Постанова № 67281608, 23.05.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/27583/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Вівдиченко Т.Р., Бабенка К.А.

за участю секретаря: Шевчук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та ОСОБА_2 на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, третя особа: ОСОБА_2, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №Х-015/2015 від 13 листопада 2015 року;

- зобов'язати Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури розглянути його скаргу на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області від 23 липня 2015 року та прийняти рішення з урахуванням всіх обставин і фактів, які будуть встановлені в ході судового розгляду справи по суті.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено повністю.

Відповідач в особі Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернулися з апеляційними скаргами, в яких зазначають, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції не повно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, громадяни ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 звернулися до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області зі скаргами від 21 травня 2015 року та 26 травня 2015 року, в яких просили притягнути адвоката ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності за вчинення ним дисциплінарного проступку і застосувати до нього дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України.

В обґрунтування своїх скарг зазначили, що 19 травня 2015 року група невідомих осіб характерної зовнішності, яких очолювала громадянка ОСОБА_6 та адвокат ОСОБА_2, виламали вхідні ворота до подвір'я будинку та намагалися проникнути в домоволодіння, в якому проживають заявники. Вказані протиправні дії продовжувалися з 07 по 16 години того ж дня. Під час перебування на території домоволодіння заявників, адвокат ОСОБА_2 підбурював свою клієнтку ОСОБА_6 та невідомих осіб на вчинення протиправних дій, а саме: пошкодження вхідних воріт на подвір'я; розбиття вікна будинку; затоплення внутрішніх приміщень будинку через розбите вікно (коридор).

Крім того, заявники вказують на те, що адвокат ОСОБА_2 та його клієнтка неодноразово, без відповідного рішення суду про проникнення до житла, або про виселення з житла, без залучення Державної виконавчої служби України намагалися проникнути до їх будинку, що свідчить про вчинення ними самоправства. На думку ОСОБА_4, вказаними діями адвокат ОСОБА_2 порушив вимоги статті 7 Правил адвокатської етики, а тому просила порушити дисциплінарну справу відносно адвоката ОСОБА_2 та притягнути його до дисциплінарної відповідальності.

У своїй скарзі ОСОБА_3 додатково зазначив, що адвокат ОСОБА_2 неодноразово брав участь у судових процесах, які проходили під його головуванням та зауважив на тому, що під час перебування ОСОБА_2 біля домоволодіння ОСОБА_4 останній неодноразово озвучував вислови про незгоду з веденням судових засідань суддею ОСОБА_3., прийнятими як суддею рішень та здійснення ним повноважень як судді.

На думку ОСОБА_3, протиправні дії адвоката ОСОБА_2 були спрямовані з метою впливу на нього, як на суддю, що є несумісним із статусом адвоката та є підставою для позбавлення адвоката ОСОБА_2 права на заняття адвокатською діяльністю.

За результатами розгляду вищевказаних скарг позивача та інших заявників, дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарною комісієї адвокатури Волинської області було прийнято рішення від 23 липня 2015, яким адвоката ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк шість місяців.

18 серпня 2015 року на вказане рішення адвокат ОСОБА_2 подав скаргу до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

В свою чергу, 25 серпня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури зі скаргою на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області від 23 липня 2015 року про притягнення адвоката ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк 6 (шість) місяців. Позивач, не оспорюючи висновків дисциплінарної палати, вважає, що застосування до адвоката ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців є надто м'яким покаранням.

Рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №Х-015/2015 від 13 листопада 2015 року скаргу ОСОБА_3 було залишено без задоволення, оскільки дана скарга заявником була подана із порушенням строку оскарження, а заяви про продовження строків оскарження із наведенням причин поважності пропуску строку не надано.

Скаргу адвоката ОСОБА_2 задоволено. Рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області від 23 липня 2015 року про притягнення адвоката ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк 6 (шість) місяців скасовано. Прийнято нове рішення, яким дисциплінарну справу відносно адвоката ОСОБА_2 закрито.

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури встановила наступні обставини.

Адвокатом ОСОБА_2 надається правова допомога для громадянки ОСОБА_6 в судових справах, які стосуються нерухомого майна ОСОБА_6 - будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 Зазначене майно було продано з прилюдних торгів для ОСОБА_4, а саму ОСОБА_6 з дітьми та родиною виселено із зазначеного будинку.

ОСОБА_6, маючи судові рішення апеляційних інстанцій, якими виселення і торги визнані незаконними, мала намір зустрітися зі ОСОБА_4, заявити їй про свої права на будинок і обговорити подальше користування будинком.

Адвокат ОСОБА_2, будучи ознайомленим із зазначеними судовими рішеннями та з'ясувавши, що ОСОБА_6 є зареєстрованим власником будинковолодіння, 14 травня 2015 року уклав із ОСОБА_6 угоду про надання правової допомоги в питанні поновлення її права проживання в будинку.

З наданих заявниками матеріалів, у тому числі відеозаписів, не вбачається, що адвокатом вчинялися будь-які незаконні дії. Відсутні докази і того, що адвокат спонукав свою клієнтку до будь-яких протиправних дій.

У зв'язку з цим, відповідач дійшов висновку, що адвокат ОСОБА_2 безпосередньо виконував покладені на нього законодавством та договором про надання правової допомоги обов'язки, порушень законодавства не вчиняв.

За твердженням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, висновки дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області суперечать вимогам чинного законодавства стосовно того, що не підлягав виконанню укладений між адвокатом ОСОБА_2 та клієнткою ОСОБА_6 договір про надання правової допомоги від 14 травня 2015 року, оскільки на думку відповідача, цим дисциплінарна палата грубо порушила визначене статтею 59 Конституції України право особи - клієнтки адвоката ОСОБА_2 на правову допомогу. Дисциплінарна палата, вийшовши за межі своїх повноважень, втрутилася у правовідносини між адвокатом та клієнтом.

Крім того, як зазначив відповідач, станом на 19 травня 2015 року ОСОБА_6 була зареєстрованим власником спірного будинковолодіння, тому під час вирішення будь-яких спорів щодо цього майна ОСОБА_6 мала право на правову допомогу адвоката. У зв'язку з цим, в силу вимог пункту 4 частини 2 статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат ОСОБА_2 не міг відмовитися від надання правової допомоги.

Також, дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області не було прийнято до уваги ту обставину, що ОСОБА_4, яка називає себе власником спірного будинковолодіння, насправді не була його власником в силу того, що за даними витягу з реєстраційних баз право власності за нею станом на 19 травня 2015 року не було зареєстроване згідно положень частини 2 статті 331 ЦК України та пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Разом з тим, відповідач зазначив, що згідно нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_6 від 21 липня 2015 року остання особисто вибила вікно у будинку та засвідчила той факт, що адвокат ОСОБА_2 не мав до цього жодного відношення. Ця обставина вказує також на відсутність в діях адвоката ОСОБА_2 порушень Правил адвокатської етики. Однією з гарантій адвокатської діяльності, передбачених ст.23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є заборона ототожнення адвоката з клієнтом, що в даному випадку незаконно зробили заявники, з доводами яких погодилася дисциплінарна палата.

У зв'язку з цим, відповідач вважає, що висновки дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області, викладені в рішенні від 23 липня 2015 року, є незаконними.

Позивач заперечує законність оскаржуваного рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №Х-015/2015 від 13 листопада 2015 року, оскільки на його думку, викладені відповідачем факти не відповідають дійсності, суперечать дійсним обставинам справи, а тому вказане рішення підлягає скасуванню як таке, що порушує його законні права та інтереси.

Надаючи правову оцінку обставинам даної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові засади діяльності Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, мета, завдання та порядок її діяльності визначаються Конституцією України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», рішеннями з'їзду адвокатів України, Статутом Національної асоціації адвокатів України, Правилами адвокатської етики, рішеннями Ради адвокатів України, Положенням про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, Регламентом Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 4-5 липня 2014 року №78.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатура України - це недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає дотримання Правил адвокатської етики як одного з основних професійних обов'язків адвоката.

За порушення Правил адвокатської етики до адвоката можуть бути застосовані заходи дисциплінарної відповідальності в порядку, передбаченому чинним законодавством про адвокатуру та адвокатську діяльність, а також актами Національної асоціації адвокатів України (ч.1 ст.63 Правил адвокатської етики).

Згідно з ч.1 ст.34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», дисциплінарним проступком адвоката є порушення правил адвокатської етики.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.35 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за вчинення дисциплінарного проступку до адвоката може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: попередження; зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року; для адвокатів України - позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, а для адвокатів іноземних держав - виключення з Єдиного реєстру адвокатів України. Адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку.

Відповідно до ст.37 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», дисциплінарне провадження складається з таких стадій: проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; порушення дисциплінарної справи; розгляд дисциплінарної справи; прийняття рішення у дисциплінарній справі.

За результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката (ч.1 ст.39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Згідно із ч.ч.1,2 ст.40 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», дисциплінарна справа стосовно адвоката розглядається дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури протягом тридцяти днів з дня її порушення. Розгляд дисциплінарної справи здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду справи дисциплінарна палата заслуховує повідомлення члена дисциплінарної палати, який проводив перевірку, про результати перевірки, пояснення адвоката, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, особи, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, та пояснення інших заінтересованих осіб.

Відповідно до ч.1 ст.41 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймає рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або про закриття дисциплінарної справи. Рішення дисциплінарної палати приймається більшістю голосів від її загального складу, крім рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю, яке приймається двома третинами голосів від її загального складу. Рішення у дисциплінарній справі має бути вмотивованим. Під час обрання виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, його наслідки, особа адвоката та інші обставини.

Згідно ст.42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дії. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури протягом десяти днів з дня отримання заяви (скарги) витребовує матеріали дисциплінарної справи у відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та забезпечує розгляд скарги на рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня одержання матеріалів дисциплінарної справи.

Так, в рішенні Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №Х-015/2015 від 13 листопада 2015 року зокрема зазначено, що терміни оскарження рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області від 23 липня 2015, передбачені ч.3 ст.39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», скаржником (адвокатом) дотримані. Строки оскарження рішення заявником - ОСОБА_3, порушені, заяви про поновлення строків із викладенням мотивів поважності пропуску строків не заявлено. Відповідно до супровідного листа КДКА Волинської області ОСОБА_3 отримав копію рішення 31 липня 2015 року, про що свідчить його особистий підпис. Скаргу на вказане рішення скаржником ОСОБА_3 подано нарочно до ВКДКА 25 серпня 2015 року, тоді як останній день подання, внаслідок припадання 23 серпня 2015 року на вихідний день, сплив 24 серпня 2015 року.

Положенням статті 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено тридцятиденний строк для оскарження рішення у дисциплінарній справі з дня його прийняття.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

23 серпня 2015 року припало на вихідний день - неділю, 24 серпня 2015 року - понеділок, - це святковий день - державне свято День незалежності України, а тому з урахуванням норм ч.5 ст.254 ЦК України днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Тобто 25 серпня 2015р. є останнім днем строку подачі скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, зі скаргою на рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області від 23 липня 2015 року позивач (скаржник) звернувся до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури саме 25 серпня 2015 року.

Отже, з урахуванням встановлених судом обставин, рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №Х-015/2015 від 13 листопада 2015 року про залишення скарги ОСОБА_3 від 25 серпня 2015 року без розгляду прийнято не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто не з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття даного рішення.

Крім того, за даними матеріалів дисциплінарної справи кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області №107, вбачається, що ОСОБА_4, 1932 року народження, проживає у домоволодінні за адресою: 45601, АДРЕСА_1, яке було придбано нею на прилюдних торгах 16 листопада 2012 року та належить їй на праві власності згідно свідоцтва від 05 грудня 2012 року.

Спірне нерухоме майно було обтяжено забороною вчинення реєстраційних дій, що унеможливлювало вчинити реєстрацію права власності ОСОБА_4 до 21 травня 2015 року.

Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №37872735, №37873560, за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва від 21 травня 2015 року зареєстровано право власності на житловий будинок та земельну ділянку площею 0,18 га по АДРЕСА_1

Правомірність вказаних прилюдних торгів оспорювалася колишнім власником домоволодіння - громадянкою ОСОБА_6, інтереси якої представляє адвокат ОСОБА_2

Як зазначив сам ОСОБА_2 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №491 від 16 лютого 2006 року), він приймав участь у судових спорах щодо спірного нерухомого майна та у справі щодо виселення ОСОБА_6 із вказаного вище будинку.

Так, рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 листопада 2014 року у справі №167/493/13-ц позов ОСОБА_6 задоволено повністю. Визнано недійсними прилюдні торги, проведені 16 листопада 2012 року з реалізації житлового будинку, загальною площею 169,3 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами, розміщеного на земельній ділянці площею 0,1808 га., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, і є власністю ОСОБА_6 (номер лоту 8, стартова і продажна ціна без ПДВ 405075 грн., переможець торгів ОСОБА_4, протокол №09-В/431/12/1-8); визнано недійсним протокол Луцької філії ПП «Спеціалізоване підприємство Юстиція» №09-В/431/12/1-8 від 16 листопада 2012 року проведення прилюдних торгів; визнано недійсним акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 04 грудня 2012 року.

Рішенням та ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 02 лютого 2015 року закрито провадження в даній справі в частині позовних вимог до Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» (у зв'язку з ліквідацією); відмовлено в позові в частині позовних вимог, заявлених до відповідача - ОСОБА_3 (у зв'язку з неналежністю відповідача); виключено з мотивувальної частини рішення вказівку суду на те, що прилюдні торги від 16 листопада 2012 року є незаконними і підлягають визнанню недійсними з тих підстав, що державний виконавець без дозволу органу опіки і піклування передав на реалізацію нерухоме майно, право користування яким мали неповнолітні особи. В решті рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 листопада 2014 року у справі №167/493/13-ц залишено без змін.

В матеріалах дисциплінарної справи №107 міститься також лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 25 червня 2015 року вих. №1814/0/29-15, згідно якого за даними автоматизованої системи документообігу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 25 лютого та 02 березня 2015 року зареєстровано касаційні скарги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 листопада 2014 року та рішення апеляційного суду Волинської області від 02 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9 до ВДВС Луцького РУЮ, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання прилюдних торгів, протоколу проведення прилюдних торгів, акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, недійсними.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 02 березня 2015 року, постановленою за результатами розгляду вищезазначених касаційних скарг, відкрито касаційне провадження у вказаній справі, зупинено виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення касаційного провадження у справі, матеріали цивільної справи витребувано із Ковельського міськрайонного суду Волинської області.

За даними автоматизованої системи документообігу Вищого спеціалізованого суду України 09 квітня 2015 року за вх. №22179/0/6-15 зареєстровано заяви ОСОБА_6 та її представника ОСОБА_2 про направлення копій касаційних скарг.

За результатами розгляду вищевказаних заяв, листом Вищого спеціалізованого суду України від 06 травня 2015 року за вих. №31112/0/19-15 зазначеним особам надіслано запитувані матеріали на їх адресу: вул. Кривий Вал, 34, оф.308, м. Луцьк, 43025.

З матеріалів дисциплінарної справи також вбачається, що 19 травня 2015 року приблизно о 07:30 годині ранку ОСОБА_6 разом із представниками громадськості прибула до будинковолодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а о 07:40 год. під'їхав адвокат ОСОБА_2 Як слідує із письмової заяви ОСОБА_6 від 21 липня 2015 року, кілька хлопців із «Самооборони» підваживши ворота відхилили їх, створивши ти самим можливість зайти на її подвір'я.

Згідно пояснень адвоката ОСОБА_2, на території домоволодіння разом з клієнткою та іншими особами в кількості 15-20 осіб він перебував протягом 6-7 годин.

В письмових поясненнях третьої особи, що були надані до суду першої інстанції та поясненнях, які містяться у дисциплінарній справі, адвокат ОСОБА_2 зазначає, що надання ним правової допомоги для ОСОБА_6 здійснювалося 19 травня 2015 року, тобто, у той час, коли зареєстрованим власником будинковолодіння та зареєстрованою в будинку особою була ОСОБА_6

У зв'язку з цим, адвокат ОСОБА_2 вважає, що за таких обставин ОСОБА_6, як законний власник, мала повне право бути присутньою на території свого будинковолодіння, користуватися правовою допомогою адвоката, запрошувати адвоката на територію, з'ясовувати, хто і на якій підставі перебуває у її будинку, а також вчиняти будь-які інші дії, аж до знищення свого майна включно.

Натомість, матеріали дисциплінарної справи №107 містять лист управління державної міграційної служби України у Волинській області від 25 травня 2015 року №0701/4052, згідно якого за адресою: АДРЕСА_1, значилися зареєстрованими, однак знятими з реєстрації місця проживання згідно рішення суду, наступні особи: ОСОБА_6 - місце проживання зареєстровано з 30 грудня 2003 року по 30 жовтня 2012 року; ОСОБА_9 - з 10 березня 2004 року по 08 квітня 2013 pоку; ОСОБА_10 - з 10 березня 2004 року по 08 квітня 2013 року; ОСОБА_8 - з 19 листопада 2004 року по 30 жовтня 2012 року; ОСОБА_11 - з 16 лютого 2004 року по 30 жовтня 2012 року. Крім того, згідно протоколу №29 від 23 липня 2015 року засідання дисциплінарної палати комісії адвокатури Волинської області, адвокат ОСОБА_2 пояснив, що йому відомо про те, що ОСОБА_6 та члени її сім'ї були виселені з цього будинку в 2012 році на підставі рішення суду.

Крім того, в своїх поясненнях адвокат ОСОБА_2 повідомив, що не рекомендував своїй клієнтці ОСОБА_6 звертатися до суду з позовом про вселення її в житловий будинок і про виселення з житлового будинку ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 При цьому, він враховував той факт, що ОСОБА_6 є власником житлового будинку, за який протягом трьох років ведуться спори та допускав, що 19 травня 2015 року можливе примирення між ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 і ОСОБА_6 Станом на 19 травня 2015 року він не знав, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження та зупинено виконання рішень Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 листопада 2014 року та Апеляційного суду Волинської області від 02 лютого 2015 року у справі про визнання недійсними прилюдних торгів.

У письмових запереченнях на позов адвокат ОСОБА_2 також зазначив про виконання ним саме консультування клієнта та представництво його інтересів перед правоохоронними органами, а тому результат, досягнення якого бажала його клієнтка (зустріч із ОСОБА_4 з метою проведення переговорів та відновлення права клієнтки і можливості проживання у її будинку), не був протиправним, не суперечив моральним засадам суспільства, присязі адвоката України, правилам адвокатської етики, оскільки клієнт ставив на меті захист свого права власності. Те, що клієнт вдався до розбиття вікна у своєму будинку, то адвокат не може нести відповідальність за дії свого клієнта. Тим більше, що ці дії у встановленому законом порядку не визнані правопорушенням, оскільки правоохоронні органи відмовили у притягненні його клієнтки ОСОБА_6 до відповідальності.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов'язаний, зокрема, дотримуватись присяги адвоката України та правил адвокатської етики, виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги.

Згідно ст.7 Правил адвокатської етики від 17 листопада 2012 року, у своїй професійній діяльності адвокат зобов'язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності. Адвокат не може давати клієнту поради, свідомо спрямовані на полегшення скоєння правопорушень, або іншим чином умисно сприяти їх скоєнню його клієнтом або іншими особами. Адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам. У своєму приватному житті адвокат також зобов'язаний дотримуватися закону, не вчиняти правопорушень і не сприяти зумисно їх скоєнню іншими особами.

Згідно ст.19 Правил адвокатської етики, адвокату забороняється приймати доручення, якщо результат, якого бажає клієнт, або засоби його досягнення, на яких клієнт наполягає, є протиправними або якщо доручення клієнта виходить за межі професійних прав і обов'язків адвоката. У цих випадках, якщо зазначені обставини не є очевидними, адвокат має надати відповідні роз'яснення клієнту. Якщо клієнт наполягає на використанні засобів виконання доручення, котрі є протиправними або виходять за межі прав адвоката, останній повинен повідомити клієнта про неприпустимість їх застосування та вказати на можливі законні шляхи досягнення того самого або подібного результату, якщо такі існують. Якщо і за таких обставин не вдається узгодити з клієнтом зміну змісту доручення, адвокат зобов'язаний відмовитись від укладення договору з клієнтом.

Статтею 8 Правил адвокатської етики визначено, що адвокат має, за можливості, сприяти позасудовому врегулюванню спорів між клієнтом та іншими особами, а в разі неможливості цього, застосовувати всі законні засоби ефективного вирішення спору на користь клієнта.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, свідоцтво про придбання спірного будинковолодіння ОСОБА_4 від 05 грудня 2012 року є чинним та не оспореним. Рішеннями Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 листопада 2014 року у справі №167/493/13-ц та Апеляційного суду Волинської області від 02 лютого 2015 року не відновлено ОСОБА_6 у реєстрації у вказаному будинковолодінні та не поновлено її право на проживання у ньому. Крім цього, подані до суду матеріали не містять рішень суду про вселення ОСОБА_6; про примусове проникнення до житла, яке виноситься на підставі подання державного виконавця; рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння, тощо.

За таких обставин, колегія суддів знаходить необґрунтованими висновки Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за наслідками розгляду скарги ОСОБА_3, а відтак оскаржуване ним рішення №Х-015/2015 від 13 листопада 2015 року про залишення скарги ОСОБА_3 без задоволення та закриття дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2, слід визнати протиправними та таким, що підлягає скасуванню.

Водночас, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо порушення адвокатом ОСОБА_2 вимог ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст.ст. 7, 19 Правил адвокатської етики, оскільки такі висновки суперечать нормам чинного законодавства, так як суд першої інстанції в даному випадку фактично перебрав на себе повноваження з вирішення питання наявності чи відсутності в діях адвоката складу дисциплінарного проступку, якими відповідно до ст.ст.33,34,37,41,44,50,52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» наділені відповідна кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури та Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.44 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», завданнями адвокатського самоврядування є, зокрема, забезпечення незалежності адвокатів, захист від втручання у здійснення адвокатської діяльності.

Згідно ч.2 ст.46 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатське самоврядування здійснюється через діяльність конференцій адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рад адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійних комісій адвокатів регіонів (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з'їзду адвокатів України.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.50 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури підконтрольна та підзвітна конференції адвокатів регіону. До повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури належать: організація та проведення кваліфікаційних іспитів; прийняття рішень щодо видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту; прийняття рішень про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю; здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів; вирішення інших питань, віднесених до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури цим Законом, рішеннями конференції адвокатів регіону, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з'їзду адвокатів України. У передбачених цим Законом випадках повноваження кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури здійснює її кваліфікаційна або дисциплінарна палата.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури регіону в особі її дисциплінарної палати під час дисциплінарного провадження в межах дискреційних повноважень може приймати такі види рішень: про порушення дисциплінарної справи; про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката; про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення; про закриття дисциплінарної справи.

Відповідно до ст.52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є колегіальним органом, завданням якого є розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.

Згідно із п.1 Положення про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, затвердженого установчим з'їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури - це колегіальний орган, що діє у системі органів Національної асоціації адвокатів України та є національним органом адвокатського самоврядування, на який Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» покладено завдання розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.

Метою Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, згідно з вищезгаданим Положенням, є забезпечення здійснення адвокатського самоврядування відповідно до вимог Закону в частині здійснення контролю та сприяння організації діяльності кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури регіонів при вирішенні питання кваліфікаційного відбору осіб, які виявили намір здійснювати адвокатську діяльність, та дисциплінарної відповідальності адвокатів.

Згідно ч.4 ст.52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури: розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури; узагальнює дисциплінарну практику кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури; виконує інші функції відповідно до цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, дослідивши матеріали скарг адвоката ОСОБА_2 та позивача ОСОБА_3 на рішення Дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області, яким було притягнуто адвоката ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності на підставі п.3 ч.5 ст.52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» скасувала рішення Дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області та прийняла нове рішення про закриття дисциплінарної справи відносно ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю в його діях складу дисциплінарного проступку.

У зв'язку з цим, колегія суддів дійшла висновку, що встановлення факту вчинення адвокатом дисциплінарного проступку або відсутність складу дисциплінарного проступку в діях адвоката, що є підставою для прийняття дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури відповідних рішень (в даному випадку рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №Х-015/2015 від 13 листопада 2015 року) є виключним повноваженням зазначених органів адвокатського самоврядування, якими вони наділені відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Натомість, у постанові суду першої інстанції всупереч вимогам п.1 ч.1 ст.23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» було надано оцінку саме діям адвоката ОСОБА_2; визначено межі, в яких адвокату дозволено, або ж навпаки заборонено вчиняти відповідні дії по виконанню умов договору про надання правової допомоги від 14 травня 2015 року, укладеного між ним та клієнтом ОСОБА_6; встановлено факт вчинення адвокатом ОСОБА_2 дисциплінарного проступку, перебираючи тим самим функції, якими у відповідності до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» наділені виключно органи адвокатського самоврядування та здійснено власне втручання у дискрецію дисциплінарних органів адвокатського самоврядування, що є порушенням вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Що стосується клопотання позивача про відшкодування витрат, пов'язаних із прибуттям до суду апеляційної інстанції в сумі 1654,80 грн., які підтверджуються фіскальним чеком № 0945 від 23.05.2017, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно статті 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Порядок несення судових витрат сторін та їхніх представників, пов'язані з прибуттям до суду, визначаються статтею 91 КАС України.

Відповідно до положень частини першої цієї Статті, витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також наймання житла, несуть сторони.

Виходячи зі змісту зазначених норм, видатки на переїзд відносяться до складу судових витрат лише у разі переїзду до іншого населеного пункту. Розмір витрат визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтверджено вартістю пального, необхідного для переїзду власним транспортом. До цих витрат не відносять витрати, пов'язані з прибуттям до суду з власної ініціативи сторони чи представника без виклику чи повідомлення суду (наприклад для ознайомлення з матеріалами справи).

Приписами ч. 1 ст. 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З наданого позивачем фіскального чеку на пальне № 0945 від 23.05.2017 неможливо встановити особу, яка його придбала, неможливо встановити те, що це пальне придбавалося саме для прибуття позивача у відповідне судове засідання, що також унеможливлює віднесення таких витрат до судових у розумінні ст.ст. 87,91 КАС України.

У зв'язку з цим, клопотання позивача про відшкодування витрат, що пов'язані із прибуттям до суду, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 201 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є, зокрема, правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

У зв'язку із зазначеним, судом першої інстанції правильно по суті вирішено справу, але з помилковим застосуванням норм процесуального права, в зв'язку з чим, колегія суддів апеляційні скарги Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та ОСОБА_2 задовольняє частково, а Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2017 року в її резолютивній частині змінює.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 201, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2017 року змінити, виключити з її мотивувальної частини посилання на порушення адвокатом ОСОБА_2 ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст.ст. 7, 19 Правил адвокатської етики, обрання ним на стадії касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9 до ВДВС Луцького РУЮ, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», про визнання прилюдних торгів, протоколу проведення прилюдних торгів, акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки недійсними, способу захисту права власності на житловий будинок ОСОБА_6 забороненого законом, зазначені в абзацах восьмому та тринадцятому на сторінці десятій Постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2017 року.

В іншій частині Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Вівдиченко Т.Р.

Суддя Бабенко К.А.

Повний текст постанови виготовлено - 13.06.2017

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Бабенко К.А

Вівдиченко Т.Р.