Ухвала суду № 67275123, 06.06.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/2072/17 Головуючий у 1 інстанції: Луців-Шумська Н.Л.

Провадження № 22-ц/783/3567/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Я. А.

Категорія: 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Ванівського О.М., Шандри М.М.,

секретар: Бадівська О.О.,

за участі в судовому засіданні позивача ОСОБА_2, представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 24 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради,

в с т а н о в и л а :

ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 24 березня 2017 року у задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовлено.

Вказану ухвалу оскаржив ОСОБА_2

В своїй апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою накласти арешт на нежитлове приміщення площею (квартуру №6) першого поверху (заг. пл. 42,3кв.м) у буд.40 на вул. Донецькій в м.Львові та заборонити ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» та ЛКП «Тополя 406» вчиняти будь-які дії щодо нежитлових приміщень першого поверху (заг. пл. 42,3кв.м) у буд.40 на вул. Донецькій в м.Львові. Вважає ухвалу незаконною, несправедливою, яка підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, вирішення судом питання з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що відмовою у забезпеченні позову суд надає можливість незаконно здійснити реконструкцію нежитлових приміщень першого поверху. Крім цього, вказує на те, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради передбачено надання квартири та оформлення ордеру на цю квартиру ОСОБА_5 на сім'ю з чотирьох осіб, в тому числі двоє неповнолітніх дітей. Ордер надає право вселення. Відповідно поки справа буде слухатись в суді, ОСОБА_5 вселиться у спірне приміщення і, щоб його звільнити потрібно буде звертатись з новим позовом до суду про виселення з залученням органу опіки та піклування, оскільки стоятиме питання виселення неповнолітніх дітей. Крім цього, ОСОБА_5, який отримав приміщення без зняття з черги, матиме можливість приватизувати та продати це приміщення.

В судове засідання представник відповідача не зявився, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у його відсутності, зважаючи на те, що відповідач повідомлявся про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило, доказів поважності причин неявки представника суду представлено не було, а також зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представників на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що у задоволені скарги слід відмовити з таких підстав.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ч.3 ст. 151 ЦПК України, п. 4 Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 N 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, виходив з того, що у даному позові позивач просить суд ухвалити рішення про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради. Заявляючи клопотання про забезпечення позову ОСОБА_2 не вказує яким чином невжиття таких заходів зможе утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету. Суд вважав, що забезпечення позову у виді арешту на нежитлове приміщення площею 42,3 кв.м у буд. 40 на вул. Донецькій в м.Львові та заборони вчиняти будь-які дії щодо цього приміщення не відповідають заявленим позовним вимогам. Крім того, позивач не вказує по відношенню до кого слід застосувати заборону вчинення відповідних дій.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам, що мають значення та вимогам закону.

Згідно ч.1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно або грошові кошти неплатоспроможного банку, а також на майно або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, завданих злочином. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обовязку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов'язку вчиняти певні дії. Не допускається забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку до такого банку або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Майно або грошові суми клієнта неплатоспроможного банку, на яке судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних, може бути передано приймаючому або перехідному банку чи спеціалізованій установі, утвореній Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передане майно або грошові суми залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту.

Відповідно до змісту п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно змісту п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів.

Як вбачається із виділених матеріалів цивільної справи, що надійшли на розгляд до апеляційного суду, ОСОБА_2 заявлено позов до виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №96 від 10.02.2017 року «Про надання дозволу на реконструкцію нежитлових приміщень першого поверху у будинку №40 на вул. Донецькій під житлову квартиру та надання її черговику міської ради». Інших вимог позивачем не заявлено.

Крім цього, позивачем подано заяву про забезпечення вказаного позову, у якій позивач просив накласти арешт на нежитлове приміщення (квартиру №6) першого поверху (заг. пл. 42,3 кв.м) у буд. 40 на вул. Донецькій в м.Львові та заборонити вчиняти будь-які дії щодо нежитлових приміщень першого поверху (заг. пл. 42,3 кв.м) у буд.40 на вул. Донецькій в м.Львові.

Колегія суддів, відповідно до вказаних вище вимог закону та їх розяснень, перевіряючи: чи дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам вважає заяву ОСОБА_2 необґрунтованою, такою, що вірно відхилена судом першої інстанції.

Що стосується заходів забезпечення, про вжиття яких просить позивач, то такі дійсно у випадку їх вжиття могли б теоретично захистити, за певних умов, певні права та інтереси позивача, однак такі жодним чином не стосуються предмету спору та жодним чином не можуть вплинути на хід виконання майбутнього рішення суду про задоволення позову.

Як вказано вище, забезпечення позову покликане забезпечити належне виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тобто вплинути на можливе утруднення його виконання чи сприяти уникненню можливості його невиконання.

Крім цього, як наведено, єдиною позовною вимогою є вимога про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та виконання можливого рішення суду про задоволення позову жодним чином не стосуватиметься питання користування, використання, зміни конфігурації, здійснення реконструкції, тощо нежитлового приміщення та такі можливі дії жодним чином не впливатимуть на виконання можливого рішення про задоволення позову.

Тобто виконання можливого рішення суду про задоволення позову не залежатиме від проведення чи не проведення будь-яких робіт у приміщенні чи вчинення будь-яких дій із приміщенням, якого стосується спірне рішення органу місцевого самоврядування та можливе рішення суду про визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення може бути виконане незалежно від дій повязаних із приміщенням.

Зважаючи на вказане, доводи апеляційної скарги слід визнати необґрунтованими, а саму скаргу безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення, ухвалу ж суду першої інстанції, як таку, що відповідає обставинам, що мають значення та постановлена з дотримання вимог закону слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.2 п.1, 312 ч.1 п.1, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 24 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: О.М. Ванівський

ОСОБА_6