Рішення № 67283134, 20.06.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.06.2017 Справа № 904/5139/17

За позовом Дочірнього підприємства "ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКТЕПЛОЕНЕРГО" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради", м.Верхньодніпровськ, Верхньодніпровський район, Дніпропетровська

до Управління соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністраціі, м.Верхньодніпровськ, Верхньодніпровський район, Дніпропетровська область

про стягнення основної заборгованості, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат (договір №89 від 20.02.2015 на користування тепловою енергією)

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1 - довіреність № 76 від 25.04.2017;

від відповідача: представник ОСОБА_2 - довіреність № 2223 від 18.09.2015.

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство "Верхньодніпровськтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради, м.Верхньодніпровськ, Верхньодніпровський район, Дніпропетровська область (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації, м.Верхньодніпровськ, Верхньодніпровський район, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 87638,50грн. основної заборгованості; 27352,66грн. пені; 4675,00грн. трьох відсотків річних; 14767,09грн. інфляційних втрат.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

20.02.2015 між сторонами укладено договір №89 про користування тепловою енергією.

На виконання умов укладеного між сторонами договору в період з 01.01.2015 по 27.04.2015 відповідачу надано послуг з постачання теплової енергії на загальну суму 147748,50грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань в частині оплати отриманих послуг в період з 01.01.2015 по 27.04.2015 утворилася заборгованість у розмірі 87638,50грн.

У зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань відповідач нарахував позивачу пеню, три відсотки річних та інфляційні втрати.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2017 справу №904/5139/17 передано судді Петренку Ігорю Васильовичу.

За результатами розгляду позовної заяви від 12.04.2017 за вих.№72 ухвалою суду від 03.05.2017 порушено провадження по справі та призначено слухання на 25.05.2017.

17.05.2017 отримано відзив в якому відповідач визнав факт укладання спірного договору. Вказав, що спірний договір припинив свою дію 01.01.2016. Вважає, що позивач пропустив строк позовної давності. Стверджує, що договір, укладений між сторонами є адміністративним договором, тому спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Суд розгляд справи відкладав з 25.05.2017 до 20.06.2017.

Щодо повідомлення сторін про час та місце судового засідання.

Господарським судом враховано положення пункту 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 25.05.2017 та явкою представника в судове засідання.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 02.06.2017 з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 31.05.2017 та явкою представника в судове засідання.

Враховуючи викладене господарський суд констатує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду заяви судом.

В судовому засіданні, яке відбулося 20.06.2017, враховуючи, що сторони належним чином повідомлення про час та місце його проведення, продовжено розгляд справи по суті. Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити; представник відповідача проти позовних вимог заперечує та просить суд в їх задоволенні відмовити.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 20.06.2017 в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

20.02.2015 між Дочірнім підприємством "Верхньодніпровськтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (далі по тексту - позивач, постачальник) та Управлінням соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації (далі по тексту - відповідач, споживач) укладено договір №89 на користування тепловою енергією (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого постачальник зобов'язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв) споживачу, який розташований за адресою: м.Верхньодніпровськ, пл.Щербицького, 5 від джерела теплопостачання Котельна №6.

Пунктом 2.1 договору визначено, що ціна цього договору, в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом на 2015 рік становить 99995,00грн. У разі зміни кошторису сторони укладаються відповідну додаткову угоду в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом.

Підпунктом 3.2.3 пункту 3.2 договору визначено, що споживач зобов'язаний надавати ліміти споживання теплової енергії до 25-го числа місяця, що передує місяцю споживання, та контролювати його фактичне використання за допомогою лічильника, засувок на рамці управління або розрахунковим способом.

Оплата замовленого обсягу теплової енергії згідно підпункту 3.2.3 договору здійснюється споживачем наступним шляхом: 100% передплата вартості місячного обсягу споживання теплової енергії сплачується до 5 числа поточного місяця відповідно до пункту 1.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 230.42014 №117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт та послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" остаточний розрахунок за фактично отриману теплову енергію здійснюється на підставі акту приймання-передачі теплової енергії (за звітний місяць) до 10 числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії. (пункт 5.6 договору).

Цей договір укладений на строк з 01 січня по 31 грудня 2015 року, з можливістю подальшого продовження строку дії договору шляхом підписання додаткової угоди на пролонгацію. Якщо не пізніше місяця до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не виявить бажання розірвати його, повідомивши про це письмово другу сторону строк дії договору вважається автоматично продовженим на кожен наступний рік (пункт 9.1 договору).

Між сторонами підписано додаткову угоду №3/89 від 19.06.2015.

На виконання умов укладеного між сторонами договору в період з 01.01.2015 по 27.04.2015 відповідачу надано послуг з постачання теплової енергії на загальну суму 147748,50грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- акт №ОУ-0000013 від 31.01.2015 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 48887,41грн.;

- акт №ОУ-0000052 від 27.02.2015 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 42619,72грн.;

- акт №ОУ-0000095 від 31.03.2015 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 33845,12грн.;

- акт №ОУ-0000126 від 27.04.2015 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 9457,13грн.;

- акт №ОУ-0000158 від 17.06.2015 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 12939,24грн.

За отримані послуги відповідач розрахувався частково, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 87638,50грн.

Враховуючи, що відповідач своєчасно не розрахувався за теплову енергію позивач нарахував до стягнення з відповідача:

- пеню за загальний період прострочення з 10.04.2016 по 10.04.2017 на загальну суму 27352,66грн.;

- три відсотки річних за загальний період прострочення з 10.04.2016 по 10.04.2017 на загальну суму 4675,00грн.;

- інфляційні втрати за загальний період прострочення з 01.07.2015 по 10.04.2017 на загальну суму 14767,09грн.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов наступних висновків.

Щодо основної заборгованості.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України визначено один із загальних засад цивільного законодавства, а саме свобода договору.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Факт отримання відповідачем послуг підтверджується діючим договором №89 від 20.02.2015 на користування тепловою енергією.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку постачальника поставити теплову енергію відповідає обов'язок споживача оплатити вартість отриманих послуг.

Зобов'язання відповідача, щодо оплати отриманих послуг передбачено умовами договору та нормами законодавства.

З огляду на положення пункту 5.6 договору, строк оплати отриманої від позивача теплової енергії є таким, що настав.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу.

Доказів оплати послуг в сумі 87638,50грн. відповідач не надав.

Господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 87638,50грн. за теплову енергію надану в період з 01.01.2015 по 27.04.2015 є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо пені.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.5 договору визначено, що у випадку несплати або несвоєчасної оплати за використану теплову енергію в строки, вказані в пункті 5.6 договору споживач сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення платежу, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня. Пеня нараховується, починаючи з наступного дня після закінчення строку кінцевого розрахунку за звітний місяць.

Пунктом 6.8 договору визначено, що штраф і пеня нараховується постачальником протягом 1 (одного) року, що передував моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Разом із тим, за правилами частини 1 статті 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено Господарським кодексом України.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Відповідно до частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 253 цього Кодексу визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

За положеннями частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Ураховуючи викладене, початком нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано за умовами договору передплата планової вартості місячного обсягу споживання теплової енергії сплачується Замовником до 5 числа поточного місяця, остаточний розрахунок за фактично отриману теплову енергію здійснюється на підставі акту приймання передачі теплової енергії до 10 числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії.

На відміну від тривалості позовної давності (стаття 259 Цивільного кодексу України), порядок її обчислення не може бути змінено за домовленістю сторін, що прямо передбачено частиною 2 статті 260 Цивільного кодексу України.

Оскільки, усупереч наведеним вимогам матеріального права пунктом 6.8 спірного договору визначає перебіг строку позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки з дати, яка визначається шляхом зворотного відрахунку одного року від дати звернення постачальника з претензією або позовом, тобто змінює порядок обчислення позовної давності, то у задоволенні позову про стягнення пені необхідно відмовити у звязку із пропуском позовної давності.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 по справі №904/6900/16.

Щодо трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 06.06.2012р. у справі N6-49цс12, від 24.10.2011 у справі N6-38цс11).

Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних та визнав його таким, що містить помилки, а вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 4665,29грн.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та визнав його вірним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1606,14грн., з урахуванням того, що 79,65% позовних вимог позивача судом задоволено.

Щодо відзиву.

Господарський суд визнає позицію відповідача щодо підсудності даного спору адміністративному суду необґрунтованою та такою, що відхиляється судом.

Пункт 1 частини 1 статті 3 Кодекс адміністративного судочинства України визначає, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування. їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно пункту 4 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання не чинними адміністративних договорів.

В той же час, укладений між сторонами договір про закупівлю теплової енергії за державні кошти не є публічно-правовим спором, а має всі ознаки господарського договору, оскільки між сторонами виникли зобовязання у сфері господарювання, в силу яких один субєкт зобовязаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого субєкта - поставити теплову енергію і відповідно, оплатити її.

Спірним є період з 01.01.2015 по 27.04.2015. Відповідач визнав факт укладання договору та факт його припинення з 01.01.2016. Факт постачання позивачем відповідачу теплової енергії в період з 01.01.2015 по 27.04.2015 відповідач не заперечив. Докази оплати отриманої від позивача теплової енергії суду не надав.

Господарським судом застосовано строки позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

Для стягнення основної заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат строки позовної давності не пропущено, отже заперечення відповідача відхиляються.

Керуючись ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, ст.ст. 3, 11, 202, 525, 526, 509, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації (51600, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, м.Верхньодніпровськ, площа Щербицького, буд.5; ідентифікаційний код 03192261) на користь дочірнього підприємства "Верхньодніпровськтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (51600, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, м.Верхньодніпровськ, проспект Шевченка, буд.5; ідентифікаційний код 02128098) 87638,50грн. (вісімдесят сім тисяч шістсот тридцять вісім грн. 50 коп.) основної заборгованості; 4665,29грн. (чотири тисячі шістсот шістдесят п'ять грн. 29 коп.) трьох відсотків річних; 14767,09грн. (чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят сім грн. 09 коп.) інфляційних втрат; 1606,14грн. (одна тисяча шістсот шість грн. 14 коп.) судового збору.

В решті вимог відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено

21.06.2017

Суддя ОСОБА_3