Ухвала суду № 67268065, 15.06.2017, Апеляційний суд Київської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого – судді Сержанюка А.С., членів колегії - суддів Коцюрби О.П., Мережко М.В., із участю секретаря Топольського В.О., розглянувши у м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23 березня 2017 року за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БГМ ЛТД», ОСОБА_3, третя особа: Комунальне підприємство «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» про визнання договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру недійсним та вилучення запису з державного реєстру речових прав та їх обтяжень,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 23 березня 2017 року ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог щодо

визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав серія та номер: Б-2Ж-11, виданого 08 серпня 2016 року на квартиру №14, яка розташована в корпусі 1 будинку 2-д по вул. Лермонтова, в м. Ірпінь, Київської області,

вилучення запису з державного реєстру речових прав та їх обтяжень індексний номер: 31016272 від 19 серпня 2016 року, відмовлено.

На обґрунтування ухваленого рішення суд першої інстанції зазначив, що ставлячи питання про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав серія та номер: Б-2Ж-11, виданого 08 серпня 2016 року на квартиру №14, яка розташована в корпусі 1 будинку 2-д по вул. Лермонтова, в м. Ірпінь, Київської області, позивач не надав до суду копію вказаного договору та позивачем не було заявлено відповідне клопотання про забезпечення доказів по справі.

При цьому, судом під час розгляду справи по суті було роз’яснено сторонам положення ст. 10 ЦПК України.

Представник позивача у судовому засіданні посилався на інформаційну довідку ( а.с. 13 ), де при реєстрації права власності на квартиру йдеться посилання на вказаний договір купівлі-продажу майнових прав.

Однак, із даної інформаційної довідки не вбачаються умови укладання вказаного договору та його сторони.

Крім того, ставлячи питання про визнання недійсним вказаного договору купівлі-продажу майнових прав, позивач не зазначив з яких правових підстав він просить визнати даний договір недійсним, у чому саме умови спірного договору суперечать ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Позивач посилається на приписи ч. 3 ст. 215 ЦК України відповідно до якої, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Однак, із даних підстав позивач не зазначає у зв’язку з чим він заперечує дійсність правочину та на яких підставах, встановлених законом.

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ті обставини, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БГМ ЛТД» незаконно користується земельною ділянкою за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Лермонтова, 2-ж, з кадастровим номером 3210900000:01:177:0007, здійснює на ній будівництво.

При цьому, він не надав до суду жодного доказу на підтвердження тих обставин, що будинок 2-д по вулиці Лермонтова, в м. Ірпінь, Київської області, має відношення до земельної ділянки за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Лермонтова, 2-ж, з кадастровим номером 3210900000:01:177:0007.

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що житловий будинок №2-д по вулиці Лермонтова, в м. Ірпінь, Київської області, зданий в експлуатацію.

Дана обставина справи визнається позивачем по справі, а тому, відповідно до ст. 61 ч. 1 ЦПК України, вона не підлягає доказуванню.

Відповідно до п. 9.1 договору оренди, на який посилається позивач, як на підставу заявлених позовних вимог, «…право власності на зведені об’єкти нерухомості на земельній ділянці відповідно до цього договору, належить орендарю…», тобто Товариству з обмеженою відповідальністю «БГМ ЛТД».

Як вбачається із змісту п. 1.2 договору оренди, метою надання в користування земельної ділянки є здійснення орендарем будівництва багатоквартирних будинків з вбудованими приміщеннями комерційного призначення.

Тому, посилання позивача на ч. 3 ст. 13 ЦК суд вважає безпідставним.

Враховуючи викладені обставини, місцевий суд вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення, у зв’язку з чим суд відмовляє позивачу у позовних вимогах про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав серія та номер: Б-2Ж-11, виданого 08 серпня 2016 року на квартиру №14, яка розташована в корпусі 1 будинку 2-д по вул. Лермонтова, в м. Ірпінь, Київської області, та вилучення запису з державного реєстру речових прав та їх обтяжень індексний номер: 31016272 від 19 серпня 2016 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Посилається, при цьому, на його незаконність та необґрунтованість, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Суд, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, позивач, як зазначено у копії витягу з Державного реєстру правочинів, згідно договору купівлі-продажу від 18 лютого 2011 року є власником земельної ділянки за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Лермонтова, 2-ж, з кадастровим номером 3210900000:01:177:0007 ( а.с. 8, 9 ).

17 вересня 2012 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «БГМ ЛТД» укладено договір оренди зазначеного майна із терміном його дії до 16 вересня 2014 року ( а.с. 10-11 ).

При цьому, згідно копії інформаційної довідки, 17 серпня 2016 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на кв. 14, що по вул. Лермонтова, 2-д, корпус 1 в м. Ірпені, Київської області на підставі договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 08 серпня 2016 року ( а.с. 13 ).

Посилаючись на завдання йому шкоди, положення ст. 13 ЦК України, ОСОБА_2 звернувся до суду із вимогами про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «БГМ ЛТД» усунути перешкоди у володінні та користуванні належним йому на праві власності майном, а саме: земельною ділянкою, площею 0,1000 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Лермонтова 2-ж, з кадастровим номером 3210900000:01:177:0007, шляхом приведення земельної ділянки у попередній стан, визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав серія та номер: Б-2Ж-11, виданого 08 серпня 2016 року на квартиру №14, яка розташована в корпусі 1 будинку 2-д по вул. Лермонтова, в м. Ірпінь, Київської області, вилучення запису з державного реєстру речових прав та їх обтяжень індексний номер: 31016272 від 19 серпня 2016 року ( а.с. 2-6 ).

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 23 березня 2017 року закрито провадження по даній справі в частині позовних вимог про усунення перешкод у користуванні майном у зв’язку із відмовою позивача від даних позовних вимог ( а.с. 69-70 ).

На підтвердження інших заявлених вимог позивач не надав належних та допустимих доказів у порушення положень ст.ст. 58-60 ЦПК України.

Надані ж ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку на імя ОСОБА_4 ( а.с. 9 ), договір оренди земельної ділянки №1709-1 від 17 вересня 2012 року ( а.с. 10-11 ), на переконання апеляційного суду, відносяться до копій невідомого походження.

Копіями невідомого походження, як зазначено в правових позиціях Верховного суду України, викладених у справах №6-57743св10, №6-29420св10, що є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, є будь-які копії документів, справжність яких неможливо перевірити шляхом співставлення із оригіналом.

Таким же чином суд апеляційної інстанції оцінює і наявний у справі договір суперфіція №17/10/13-02 від 17 жовтня 2013 року ( а.с. 59 ), який, наряду із названими вище, не є правовою підставою для задоволення заявлених позовних вимог.

Тим паче, рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 28 вересня 2015 року, із внесеними змінами згідно рішення Апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2015 року, визнано недійсним рішення Ірпінської міської ради Київської області №4772-90-V від 25.06.2010 року, в частині передачі земельної ділянки, площею 0,1000 га, що розташована за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Лермонтова, 2-д, ОСОБА_5.

Визнано недійсним державний акт серії ЯЛ №583535 на право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га. з кадастровим номером: 3210900000:01:177:0010, з цільовим призначенням земельної ділянки: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Лермонтова, 2-д, виданий ОСОБА_5, з відмітками про відчуження вказаної земельної ділянки ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ТОВ «БГМ ЛТД» та реєстрацію у відділі Держкомзему у місті Ірпінь Київської області.

Витребувано з незаконного володіння у ТОВ «БГМ ЛТД» ( 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. 3-го Інтернаціоналу, 1-б, код ЄДРПОУ 37911391 ) на користь держави, в особі Київської обласної державної адміністрації, земельну ділянку, площею 0,1000 га., з кадастровим номером: 3210900000:01:177:0010, з цільовим призначенням земельної ділянки: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Лермонтова, 2-д, вартістю 120 340 грн. ( а.с. 48-49, 50-51 ).

Окрім іншого, позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав серія та номер: Б-2Ж-11, виданий 08 серпня 2016 року на квартиру №14, яка розташована в корпусі 1 будинку 2-д по вулиці Лермонтова, в м. Ірпінь, Київської області, та вилучити запис з державного реєстру речових прав та їх обтяжень індексний номер: 31016272 від 19 серпня 2016 року, однак правочин як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду справи, ні позивачем, ні його представником не був наданий усупереч положень ст.ст. 58-60 ЦПК України.

А тому, названі докази, надані ОСОБА_2, не свідчать про наявність у позивача права власності на земельну ділянку, заподіяння йому шкоди укладенням оспорюваного правочину, порушення його законних прав та інтересів, а відтак - і про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

За таких обставин, суд правильно встановив обставини справи, визначив відповідно до них правовідносини і прийшов до висновку, на підставі, зокрема, ст.ст. 13, 15, 16, 203, 215, 391 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58-60, 212-215 ЦПК України, про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог та ухвалив у справі законне та обґрунтоване рішення на підставі належних та допустимих доказів.

Таким чином, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, зокрема, ст.ст. 10, 13, 203, 215, 216, 328, 331 ЦК України, ст.ст. 11, 60, 61, 213, 214 ЦПК України, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи і повністю спростовуються доказами по справі.

Інші доводи, викладені в апеляції, зокрема, про те, що договір оренди закінчився 16 вересня 2014 року, 26 лютого 2015 року зареєстровано право власності на об’єкт самочинного незавершеного будівництва по вул. Лермонтова, 2-д, 2-є, 2-е, 2-ж, м. Ірпінь, відповідач перешкоджає користуванню земельною ділянкою, позивач оспорює факт укладення даного договору, а не умови на які при укладанні договору купівлі-продажу майнових прав погодився відповідач, договір є незаконним, оскільки у відповідача на зазначену земельну ділянку відсутні будь-які права, суд передчасно прийшов до висновку, що позивач не надав до суду жодного доказу на підтвердження тих обставин, що будинок №2-д, по вулиці Лермонтова, в м. Ірпінь, Київської області має відношення до земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:177:0007, на переконання апеляційного суду та у силу викладеного, не спростовують висновки суду першої інстанції про необґрунтованість заявлених позовних вимог і не є підставою для задоволення апеляційних вимог.

На переконання апеляційного суду, не є правовою підставою для задоволення позову і надані суду докази на підтвердження заявлених вимог, зокрема, витяг з Державного реєстру правочинів ( а.с. 8 ), державний акт на право власності на землю ( а.с. 9 ), договір оренди ( а.с. 10-11 ), лист-повідомлення ( а.с. 12 ), інформаційна довідка ( а.с. 13 ), договір на виконання інженерно-геодезичних вишукувань ( а.с. 14-15, 16 ), копії судових рішень ( а.с. 48-49, 50-51 ), витяги із кримінального провадження ( а.с. 52, 61 ), договір суперфіція ( а.с. 59-60 ), оскільки судом достовірно встановлено, що ОСОБА_2 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження свого права власності на земельну ділянку, заподіяння йому шкоди укладенням оспорюваного правочину, порушення його законних прав та інтересів, а зазначені – не є такими.

Таким чином, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, а тому оскаржуване рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України.

Окрім цього, згідно вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23 березня 2017 року за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БГМ ЛТД», ОСОБА_3, третя особа: Комунальне підприємство «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» про визнання договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру недійсним та вилучення запису з державного реєстру речових прав та їх обтяжень залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого

спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий: А.С. Сержанюк

Судді: О.П. Коцюрба

ОСОБА_8