Ухвала суду № 67281686, 20.06.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/1539/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.

за участю секретаря судового засідання Гром І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

15.11.2015 року позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0001481303 від 27.09.2016р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 97 878,51 грн., з яких: за основним платежем - 78 302,81 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19 575,70 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № 0001481303 від 27.09.2016р.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що норми статті 152 ПК України не поширювались на позивача. Фізичні особи-підприємці, окрім осіб що обрали спрощену систему оподаткування, є платниками податку на доходи фізичних осіб, який визначається у порядку, передбаченому розділом IV ПК України.

Отже, хибним є твердження податкового органу з приводу того, що при визначенні об'єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб необхідно керуватись положеннями розділу III ПК України щодо визначення податку окремо від кожного з видів господарської діяльності, оскільки такі твердження не ґрунтуються на нормах ПК України.

За положеннями кодексу, суб'єкти господарювання - фізичні особи-підприємці у 2014 році повинні були керуватись положеннями розділу III ПК України лише при визначенні вартості витрат, безпосередньо пов'язаних з господарською діяльністю.

Інші, наведені в акті перевірки, норми ПК України не встановлювали обов'язку платника податків - фізичну особу визначати податок окремо по кожному виду господарської діяльності. На переконання суду першої інстанції такий обов'язок виникає виключно у випадку отримання у звітний період інших доходів, не пов'язаних з господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, викладені в акті перевірки від 23.09.2016р №84/13-03-13-03/НОМЕР_2 висновки податкового органу про порушення позивачем норм ПК України є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її прийнятою з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду порушенням норм матеріального права, Залізнична об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що у відповідності до наданих до перевірки документів за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. ФОП ОСОБА_1 отримав дохід на загальну суму 849 758,80 грн. по наступних КВЕД: 56.10 - діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування в сумі 314 358,80 грн. та 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна в сумі 535400,00 грн. За 2014 рік підприємцем задекларовано дохід в сумі 849758,80 грн. тільки за одним видом економічної діяльності, по якому сплачується торговий патент, без розмежування доходу, отриманого від надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, відображеного у декларації про майновий стан і доходи за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. виявлено порушення, що полягало у відсутності розподілу отриманих доходів в розрізі видів діяльності по КВЕД.

Апелянт стверджує, що перевіркою позивача встановлено, що по діяльності, яка підлягає патентуванню дохід становив 314 358,80 грн., а по наданню в оренду майна дохід становить 535 400,00 грн.

Таким чином, перевіркою правильності визначення ФОП ОСОБА_1 чистого оподатковуваного доходу, відображеного в додатку 5 до податкової декларації за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. встановлено його заниження на суму 477800,00 гривень, що спричинило заниження податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік на 78302,81 грн.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Залізничною ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014р. по 31.12.2015р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2015р.

За результати перевірки складено акт №814/13-03-13-03/НОМЕР_2 від 03.06.2016р., згідно висновків якого позивачем порушено: пункт 167.1 статті 167, пункт 152.2, пункт 177.1, пункт 177.2, пункт 177.4, пункт 177.6, пункт 177.10 статті 177 ПК України від 02.12.2010р. № 2755-VІ (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2014р. по 31.12.2015р. отримував доходи за такими видами економічної діяльності: діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (роздрібної торгівлі напоями) (КВЕД 56.10) та надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (КВЕД 68.20). Згідно з наданими до перевірки документами за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. позивач отримав дохід на загальну суму 849758,80 грн. Перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності за вказаний період, порушень не встановлено.

Податковим органом виявлено розбіжності, в частині відображення отриманих доходів в розрізі видів діяльності, а саме в декларації про майновий стан і доходи окремо не відображений дохід від надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. За даними перевірки загальний оподатковуваний дохід позивача у 2014 році становив 849 758,80 грн., в тому числі: 314 358,80 грн. - дохід від діяльності ресторанів та надання послуг мобільного харчування; 535 400,00 грн. - дохід від надання в оренду й експлуатацію власного та орендованого нерухомого майна.

Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р., відповідачем не встановлено порушень правильності визначення загальної суми документально підтверджених витрат позивача за вказаний період.

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про заниження відповідачем чистого оподатковуваного доходу, відображеного в додатку 5 до податкової декларації за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. на загальну суму 477 800 грн.

Такий висновок податковим органом зроблений за результатами розмежування доходів та витрат платника податків за видами діяльності, а тому, з урахуванням такого розмежування, перевіркою збільшено суму грошового зобов'язання позивача по податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік на загальну суму 78302,81 грн.

На підставі акта перевірки Залізничною ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення №0001101303 від 21.06.2016р, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 117 454,22 грн., в тому числі за основним платежем - 78 302,81 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 39 151,41грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням ФОП ОСОБА_1 оскаржив його до Головного управління ДФС у Львівській області.

За результатами розгляду скарги позивача ГУ ДФС у Львівській області рішенням №4205/10/13-01-10-01-05 від 22.08.2016р. скасовано податкове повідомлення-рішення Залізничної ОДПІ від 21.06.2016 №0001101303 в частині 19 575,71 грн. штрафних санкцій, застосованих згідно з п.123.1 ст. 123 ПК України, в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення Залізничної ОДПІ залишило без змін. Одночасно зобов'язано Залізничну ОДПІ прийняти та направити ФОП ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення згідно з законодавством та з урахуванням висновків ГУ ДФС у Львівській області.

Залізничною ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0001481303 від 27.09.2016р, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 97 878,51 грн., з яких: за основним платежем - 78 302,81 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19 575,70 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

В силу пункту 177.1. статті 177 ПК України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської дальності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 167.1. статті 167 ПК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Пунктом 177.2 статті 177 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Згідно пункту 177.4. статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно і розділом III цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Розділ III ПК України регулює відносини щодо порядку сплати податку на прибуток.

В силу пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, пунктами 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Приписами пункту 138.2 статгі 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

В акті перевірки, на підставі якого було прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення, податковий орган вказує на необхідність дотримання позивачем вимог пункту 152.2 статті 152 ПК України, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин та згідно з якою платник податку, який проводить діяльність, що підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, зобов'язаний окремо визначати податок від кожного виду такої діяльності та окремо визначати податок від іншої діяльності. З цією метою ведеться окремий облік доходів, отриманих від діяльності, що підлягає патентуванню, та витрат, пов'язаних з веденням діяльності з урахуванням від'ємного значення як результату розрахунку об'єкта оподаткування.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що вказана норма поширювалась лише на платників податку на прибуток підприємств, а стаття 152 ПК України регулювала порядок обчислення цього податку.

Приписами статті 133 ПК України визначено перелік суб'єктів, які є платниками податку на прибуток. Відповідно до положень цієї статті платниками податку на прибуток є виключно юридичні особи.

Відтак, норми статті 152 ПК України не поширювались на позивача.

Фізичні особи-підприємці, окрім осіб що обрали спрощену систему оподаткування, є платниками податку на доходи фізичних осіб. Порядок нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб, платники податку, об'єкт та база оподаткування, ставки податку та інші питання щодо цього виду податку встановлені Розділом IV ПК України

З аналізу вказаних норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність твердження податкового органу з приводу того, що при визначенні об'єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб необхідно керуватись положеннями розділу III ПК України щодо визначення податку окремо від кожного з видів господарської діяльності, оскільки такі твердження не ґрунтуються на нормах ПК України.

За положеннями кодексу, суб'єкти господарювання - фіз.ичні особи-підприємці у 2014 році повинні були керуватись положеннями розділу III ПК України лише при визначенні вартості витрат, безпосередньо пов'язаних з господарською діяльністю. Інші, наведені в акті перевірки, норми ПК України не встановлювали обов'язку платника податків - фізичну особу визначати податок окремо по кожному виду господарської діяльності. На переконання суду такий обов'язок виникає виключно у випадку отримання у звітний період інших доходів, не пов'язаних з господарською діяльністю платника податку.

Відтак, викладені в акті перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем норм ПК України є необгрунтованими.

У матеріалах справи відсутні належні докази правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення №0001481303 від 27.09.2016р.

Таким чином, апеляційний суд дійшов до висновку про підставність позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та правомірність задоволення таких судом першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року у справі №813/3989/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Я. С. Попко судді Р. Б. Хобор Р. П. Сеник

Повний текст судового рішення виготовлено 20.06.2013 року.