Ухвала суду № 67281487, 21.06.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2017 року Справа: № 823/335/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Звенигородкаагрохім» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області до публічного акціонерного товариства «Звенигородкаагрохім» про погашення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до публічного акціонерного товариства «Звенигородкаагрохім» (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило надати дозвіл на погашення податкового боргу ПАТ «Звенигородкаагрохім» у розмірі 157016,42 грн. за рахунок майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини цієї справи та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, публічне акціонерне товариство «Звенигородкаагрохім» є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - ГУ ДФС у Черкаській області).

У відповідача утворився податковий борг вналідок невиконання його податкових зобов'язань з орендної плати за землю, визначених у:

- податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік № 9018853509, поданій відповідачем 19.02.2015 р. (щомісячна сплата у розмірі 6551,43 грн.);

- податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік № 9019199521, поданій відповідачем 18.02.2016 р. (щомісячна сплата з січня по листопад 2016 року у розмірі 9388,19 грн. та у грудні 2016 року 9388,20 грн.);

- податковому повідомленні-рішенні від 30.12.2015 р. № 0005701500;

- податковому повідомленні-рішенні від 30.12.2015 р. № 0005691500.

Звенигородською ОДПІ відповідачу було направлено податкову вимогу від 01.08.2013 р. № 110-19.

26.05.2014 р. у зв'язку з несплатою відповідачем у встановлені законом строки податкового боргу начальником Звенигородської ОДПІ було прийнято рішення № 7/23-12-25-025/ про опис майна відповідача у податкову заставу.

24.03.2015 р. на підставі вказаного рішення податковим керуючим, призначеним наказом Звенигородської ОДПІ від 11.03.2015 р. № 155, було складено акт опису майна відповідача № 3/23-12-25-025/05491511, в якому зазначено трактор навантаж. ПТС-77? 1989 р.в., д/н 246345, заг.вагою 18,5 т., у робочому стані, вартістю 82512,00 грн.

У державному реєстрі обтяжень рухомого майна була зареєстрована податкова застава.

Зазначені дії Звенигородської ОДПІ не призвели до сплати відповідачем вказаного в позові податкового боргу.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 р. по справі № 823/541/16, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 р., стягнуто з рахунків ПАТ «Звенигородкаагрохім» у банках кошти на погашення податкового боргу у розмірі 167315,96 грн.

На підставі вищевказаної постанови та з метою стягнення з ПАТ «Звенигородкаагрохім» загальної суми податкового боргу, податковим органом до банківських установ, обслуговуючих відповідача, а саме: ПАТ КБ «Приватбанк» та АТ «Райфайзен банк Аваль», були надіслані інкасові доручення.

Однак, у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках товариства інкасові доручення повернуті до податкового органу без виконання, або з відміткою про те що арешт на рахунки накладено раніше по іншому виконавчому документу.

Згідно направлених інкасових доручень з рахунків відповідача стягнуто лише 8299,54 грн., тобто решта суми боргу, що залишилася, складає 167315,96 - 8299,54 = 159016,42 грн.

Оскільки вищезазначені заходи щодо погашення суми податкового боргу ПАТ «Звенигородкаагрохім» не принесли результатів, податковий орган, скориставшись правом звернувся до суду з даним адміністративним позовом в порядку ст. 95 ПК України.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було частково погашено суму заборгованості, а саме сплачено 2000,00 грн., у зв'язку з чим позивачем було зменшено його позовні вимоги на відповідну суму.

Таким чином, станом на момент прийняття судом першої інстанції рішення у цій справі податковий борг відповідача складав 157016,42 грн.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сума узгодженої податкової заборгованості відповідача в розмірі 157016,42 грн. підтверджується матеріалами справи, кошти на його рахунках для погашення такого боргу відсутні або на них накладено арешт у межах інших проваджень, і в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для задоволення вимог податкового органу.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України закріплено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 15.1 статті 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

У п.п. 88.1, 88.2 ст. 88 ПК України закріплено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно з п.п. 89.3, 89.5 ст. 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби.

У разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Пунктами 95.1, 95.2, 95.3 статті 95 ПК України регламентовано, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що правовою підставою для надання судом дозволу податковому органу на погашення податкового боргу суб'єкта господарювання за рахунок його майна, що перебуває у податковій заставі, є одночасна сукупність наступних умов: 1) недостатність на рахунках платника коштів; 2) перебування його майна в податковій заставі.

Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що майно відповідача, а саме трактор, перебуває у податковій заставі, сума коштів на його рахунках є недостатньою для погашення податкового боргу у розмірі 157016,42 грн., з приводу якого ГУ ДФС у Черкаській області подано адміністративний позов у цій справі, і до подання зазначеного позову позивачем було вжито всіх заходів для погашення вказаного боргу за рахунок коштів платника та дотримано процедуру, регламентовану ПК України, а отже, в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для надання позивачу дозволу на погашення податкового боргу відповідача за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

При цьому, доводи апелянта щодо наявності на його рахунку № 26003211065 в ПАТ «Райффайзен банк аваль» на момент прийняття постанови судом першої інстанції коштів на суму 66 622,66 грн., колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як було встановлено вище, вказана сума є недостатньою для погашення виниклої заборгованості, а тому такі обставини не виключають наявності правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Посилання апелянта на те, що станом на 20.06.2017 р. на його рахунку № 26003211065 в ПАТ «Райффайзен банк аваль» обліковується 120 032,26 грн. і він не заперечує проти списання позивачем цих коштів у безспірному порядку, жодним чином не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки такі обставини виникли після прийняття оскаржуваного судового рішення і вказана сума також є меншою, ніж сума податкового боргу, з приводу якої позивачем подано адміністративний позов у цій справі.

Крім того, апеляційний суд встановив, що на теперішній час податковий борг відповідача збільшився і складає 250101,45 грн.

Твердження апелянта про те, що суд повинен вимагати від позивача конкретизації, за рахунок якого саме майна планується погасити податковий борг, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки в акті опису майна ПАТ «Звенигородкаагрохім» від 24.03.2015 р. чітко визначено майна, яке передано у податкову заставу, в резолютивній частині постанови суду першої інстанції вказано, що дозвіл надається на погашення податкового боргу товариства у межах конкретної суми та за рахунок саме майно, що перебуває у податковій заставі, що відповідає вимогам ПК України.

Доводи апелянта про те, що позивачем при зверненні до суду першої інстанції з адміністративним позовом у цій справі не було подано доказів відсутності у товариства коштів на погашення податкового боргу, спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що податковим органом подавалися відповідні інкасові доручення, на яких містяться відмітки банку про відсутність коштів на рахунку або про накладення арешту по іншому виконавчому документу, що зокрема стосується рахунку апелянта № 26003211065 в ПАТ «Райффайзен банк аваль» /Т.1 а.с.30-64/.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апелянта, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права та ухвалено судове рішення згідно з вимогами ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга публічного акціонерного товариства «Звенигородкаагрохім» підлягає залишенню без задоволення, а постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Звенигородкаагрохім» залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 21 червня 2017 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.