Ухвала суду № 67281400, 20.06.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/26292/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

20 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглесинтез Інжиніринг» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

В листопаді 2016 року заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вуглесинтез Інжиніринг», звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про роз'яснення судового рішення шляхом встановлення того, яким чином можна його виконати. Заява мотивована тим, що органом ДВС використано усі засоби, передбачені чинним законодавством щодо виконання судового рішення і його виконання в рамках способу виконання, передбаченого у виконавчому листі, є неможливим.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2016 року у задоволенні заяви законного представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглесинтез Інжиніринг» про роз'яснення судового рішення відмовлено; змінено спосіб виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року в адміністративній справі № 826/26292/15, яка набрала законної сили 07 червня 2016 року, шляхом стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглесинтез Інжиніринг» (код ЄДРПОУ 38218657) із Державного бюджету України заборгованості з відшкодування податку на додану вартість у сумі 25 675 819 грн. (двадцять п'ять мільйонів шістсот сімдесят п'ять тисяч вісімсот дев'ятнадцять гривень).

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві та ГУ ДКС України у місті Києві звернулися із апеляційними скаргами, в яких просять скасувати спірну ухвалу суду; скасувати спірну ухвалу суду першої інстанції в частині стягнення на користь ТОВ «Вуглесинтез Інжиніринг» із Державного бюджету України заборгованості з відшкодування податку на додану вартість у сумі 25 675 819 грн., в іншій частині спірну ухвалу суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві та ГУ ДКС України у місті Києві - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2016 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року в адміністративній справі № 826/26292/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглесинтез Інжиніринг» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві (відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві від 26 лютого 2015 року № 0000061502; зобов'язано ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства, подати до ГУ ДКС України у місті Києві висновок щодо суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на користь ТОВ «Вуглесинтез Інжиніринг» за серпень 2014 року у розмірі 25 675 819 грн.

23 червня 2016 року Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист про зобов'язання ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства, подати до ГУ ДКС України у місті Києві висновок щодо суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на користь ТОВ «Вуглесинтез Інжиніринг» за серпень 2014 року у розмірі 25 675 819 грн.

04 листопада 2016 року через канцелярію суду першої інстанції від відповідача-1 надійшла заява про роз'яснення постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року в адміністративній справі № 826/26292/15 в частині вчинення дій, а саме - подання висновку до органів Державного казначейства у урахуванням того факту, що процедура судового оскарження у даній справі не закінчена (відсутній розгляд касаційної скарги ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві у Вищому адміністративному суді України) та заявлені ТОВ «Вуглесинтез Інжиніринг» до відшкодування суми ПДВ є неузгодженими в розумінні ст. 200.15 Податкового кодексу України, а відповідно у контролюючого органу в особі ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві відсутні правові підстави для подання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету по даній справі до її закінчення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2016 року у задоволенні заяви ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про роз'яснення постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року в адміністративній справі № 826/26292/15 відмовлено.

10 листопада 2016 року через канцелярію суду першої інстанції від позивача надійшла письмова заява про роз'яснення судового рішення шляхом встановлення того, яким чином можна його виконати.

Заява позивача мотивована тим, що станом на день подання вказаної заяви боржником (ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві) вимоги не виконано; 02.11.2016 року стягувачем (ТОВ «Вуглесинтез Інжиніринг») було подано скаргу до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо невиконання державним виконавцем дій для спонукання боржника виконати приписи виконавчого листа; на що позивачем 09.11.2016 року було отримано відповідь із зазначенням того, що ДВС використано усі засоби, передбачені чинним законодавством щодо виконання судового рішення і його виконання в рамках способу виконання, передбаченого у виконавчому листі, а саме «про зобов'язання ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства, подати до ГУ ДКС України у місті Києві висновок щодо суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на користь ТОВ «Вуглесинтез Інжиніринг» за серпень 2014 року у розмірі 25 675 819 грн.» є неможливим.

Обговорюючи правомірність зазначеної заяви, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно з частиною 4 статті 105 КАС України адміністративний позов може містити як вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, так і стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (пункт 2 частини другої статті 162 КАС України).

Стаття 1291 Конституції України та стаття 14 КАС України встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За правилами ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII, частини першої статті 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.

За наявності обставин та в порядку, передбачених абзацом першим цієї частини, сторона виконавчого провадження, а також державний виконавець за заявою сторони виконавчого провадження або з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 263 КАС України питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджується матеріалами справи, з листа Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 03.11.2016 року вих. № 445/1 вбачається, що 20.07.2016 року до ВПВР УДВС ГТУЮ у місті Києві від ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві надійшов лист про неможливість виконання судового рішення у зв'язку з тим, що нею подано касаційну скаргу на судове рішення, а тому, враховуючи те, що процедура судового оскарження не закінчена (відсутній розгляд касаційної скарги ДПІ у Вищому адміністративному суді України), заявлені ТОВ «Вуглесинтез Інжиніринг» до відшкодування суми ПДВ є неузгодженими, а відповідно у контролюючого органу в особі ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві відсутні правові підстави для подання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету по даній адміністративній справі.

За приписами п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов'язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Поряд з цим, відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 254, ч. 1 ст. 255, ч. ч. 2, 4 ст. 257, ч. 1 ст. 258 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

За судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно та яке підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом, або зазначити, що обов'язок чи право стягнення є солідарним. Якщо судом було вжито заходів щодо забезпечення позову за заявою осіб, на користь яких ухвалено судове рішення, суд разом із виконавчим листом видає копії документів, які підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Таким чином, виходячи із зазначених вище норм, а також звертаючи увагу на те, що судове рішення у справі набрало законної сили, а належні докази зупинення його виконання у матеріалах справи відсутні, відповідач-1 зобов'язаний був виконати вимоги, встановлені п. 200.15 ст. 200 ПК України, а саме протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання судового рішення, яке набрало законної сили 07 червня 2016 року, подати до ГУ ДКС України у місті Києві висновок щодо суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на користь ТОВ «Вуглесинтез Інжиніринг» за серпень 2014 року у розмірі 25 675 819 грн.

При цьому, зважаючи на вище викладені норми КАС України, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві стосовно того, що процедура судового оскарження не закінчена (відсутній розгляд касаційної скарги), а тому відсутні правові підстави для виконання судового рішення, є необґрунтованими та безпідставними.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку відповідач-1, нехтуючи своїм прямим обов'язком, визначеним в п. 200.15 ст. 200 ПК України, на подання відповідачу-2 протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання судового рішення, яке набрало законної сили 07 червня 2016 року, висновку щодо суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на користь ТОВ «Вуглесинтез Інжиніринг» за серпень 2014 року у розмірі 25 675 819 грн. та трактуючи приписи ч. 3 ст. 254 КАС України на власний розсуд, умисно ухиляється від виконання судового рішення.

Внаслідок таких дій контролюючого органу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що судове рішення є чітко зрозумілим та таким, що не допускає подвійного трактування, у тому числі, в частині його резолютивної частини. А оскільки зміст судового рішення є однозначним до сприйняття, тому у суду відсутні підстави для задоволення поданої заяви щодо роз'яснення судового рішення.

Натомість, суд першої інстанції дійшов висновку, що реальне виконання судового рішення, яке набрало законної сили, можливо не інакше як тільки шляхом зміни способу його виконання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Як встановлено під час розгляду справи, при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції керувався судовою практикою Верховного Суду України, викладеною, зокрема, у його постанові від 17 листопада 2015 року у справі № 21-4371а15.

Так, як визначено Верховним Судом України, задоволення позовних вимог у частині стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ є помилковим з огляду на те, що така вимога позивача не є правильним способом захисту прав платника ПДВ. У цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Однак, судом першої інстанції, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, встановлено, що визначений у судовому рішенні спосіб його виконання виявився неефективним.

Згідно із абз. другим ч. 1 статті 2442 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Як визначено самим Верховним Судом України у вказаній постанові, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Таким чином, з огляду на обставини умисного ухилення відповідача-1 від виконання судового рішення, яке набрало законної сили, у визначений ним спосіб, найбільш ефективним та таким, що унеможливлює подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень щодо порушення прав суб'єкта господарювання на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, та, відповідно, зведе до мінімуму необхідність повторного звернення до суду, у тому числі, через невиконання або неналежне виконання рішення суду, є спосіб захисту порушеного права останнього саме шляхом стягнення на його користь із Державного бюджету України заборгованості з відшкодування ПДВ у сумі 25 675 819 грн.

Одночасно, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що наведений вище правовий висновок Верховного Суду України явно протирічить іншій судовій практиці Верховного Суду України, сформованій, зокрема, у рішеннях від 03 червня 2014 року у справі № 21-131а14, від 14 жовтня 2008 року у справі № 21-1159во08, від 15 жовтня 2007 року у справі № 21-217во05, від 02 грудня 2008 року у справі № 21-1169во08, від 02 грудня 2008 року у справі № 21-1160во08. У вище перелічених рішеннях Верховний Суд України підтвердив правомірність застосування способу захисту порушеного права позивача саме шляхом стягнення на його користь бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ.

Крім того, колегія суддів зазначає, що надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважити й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який виходячи із умисного ухилення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві від виконання покладених на неї обов'язків, дійшов правильного висновку, що реальне виконання судового рішення у справі, яке набрало законної сили, можливо виключно шляхом зміни способу його виконання на стягнення на користь ТОВ «Вуглесинтез Інжиніринг» із Державного бюджету України заборгованості з відшкодування ПДВ у сумі 25 675 819 грн.

Окрім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за наслідками розгляду касаційної скарги ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року та на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року у справі № 826/26292/15 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглесинтез Інжиніринг» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів, Вищим адміністративним судом України 28 лютого 2017 року постановлено ухвалу (справа № К/800/16924/16), якою касаційну скаргу контролюючого органу залишено без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно застосовано норми процесуального та матеріального права, що призвело до ухвалення правомірного та ефективного рішення. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві - залишити без задоволення, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2016 року - без змін.

Враховуючи, що ухвалою суду від 27 квітня 2017 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги, судовий збір за подачу нею апеляційної скарги у розмірі 1 378 грн. підлягає стягненню з апелянта на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 167, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2016 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві судовий збір за подання апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду у розмірі 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень нуль копійок) на рахунок Державної судової адміністрації України (стягувач за рішеннями про стягнення судового збору): отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів до бюджету: 22030106.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до вимог КАС України.

Головуючий суддя О.Є. Пилипенко

Судді: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 21.06.2017.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.