Ухвала суду № 67282522, 13.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2017 року м. Київ К/800/29256/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Мойсюка М.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2016 року

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року

у справі № 826/4420/16

за позовом ОСОБА_1

до Вищого господарського суду України

третя особа: Державна казначейська служба України

про визнання протиправними дій та зобов'язання виплатити вихідну допомогу при звільненні судді, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Вищого господарського суду України, третя особа: Державна казначейська служба України, в якому просив:

- визнати протиправними дії ВГСУ щодо відмови в нарахуванні та виплаті вихідної допомоги судді у зв'язку з відставкою;

- зобов'язати ВГСУ нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу судді у зв'язку з відставкою без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді на час реалізованого права на відставку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною відмову та зобов'язано Вищий господарський суд України виплатити позивачу вихідну допомогу судді у зв'язку з відставкою у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. У решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_1 не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду першої інстанції та скасувати рішення суду апеляційної інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 17 липня 2015 року ОСОБА_1, суддя Вищого господарського суду України, звернувся до Вищої ради юстиції із заявою про відставку у зв'язку із досягненням граничного віку.

12 листопада 2015 року Верховна рада України прийняла постанову № 788-VIII відповідно до якої позивача було звільнено з посади судді.

Наказом голови Вищого господарського суду України від 27 листопада 2015 року № 447-к ОСОБА_1 звільнено з посади судді та проведено з ним остаточний розрахунок.

При цьому, позивачу було відмовлено у виплаті вихідної допомоги, як судді, який вийшов у відставку, на підставі частини першої статті 136 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Згідно із частинами 1, 3, 4 статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, яка діяла на час прийняття постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 25 грудня 2014 року № 59-VIII) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України. Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

Відповідно до частини 2, 6 статті 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, яка діяла на час прийняття постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 25 грудня 2014 року №59-VIII), питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України», який набрав чинності 01 квітня 2014 року, було внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме виключено статтю 136 даного Закону, в якій зазначалось, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, в даному випадку, до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача (25 грудня 2014 року).

Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, на яке посилається позивач, ухвалено раніше ніж набрав чинності Закон України від 27 березня 2014 року № 1166 «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», а тому його висновки не розповсюджуються на положення вказаного Закону.

Враховуючи, що датою виходу у відставку судді є дата прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади, а не дата подання суддею до Вищої ради юстиції заяви про відставку, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності у позивача права на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

І відповідно, ВГСУ при розгляді заяви позивача про виплату йому вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат діяв з дотриманням вимог передбачених Конституцією та законами України.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді М.М. Заїка

М.І. Мойсюк