Постанова № 67283046, 18.04.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року Справа № 910/14833/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О.- головуючого (доповідач), Грека Б.М., Могил С.К.,розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.01.2017у справі№ 910/14833/16 Господарського суду міста Києва за позовомПриватного підприємства "Гарант-Енерго"до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"про та за зустрічним позовом до про за участю від позивача: від відповідача:стягнення грошових коштів Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" Приватного підприємства "Гарант-Енерго" стягнення грошових коштів, Соболь М. П., Плясун О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Гарант-Енерго" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення 364490,23 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем не виконано покладені на нього зобов'язання щодо своєчасної та належної оплати виконаних позивачем робіт за договорами від 19.11.2015 № 854/04/14-5 та від 20.08.2015 № 638/04/14-15.

Від Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 21.09.2016 надійшла зустрічна позовна заява до Приватного підприємства "Гарант-Енерго" про стягнення 176385,53 грн.

Зустрічну позовну заяву обґрунтовано тим, що ПП "Гарант-Енерго" неналежно виконано своє зобов'язання щодо строків виконання робіт, чим порушено п. 3.5 договору, ст. 846 ЦК України.

Від позивача (за первісним позовом) 13.10.2016 надійшла заява про збільшення позовних вимог відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 376718,73 грн., з яких: 189141,22 грн. заборгованості за договором від 19.11.2015 № 854/04/14-15, 16038,14 грн. пені, 2844,89 грн. 3% річних, 9148,22 грн. інфляційних втрат, 138 953,03 грн. заборгованості за договором від 20/08/2015 № 638/04/14-15, 11782,46 грн. пені, 2090,01 грн. 3 % річних та 6720,76 грн. інфляційних втрат.

Зазначену заяву Приватного підприємства "Гарант-Енерго" про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду Господарським судом міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2016 у справі № 910/14833/16 (суддя Зеленіна Н. І.) первісний позов частково задоволено. Стягнуто із Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь Приватного підприємства "Гарант-Енерго" 189141,22 грн. заборгованості, 15994,32 грн. пені, 9148,22 грн. інфляційних втрат та 2844,89 грн. 3 % річних. Стягнуто із Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь Приватного підприємства "Гарант-Енерго" 138953,03 грн. заборгованості за договором від 20.08.2015 № 638/04/14-15, 11750,27 грн. пені, 6720,76 грн. інфляційних втрат та 2090,01 грн. 3% річних. У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто із Приватного підприємства "Гарант-Енерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 10442,96 грн. пені та 156,64 грн. витрат з оплати судового збору. У задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що суд дійшов до висновку про арифметичну правильність розрахунків щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат. При перевірці розрахунків пені за договором суд встановив їх арифметичну неточність. За розрахунком суду за договором від 19.11.2015 № 854/04/14-15 підлягає нарахуванню пеня у розмірі 15994,32 грн.; за договором від 20.08.2015 № 638/04/15-15 - 11750,27 грн. Суд вважає, що первісні позовні вимоги ПП "Гарант-Енерго" про стягнення з ПАТ "АК "Київводоканал" 189141,22 грн. заборгованості за договором № 854/04/14-15 від 19.11.2015, 15994,32 грн. пені, 2844,89 грн. 3% річних, 9148,22 грн. інфляційних втрат, 138953,03 грн. заборгованості за договором № 638/04/14-15 від 20.08.2015, 11750,27 грн. пені, 2090,01 грн. 3 % річних та 6720,76 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами, не спростованими у встановленому порядку відповідачем, і такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовлено. Суд вважає зустрічні позовні вимоги ПАТ "АК "Київводоканал" до ПП "Гарант-Енерго" про стягнення 10442,96 грн. пені обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами не спростованими у встановленому порядку відповідачем, і такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено з підстав їх необгрунтованості.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 у справі № 910/14833/16 (у складі колегії суддів: Шапрана В.В.-головуючого, Андрієнка В.В., Буравльова С.І.) рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2016 у справі № 910/14833/16 частково скасовано. Викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: "Первісний позов задовольнити частково. Стягнути із Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь Приватного підприємства "Гарант-Енерго" 189141,22 грн. заборгованості за договором від 19.11.2015 № 854/04/14-15, 15994,32 грн. пені, 9148,22 грн. інфляційних втрат та 2844,89 грн. 3% річних. Стягнути із Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь Приватного підприємства "Гарант-Енерго" 138953,03 грн. заборгованості за договором № 638/04/14-15 від 20.08.2015, 11750,27 грн. пені, 6720,76 грн. інфляційних втрат та 2090,01 грн. 3% річних. Стягнути із Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь Приватного підприємства "Гарант-Енерго" 5649,64 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовити. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю."

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 у справі № 910/14833/16, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 у справі № 910/14833/16 щодо часткового задоволення позовних вимог, і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову; скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 у справі № 910/14833/16 щодо відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог, і прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги.

У касаційній скарзі скаржник посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права господарськими судами.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Приватним підприємством "Гарант-Енерго" 19.11.2015 укладено договір на проведення ремонтно-монтажних робіт № 854/04/14-15.

Відповідно до п. п. 1.1., 2.1. договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати ремонт аварійної ділянки кабельної лінії (КЛ) ЗРУ 6 кВ - ТП 6 кВ Водозабору НВС-1 УЕДВС, що експлуатуються підрозділами ПАТ "АК "Київводоканал", названі в подальшому "роботи".

Відповідно до умов договору замовник зобов'язаний прийняти ці роботи та оплатити їх, відповідно до умов даного договору.

Місцем виконання робіт є електричні кабельні мережі, що експлуатуються підрозділами замовника.

Пунктами 3.1. - 3.5. передбачено, що підрядник зобов'язується на власний ризик та своїми силами виконати якісно та вчасно роботи відповідно до узгодженого сторонами обсягу та діючих нормативних документів на ремонтні роботи в строки, письмово узгоджені сторонами.

Обсяги та строки виконання робіт узгоджуються сторонами шляхом вкладання календарного плану виконання робіт.

Відповідно до технічного завдання, затвердженого замовником підрядник складає кошториси, виконує комплекс будівельно-монтажних (БМР) та пусконалагоджувальних робіт (ПНР).

Вартість робіт розраховується на підставі затверджених сторонами обсягів відповідно до вимог ДСТУ БД.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва" та інших діючих нормативних документів з ціноутворення з врахуванням розрахункової заробітної плати в розмірі 3400,00 грн.

При зміні умов, що впливають на визначення вартості робіт підрядник готує пропозиції щодо зміни вартості робіт і надає на узгодження замовнику. Підрядник приступає до виконання доручення замовника відповідно до узгодженого сторонами календарного плану.

За умовами п. п. 8.1., 8.2. договору № 854/04/14-15 сторонами погоджено, що орієнтовна загальна вартість робіт за договором відповідно до договірної ціни (додаток № 1) та кошторисів складає 546543,88 грн., в т.ч. 91090,65 грн. 20% ПДВ. Оплата виконаних підрядником робіт здійснюється замовником на підставі актів виконаних робіт (ф. КБ-2в) складених за результатами виконання робіт з кожного об'єкта з відстрочкою платежу на 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту підписання цих актів сторонами. У разі порушення строку оплати виконаних робіт підрядник має право призупинити подальше виконання робіт до проведення розрахунків.

Між ПАТ "АК "Київводоканал" та ПП "Гарант-Енерго" 20.08.2015 укладено договір на проведення ремонтно-монтажних робіт № 638/04/14-15, п. п. 1.1., 2.1. договору № 638/04/14-15 передбачено, що замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати ремонтні роботи зношених ділянок кабельних ліній (KЛ-10кВ ТП 4314-ТП 4316) та проектно-вишукувальні роботи (КЛ-10кВ ТП 4314-ТП 4316), що експлуатуються підрозділами ПАТ "АК "Київводоканал", названі в подальшому "роботи", а замовник зобов'язаний прийняти ці роботи та оплатити їх відповідно до умов даного договору. Місцем виконання робіт є електричні кабельні мережі, що експлуатуються підрозділами замовника.

Згідно із п. п. 8.1., 8.2. договору № 638/04/14-15 сторони домовились, що орієнтовна загальна вартість робіт за договором відповідно до договірної ціни та кошторисів (додаток № 1, 2, 3, 4, 5) складає 639220,83 грн., в т.ч. 106536,81 грн. 20% ПДВ. Оплата виконаних підрядником робіт здійснюється замовником на підставі актів виконаних робіт (ф.КБ-2в) складених за результатами виконання робіт з кожного об'єкта з відстрочкою платежу на 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту підписання цих актів сторонами. У разі порушення строку оплати виконаних робіт підрядник має право призупинити подальше виконання робіт до проведення розрахунків.

Відповідно до ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачено попередню оплату виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ПП "Гарант-Енерго" виконано роботи за договорами № 854/04/14-15 та № 638/04/14-15 у повному обсязі, що підтверджується актами виконаних робіт за формою КБ-2в підписаними сторонами.

Підписання актів виконаних робіт та обсяг виконаних робіт, що в них визначений, представник відповідача за первісним позовом не оспорював та не заперечував.

При цьому ПАТ "АК "Київводоканал" виконано роботи належним чином та у встановлені договорами строки не оплачено, здійснено часткову сплату коштів на виконання своїх зобов'язань за договорами, що підтверджується банківськими виписками, чим допущено наявність заборгованості перед ПП "Гарант-Енерго" за договором № 854/04/14-15 у розмірі 189141,22 грн. та за договором № 638/04/14-15 у розмірі 138953,03 грн.

Представник відповідача, заперечуючи щодо задоволення вимог, зокрема, про стягнення штрафних санкцій у зв'язку з простроченням оплати вартості виконаних робіт зазначив, що позивач допустив прострочення виконання робіт.

Розділами 9 договорів визначено штрафні санкції для підрядника у випадку порушення строків виконання робіт, визначених календарним планом, який узгоджено сторонами як додаток до договорів.

Щодо зауваження відповідача за первісним позовом про закінчення строку дії договорів та підписання актів приймання-передачі виконаних робіт після закінчення строку дії договорів звільняє відповідача за первісним позовом від обов'язку оплати робіт, що в них зазначені, судом апеляційної інстанції зазначено наступне.

Як вбачається з умов договорів, а саме: п. 8.2 оплата виконаних підрядником робіт здійснюється замовником на підставі актів виконаних робіт (ф. КБ-2в) складених за результатами виконання робіт з кожного об'єкта з відстрочкою платежу на 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту підписання цих актів сторонами.

Відповідно до п. 15.1 договорів закінчення строку дії договорів не звільняє сторін від виконання тих зобов'язань, що лишились невиконаними.

Акти виконаних робіт № 1 та № 2 за березень 2016 року на загальну суму 138953,03 грн. містять посилання на договір від 20.08.2015 № 638/04/14-15, підписані уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень та скріплені печатками підприємств.

Представник відповідача фактично не оскаржував розмір заборгованості, що визначив позивач за договорами на час подання позову до суду. Враховуючи узгодження між сторонами ціни виконаних робіт, що підтверджується підписаними представниками сторін додатку 1 до договорів від 19.11.2015, від 20.08.2015; підписаними актами виконаних робіт до договорів, наданими суду копіями банківських виписок про часткову оплату відповідачем за первісним позовом робіт за договорами, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги ПП "Гарант-Енерго" щодо стягнення основної суми боргу за договором від 19.11.2015 в розмірі 189141,22 грн. та суми основного боргу за договором від 20.08.2015 в розмірі 138953,03 грн. є обґрунтованими, і такими що підлягають задоволенню.

Судами встановлено, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за прострочення строків сплати коштів за виконання роботи, 3 % річних, інфляційних втрат та пені.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що пунктами 9.3. договорів № 854/04/14-15 та № 638/04/14-15 сторонами узгоджено, що у разі прострочення оплати робіт замовник сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на період за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені, поданий позивачем з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, та здійснений місцевим господарським судом, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що Господарським судом міста Києва правильно визначено: період нарахування пені, відповідно до приписів чинного законодавства України; суму пені, що підлягає задоволенню з вказівкою на те, що позивачем арифметично правильно здійснено розрахунок такого виду санкції.

З урахуванням зазначеного, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення пені за договором від 19.11.2015 в розмірі 15994,32 грн. та за договором від 20.08.2015 в розмірі 11750,27 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 сплата 3 % річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій, і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр".

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Строк оплати є таким, що настав на час звернення до суду із позовом.

Місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги про стягнення за договором від 19.11.2015 - 9148,22 грн. інфляційних втрат та 2844,89 грн. 3% річних., за договором від 20.08.2015 - 6720,76 грн. інфляційних втрат та 2090,01 грн. 3% річних.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, здійснений місцевим господарським судом, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про його арифметичну правильність та обґрунтованість.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного рішення, що позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, оскільки предмет (вимога) залишився незмінним - стягнення коштів за невиконання умов договорів підряду.

Щодо вимог відповідачем за зустрічним позовом судом апеляційної інстанції зазначено наступне.

Відповідач, не погоджуючись із позовними вимогами ПП "Гарант-Енерго" подав зустрічний позов про стягнення з ПП "Гарант-Енерго" пені та штрафу за порушення строків виконання робіт, що визначено додатком до договору від 19.11.2015 та визначено календарним планом, затвердженим уповноваженими представниками сторін.

Місцевим господарським судом досліджено обставини даного позову та частково задоволено вказані вимоги щодо стягнення пені. Суд апеляційної інстанції правильно дійшов до правильного висновку, що висновки місцевого господарського суду є передчасними, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що пунктами 3.5., 3.6., 4.2. договору № 854/04/14-15 від 19.11.2015 передбачено, що підрядник приступає до виконання доручення замовника відповідно до узгодженого сторонами календарного плану. Підрядник впродовж дня, наступного за днем отримання заявки на перекладку зношеної кабельної мережі, надсилає замовнику календарний план виконання робіт, перелік працівників, відповідальних за виконання робіт. Перед початком робіт замовник надсилає підряднику заявку на виконання робіт з перекладки зношених ділянок електричних кабельних мереж.

Відповідно до п. 6.1 договору строки виконання робіт визначаються в календарному плані виконання робіт, підписаному уповноваженими представниками сторін та скріпленому печатками сторін.

Як вбачається із пояснень, викладених представником відповідача за первісним позовом відповідачем надіслано позивачу листи-заявки на виконання робіт з перекладки зношених ділянок електричних кабельних мереж: лист № 5/11-15 від 25.11.2015, № 05/12-15 від 29.12.2015, № 01.01./16 від 13.901.2016.

Підрядник до виконання робіт, визначених умовами договору підряду від 19.11.2016 відповідно до календарного плану не приступив.

Статтями 627, 628 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

ПП "Гарант-Енерго", укладаючи договір № 854/04/14-15 від 19.11.2015 та узгоджуючи календарний план виконання робіт був обізнаний про необхідність виконання робіт у зимовий період (у який, зазвичай, тримається від'ємна температура повітря), тому суд апеляційної інстанції дійшов од правильного висновку, що температура нижче 0 градусів не може вважатись форс-мажором під час виконання підрядником взятих на себе зобов'язань та не звільняє останнього від відповідальності за порушення строків виконання робіт. У разі відсутності можливості підключення кабелю для його попереднього підігріву до стаціонарних електричних мереж ПП "Гарант-Енерго" не був позбавлений можливості здійснювати такий підігрів шляхом підключення кабелю до мобільних електрогенеруючих пристроїв. Відповідно до п. 10.3 договору за взаємною згодою сторони можуть у будь-який час відкласти або припинити виконання робіт. Між замовником та підрядником не узгоджено питання відкладення початку робіт за договором від 19.11.2015 з підстав, що викладені в запереченнях відповідача за зустрічним позовом. У п. 10.2 договору сторонами визначено, що у разі відкладення або зупинення робіт відбулось з вини підрядника, витрати, що виникають у цьому разі у нього та замовника, відшкодовуються підрядником.

Враховуючи, що представник відповідача за зустрічним позовом не спростував доводи позивача та не надав доказів погодження сторонами перенесення строків початку виконання робіт, та/або звільнення його від відповідальності у зв'язку із настанням певних подій/дій/умов, що є об'єктивними, не залежать від волі та бажання підрядника та перешкоджають йому виконати роботи відповідно до узгодженого календарного плану, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що вина підрядника в порушенні строків виконання робіт за умовами договору від 19.11.2015 є встановленою та доведеною.

Щодо вимог позивача за зустрічним позовом про стягнення пені та штрафу відповідно до п. п. 9.4, 9.5 договору від 19.11.2015 суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що такі вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем до зустрічної позовної заяви доданий розрахунок позовних вимог, а саме: нарахування пені та штрафу за період з 24.12.2015 по 01.02.2016 за кожний конкретний етап робіт, що розпочато відповідно до затвердженого календарного плану.

Місцевий господарський суд відмовив у стягненні штрафу за вказаний період позивачем, посилаючись на правові висновки Верховного суду України, що стосуються одночасного стягнення із боржника пені та штрафу за одне й те саме порушення, та відповідно задовольнив вимогу про стягнення пені у розмірі, визначеному позивачем, з чим суд апеляційної інстанції правомірно не погодився, виходячи з наступного.

Позивачем визначено період нарахування пені, найменування невиконаних вчасно робіт відповідно до календарного плату та зазначив суму невиконаних робіт, зокрема, розриття траншеї 94637,44 грн.; прокладання КЛ-6кВ - 418180,37 грн., засипка траншеї та ущільнення ґрунту - 28928,69 грн., випробування КЛ-6кВ - 533,05 грн.

Суд апеляційної інстанції правильно не погодився із сумами невиконаних робіт, що визначив позивач, з огляду на те, що позивач не надав відповідних письмових документів, підписаних представниками сторін та скріплених печатками підприємств, які містять вказану позивачем вартість щодо конкретно визначених ним робіт.

До договору від 19.11.2016 сторонами підписано додаток № 1 - договірна ціна на ремонт аварійної ділянки кабельної лінії 6 кВ, що здійснюється у 2015 році. Проте даний додаток не містить відомостей щодо вартості таких робіт, зокрема, розриття траншеї, прокладання КЛ-6кВ., засипка траншеї та ущільнення ґрунту, випробування КЛ-6кВ., а містять загальні найменування витрат "загальновиробничі витрати", "інші супутні витрати", та суми таких витрат у них зазначено загальні без вартості кожного окремого етапу робіт.

Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат; акти приймання виконаних будівельних робіт, що підписані уповноваженими представниками сторін не містять таких відомостей, що є обов'язковим для нарахування такого виду санкцій як пеня.

На виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 08.12.2016 представником позивача за зустрічним позовом подано додаткові пояснення та локальний кошторис на будівельні роботи, яким, на думку позивача, обґрунтовується вартість визначених ним невиконаних робіт підрядником за календарним планом.

Судом апеляційної інстанції правомірно не прийнято надані докази як належні та допустимі для підтвердження розміру заявлених вимог з огляду на те, що локальні кошториси затверджено лише директором технічного департаменту ПАТ "АК "Київводоканал", не узгоджено із підрядником, про що свідчить відсутність підпису та печатки підприємства на таких кошторисах; дані локальні кошториси є внутрішнім документом підприємства, складені станом на 11.06.2015; договір, за яким позивачем нараховано пеню до стягнення укладено 19.11.2015; кошториси не містять жодного посилання на вказаний договір.

Згідно із п. 3.3. договору від 19.11.2015 вартість робіт розраховується на підставі затверджених сторонами обсягів відповідно до вимог ДСТУ БД.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва" та інших діючих нормативних документів з ціноутворення; договір не містить будь-якого посилання на вказаний програмний комплекс АВК-5.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на доведеність вини підрядника у порушенні строків виконання робіт відповідно до календарного плану з врахуванням договору, яким передбачено відповідальність за таке порушення, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню в повному обсязі, з огляду на відсутність обґрунтованого та доведеного розрахунку позовних вимог.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 у справі № 910/14833/16 Господарського суду міста Києва прийнято із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином постанова Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 у справі № 910/14833/16 Господарського суду міста Києва підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 у справі № 910/14833/16 Господарського суду міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 у справі № 910/14833/16 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж.О. Судді:Грек Б.М. Могил С.К.