Рішення № 67283146, 13.06.2017, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 червня 2017 р. Справа № 903/321/17

за позовом фізичної особи- підприємця ОСОБА_1

до відповідача управління соціального захисту населення Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області

про стягнення 60562грн. 45коп.

Суддя Слободян О.Г.

Представники :

від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 15.05.2017р.

від відповідача: Ващук М.В., довіреність від 17.05.2017р., Голубова О.З., довіреність від 17.05.2017р.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Заяви про відвід судді та фіксацію судового процесу технічними засобами не поступило.

17.05.2017р. в судовому засіданні згідно ст.77 ГПК України за згодою представників сторін оголошено перерву до 13.06.2017р.

В судовому засіданні відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач - ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - управління соціального захисту населення Ківерцівської РДА 60562грн. 45коп заборгованості за перевезення пільгових категорій громадян за 2014-2015рр. згідно договорів про пільгове перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування №9 від 01.02.2014 р., № 6 від 01.02.2015 р., № 30 від 01.06.2015р., № 33 від 31.07.2015р., №39 від 20.10.2015р. та розрахунків позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що згідно договорів про організацію перевезень пасажирів у 2011-2015 роках ФОП ОСОБА_1 здійснював перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Впродовж 2014-2015рр. між позивачем та відповідачем були укладені договори про пільгове перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування, за якими позивач зобов'язувався здійснювати безкоштовне перевезення пільгових категорій громадян на приміських маршрутах.

Позивач вказує, що за період з 31.01.2014р. по 31.12.2015р., згідно розрахунків позивача, ним було надано послуг з пільгового перевезення пасажирів на загальну суму 506393грн. 83коп., з яких відповідачем було компенсовано 365 020грн. 94 коп.

30.03.2017р. відповідачем було перераховано позивачу ще 80810,44грн. На момент звернення до суду за відповідачем рахується заборгованість в сумі 60562,45грн.

Вважає, що відповідач, як головний розпорядник бюджетних коштів, всупереч вимог законодавства, повністю не перерахував йому кошти за здійснення перевезення пасажирів у 2014-2015рр. Посилання управління соціального захисту населення Ківерцівської РДА на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити позов.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечують. Зазначають, що на день звернення позивача до суду заборгованість перед позивачем відсутня, оскільки заборгованість за пільгове перевезення в сумі 80810,44грн., яка виникла станом на 01.01.2016 року, була повністю погашена відповідачем 29.03.2017р. Позивач посилається лише на свої розрахунки, не враховуючи умови укладених договорів.

Всупереч умовам договорів фізична особа-підприємець ОСОБА_1 починаючи з жовтня 2014 року відмовлявся від підписання актів звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги без наявних на це причин.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх..№01-54/4510/17 від 15.05.2017р.) та його представник в судовому засіданні просять відмовити у позові, посилаючись на те, що компенсація витрат за пільгове перевезення громадян здійснювалося Управлінням соціального захисту населення в межах кошторисних асигнувань, у відповідності до норм чинного законодавства та умов укладених між сторонами договорів.

У відзиві на позовну заяву відповідач також зазначає, що у відповідності до рішення, прийнятого комісією з питань розрахунків обсягів компенсації витрат автомобільних перевізників, за пільговий проїзд окремих категорій громадян, оформленого протоколом засідання комісії від 29.01.2014 року №1, від 27.01.2015 року №1 на підставі бюджетного законодавства, у зв'язку із неможливістю взяття на себе зобов'язань, що не передбачені бюджетними асигнуваннями, було прийнято рішення, що у випадку, коли місячна загальна сума поданих розрахунків перевізниками перевищує затверджений помісячний план асигнувань на даний місяць, доручити управлінню соціального захисту населення проводити розрахунки пропорційно по кожному поданому розрахунку до затвердженої загальної суми. Зокрема, як приклад зазначає, що у червні 2014 року Перевізниками подано розрахунки на суму 100309,09 грн., сума помісячного розподілу на даний місяць становила 86300,00 грн. ,кошти були розділені між перевізниками пропорційно до поданих розрахунків, а саме профінансовано 86,034 %.

Рішення районної комісії з питань розрахунків обсягів компенсації витрат автомобільних перевізників за пільговий проїзд окремих категорій громадян щодо розподілу коштів у пропорційному відношенні до встановлених коефіцієнтів, поданих розрахунків та коштів, передбачених помісячним кошторисом було зумовлене тим, що при здійсненні господарської діяльності головні розпорядники бюджетних коштів повинні керуватись положенням статті 51 Бюджетного кодексу України, згідно з яким будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України, законом про Державний бюджет України та рішенням про місцевий бюджет на відповідний рік, вважаються небюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Узяття таких зобов'язань є бюджетним правопорушенням.

Отже, Управління соціального захисту населення повинно здійснювати відшкодування виключно в межах обсягів, затверджених у місцевому бюджеті державних субвенцій.

Крім того, пунктом 3.1 договору про пільгове перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування від 20 жовтня 2015 року №39, укладеного між сторонами передбачено, що щомісячно, до 1-го числа наступного місяця Перевізник подає Замовнику, розрахунок необхідної компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян згідно з додатками цього Договору №1. Пунктом 2.1.4 Договору передбачено, що Управління соціального захисту населення має право протягом трьох днів перевіряти подані розрахунки та складати акти звіряння розрахунків за формою №3 - пільга та проводить компенсацію витрат за пільгове перевезення громадян по мірі надходження коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у межах помісячного розпису асигнувань, обсягу компенсації в межах затвердженого кошторису видатків на відповідний рік. Пунктом 3.5. Договору чітко визначено, що у випадку зміни обсягу бюджетних призначень Замовник здійснює приведення договірних зобов'язань з Перевізником та обсягів бюджетних зобов 'язань у відповідність до уточнених обсягів бюджетних асигнувань місцевого бюджету. Окрім того, обсяг асигнувань, передбачених пунктом 2.2.1 Договору може бути змінений у випадку зміни бюджетних бюджетних призначень відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам або зменшення обсягу перевезень Перевізником (пункт 6.4 Договору). Отже, Управління соціального захисту населення передбачило можливість часткової компенсації, у зв'язку із недостатнім помісячним кошторисом, що не суперечить статті 916 Цивільного кодексу України де зазначено, що пільгові умови перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти транспортом загального користування можуть встановлюватися організацією, підприємством транспорту за їх рахунок або за рахунок відповідного бюджету у випадках, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

Протягом 2011-2015 років між позивачем - ФОП ОСОБА_1 (Перевізник) та Департаментом інфраструктури та туризму Волинської обласної державної адміністрації (головним управлінням промисловості та розвитку інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації) (Організатор) були укладені договори про організацію перевезень пасажирів №1726 від 01.03.2011р., №1769 від 07.06.2011р., №1797 від 0706.2011р., №1824 від 07.06.2011р., № 1833 від 04.10.2011 р., № 1870 від 04.10.2011 р., № 1980 від 15.06.2012 р., № 1955 від 01.03.2012 р., № 2098 від 05.06.2013 р., № 2315 від 29.09.2015р.

Згідно п.1.1 даних договорів Організатор надає Перевізнику право здійснення перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування (оборотних рейсах) за наступними напрямами: «Луцьк-Озерце (ч/з Кульчин)», «№ 107 Луцьк-Ківерці в.5», «Луцьк-Тростянець», «№ 103 Луцьк-Ківерці в.4», «Ківерці-Луцьк ч/з Борохів в.1», «№ 107 Луцьк-Ківерці в.4», «Луцьк-Конопелька», «Луцьк-Гайове в.1», «Луцьк-Гайове в.2», «Муравище-Луцьк».

Відповідно до п.п. 2.2.6. даних договорів, Перевізник забезпечує пільгове перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами.

Також, у 2014-2015 роках між позивачем (Перевізник) та відповідачем - управлінням соціального захисту населення Ківерцівської РДА (Замовник) були укладені договори про пільгове перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування № 9 від 01.02.2014 р., № 6 від 01.02.2015 р., № 30 від 01.06.2015р., № 33 від 31.07.2015р., № 39 від 20.10.2015р.

Згідно з п.п. 1.1. даних договорів Замовник, в межах доведених обсягів асигнувань, здійснює компенсацію за пільгове перевезення, але не більше бюджетних асигнувань згідно з помісячним розподілом помісячного розпису субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у Порядку затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256, Порядку затвердженому розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації від 31 липня 2006 року №251 "Про затвердження Порядку розрахунків обсягів компенсацій витрат автомобільних перевізників за пільговий проїзд окремих категорій громадян для здійснення фінансування за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам" та розпорядження голови Волинської обласної державної адміністрації від 21 лютого 2007 року № 65 "Про внесення змін до Порядку розрахунків обсягів компенсацій витрат автомобільних перевізників за пільговий проїзд окремих категорій громадян для здійснення фінансування за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам" та пункту 11 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 р.№76-VІІІ (договір №6 від 01.02.2015р.), а Перевізник здійснює перевезення пільгових категорій громадян на приміських автобусних маршрутах загального користування.

Замовник має право протягом трьох днів перевіряти подані розрахунки та складати акти звіряння розрахунків за формою №3-пільга (п.2.1.4 договорів).

Замовник зобов'язується проводити компенсацію витрат за пільгове перевезення громадян по мірі надходження коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у межах помісячного розпису асигнувань, обсягу компенсації в межах затвердженого кошторису видатків на 2014-2015 роки (п.2.2.1 договорів).

Пунктом 3.1 договорів встановлено, що щомісячно до 1-го числа наступного місяця Перевізник подає Замовнику розрахунок необхідної компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян згідно з додатками до цього договору.

Пунктом 3.3 договорів передбачено, що акти звірки проводяться між Перевізником і Замовником до 5 числа наступного за звітним місяцем.

Перерахування коштів Перевізнику за перевезення пільгових категорій громадян здійснюється Замовником протягом 5-ти робочих днів після надходження коштів на рахунок Замовника. У випадку зміни обсягу бюджетних призначень Замовник здійснює приведення договірних зобов'язань з Перевізником та обсягів бюджетних зобов'язань у відповідність до уточнених обсягів бюджетних асигнувань місцевого бюджету (п.п.3.4- 3.5 договорів).

У пункті 6.4 договорів сторони також погодили, що обсяг асигнувань, передбачених пунктом 2.2.1 договорів, може бути змінений у випадку зміни бюджетних призначень відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам або зменшення обсягу перевезень Перевізником.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Зокрема, відносини з перевезення пасажирів регулюються спеціальним щодо даного виду правовідносин Законом України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про автомобільний транспорт» забезпечення організації пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування покладається на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.

Згідно з ч. 1 ст. 29 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

За приписами ч.1 ст. 31 Закону України «Про автомобільний транспорт» відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України «Про автомобільний транспорт» договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

У свою чергу, в силу ч. 2 ст. 29 Закону України «Про автомобільний транспорт» органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Умови відшкодування компенсацій, зокрема, за пільгові перевезення пасажирів автомобільним транспортом перевізникам визначається Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року №256 (далі - Порядок).

Виходячи зі змісту пунктів 2, 2-1 вказаної Постанови розпорядниками коштів місцевих бюджетів щодо розрахунків з постачальниками послуг визначені управління праці та соціального захисту населення, зокрема таким розпорядником є і відповідач.

Як зазначено у п. 1 Порядку, в ньому, відповідно до ст. 102 Бюджетного кодексу України, визначається механізм фінансування компенсаційних виплат також й за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Згідно п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення проводиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міста Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Управління соціального захисту населення Ківерцівської районної державної адміністрації при здійсненні компенсації за пільгове перевезення пасажирів у 2014-2015 роках керувалося Законом України «Про автомобільний транспорт». Законами України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», «Про державний бюджет України на 2015 рік», Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256, розпорядженням Волинської обласної ради від 31 липня 2006 року №251 «Про затвердження Порядку розрахунків обсягів компенсації витрат автомобільних перевізників за пільговий проїзд окремих категорій громадян для здійснення фінансування за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам» (з наступними змінами та доповненнями), розпорядженням Ківерцівської районної державної адміністрації від 28 квітня 2015 року №116 «Про затвердження складу районної комісії з питань розрахунків обсягів компенсації витрат автомобільних перевізників за пільговий проїзд окремих категорій громадян», рішеннями Ківерцівської районної ради «Про районний бюджет на 2014 рік», «Про районний бюджет на 2015 рік», рішеннями районної Комісії з питань розрахунків обсягів компенсації витрат автомобільних перевізників за пільговий проїзд окремих категорій громадян та іншими нормативно- правовими актами, що регулюють зазначені правовідносини.

У відповідності до пунктів 2, 3 Порядку розрахунків обсягів компенсації витрат автомобільних перевізників за пільговий проїзд окремих категорій громадян для здійснення фінансування за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, затвердженого розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації від 3 1 липня 2006 року №251 (далі - Порядок), Порядок застосовується для автомобільних перевізників, які на підставі відповідних договорів здійснюють пільгове перевезення автомобільним транспортом окремих категорій громадян, перелік яких затверджено статтею 51 Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2006 рік " та законами України на наступні роки, за рахунок та у межах обсягів відповідної субвенції з державного бюджету. Для визначення коефіцієнта співвідношення кількості пасажирів-пільговиків та пасажирів, що оплачують проїзд, райдержадміністраціями, виконкомами міських (міст обласного значення) рад утворюються Комісії з питань розрахунків обсягів компенсації витрат автомобільних перевізників за пільговий проїзд окремих категорій громадян (далі - комісії). Окрім того, Порядком визначено, що автомобільні перевізники щомісяця до 1 числа наступного місяцям саме управлінню соціального захисту населення райдержадміністрації головним розпорядникам бюджетних коштів подають розрахунок необхідної суми компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян згідно з додатками до Положення. Управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрацій, міськвиконкомів протягом 3 днів перевіряють подані розрахунки та в межах затверджених бюджетних асигнувань складають з автомобільними перевізниками відповідні акти звіряння. У випадку зміни обсягу бюджетних призначень управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрацій, міськвиконкомів здійснюють приведення договірних зобов'язань з автомобільними перевізниками та обсягів бюджетних зобов'язань у відповідність до уточнених обсягів бюджетних асигнувань відповідних місцевих бюджетів. Фінансування видатків на компенсацію витрат автомобільних перевізників за пільговий проїзд окремих категорій громадян здійснюється з урахуванням фактично наданих послуг, але не більше планових обсягів асигнувань, установлених помісячним розписом асигнувань.

У відповідності до рішення, прийнятого комісією з питань розрахунків обсягів компенсації витрат автомобільних перевізників за пільговий проїзд окремих категорій громадян, оформленого належним чином протоколом засідання комісії від 29.01.2014 року №1, від 27.01.2015 року №1 на підставі бюджетного законодавства, у зв'язку із неможливістю взяття на себе зобов'язань, що не передбачені бюджетними асигнуваннями було прийнято рішення, що у випадку, коли місячна загальна сума поданих розрахунків перевізниками перевищує затверджений помісячний план асигнувань на даний місяць, доручити управлінню соціального захисту населення проводити розрахунки пропорційно по кожному поданому розрахунку до затвердженої загальної суми.

Рішення було прийнято щодо розподілу коштів у пропорційному відношенні до встановлених коефіцієнтів, поданих розрахунків та коштів, передбачених помісячним кошторисом.

При здійсненні господарської діяльності головні розпорядники бюджетних коштів повинні керуватись положенням статті 51 Бюджетного кодексу України, згідно з якою будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України, законом про Державний бюджет України та рішенням про місцевий бюджет на відповідний рік, не вважаються бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Узяття таких зобов'язань є бюджетним правопорушенням.

Відповідно до п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Загальний обсяг виплат з місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, не може перевищувати розміру затверджених субвенцій.

Отже, Управління соціального захисту населення повинно здійснювати відшкодування виключно в межах обсягів затверджених у місцевому бюджеті державних субвенцій.

Судом встановлено, що на виконання умов укладених договорів за період з 31.01.2014р. по 31.12.2015р. позивачем здійснювалось пільгове перевезення пасажирів та подавалися розрахунки необхідних сум компенсації.

Водночас, в порушення умов договорів, позивач з жовтня 2014 року відмовився від підписання Актів звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги, які згідно п.3.3 договорів проводяться між Перевізником і Замовником до 5 числа наступного за звітним місяцем.

Як зазначає позивач, ним було надано послуг з пільгового перевезення пасажирів, згідно розрахунків позивача, на загальну суму 506 393 грн. 83 коп., відповідачем було компенсовано лише 365 020 грн. 94 коп.

З метою добровільного врегулювання спору, 07.03.2017р. позивач подав вимогу до управління соціального захисту населення Ківерцівської районної державної адміністрації про компенсацію витрат, сплачених за пільгове перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування на суму 141 372 грн. 89 коп.

У відповіді на звернення від 14.03.2017р. відповідач зазначив, що фінансування видатків на компенсацію витрат автомобільних перевізників за пільговий проїзд окремих категорій громадян здійснюється з урахуванням фактично наданих послуг, але не більше бюджетних асигнувань згідно з помісячним розподілом. Станом на 01.01.2016 року перед ФОП ОСОБА_1 виникла заборгованість за пільгове перевезення в сумі 80 810,44 грн. у зв'язку з недофінансуванням з державного бюджету місцевим бюджетам.

30.03.2017р. відповідачем було перераховано позивачу 80 810,44 грн., що не заперечується сторонами.

Судом також встановлено, що станом на 01.01.2017р. заборгованість відповідача перед позивачем згідно актів звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги (форма №3-пільга), склала 80810,44грн. та не виплачувалася у зв'язку із недофінансуванням з державного бюджету місцевим бюджетам.

На момент пред'явлення позову дана заборгованість була погашена відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням №414 від 29.03.2017р.

Посилання позивача на існування заборгованості в розмірі 60562,45грн., згідно розрахунків позивача, не заслуговує на увагу суду, оскільки, крім подання розрахунків Замовнику згідно п.3.1 договорів, між Перевізником і Замовником до 5 числа наступного за звітним місяцем проводяться Акти звірки, які позивач (Перевізник) відмовився підписувати, починаючи з жовтня 2014 року, про що не заперечив представник позивача в судовому засіданні.

Відповідач в межах бюджетних асигнувань, як передбачено нормами законодавства та умовами договорів, визнав заборгованість та компенсував позивачу 80810,44грн. Сума 60562,45грн., яку просить стягнути позивач, не підлягає компенсації.

Відповідно до ч.1ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 60562,45грн.заборгованості з компенсації за пільгове перевезення пасажирів згідно укладених договорів є безпідставною та не підлягає до задоволення. А тому в позові слід відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України при відмові в позові судові витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

В позові відмовити повністю.

Повний текст рішення складено

20.06.2017

Суддя О. Г. Слободян