Ухвала суду № 67281938, 20.06.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 695/105/17 Головуючий у 1-й інстанції: Смоляр О.А. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

20 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Золотоніського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Черкаської області на постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 26 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Золотоніського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання неправомірними дій щодо відмови призначення та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді,-

в с т а н о в и в:

Постановою Черкаського районного суду Черкаської області від 26 квітня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено, визнано неправомірними дії Золотоніського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Черкаської області щодо відмови в призначенні та виплаті ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VІІІ, зобов'язано Золотоніське об'єднане Управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийняти рішення про призначення та виплату, та зобов'язати виплатити ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VІІІ, з часу звернення до органу Пенсійного фонду України, тобто з 08 жовтня 2016 року, зобов'язано відповідача прийняти рішення про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та виплату ОСОБА_2 у зв'язку із збільшенням грошового утримання судді, виходячи із мінімальної заробітної плати в розмірі 1600,00 грн., з 01 грудня 2016 року.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відповідно до ст.137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII періоди період служби в армії, навчання в Харківському юридичному інституті та служба в органах внутрішніх справ на посаді слідчого не зараховується до стажу роботи на посаді судді.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Черкаської обласної ради народних депутатів від 17 грудня 1993 року «Про обрання суддів міських та районних судів» ОСОБА_2 обрано суддею Золотоніського районного суду.

Постановою Верховної Ради України від 21 жовтня 2004 року №2107-IV «Про обрання суддів» позивача обрано на посаду судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області безстроково.

28 серпня 2016 року позивач подав до Вищої ради юстиції заяву з проханням внести подання до Верховної Ради України про звільнення його з посади судді у відставку відповідно ст.109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно постанови Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року №1600-VIII «Про звільнення суддів» відповідно до п.п.2, 3, 9 ч.5 ст.126 Конституції України позивача звільнено з посади судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Наказом в.о. голови Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23 вересня 2016 року №72 ОС припинено повноваження та відраховано зі штату суду суддю ОСОБА_2. 08 жовтня 2016 року.

За наслідком звернення ОСОБА_2 до відповідача із заявою від 05 грудня 2016 року щодо приведення нарахування йому грошового утримання у відповідність до закону, листом від 16 грудня 2016 року №9308/04 позивача повідомлено, що щомісячне довічне грошове утримання йому призначено в розмірі 84%, оскільки відсутні підстави для прийняття поданого ОСОБА_2 розрахунку стажу судді, який дає право на відставку, та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки до нього включені періоди трудової діяльності, які відповідно до ст.137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII не відносяться до стажу роботи на посаді судді.

Відповідно до довідки від 01 грудня 2016 року №1956-04/16 про заробітну плату для обчислення щомісячного грошового утримання суддів у відставці, виданої Територіальним управлінням ДСА України у Черкаській області ОСОБА_2, його заробітна плата, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці станом на 01 грудня 2016 року склала 25600,00 грн., в тому числі посадовий оклад - 16000,00 грн., доплата за вислугу років у розмірі 60% - 9600,00 грн.

У відповідь на звернення ОСОБА_2 до відповідача щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання листом Золотоніського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області від 16 грудня 2016 року №9307/04 позивача повідомлено, що порядок проведення перерахунку не визначено, Пенсійний фонд України звернувся до Міністерства соціальної політики України з відповідним запитом та перерахунок щомісячного довічного грошового утримання за заявою позивача буде проведено після отримання відповідного роз'яснення.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що позивач станом на 22 вересня 2016 року мав загальний стаж роботи 28 років 3 місяці 16 днів, який надав йому право на звільнення з посади судді у відставку, яке було реалізоване постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року, та надає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% грошового утримання судді.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У відповідності до ч.1 ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В силу вимог ст.126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України.

Проголосивши незалежність і недоторканість суддів, Конституція України передбачила однією з гарантій цієї незалежності право судді на відставку (п.9 ч.5 ст.126 Конституції України).

З системного аналізу законодавства зміст поняття «право на відставку» слід розуміти як одну із позитивних підстав припинення суддею своїх повноважень з одночасним гарантуванням отримання належного матеріального забезпечення після відставки, а тому право судді на відставку, передбачене у п.9 ч.5 ст.126 Конституції України, передбачає припинення повноважень судді, а також призначення належного матеріального забезпечення. При цьому, пенсія за віком, призначена на загальних підставах, не є таким матеріальним забезпеченням.

Крім того, за своєю правовою природою щомісячне довічне грошове утримання, на відміну від пенсії на загальних підставах, є гарантованою державою щомісячною грошовою виплатою, що служить забезпеченням належного матеріального утримання судді, яка призначається і нараховується державою за результатом багаторічної праці особи саме на суддівській посаді, виплачується лише за умови наявності встановленого законом стажу роботи на посаді судді та є складовою правового статусу судді, як фінансова гарантія незалежності суддів.

Такий висновок ґрунтується на аналізі чинного законодавства, а також рішень Конституційного Суду України та Європейського Суду з прав людини.

У відповідності до п.14 ч.1 ст.92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України.

Пунктами 8, 11 ч.4 ст.47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, що діяла до 29 березня 2015 року) передбачено, що незалежність судді забезпечується, зокрема, його належним матеріальним та соціальним забезпеченням, а також правом судді на відставку.

У відповідності до ч.6 ст.47 вищезазначеного Закону при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

В пункті 7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 суд зазначив, що конституційний статус судді передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя, дає підстави ставити до суддів високі вимоги і зберігати довіру до їх компетентності та неупередженості. Аналіз норм Конституції України свідчить, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності. Право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага. Статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, право на отримання виплат (пенсії, щомісячного довічного грошового утримання), рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді.

При цьому, в п.2 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційний Суд України зазначив, що за змістом ст.126 Конституції України положення ч.3 ст.11 Закону України «Про статус суддів» у взаємозв'язку з ч.8 ст.14 Закону України «Про судоустрій України» (в редакціях, що були чинними на час розгляду справи судом) треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.

В п.3.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання. Особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені Конституцією України та Законом України «Про статус суддів». Згідно з ч.1 ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів. Це положення передбачає і фінансування щомісячного довічного грошового утримання суддів за рахунок коштів Державного бюджету України, а не Пенсійного фонду України (абзац восьмий пункту 7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання). Особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності, що закріплюється у статті 126 Конституції України, і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.

Відповідно до ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, що діяла до внесення змін Законом України від 08 липня 2011 року №3668-VI) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» внесено зміни до вказаної норми, згідно з якими щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 % грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування судді, який працює на відповідній посаді.

Рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» у зв'язку з тим, що вона не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів, а тому суперечить ст.126 Основного Закону України та вказано, що підлягає застосуванню ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції до змін, внесених Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».

У вказаному рішенні Конституційний суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації, як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсії) чи внаслідок припинення повноважень чи набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання).

При цьому, у зазначеному рішенні Конституційний Суд України наголосив, що неодноразово висловлював та враховує попередні правові позиції стосовно гарантій незалежності суддів, зокрема і суддів у відставці, що були викладені ним у рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.

Згідно ч.2 ст.70 Закону України «Про Конституційний Суд України» у разі необхідності Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку.

З метою реалізації зазначених повноважень (ч.2 ст.70 Закону України «Про Конституційний Суд України»), Конституційний Суд України, у п.8 мотивувальної частини вказаного Рішення від 03 червня 2013 року зазначив, що підлягає застосуванню ч.3 ст.138 Закону №2453 в редакції до змін, внесених Законом №3668, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».

Рішення Конституційного Суду України має преюдиційне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Таким чином, з моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України №3-рп/2013 від 03 червня 2013 року підлягає застосуванню ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції до змін, внесених Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».

Пунктом 11 р.XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній до 29 березня 2015 року) передбачено, що судді призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Як встановлено судом, позивач був обраний суддею Золотоніського районного суду рішенням Черкаської обласної ради народних депутатів від 17 грудня 1993 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів», в той час діяв Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ.

Згідно ч.4 ст.43 Закону України «Про статус суддів» до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до п.3-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року №865 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

З наявних в матеріалах справи копій трудової книжки позивача, довідки Золотоніського районного військового комісаріату Міністерства оборони України від 12 жовтня 2016 року №170, диплому Харківського юридичного інституту ім.Ф.Е.Дзержинського серії ТВ-І №167415, архівної довідки управління МВС України в Черкаській області від 21 жовтня 2016 року №1/с-87 та розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 від 10 жовтня 2016 року №1.9/409/2016 вбачається, що позивач набув достатній для відставки стаж роботи, оскільки ОСОБА_2 станом на 08 жовтня 2016 року має 10 років 10 місяців 3 дні стажу на посаді судді Золотоніського районного суду Черкаської області, 11 років 11 місяців 17 днів стажу на посаді судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області, а також до стажу роботи відповідно до Закону України «Про статус суддів» та Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 зараховується: служба в Радянській армії - 2 роки, половина терміну навчання у вищому навчальному закладі - 1 рік 10 місяців 29 днів, служба в органах внутрішніх справ на посаді слідчого - 1 рік 6 місяців 27 днів. Всього, станом на 08 жовтня 2016 року - 28 років 3 місяці 16 днів.

Таким чином, з урахуванням роботи позивача на посаді слідчого, половини терміну навчання у вищому навчальному закладі та періоду проходження строкової військової служби, у відповідності до наведених норм законодавства України станом на 22 вересня 2016 року (дата звільнення ОСОБА_2 з посади судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області постановою Верховної ради України №1600-VIII) загальний стаж роботи позивача що дає йому право для звільнення з посади судді у відставку становить 28 років 3 місяці 16 днів (з них на посаді судді - 22 роки 9 місяців 4 дні), який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання судді.

У рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004 зазначено, що незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Незалежність суддів забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади; забороною будь-якого впливу на суддів; захистом їх професійних інтересів; особливим порядком притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності; забезпечення державою особистої безпеки суддів та їхніх сімей; гарантування фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту.

Висновок про те, що зменшення обсягу гарантій незалежності суддів суперечить Конституції України, також покладено в основу рішень Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 18 червня 2007 року №4-рп/2007, від 22 травня року №10-рп/2008, від 03 червня 2013 року №3-рп/2013, від 08 червня 2016 року №4-рп/2016.

За таких обставин, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач станом на 22 вересня 2016 року мав загальний стаж роботи, який надав йому право на звільнення з посади судді у відставку, яке було реалізоване постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року №1600-VIII, та надає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% грошового утримання судді.

З огляду на те, що позивач набув та реалізував своє право на відставку до набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, з набранням якої втратив чинність Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI, колегія суддів вважає безпідставним неврахування відповідачем п.11 розділу XIІІ «Перехідних положень» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, що була чинною до 29 березня 2015 року) при призначенні позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Таким чином, позивач, на час подання заяви про звільнення у відставку мав загальний стаж роботи, який надавав йому право на звільнення з посади судді у відставку, що було реалізоване постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року №1600-VIII «Про звільнення суддів», та надає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% грошового утримання судді, а тому наявні підстави для визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови в призначенні та виплаті ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання судді та необхідності зобов'язати Золотоніське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Черкаської області прийняти рішення про призначення та виплату та виплатити ОСОБА_2 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VІІІ, з часу звернення до органу Пенсійного фонду України, тобто з 08 жовтня 2016 року.

Крім того, колегія суддів зазначає, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці прямо залежить від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Так, згідно п.1 ч.2 ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній на момент звільнення позивача) суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат, зокрема, за вислугу років.

Відповідно до ч.3 ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній на момент звільнення позивача) посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет на 2016 рік» установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1378 гривень, з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1600 гривень.

Згідно довідки від 01 грудня 2016 року №1956-04/16 про заробітну плату для обчислення щомісячного грошового утримання суддів у відставці, виданої Територіальним управлінням ДСА України у Черкаській області ОСОБА_2, його заробітна плата, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці станом на 01 грудня 2016 року склала 25600,00 грн., в тому числі посадовий оклад - 16000,00 грн., доплата за вислугу років у розмірі 60% - 9600,00 грн.

При цьому, рішенням Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року №4-рп/2016 визнано неконституційними, зокрема, ч.3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року N 213-VIII. В пункті 4 резолютивної частини вказаного рішення, керуючись ч.2 ст.70 Закону України «Про Конституційний Суд України», Конституційний Суд України вказав такий порядок виконання цього рішення: частина третя статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року N 213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість, застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, тобто у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIII, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання».

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у зв'язку зі зміною грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, та необхідності зобов'язаня відповідача прийняти рішення про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та виплату ОСОБА_2 у зв'язку із збільшенням грошового утримання судді, виходячи із мінімальної заробітної плати в розмірі 1600,00 грн., з 01 грудня 2016 року.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Золотоніського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Черкаської області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 26 квітня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 20 червня 2017 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді І.О.Лічевецький

В.П.Мельничук

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Мельничук В.П.

Лічевецький І.О.