Постанова № 67281492, 14.06.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 червня 2017 року № 826/12868/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ТОВ «Сентос Централ Логістик» з до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.04.2016 №0001281401, №0001301401, №0001281401

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ «Сентос Централ Логістик» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.04.2016 №0001281401, №0001301401, №0001281401.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту від 06.04.2016 №51/26-15-14-01-02/35982565 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Сентос Централь Логістік» з питань дотримання податкового законодавства у період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014» є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами.

Відповідач заперечував про ти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та з яких вбачається, що ТОВ «Сентос Централ Логістик» не надано до перевірки доказів виконання договорів з ТОВ «РА «Національні технології», ТОВ «Юніон Медіа», ТОВ «Рекламна агенція ЮМ», ТОВ «Медіа УМ».

В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Сентос Централь Логістік» з питань дотримання податкового законодавства у період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатом якої складено акт від 06.04.2016 №51/26-15-14-01-02/35982565 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлено порушення позивачем: п. 14.1.27, п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1 214 786 грн; П 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 263 951 грн.; пп. «е» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, ст.. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 , пп. 171.2 «а» ст.. 171 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 4433 грн.; пп .»Б» п. 176.2 ст. 176, розділ 4 та пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України та п. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку» затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 №1020 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2014 №49 щодо подання не у повному обсязі та не з достовірними відомостями податкової звітності про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку за 1 кв. 2013 року.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.04.2016:

-№ 0001281401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток юридичних осіб на загальну суму м1 822 179 грн. (за основним платежем 1 214 786 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 607 393 грн.),

- №0001291401, яким позивачу зменшено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 25 308 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 2531 грн.,

- №0001301401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 933 889 грн. (за основним платежем 1 289 259 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 644 630 грн.).

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень позивачем податкового законодавства слугували наступні обставини відображені в акті, а саме: до перевірки не надано документи щодо товару чи послуги, що рекламувались, форми розповсюдження реклами, рекламних засобів, що були використані для доведення реклами до споживача, перелік потенційних споживачів реклами.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

При цьому Вищий адміністративний суд України акцентує увагу на тому, що документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Замовник), зокрема, укладено наступні договори:

- з ТОВ «РА «Національні технології» №2803 від 28.03.2012,

- з ТОВ «Юніон Медіа» №28/12 від 28.12.2012,

- з ТОВ «Рекламна агенція ЮМ» №29/03 від 29.03.2012,

- з ТОВ «Медіа УМ» №30/01 від 30.01.2014.

Згідно вказаних вище договорів, які є ідентичними за змістом, предметом договорів є здійснення комплексного рекламного обслуговування відносно продукції Замовника на умовах передбачених договором, надання послуг по виготовленню, розміщенню рекламних та інформаційних матеріалів на телебаченні, радіо, пресі та інших ЗМІ відповідно до затверджених додатків до Договору.

Крім того, договорами передбачено надання на затвердження замовникові калькуляції планових робіт і додатку до договору, виконавець зобов'язується надавати звіти по розміщенню рекламних і інформаційних матеріалів (п. 3.2.3, п. 3.2.5 вказаних договорів).

На підтвердження факту виконання згадуваних договорів позивачем надано суду копії: додатків до договорів, які містять контрольні макети, актів здавання-прийняття виконаних робіт, податкових накладних, фото розміщеної зовнішньої реклами, виписок по банківському рахунку, які долучено до матеріалів справи.

Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Суд зауважує, що акти здавання-прийняття виконаних робіт містять назві рекламної площі, вид рекламного носія, вид розміщення реклами, кількість показів у тиждень, кількість тижнів та прогноз кількості показів; додатками до договорів затверджено макети реклами, позивачем надано суду копії фото розміщеної реклами.

З огляду на викладене, доводи податкового органу, що позивачем не надано документів щодо товару чи послуги, що рекламувались, форми розповсюдження реклами, рекламних засобів, що були використані для доведення реклами до споживача - спростовано належними доказами.

За визначенням підпункту 14.1.36 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про рекламу» реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідності до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Суд зазначає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, позивачем надано суду копії документів, які складені за результатами проведених операцій з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою та спростовано належними доказами висновки податкового органу, що позивачем не надано документів щодо товару чи послуги, що рекламувались, форми розповсюдження реклами, рекламних засобів, що були використані для доведення реклами до споживача.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення відповідних сум до складу витрат за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Сентос Централ Логістик» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити позов.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.04.2016 №0001281401, №0001301401, №0001281401 прийняті Головним управлінням ДФС у м. Києві.

3. Стягнути на користь ТОВ "Сентос Централ Логістик» сплачений судовий збір в сумі 56 378,99 грн. (п'ятдесят шість тисяч триста сімдесят вісім грн.. дев'яносто дев'ять коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда