Рішення № 67276646, 20.06.2017, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№201/13738/16-ц

провадження 2/201/440/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем - Пухловою О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальною «Виробничо-комерційна фірма «Екопрон-Юг» і ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Кошляк Наталія Едуардівна про визнання недійсними договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, скасування запису про державну реєстрацію і реєстрацію права власності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 30 вересня 2016 року звернулися до суду з позовом до відповідачів ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Екопрон-Юг» і ОСОБА_3 про визнання недійсними договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, скасування запису про державну реєстрацію і реєстрацію права власності, позовні вимоги не змінювалися, але уточнювалися і не доповнювалися. Позивачі в своїх позовних вимогах, а їх представник в ході судового засідання посилаються на те, що у січні 1993 року було створено ТОВ ВКФ «ЕКОПРОН-ЮГ», засновниками (учасниками) цього товариства були - ОСОБА_6 (50% голосів) та ОСОБА_7 (50% голосів), згідно умов установчого договору товариства - директором товариства був ОСОБА_6, а ОСОБА_7 виконував функції заступника директора товариства. В подальшому до складу засновників (учасників) товариства увійшли - ОСОБА_8 (донька - ОСОБА_6) і ОСОБА_2 (донька - ОСОБА_7 та позивачки). Згідно Статуту товариства від 09 березня 2004 року долі між учасниками цього товариства було розподілено наступним чином: ОСОБА_6 - 40%; ОСОБА_8 - 10%; ОСОБА_7 - 40 %: ОСОБА_2 - 10 %. 13 серпня 2008 року було прийнято нову редакцію Статуту товариства, при цьому долі між учасниками товариства не змінились. ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 64 років помер ОСОБА_7, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Перфіловою О.А. дружині померлого ОСОБА_7 - ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом НОМЕР_5. Згодом позивачам стало відомо, що 16 січня 2014 року відбулись загальні збори товариства. В результаті проведення зборів було складено протокол № 6 загальних зборів учасників товариства, відповідно до цього протоколу № 6, було вирішено: виключити зі складу учасників товариства ОСОБА_7 у зв'язку зі смертю останнього на підставі п. 6.5. Статуту товариства; відмовлено спадкоємцям ОСОБА_7 в прийомі в товариство на підставі повноважень наданих учасниками товариства та передбачених пунктом 6.5.Статутуа; прийняти рішення про виплату в грошовій формі спадкоємцям ОСОБА_7 в установленому порядку частки в майні товариства, що належала спадкодавцю в розмірі 0.2 грн. Відповідно до п. 6.4. Статуту товариства частка спадкоємців підлягає виплаті впродовж 12 місяців, з дні виходу (прийняття рішення загальних зборів про вихід учасників); примусово виключити зі складу учасників товариства ОСОБА_2 у зв'язку з систематичним невиконанням нею своїх обов'язків, як учасника товариства, що заважає досягненню цілей товариства на виконання п. 6.3 Статуту товариства та на підставі ст. 64 Закону України «Про господарські товариства»; виплатити в грошовій формі частку в майні товариства, що належала ОСОБА_2 в розмірі 0.05 грн. (відповідно до п. 6.4 Статуту товариства частка учасника, що вибув, підлягає виплаті впродовж 12 місяців, з дні виходу (прийняття рішення загальних зборів про вихід учасника)); змінили юридичну адресу товариства на наступну: АДРЕСА_1 та збільшили статутний капітал товариства на 1199.75 (одну тисячу сто дев'яносто дев'ять) гривень 75 копійок за рахунок грошового внеску учасників товариства; ОСОБА_6 вносить 1079.80 (одна тисяча сімдесят дев'ять) гривень 80 копійок, отже його частка в статутному капіталі товариства складатиме у грошовому виразі 1080.00 (одна тисяча вісімдесят) гривень 00 копійок, що у процентному співвідношенні становить 90 % загального розміру статутного капіталу товариства; ОСОБА_8 вносить 119.95 (сто дев'ятнадцять) гривень 95 копійок, отже її частка у статутному капіталі товариства складатиме у грошовому виразі 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок, що у процентному співвідношенні становить 10 % загального розміру статутного капіталу товариства.

У зв'язку з невиплатою частки померлого ОСОБА_7 у статутному капіталі товариства, до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська була подана позовна заява ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг» про стягнення вартості частки у майні, визнання недійсними змін до статуту. Одночасно з позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг» відчужувати - адміністративну будівлю з офісними приміщеннями літ. А-2, А1-2, А2-1, а-1, а2-І, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер майна НОМЕР_2.

31 травня 2016 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська було винесено ухвалу, якою було: заяву представника позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_1 - задоволено, до набрання законної сили судовим рішенням по справі заборонено ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг» відчужувати - адміністративну будівлю з офісними приміщеннями літ. А-2, А1-2, А2-1, а-1, а2-І, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер майна НОМЕР_2.

02 червня 2016 року до Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровські області було подано заяву про примусове виконання ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська про забезпечення позову по справі №203/2465/16-ц від 31 травня 2016 року. 03 червня 2016 року державним виконавцем Жовтневого ВДВС м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області Ковтун Д.В. було складено акт державного виконавця про примусове виконання ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська про забезпечення позову по справі №203/2465/16-ц від 31 травня 2016 року. Державний виконавець відповідно до вимог п. 4 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» директору ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг» - ОСОБА_6 довів в присутності понятих ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2016 року по справі 203/2465/16-ц, а саме - заборонити ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг» (код ЄДРПОУ 193 19017) відчужувати адміністративну будівлю з офісними приміщеннями літ. А-2, А1 -2, А2-1, а-1, а2-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер майна НОМЕР_2. Рішення згідно виконавчого документу виконано фактично. Відповідно до вимог п. 4 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», а виконавчі документи направлено до суду. Акт державного виконавця був складений в присутності понятих (ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2), стягувача ОСОБА_1, представника стягувача адвоката ОСОБА_14, директора ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг» ОСОБА_6. Акт державного виконавця був підписаний стягувачем, державним виконавцем, понятими, від підпису відмовився боржник ОСОБА_6.

06 червня 2016 року державним виконавцем Жовтневого ВДВС м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області Ковтун Д.В. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. 07 червня 2016 року на адресу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська надійшла постанова державного виконавця Жовтневого ВДВС м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області Ковтуна Д.В. про закінчення виконавчого провадження від 06 червня 2016 року для виконання та до відома.

21 липня 2016 року господарським судом було прийнято рішення, яким було: визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг», що оформлено протоколом № 6 від 16 січня 2014 року і визнано недійсним внесення змін та затвердження в новій редакції Статуту ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг» в редакції від 16 січня 2014 року.

07 вересня 2016 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська винесена ухвала про призначення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг» про стягнення вартості частки у майні, визнання недійсним змін до статуту, комплексну судову економічну, товарознавчу, будівельну та бухгалтерську експертизу.

06 вересня 2016 року позивачам стало відомо, що 11 серпня 2016 року ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг», не дивлячись на судову заборону, відчужило за договором купівлі-продажу ОСОБА_3 адміністративну будівлю з офісними приміщеннями літ. А-2, А1-2, А2-1, а-1, а2-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

Отже, на момент укладання вказаного договору купівлі-продажу № 588 від 11 серпня 2016 року між ТОВ ВКФ «Еконрон-Юг» та ОСОБА_3 діяла судова заборона щодо відчуження адміністративної будівлі.

Проте учасник та директор ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг» ОСОБА_6, будучи обізнаним про встановлену судом заборону відчужувати майно, продав вказану адміністративну будівлю. До того ж, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21 липня 2016 року було визнано недійсним рішення загальних зборів товариства, що оформлено протоколом № 6 від 16 січня 2014 року. У зв'язку з цим, ОСОБА_2 відновила свій статус учасника ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг», тому проведення та прийняття рішення про відчуження майна без повідомлення про це учасника товариства є незаконним.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 володіють частками, які у сукупності складають, 50% у ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг». По справі № 203/2465/16-ц яка розглядається Кіровським районним судом м. Дніпропетровська було призначено експертизу з метою визначення дійсного розміру часток у ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг».

Враховуючи викладене, дії ОСОБА_6 щодо продажу адміністративної будівлі спрямовані на незаконне заволодіння дійсними частками у ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг» ОСОБА_2 та ОСОБА_15, шляхом зменшення дійсної вартості активів товариства, які будуть дослідженні під час проведення експертизи. Адже, на думку позивачів, немає сумніву, що адміністративна будівля була відчужена за нижче ціною ніж її ринкова вартість.

Позивачі вважають, що вказаний договір разом з подальшою реєстрацією права власності підлягають визнанню недійсними, оскільки їх зміст суперечить чинному законодавству і волі сторони, укладений в період дії заборони суду на такі дії. На неодноразові звернення до відповідачів про з'ясування обставин вказаного та укладання спірного договору, спірне питання вирішене не було, була відмова. Позивачі вважають вказане протиправним і порушуючим їх права, а тому і звернулися в суд з цим позовом. Позивачі вважають дії відповідачів по укладанню вказаного спірного договору і подальша реєстрації права власності неправомірними, зобов'язання повинно бути законним і справедливим. Просили суд визнати недійсним договір купівлі-продажу № 558 від 11 серпня 2016 року щодо продажу адміністративної будівлі з офісними приміщеннями літ. А-2, А{1}-2, А{2}-1, а-1, а{2}-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_3, укладеного між ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Екопрон-Юг» та ОСОБА_3 і скасувати за ОСОБА_3 запис про державну реєстрацію прав власності на вказане офісне приміщення літ. А-2, А{1}-2, А{2}-1, а-1, а{2}-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та зареєструвати за ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Екопрон-Юг» право власності на це офісне приміщення літ. А-2, А{1}-2, А{2}-1, а-1, а{2}-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, задовольнивши уточнений позов в повному обсязі.

Представник відповідачів ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Екопрон-Юг» і ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що вказаний спірний договір укладався законно і в передбаченому законом порядку з нотаріальним посвідченням і державною реєстрацією; про спори в інших судах вони знали, але ніякої заборони суду на час укладання угоди не було, про ухвалу суду вони не знали, нотаріус все перевіряв, все було зроблено правильно. Все ними зроблено згідно вимог закону. Правильність їх дій та відповідність укладених договорів закону підтверджена іншими справами. Ніяких інших зобов'язань відносно позивача на себе не брали і не беруть, нічиїх прав не порушували і будь-якої шкоди не завдавали. Вважають позовні вимоги безпідставними і просили в їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

Третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Кошляк Н.Е. в судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суду не повідомила; в письмовому зверненні до суду вказала на те, що з її боку всі істотні умови спірного правочину вона виконала, своїх порушень відносно позивача чи відповідачів допущено не було. Ніяких інших зобов'язань відносно сторін на себе не брала і не бере, будь-якої шкоди не завдавала. Фактично просила і не заперечувала проти розгляду справу без її участі. Суд вважає можливим розгляд справи без вказаної третьої особи (чи її представника) згідно ст. 169 ЦПК України.

Вислухавши пояснення представника позивачів і представника відповідачів, з'ясувавши думку сторін і третьої особи, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В судовому засіданні встановлено, що дійсно в січні 1993 року було створено ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг», засновниками (учасниками) цього товариства були - ОСОБА_6 (50% голосів) та ОСОБА_7 (50% голосів), згідно умов установчого договору товариства - директором товариства був ОСОБА_6, а ОСОБА_7 виконував функції заступника директора товариства. Товариство спеціалізувалось на розробці технологічних процесів у переробці побутових і промислових відходів, проектуванні виробництв для вказаної переробці, введення їх в дію й налаштування, випробувань, паспортизації й налаштуванні газоочисного обладнання та виконанні повного комплексу екологічних робіт. В подальшому до складу засновників (учасників) товариства увійшли - ОСОБА_8 (донька - ОСОБА_6) і ОСОБА_2 (донька - ОСОБА_7 та позивачки). Згідно Статуту товариства від 09 березня 2004 року долі між учасниками цього товариства було розподілено наступним чином: ОСОБА_6 - 40%; ОСОБА_8 - 10%; ОСОБА_7 - 40 %: ОСОБА_2 - 10 %. 13 серпня 2008 року було прийнято нову редакцію Статуту товариства, при цьому долі між учасниками товариства не змінились. ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 64 років помер ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 виданим ІНФОРМАЦІЯ_3 відділом державної реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області. 12 серпня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Перфіловою О.А. дружині померлого ОСОБА_7 - ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом НОМЕР_5, яке зареєстровано в реєстрі за № 3032. Згодом позивачам стало відомо, що 16 січня 2014 року відбулись загальні збори товариства. В результаті проведення зборів було складено протокол № 6 загальних зборів учасників товариства, відповідно до цього протоколу № 6, було вирішено: виключити зі складу учасників товариства ОСОБА_7 у зв'язку зі смертю останнього на підставі п. 6.5. Статуту товариства; відмовлено спадкоємцям ОСОБА_7 в прийомі в товариство на підставі повноважень наданих учасниками товариства та передбачених пунктом 6.5.Статутуа; прийняти рішення про виплату в грошовій формі спадкоємцям ОСОБА_7 в установленому порядку частки в майні товариства, що належала спадкодавцю в розмірі 0.2 грн. Відповідно до п. 6.4. Статуту товариства частка спадкоємців підлягає виплаті впродовж 12 місяців, з дні виходу (прийняття рішення загальних зборів про вихід учасників); примусово виключити зі складу учасників товариства ОСОБА_2 у зв'язку з систематичним невиконанням нею своїх обов'язків, як учасника товариства, що заважає досягненню цілей товариства на виконання п. 6.3 Статуту товариства та на підставі ст. 64 Закону України «Про господарські товариства»; виплатити в грошовій формі частку в майні товариства, що належала ОСОБА_2 в розмірі 0.05 грн. (відповідно до п. 6.4 Статуту товариства частка учасника, що вибув, підлягає виплаті впродовж 12 місяців, з дні виходу (прийняття рішення загальних зборів про вихід учасника)); змінили юридичну адресу товариства на наступну: АДРЕСА_1 та збільшили статутний капітал товариства на 1199.75 (одну тисячу сто дев'яносто дев'ять) гривень 75 копійок за рахунок грошового внеску учасників товариства; ОСОБА_6 вносить 1079.80 (одна тисяча сімдесят дев'ять) гривень 80 копійок, отже його частка в статутному капіталі товариства складатиме у грошовому виразі 1080.00 (одна тисяча вісімдесят) гривень 00 копійок, що у процентному співвідношенні становить 90 % загального розміру статутного капіталу товариства; ОСОБА_8 вносить 119.95 (сто дев'ятнадцять) гривень 95 копійок, отже її частка у статутному капіталі товариства складатиме у грошовому виразі 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок, що у процентному співвідношенні становить 10 % загального розміру статутного капіталу товариства.

У зв'язку з невиплатою частки померлого ОСОБА_7 у статутному капіталі товариства, до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська була подана позовна заява ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг» про стягнення вартості частки у майні, визнання недійсними змін до статуту. Одночасно з позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг» відчужувати - адміністративну будівлю з офісними приміщеннями літ. А-2, А1-2, А2-1, а-1, а2-І, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер майна НОМЕР_2.

31 травня 2016 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська було винесено ухвалу про відкриття провадження за позовною заявою ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг» про стягнення вартості частки у майні, визнання недійсними змін до статуту. 31 травня 2016 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська було винесено ухвалу, якою було: заяву представника позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_1 - задоволено, до набрання законної сили судовим рішенням по справі заборонено ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг» відчужувати - адміністративну будівлю з офісними приміщеннями літ. А-2, А1-2, А2-1, а-1, а2-І, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер майна НОМЕР_2.

02 червня 2016 року до Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровські області було подано заяву про примусове виконання ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська про забезпечення позову по справі №203/2465/16-ц від 31 травня 2016 року. 02 червня 2016 року державним виконавцем Жовтневого ВДВС м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області Ковтун Д.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 03 червня 2016 року державним виконавцем Жовтневого ВДВС м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області Ковтун Д.В. було складено акт державного виконавця про примусове виконання ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська про забезпечення позову по справі №203/2465/16-ц від 31 травня 2016 року. Державний виконавець відповідно до вимог п. 4 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» директору ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг» - ОСОБА_6 довів в присутності понятих ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2016 року по справі 203/2465/16-ц, а саме - заборонити ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг» (код ЄДРПОУ 193 19017) відчужувати адміністративну будівлю з офісними приміщеннями літ. А-2, А1 -2, А2-1, а-1, а2-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер майна НОМЕР_2. Рішення згідно виконавчого документу виконано фактично. Відповідно до вимог п. 4 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», а виконавчі документи направлено до суду. Акт державного виконавця був складений в присутності понятих (ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2), стягувача ОСОБА_1, представника стягувача адвоката ОСОБА_14, директора ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг» ОСОБА_6. Акт державного виконавця був підписаний стягувачем, державним виконавцем, понятими, від підпису відмовився боржник ОСОБА_6.

06 червня 2016 року державним виконавцем Жовтневого ВДВС м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області Ковтун Д.В. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. 07 червня 2016 року на адресу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська надійшла постанова державного виконавця Жовтневого ВДВС м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області Ковтуна Д.В. про закінчення виконавчого провадження від 06 червня 2016 року для виконання та до відома, винесену на підставі ухвали №203/2465/16-ц від 31 травня 2016 року.

21 липня 2016 року господарським судом було прийнято рішення, яким було: визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг», що оформлено протоколом № 6 від 16 січня 2014 року і визнано недійсним внесення змін та затвердження в новій редакції Статуту ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг» в редакції від 16 січня 2014 року.

07 вересня 2016 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська винесена ухвала про призначення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг» про стягнення вартості частки у майні, визнання недійсним змін до статуту, комплексну судову економічну, товарознавчу, будівельну та бухгалтерську експертизу.

06 вересня 2016 року позивачам стало відомо, що 11 серпня 2016 року ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг», не дивлячись на судову заборону, відчужило за договором купівлі-продажу ОСОБА_3 адміністративну будівлю з офісними приміщеннями літ. А-2, А1-2, А2-1, а-1, а2-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. Отже, на момент укладання вказаного договору купівлі-продажу № 588 від 11 серпня 2016 року між ТОВ ВКФ «Еконрон-Юг» та ОСОБА_3 діяла судова заборона щодо відчуження адміністративної будівлі.

Проте, учасник та директор ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг» ОСОБА_6, будучи обізнаним про встановлену судом заборону відчужувати майно, продав адміністративну будівлю у порушення положень ст. 124 Конституції України. До того ж, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21 липня 2016 року було визнано недійсним рішення загальних зборів товариства, що оформлено протоколом № 6 від 16 січня 2014 року. У зв'язку з цим, ОСОБА_2 відновила свій статус учасника ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг», тому проведення та прийняття рішення про відчуження майна без повідомлення про це учасника товариства є незаконним.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 володіють частками, які у сукупності складають, 50% у ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг». По справі № 203/2465/16-ц яка розглядається Кіровським районним судом м. Дніпропетровська було призначено експертизу з метою визначення дійсного розміру часток у ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг». Враховуючи викладене, дії ОСОБА_6, на думку позивачів, щодо продажу адміністративної будівлі спрямовані на незаконне заволодіння дійсними частками у ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг» ОСОБА_2 та ОСОБА_15, шляхом зменшення дійсної вартості активів товариства, адже, на думку позивачів, адміністративна будівля була відчужена за нижче ціною ніж її ринкова вартість.

Позивачі вважають, що вказаний договір разом з подальшою реєстрацією права власності підлягають визнанню недійсними, оскільки їх зміст суперечить чинному законодавству і волі сторони, укладений в період дії заборони суду на такі дії. На неодноразові звернення до відповідачів про з'ясування обставин вказаного та укладання спірного договору, спірне питання вирішене не було, була відмова. Позивачі вважають вказане протиправним і порушуючим їх права, а тому і звернулися в суд з цим позовом. Позивачі вважають дії відповідачів по укладанню вказаного спірного договору і подальша реєстрації права власності неправомірними, зобов'язання повинно бути законним і справедливим.

На неодноразові звернення до відповідачів про з'ясування обставин вказаного та укладання спірного договору, спірне питання вирішене не було, була відмова. Позивачі вважають вказане протиправним, а тому і звернулися в суд з цим позовом, зобов'язання повинно бути законним і справедливим, в добровільному порядку питання не вирішене і позивачі вимушені були звертатися з позовом до суду.

Суд вважає позовну заяву підлягаючою задоволенню в повному обсязі за наступних підстав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду а також: усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до пункту 8 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» «Відповідно до частини першої статті 215 ЦК (435-15) підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК (435-15) тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору: не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. (...) Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК (435-15)(набуття, збереження майна без достатньої правої підстави).

Відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства; підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом встановлено, що У січні 1993 року було створено Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо - комерційну фірму «Екопрон-Юг». Засновниками (учасниками) ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг» були - ОСОБА_6 (50% голосів) та ОСОБА_7 (50% голосів). Згідно умов установчого договору товариства - директором товариства був ОСОБА_6, а ОСОБА_7 виконував функції заступника директора товариства. Товариство спеціалізувалось на розробці технологічних процесів у переробці побутових і промислових відходів, проектуванні виробництв для вказаної переробці, введення їх в дію й налаштування, випробувань, паспортизації й налаштуванні газоочисного обладнання та виконанні повного комплексу екологічних робіт .

В подальшому до складу засновників (учасників) товариства увійшли - ОСОБА_8 (донька - ОСОБА_6) й ОСОБА_2 (донька - ОСОБА_7 та позивачки). Згідно Статуту товариства від 09 березня 2004 року, долі між учасниками товариства було розподілено наступним чином: ОСОБА_6 - 40%; ОСОБА_8 - 10%; ОСОБА_7 - 40 %: ОСОБА_2 - 10 %.

13 серпня 2008 року було прийнято нову редакцію Статуту товариства, при цьому долі між учасниками товариства не змінились. Відповідно до п. 7.2. Статуту від 13 серпня 2008 року, внесками Учасників для забезпечення діяльності товариства і формування статутного капіталу товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі іноземній, валюті. Майновий вклад

оцінюється учасниками товариства. Відповідно до п. 7.3. Статуту, розподіл статутного капіталу між учасниками і його склад був визначений і встановлений. Відповідно до п. 7.4. Статуту, на момент державної реєстрації товариства учасники внесли 100% статутного капіталу, що дорівнює 0.5 грн..

ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 64 років помер ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 виданим ІНФОРМАЦІЯ_3 відділом державної реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області.

12 серпня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Перфіловою О.А. дружині померлого ОСОБА_7 - ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом НОМЕР_5, яке зареєстровано в реєстрі за № 3032. Згідно вказаного свідоцтва, спадщина на яку видано це свідоцтво, складається з: права на частку в статутному капіталі ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг», ідентифікаційний код 19319017, місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_2. у розмірі 40 % (сорок відсотків) статутного капіталу товариства, що дорівнює 0.20 (нуль гривень 20 копійок) грн., яка належала померлому на підставі статуту товариства, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії НОМЕР_6 - НОМЕР_7, виданим 26 липня 2013 року Орєшкіною В А., державним реєстратором Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області.

На початку жовтня 2013 року на ім'я ОСОБА_7 за адресою його реєстрації (м. Дніпропетровськ, вул. Барикадна, 8/4) надійшов лист від директора ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг» ОСОБА_6. Вказаним листом директор ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг» повідомив, що 17 жовтня 2013 року о 14.00 годині відбудуться позачергові загальні збори учасників товариства, зокрема на розгляд яких будуть виноситись питання, щодо виключення зі складу товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_7 Такий же самий лист на початку жовтня 2013 року про проведення позачергових загальних зборів, отримала донька померлого учасника товариства ОСОБА_2, що є також учасником цього товариства.

З огляду на такі обставини, відповідною заявою від 15 жовтня 2013 року ОСОБА_1 повідомила товариство про те, що її чоловік ОСОБА_7 (співзасновник, учасник товариства) згідно свідоцтва серії НОМЕР_8 в січні 2013 року помер. Також дружина померлого учасника товариства повідомила, що в порядку спадкування за Законом, остання отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 40 % у статутному капіталі товариства. Разом з цим у своїй заяві ОСОБА_1 повідомила товариство, що з 15 жовтня 2013 року перебуває на лікарняному (гіпертонічна хвороба III ступеню) у зв'язку з чим з поважних та об'єктивних причин не може бути присутньою на цих зборах.

Надалі, з метою проведення змін до установчих документів у зв'язку зі смертю ОСОБА_7, позивачка звернулась до товариства із заявою від 29 жовтня 2013 року про надання оригіналів установчих документів ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг».

Згодом позивачам стало відомо, що 16 січня 2014 року відбулись загальні збори товариства. В результаті проведення зборів було складено протокол № 6 загальних зборів учасників товариства. Відповідно до вказаного протоколу № 6, було вирішено: виключити зі складу учасників товариства ОСОБА_7 у зв'язку зі смертю останнього на підставі п. 6.5. Статуту товариства; відмовлено спадкоємцям ОСОБА_7 в прийомі в товариство на підставі повноважень наданих учасниками товариства та передбачених пунктом 6.5.Статуту; прийнято рішення про виплату в грошовій формі спадкоємцям ОСОБА_7 в установленому порядку частки в майні товариства, що належала спадкодавцю в розмірі 0.2 грн. Відповідно до п. 6.4. Статуту товариства частка спадкоємців підлягає виплаті впродовж 12 місяців, з дні виходу (прийняття рішення загальних зборів про вихід учасників); примусово виключено зі складу учасників товариства ОСОБА_2 у зв'язку з систематичним невиконанням нею своїх обов'язків, як учасника товариства, що заважає досягненню цілей товариства на виконання п. 6.3 Статуту товариства та на підставі ст. 64 Закону України «Про господарські товариства»; вирішено виплатити в грошовій формі частку в майні товариства, що належала ОСОБА_2 в розмірі 0.05 грн.; відповідно до п. 6.4 Статуту товариства частка учасника, що вибув, підлягає виплаті впродовж 12 місяців, з дні виходу (прийняття рішення загальних зборів про вихід учасника); змінено юридичну адресу товариства на наступну: АДРЕСА_1 та збільшено статутний капітал товариства на 1 199.75 (одну тисячу сто дев'яносто дев'ять) гривень 75 копійок за рахунок грошового внеску учасників товариства, ОСОБА_6 вносить 1079.80 (одна тисяча сімдесят дев'ять) гривень 80 копійок, отже його частка в статутному капіталі товариства складатиме у грошовому виразі 1080.00 (одна тисяча вісімдесят) гривень 00 копійок, що у процентному співвідношенні становить 90 % загального розміру статутного капіталу товариства, ОСОБА_8 вносить 119.95 (сто дев'ятнадцять) гривень 95 копійок, отже її частка у статутному капіталі товариства складатиме у грошовому виразі 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок, що у процентному співвідношенні становить 10 % загального розміру статутного капіталу товариства; затверджено склад учасників товариства у кількості двох осіб та перерозподілити частки у Статутному капіталі згідно вищезазначеного і викладено та затверджено Статут товариства у новій редакції у зв'язку з вищенаведеними змінами.

На сьогоднішній час товариством - вартість частини майна товариства пропорційну частці померлого ОСОБА_7 у статутному капіталі товариства - спадкоємиці не виплачена. Так само не виплачена вартість частки учасника ОСОБА_2, яка була виключена протоколом № 6.

У зв'язку з невиплатою частки померлого ОСОБА_7 у статутному капіталі товариства, до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська була подана позовна заява ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг» про стягнення вартості частки у майні, визнання недійсними змін до статуту. Одночасно з позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг» відчужувати - адміністративну будівлю з офісними приміщеннями літ. А-2, А1-2, А2-1, а-1, а2-І, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер майна НОМЕР_2.

31 травня 2016 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська було винесено ухвалу про відкриття провадження за позовною заявою ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг» про стягнення вартості частки у майні, визнання недійсними змін до статуту. 31 травня 2016 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська було винесено ухвалу, якою було: заяву представника позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_1 - задоволено, до набрання законної сили судовим рішенням по справі заборонено ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг» відчужувати - адміністративну будівлю з офісними приміщеннями літ. А-2, А1-2, А2-1, а-1, а2-І, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер майна НОМЕР_2. 02 червня 2016 року до Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровські області було подано заяву про примусове виконання ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська про забезпечення позову по справі № 203/2465/16-ц від 31 травня 2016 року.

02 червня 2016 року державним виконавцем Жовтневого ВДВС м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області Ковтун Д.В. було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження.

03 червня 2016 року державним виконавцем Жовтневого ВДВС м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області Ковтун Д.В. було складено акт державного виконавця про примусове виконання ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська про забезпечення позову по справі № 203/2465/16-ц від 31 травня 2016 року. Державний виконавець відповідно до вимог п. 4 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» директору ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг» - ОСОБА_6 довів в присутності понятих повний текст і резолютивну частину ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2016 року по справі 203/2465/16-ц, а саме - заборонити ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг» (код ЄДРПОУ 193 19017) відчужувати адміністративну будівлю з офісними приміщеннями літ. А-2, А1 -2, А2-1, а-1, а2-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер майна НОМЕР_2. Рішення згідно виконавчого документу виконано фактично. Відповідно до вимог п. 4 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», а виконавчі документи направлено до суду. Акт державного виконавця був складений в присутності понятих (ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2), стягувача (ОСОБА_1), представника стягувача (адвокат ОСОБА_14), директора ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг» (ОСОБА_6). Акт державного виконавця був підписаний стягувачем, державним виконавцем, понятими, від підпису відмовився боржник (ОСОБА_6).

06 червня 2016 року державним виконавцем Жовтневого' ВДВС м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області Ковтун Д.В. було винесено Постанову про закінчення виконавчого провадження.

07 червня 2016 року на адресу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська надійшла постанова державного виконавця Жовтневого ВДВС м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області Ковтуна Д.В. про закінчення виконавчого провадження від 06 червня 2016 року для виконання та до відома, винесену на підставі ухвали № 203/2465/16-ц від 31 травня 2016 року.

21 липня 2016 року господарським судом було прийнято рішення, яким було: визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг», що оформлено протоколом № 6 від 16 січня 2014 року; визнано недійсним внесення змін та затвердження в новій редакції Статуту ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг» в редакції від 16 січня 2014 року.

07 вересня 2016 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська винесена Ухвала про призначення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг» про стягнення вартості частки у майні, визнання недійсним змін до статуту, комплексну судову економічну, товарознавчу, будівельну та бухгалтерську експертизу.

06 вересня 2016 року позивачам стало відомо, що 11 серпня 2016 року ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг», не дивлячись на судову заборону, відчужило за договором купівлі-продажу ОСОБА_3 адміністративну будівлю з офісними приміщеннями літ. А-2, А1-2, А2-1, а-1, а2-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виниклий зв 'язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України).

З огляду на приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, а також статей 1, 2-4, 14, 215 ЦІ ІК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов 'язковий елемент конкретного суб 'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб 'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обгрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мат до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов 'язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвачу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

З урахуванням особливостей мети забезпечення позову, заява про забезпечення позову розглядається судом у день надходження, копія ухвали про забезпечення позову надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення, відповідна ухвала суду виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень, і крім того, навіть оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи (стаття 153 ЦПК України).

Відповідно до cт. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою нд підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно з ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до положень ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.

Стаття 75 Закону України «Про виконавче провадження» зазначає, що державний виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.

Положеннями постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено: п. 7 правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину. За змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину; п. 31 - у справах про визнання правочину недійсним без застосування наслідків недійсності судовий збір сплачується як із немайнового спору.

Правова позиція, щодо наявності суб'єктивного права у позивачів на оскарження зазначеного правочину та існування заходу забезпечення, який унеможливлював укладення договору купівлі - продажу викладена і в постанові ВСУ по справі № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року. Так суд зазначив: «З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, а також статей І. 2-14. 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб. Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.... Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).

Тому той факт, що встановлені судом в ухвалі обмеження не було зареєстровано у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України М І952-/У від І липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», сам по собі не може слугувати підставою для висновку про відсутність такого обмеження і про те, що відповідач має право вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно відповідачу достеменно відомо.».

Враховуючи викладене, на момент укладання договору купівлі-продажу № 588 від 11 серпня 2016 року між ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг» та ОСОБА_3 діяла судова заборона щодо відчуження адміністративної будівлі. Проте учасник та директор ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг» ОСОБА_6, будучи обізнаним про встановлену судом заборону відчужувати майно, продав адміністративну будівлю у порушення положень ст. 124 Конституції України.

До того, ж рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21 липня 2016 року було визнано недійсним рішення загальних зборів товариства, що оформлено протоколом № 6 від 16 січня 2014 року. У зв'язку з цим, ОСОБА_2 відновила свій статус учасника ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг», тому проведення та прийняття рішення про відчуження майна без повідомлення про це учасника товариства о незаконним. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 володіють частками, які у сукупності складають 50% у ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг». По справі № 203/2465/16-ц яка розглядається Кіровським районним судом м. Дніпропетровська було призначено експертизу з метою визначення дійсного розміру часток у ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг». Враховуючи викладене, дії ОСОБА_6 щодо продажу адміністративної будівлі спрямовані на незаконне заволодіння дійсними частками у ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг» ОСОБА_2 та ОСОБА_15, шляхом зменшення дійсної вартості активів товариства, які будуть дослідженні під час проведення експертизи. Адже адміністративна будівля була відчужена за нижче ціною ніж її ринкова вартість.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України вказано, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Частини 1, 2 статті 236 ЦК України визначають, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

На підставі статей 4, 10, та 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 статі 203 ЦК України.

За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

У відповідності до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. У відповідності до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішення у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду в справі про адміністратвине правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ст. 10 ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 27, 46 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню повністю.

Не може суд прийняти до уваги позицію відповідачів стосовно не визнання позовних вимогах, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджується.

При таких обставинах суд вважає можливим позовні вимоги задовольнити та визнати недійсним договір купівлі-продажу № 558 від 11 серпня 2016 року щодо продажу адміністративної будівлі з офісними приміщеннями літ. А-2, А{1}-2, А{2}-1, а-1, а{2}-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_3, укладеного між ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Екопрон-Юг» (код ЄДРГІОУ: 19319017) та ОСОБА_3, скасувати за ОСОБА_3 запис про державну реєстрацію прав власності на офісне приміщення літ. А-2, А{1}-2, А{2}-1, а-1, а{2}-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_3 та зареєструвати за ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Екопрон-Юг» право власності на офісне приміщення літ. А-2, А{1}-2, А{2}-1, а-1, а{2}-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_3.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійсними договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, скасування запису про державну реєстрацію і реєстрацію права власності в такому вигляді ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 3, 5, 7, 60, 203, 207, 215, 216, 236, 321, 316, 328, 392, 526, 527, 530 ЦК України, ст. 17, 19. 20. 49. 75 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 3, 4, 10, 11, 57, 58, 60, 61, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу № 558 від 11 серпня 2016 року щодо продажу адміністративної будівлі з офісними приміщеннями літ. А-2, А{1}-2, А{2}-1, а-1, а{2}-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_3, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Екопрон-Юг» (код ЄДРГІОУ: 19319017) та ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1).

Скасувати за ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) запис про державну реєстрацію прав власності на офісне приміщення літ. А-2, А{1}-2, А{2}-1, а-1, а{2}-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_3 та зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Екопрон-Юг» (код ЄДРГІОУ: 19319017) право власності на офісне приміщення літ. А-2, А{1}-2, А{2}-1, а-1, а{2}-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_3.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -