втрати за період прострочення з 28.02.2017 по 20.06.2017 на суму 10814,52грн.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав.

Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним договором.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов наступних висновків.

Щодо основної заборгованості.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1. ст. 837 Цивільного кодексу України).

Між позивачем та відповідачем укладено договір №45/1710-1 від 17.10.2016.

Факт отримання відповідачем робіт підтверджується матеріалами справи, а саме Актом №1-00000139 від 25.10.2016 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 58500,00грн.; Актом №1-00000140 від 01.11.2016 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 87750,00грн.; Актом №1-00000170 від 04.11.2016 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 87750,00грн.; Актом №1-00000019 від 27.01.2017 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 707976,52грн.; Актом №1-00000029 від 20.02.2017 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 707900,51грн.; Актом №1-00000223 від 27.12.2016 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 35127,22грн.

Вказані акти підписано позивачем та відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень.

Акт є первинними документами бухгалтерської звітності, що фіксують господарську операцію, яка відбулась між сторонами.

Укладений між позивачем та відповідачем договір є оплатним, і обов'язку виконавця виконати роботи відповідає обов'язок замовника оплатити їх.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1. ст. 843 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отримані послуги передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Акт №1-00000139 від 25.10.2016 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 58500,00грн.; Акт №1-00000140 від 01.11.2016 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 87750,00грн.; Акт №1-00000170 від 04.11.2016 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 87750,00грн.; Акт №1-00000019 від 27.01.2017 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 707976,52грн.; Акт №1-00000223 від 27.12.2016 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 35127,22грн. оплачено у повному обсязі.

Акт №1-00000029 від 20.02.2017 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 707900,51грн. відповідач оплатив у розмірі 485518,96грн. Таким чином, вказаний акт є неоплачений у розмірі 202381,55грн.

Умови оплати Акту №1-00000029 від 20.02.2017 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 707900,51грн. наступні: передплата 20% вартості Специфікації - протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання замовником рахунку, оплата 65% вартості Специфікації - протягом 5-ти банківських днів з моменту повідомлення замовника про готовність продукції до відвантаження та приймання її замовником на складі виконавця, але до відправки на площадку замовника та доплата 15% - протягом 5-ти банківських днів після успішного проведення контрольної зборки та завершених робіт на площадці замовника.

Отже, строк оплати робіт за Актом №1-00000029 від 20.02.2017 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 707900,51грн. є таким, що настав.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів оплати робіт в сумі 202381,55грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем складає 202381,55грн.

Таким чином, позовна вимога позивача про стягнення 202381,55грн. основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо пені.

За приписами частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою. Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.2 договору визначено, що умови розрахунків за договором між виконавцем та замовником вказуються у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 6.1 договору визначено, що у випадку порушення замовником строків оплати (пункт 3.2 договору), він виплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, але не більше 10%.

Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його таким, що містить помилки, а вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 17392,32грн.

Щодо трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 06.06.2012р. у справі N6-49цс12, від 24.10.2011 у справі N6-38цс11).

Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних та визнав його вірним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Пунктом 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" яким визначено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

До уваги. Господарським судом перерахунок інфляційних втрат здійснено з урахуванням приписів пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.03.2016р. по справі №904/11237/15 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2016р. по справі №904/9336/15 позицію господарського суду підтримано.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем та визнав його таким, що містить помилки, а вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 8604,66грн.

Щодо розподілу судових витрат.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 3454,19грн., з урахуванням того, що 98,52% позовних вимог позивача судом задоволено.

Щодо клопотання про відкладення судового засідання.

Позовну заяву з доданими до неї документами на адресу відповідача направлено 23.05.2017, що підтверджується фіскальним чеком від 23.05.2017 та листом з описом вкладень.

Копію позовної заяви та додані до неї документи відповідач отримав 23.05.2017, що підтверджується витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

Ухвалу про порушення провадження у справі відповідач отримав 31.05.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Справи призначена до розгляду на 20.06.2017.

Господарський суд констатує, що відповідач завдасно, а сама майже за місяць повідомлений, як про суть позовної заяви, вимоги суду і про дату судового засідання.

Місцезнаходження відповідача, як місцезнаходження суду є місто Дніпро.

Отже, відповідач мав реальну можливість ознайомитися з матеріалами справи.

Ухвалою від 25.05.2017 явка в судове засідання визнана обов'язковою. Причини неможоливості забезпечення участі повновноважного представника відповідача в судове засідання відповідач не повідомив та належні докази не надав.

Також ухвалою від 25.05.2017 вимоги суду визнано обов'язковими, однак відповідач не виконав вимоги суду і причини їх невиконання суду не повідомив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представника сторони - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без його участі, якщо нез'явлення цього представника не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Враховуючи, що спір може бути вирішено в даному судовому засіданні і за відсутності представника відповідача, беречи до уваги, що відповідач мав достатньо часу для виконання вимог суду господарський суд відмовляє в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 536, 610, 612, 625, 629, 662, 663, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 199, 265, 266 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (49000, м.Дніпро, вул.Сухий Острів, 3; ідентифікаційний код 00168076) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Енергопростір" (49044, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 35323619) 202381,55грн. (двісті дві тисячі триста вісімдесят одна грн. 55 коп.) основної заборгованості; 17392,32грн. (сімнадцять тисяч триста дев'яносто дві грн. 32 коп.) пені; 1912,36грн. (одна тисяча дев'ятсот дванадцять грн. 36 коп.) трьох відсотків річних; 8604,66грн. (вісім тисяч шістсот чотири грн. 66 коп.) інфляційних втрат; 3454,19грн. (три тисячі чотириста п'ятдесят чотири грн. 19 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

21.06.2017

Суддя ОСОБА_3